Сутність держ кредиту ,його необхідність і роль у формуванні фін рес держ. Відмін держ кредиту від банківського .

Держава для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому разі вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, - кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі як кредитора, так і позичальника. Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету, і джерелом його повернення та сплати процентів є доходи бюджету, а не прибутки від вигідних обсягів кредиту.За своєю економічною сутністю державний кредит - це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Їхня доцільність при покритті

дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Величина боргу характеризує становище економіки та фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто податки, то можна стверджувати, що величина боргу

- це взяті авансом у населення податки. Проте такий висновок не зовсім переконливий.Сама система боргів держави зародилася ще у середні віки і нині значно поширилася. Відповідно сама проблема державної заборгованості привертала увагу як науковців, так і представників урядових структур.Отримуючи кредити, держава має змогу використовувати додаткові можливості для свого економічного й

соціального розвитку, але в більшості наукових праць XVIII і XIX століть державний борг розглядався як явище негативне. Так, А. Сміт наголошував у своїх працях, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Його висновки ґрунтувалися на тому, що державне споживання не є продуктивним і не створює нових цінностей, а тому залучені державою кошти є витратами для економікиДосить категорично щодо державних запозичень висловлювався інший відомий вчений Мальтус. Він зазначав, що великий державний борг - це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут. Цієї ж думки дотримувався відомий вчений Ж.-Б. Сей, який порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише в крайньому разі.Ці висловлювання вчених мали значний вплив на діяльність урядів багатьох європейських країн у питаннях щодо визначення обсягів державних запозичень і "їхнього використання. Водночас досвід розвитку світової економіки підтвердив, що розміри державних запозичень не завжди призводять до банкрутства держави або до її зубожіння. Проте були непоодинокі випадки, коли державні запозичення сприяли економічному розвиткові держав. Це змусило переглянути теоретичні постулати щодо державного кредиту. З'явилися наукові дослідження, в яких державний кредит визначався як важливий інститут нової епохи людського розвитку.Звичайно, крайні позиції щодо державного кредиту, тобто повне його не сприйняття або необґрунтоване схвалення, не можуть бути прийнятними. Щодо цього конче необхідними є глибокий аналіз і детальні дослідження.

Батьківщиною державного кредиту вважається Англія. Розквіт економіки Англії, незважаючи на зростання державного боргу, став прикладом, якого почали наслідувати усі держави світу.Насамперед наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального фінансового становища держави. Державний борг - це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку - розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.Нинішні західні вчені переконані, що покриття дефіциту за рахунок державних запозичень не є виправданим. Водночас більшість дотримується думки, що розмір державного боргу не можна обмежувати, тому що на відміну від приватних господарств і корпорацій, які можуть збанкрутувати, уряд не може стати банкрутом.Одностайною є думка, що в кожній державі розмір державного боргу необхідно пов'язувати з обсягами ВВП, створеного економікою. Відмінними ознаками державного кредитув порівнянні з банківським є наступні:

1) потреба суб'єктів економічної діяльності в банківському кредиті виникає в зв'язку з нерівномірністю руху вартості в процесі виробництва й обміну; потреба в державному кредиті виникає через фінансові ускладнення країни, а також для пом'якшення диспропорцій між готівково-грошовою масою в обігу й товарних ресурсах для її покриття;

2) при банківському кредиті економічні інтереси позичальника і кредитора збігаються; при державному кредиті - економічні інтереси учасників угоди відносно відособлені;

3) при банківському кредиті банківський відсоток є засобом економічного впливу на діяльність позичальника; при державному кредиті - відсоток за позику є економічним стимулом реалізації економічних інтересів кредитора з приводу передачі власних коштів у розпорядження держави;

4) банківський кредит є пов'язаним з тією частиною грошового обігу, в якій гроші виконують функцію засобу платежу; при державному кредиті гроші використовуються не тільки у функції платіжного засобу, але й у функції засобу обігу;

5) банківський кредит має строго цільове призначення; державний кредит використовується для фінансування капітальних вкладень і витрат, пов'язаних із рішенням соціальних проблем;

6) при банківському кредиті терміни повернення коштів строго регламентуються, у виразі їх порушення банківські заклади застосовують до позичальника штрафні санкції; при державному кредиті відносини між позичальником і кредитором складаються на добровільній основі, щодо позичальника не застосовуються санкції, взяті у борг наявні кошти мають бути повернуті позичальником кредитору в міру закінчення терміну дії позики;

