Кризи розвитку й кризи життя 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Кризи розвитку й кризи життя



Ці кризи пов'язані з особливостями людського існування й постійними змінами в житті людини. Поява нових якостей, фізіологічних і психологічних, найчастіше вимагає перебудови всього організму й особистісних змін, що саме по собі може бути важким і хворобливим. З погляду статистичної норми, кризи розвитку вважаються нормативними, однак кожна конкретна історія життя має свою варіацію кризових періодів. Приведемо ряд прикладів подібних криз.

Полове дозрівання. Період фізіологічного й психологічного дорослішання може бути кризовим періодом, оскільки підліткам важко контролювати свої емоції й сексуальний потяг. Властиве віку прагнення до незалежності від батьків породжує безліч конфліктів. ІЗ цим періодом часто пов'язана перша любов, яка також може привести до кризи, особливо якщо почуття безмовні. Хоча перша закоханість далеко не завжди надовго зберігає свою інтенсивність, багато її "жертв" знають, що відчуття втрати при розриві може бути таким же сильним і залишати не менш хворобливий слід, як і при розставанні із близькою людиною, з якою проведена більша частина життя.

Початок подружньому життя. Процес адаптації партнерів до потреб і потребам один одного супроводжується напругою, яка може привести до кризи відносин. Часто криза на початку спільного життя означає не втрату взаємних почуттів, а необхідність навчитися жити разом.

Батьківство й материнство. Вагітність, народження дитини вимагає усвідомлення різниці між станами "тільки ми вдвох" і "ми - родина", відповідальності й турботи про дитину. Цей період також пов'язаний із сильною напругою, яка може привести до серйозної кризи в обох подружжя, до кризи родини.

Відокремлення дітей від батьків, відхід з рідного дому. Батьки можуть переживати стрес, почувати себе непотрібними, що теж іноді приводить до кризи. Криза стає ще серйознішою, якщо діти не прагнуть підтримувати близький контакт із батьками. Тоді ізоляція, якої так боялися батьки, стає реальністю.

Хвороба. Важке захворювання, у результаті якого людина стає частково або повністю непрацездатною, - це сильний стрес, який веде до кризи. З початком захворювання для деяких людей закінчується життя, до якого вони звикли. Хворому необхідно змиритися з инвалідизацією, але це нелегко. Його близькі люди, з іншого боку, зустрічаються з необхідністю пристосувати своє життя до змін і опікуватися про нього.

Мимовільне або штучне переривання вагітності. Викидень, який звичайно відбувається протягом перших трьох місяців вагітності, може бути серйозним ударом, особливо якщо подружжя прагло мати дитину. Проблема ускладнюється, якщо в жінки й раніше були викидні або труднощі, пов'язані з вагітністю. Штучне переривання вагітності на ранніх стадіях також може привести до кризи, оскільки жінка може випробовувати сильне почуття провини, навіть якщо вона вирішила або добровільно погодилася зробити аборт. Згода зробити аборт уже сама по собі може бути причиною численних серйозних проблем залежно від того, як був прийнятий це рішення: самою жінкою або під тиском чоловіка (інших людей).

Менопауза може привести до багатобічної кризи в жінки, її чоловіка, до кризи їх відносин. Багато жінок сприймають втрату здатності до дітородіння як однозначна ознака того, що певна фаза життя закінчується. Вони можуть переживати депресивні стани. Гормональні зміни які викликають фізичний дискомфорт, що збільшує проблеми.

Дуже важлива криза - це криза середини життя в 35-45 років, що ділить життя навпіл, вона переживається звичайно досить болісно. Вона пов'язана із втратою сенсу життя, коли міняються робота, друзі, особисте життя. Іде знецінювання того, чого людина досяглася. До цього періоду накопичуються протиріччя.

Якщо в 30 років доводиться суттєво коректувати свої життєві плани, відмовлятися від властивих молодості нереалістичних домагань і опускатися на грішну землю, то в 40 років все набагато глибше й складніше. Може здатися, що життя проходить непомітно й зовсім не так, як хотілося. Займаєшся не своєю справою. Живеш поруч не з тими людьми. Усе начебто б благополучно, але все катастрофічно не так. Чоловіки й жінки трохи по-різному переживають цю кризу.