7) банківський кредит пов'язаний переважно з безготівковим грошовим обігом: притягнення і надання коштів здійснюється за допомогою перерахувань їх з одного рахунку на іншій; державний кредит є поширеним здебільшого в сфері готівково-грошового обігу;

8) при банківському кредитуванні при зарахуванні кредиту на розрахунковий рахунок одержувача створюється можливість одержання готівки для виплати заробітної плати, премій, виплат на відрядження та інших виплат. Державний кредит сприяє скороченню обсягу готівки в обігу. У державному кредиті держава може виступати в якості позичальника кредиту, кредитора і гаранта кредиту.

42.Функції держ кредиту Державний кредит — функціями державного кредиту є позички і Казначейське зобов'язання казначейські зобов'язання].

Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний кредит - це відносини вторинного розподілу ВВП. Функції державного кредиту: Розподільна Регулююча Контрольна Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави, або їх використання на принципах строковості, платності, поверненості. Сутність регулюючої функції проявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Класиф держ позик

Державні позики класифікуються у відповідності з такими ознаками:

1) за елементами - позики, розміщені центральними і територіальними органами управління;

2) в залежності від місця розміщення - внутрішні і зовнішні позики;

3) в залежності від обігу на ринку - ринкові і поза ринкові позики.

Ринкові позики вільно продаються і купуються. Вони є основними при фінансуванні бюджетного дефіциту. Поза ринкові - не можуть вільно змінювати своїх власників. Вони не підлягають обігові на ринку цінних паперів. Випускаються державою, щоб залучити певних інвесторів. Так, на Заході поза ринкові державні облігації випускаються для мобілізації коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, дрібних інвесторів.

4) в залежності від терміну залучення коштів - короткострокові (із терміном погашення до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (від 5 років і вище).

Короткострокові позики використовуються для фінансування тимчасових розривів у надходженні доходів і здійсненні витрат. Звичайно з цією метою випускаються векселя. Центральний уряд випускає казначейські векселя, місцеві органи влади - муніципальні. Залучення коштів на більш тривалий період звичайно здійснюється за допомогою облігацій;

5)в залежності від забезпечення боргових зобов'язань - заставні і без заставні.

Заставні облігації забезпечуються конкретною заставою, наприклад, визначеним майном. Такі облігації найчастіше випускаються місцевими органами влади. Без заставні не забезпечуються нічим конкретно: забезпеченням служить усе майно держави або муніципалітету. Центральні органи управління звичайно випускають без заставні облігації. Їх надійність винятково висока і тому інвестори не потребують ніяких

додаткових гарантій.

6) за характером виплачуваного доходу - боргові зобов'язання виграшні, процентні, із нульовим купоном.Виплата доходу за виграшними облігаціями здійснюється на основі лотереї. Ці облігації не користуються великим попитом. Інвестори прагнуть одержати стабільний доход, а не покладатися на волю випадку. Ті, які хочуть одержати виграш, віддають перевагу купівлі облігацій, доход за якими виплачується один, два або чотири рази на рік на підставі купонів. Більшість інвесторів віддає перевагу таким борговим зобов'язанням. Короткострокові позикові інструменти держави не мають купонів. Вони продаються зі знижкою з номіналу. Не мають купонів і деякі довгострокові боргові зобов'язання, весь доход з яких виплачується разом із сумою основного боргу. Як і короткострокові облігації, вони продаються зі знижкою з номіналу. Такі облігації одержали назву облігацій із нульовим купоном;

7) залежно від методу визначення доходу - боргові зобов'язання з твердим або плаваючим доходом. У ряді випадків фіксована ставка за цінними паперами є причиною зростання витрат держави на виплату відсотків, в інших випадках вона може відлякати інвесторів, що очікують підвищення відсотка.

8) залежно від обов'язку позичальника дотримуватися термінів погашення позики - зобов'язання з правом дострокового погашення і без права дострокового погашення

45.Пон держ боргу

Державний борг — (боргАРК чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованостідержави(АРК чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АРК чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (АРК чи місцевого самоврядування), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Розрізняють поточний і капітальний державний борг.

Поточний борг — сума основного боргу, що підлягає погашенню в поточному році, й

належних до сплати у цей період відсотків за усіма випущеними на цей момент позиками. Капітальний борг — загальна сума боргу й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.