Що досягши життєвого апогею чоловікові раптом починає видаватися, що в нього залишився останній шанс зробити свою справу, таке, яке без нього не зможе ніхто. У сорокалітнього чоловіка нерідко з'являються захоплення на стороні. А в жінки, яка перебуває з ним поруч, у це ж час наближається власна криза. Вона вже не потрібна практично дорослим дітям, багато хто з них просто вилітають із гнізда, залишаючи рідний дім порожнім. У неї звичайно немає таких професійних успіхів, як у чоловіка. Їй важко сховатися в роботу, швидко знайти собі гідне професійне заняття. Вона все частіше розглядає себе в дзеркалі, і її висновки невтішні. Чоловік в 40 років теж починає висувати претензії до своєї зовнішності: йому не подобається зайва вага, лисина, що намічається. Страхи чоловіка пов'язані з фатальним, як йому здається, зниженням потенції. Чоловік, що переживає цю кризу, стає непередбаченим навіть для самого себе.

Наступна серйозна криза - це криза передпенсійного віку, коли людину очікує автоматична зміна його соціального статусу. Ті люди, які прагнули б, щоб їх залишили на роботі, починають працювати навіть краще, чим їх колеги, що перебувають у кризі середнього віку. Відкривається другий подих. Приблизно років в 65 або трішки пізніше, коли поступово закінчиться активна трудова діяльність, буде ще одна вікова криза. Головним завданням стане необхідність прийняти своє минуле, свою життєву історію, прийняти усе, що встиг у цім житті зробити. Не відкидати, не соромитися, не обвинувачувати себе й інших, а прийняти.

Остання криза - це "вузловий період". Він не має тимчасових рамок. Умовно - це коли людина збирає речі у вузлик і зберігає їх, готуючись до смерті. Він існує як би у двох світах. Деякі більше собі дозволяють, прагнуть одержати те, чого в них не було. Звідси пізня любов, творчість, більша воля.

Криза по визначенню означає "розвилку на дорозі" або поворотну крапку. Це напружений, тривожний стан, який не може переноситися індиферентно. Криза обмежена в часі: щось повинне змінитися, не можна залишатися в кризі постійно. Розв'язок будь-якої кризи неможливо без рішучості на яку-небудь дію.

Криза в житті - це завжди неприємно. Людина вибивається зі звичного ритму. Криза - це не тупик, а якісь протиріччя, які накопичуються в людини.

Важко, коли людина не виходить із чергової кризи, а накопичує їх. Множинні кризи, на жаль, досить звичайні й з високою ймовірністю викликають дуже серйозні проблеми. Перш ніж завершиться пристосування до першого стрессору, подальший розвиток кризи вимагає витрати ресурсів, які й без того вже досить виснажені. Численні трагічні події не обов'язково ведуть до психологічних порушень, але підвищують їхню ймовірність більше, ніж одиночна криза.

Кожна криза характеризується індивідуальним і, властивим і тільки їй ознаками, відповідно, використовуються різні види допомоги й вибираються різні профілактичні заходи. Інтервенція, або втручання в кризу, здійснюється по певних принципах, виходячи з особливостей даної кризи.

На відміну від травматичних криз, коли серйозна психологічна травма пов'язана із травматичною ситуацією, кризи розвитку й життєві кризи розвертаються протягом певного періоду.

У типових випадках тривалість психологічної кризи обмежується строком від однієї до шести тижнів. Успішний результат психологічної кризи сприяє підвищенню адаптаційного рівня індивіда, включаючи його здатність протистояти кризам у майбутньому.

Негативний результат кризового стану веде до суїцидальної поведінцки або до патологічної дезадаптацїї індивіда, що виражається у виникненні обкреслених психопатологічних станів і розладів.

Можна умовно виділити наступні стадії таких криз:

1) розвиток кризової проблематики;

2) пік проблеми;

3) криза.

1. Розвиток кризової проблематики. Можна описати два варіанти такого розвитку: а) нагромадження невирішених, другорядних проблем в кінці кінців досягає кризової крапки. Незначна остання проблема звичайно є тою краплею, яка переповняє чашу терпіння; б) людина очікує важливої, центральної події, якого неможливо уникнути насправді або по його рішеннях. У процесі наближення цієї події розвивається криза. Можна привести приклад, наближення важливого іспиту, який необхідно здати, щоб продовжити навчання; важку хворобу з передбачуваним смертельним результатом; настання менопаузи; період, коли діти залишають рідний дім; вихід на пенсію.

На стадії розвитку кризи людина постійно думає про те, що проблема збільшується, він згадує про неї часто й мимоволі; як наслідок, можуть виникати тривожні симптоми: відчуття, що "серце пішло в п'яти", сильне серцебиття, розлади сну. подія, що наближається, приймає неясний обрис у вигляді непереборного бар'єра або невідворотної погрози.

2. Пік проблеми. Страх перед вагою проблеми може бути настільки сильним, що, коли вона досягає свого піка, у людини не залишається психологічних ресурсів. Вирішальна ситуація - іспит, смерть, розлучення, втеча з будинку, втрата роботи і т.д. - тисне на людину, яка вже вичерпала більшу частину психологічних сил.

3. Криза (після події). Оскільки для кризи характерне відчуття нестерпності, що відбувається, людина напружує всі свої сили, щоб якимось чином змінити ситуацію, розв'язати проблему всіма відомими способами. Якщо ж кризова ситуація набула характеру, що травмує, наступну кризу схожу на травматичну. Криза - "поворотний пункт", він може привести або до вирішення проблеми, набуття нового досвіду, розвитку особистості, або до розвитку хвороби, регресії, стагнації.

ПОЧУТТЯ В КРИЗІ

Як почуває себе людина під час кризи? Тривога - головне складове й універсальне супровідне кризі почуття, найпоширеніше й загальне для всіх людей. Будь-яка значима погроза викликає тривогу, яка допомагає мобілізувати сили в цій ситуації. Тривога допомагає в мобілізації проти погрози, отже, цілком нормальна. Однак сильна тривога створює замішання, перекручені, негативні судження, сумнівні рішення дезорганізують діяльність, приводять до невірного сприйняття подій, оборонної поведінки. Оскільки в кризових станах завжди виражена сильна тривога й вона з'являється першою, необхідно з'ясувати її зв'язок з іншими почуттями.

Інше загальне почуття - це безпорадність. Ґрунт іде з-під ніг, а зовнішні події, що відбуваються, і безліч незнайомих емоцій продукують це почуття.

Людині, що перебуває в стані кризи, набагато сутужніше формулювати думки й обговорювати ділові проблеми. Сильні емоції й завантаженість психічних процесів терміновими подіями знижують здатність до ясного мислення. Імпульсивні дії під час кризи нерідко створюють проблеми, з якими людина зіштовхнеться в майбутньому. Іноді люди в стані кризи продовжують намагатися вирішувати відповідальні й складні завдання, а потім відчувають почуття пригніченості через провал, розглядаючи його як ознаку особистої слабості.

Часто супутнім почуттям у кризі буває сором. Людина почуває себе некомпетентною, нездатною упоратися із ситуацією, залежною від інших. Людина соромиться цього стану. Адже до цього вона була впевнена у собі й незалежною, почувала себе здатною вирішувати життєві проблеми. Сором, як правило, переживається людьми, які є жертвами насильства. Сором жертви - один з факторів, через які особливо важко допомогти їй.

Сум звичайно відзначається як результат переживання втрати. Це частина загальної реакції горя.

Є присутнім і почуття гніву, яке спрямовано або на себе, або на іншу людину, або на ситуацію. Гнів включається в будь-яку кризу, викликаний втратою, приниженням або образою. Однак гнів часто захований за іншими сильними емоціями, гнів іноді може переживатися як заміщення, що защемляють людську гідність емоцій, таких як страх, сором або провина. Коли гнів виникає в ситуації кризи, завжди є можливість розвитку подій від поганого до гіршого.

Людина переживає суперечливість, викликану внутрішньою боротьбою між потребою в незалежності й відчуттям своєї залежності від інших, потребою в допомозі.

Усі ці почуття негативно впливають на самооцінку й роблять людину, опинившусь в кризі, дуже вразливою. Саме зниження самооцінки й підвищена вразливість дають підставу описувати криза як стан, що несе небезпеку для особистості. Однак у кризі відкриваються й нові можливості.

Людина, опинившись в кризі, виявляє, що її впорядкований, ретельно вибудуваний світ став хибким і невизначеним. Усі звичні способи, за допомогою яких вона справлявся з життєвими труднощами, зазнають сумніву, і вона змушена шукати нові шляхи вирішення проблем, виробляти нові способи поведінки, які можуть бути більш ефективними, чим попередні. Які це будуть способи, багато в чому залежить від того, до кого він звертається по допомогу.

 

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 271; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.160.133.33 (0.118 с.)