Розкрити суть мотивації трудової діяльності персоналу підприємства. Охарактеризувати види форми системи оплати праці

Під мотивацією розуміють сили, що існують усередині чи поза людиною, що збуджують у ній ентузіазм і завзятість у виконанні визначених дій. Мотивація працівників впливає на їхню продуктивність, і частина роботи. Матеріальні мотиви, безумовно, відіграють важливу роль у визначенні трудової поведінки працівників, однак це не означає, що нематеріальні мотиви і стимули є другорядними.Сучасна практика господарювання незаперечно свідчить, що роль нематеріальних мотивів та стимулів постійно зростає. На поведінку людей у процесі діяльності все більший вплив справляє трудова мотивація. Остання породжується самою роботою, тобто її змістом, умовами, організацією трудового процесу, режимом праці тощо. Отже, ідеться про складову внутрішньої мотивації праці, про сукупність внутрішніх рушійних сил поведінки людини, що пов’язані з роботою як такою. Безперечно, кожна людина має потребу в змістовній, цікавій, корисній роботі, пристойних умовах праці. Вона прагне до визначеності перспектив свого зростання. Кваліфікований працівник відчуває самоповагу, самоствердження, коли результати його роботи оцінюються високо як ним самим, так і суспільством. У цілому трудову мотивацію пов’язано, з одного боку, зі змістовні стю, корисністю самої праці, а з другого — із самовираженням, самореалізацією працівника.
Коли найбільш стабільна, усталена мотивація породжується самою працею, то постійно дійовими чинниками-мотиваторами є привабливість праці, творчий її характер, вимогливість і відповідальність. Робота, що сприймається як одноманітна, рутинна, не забезпечує належної мотивації.

Оплата праці – це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.

На підприємстві застосовують дві форми оплати праці: погодинна та відрядна.

1)Погодинна – нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Погодинна оплата праці одна з форм оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

2) Відрядна – нарахування заробітної плати проводиться за вироблену якісну продукцію по установлених розцінках за оплату одиниці продукції. Тому заробіток залежить від обсягів виконаної роботи і потребує якості роботи.

У відповідності до форм оплати праці підприємство може встановлювати систему оплати праці. Витрати на оплату праці складаються з:

1основної заробітної плати; 2додаткової заробітної плати; 3інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців, а також суми процентних або комісійних нарахувань в залежності від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг). Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

Розкрити суть основних виробничих фондів та пояснити їх роль у розширеному виробництві.Розкрити зміст і структуру основних фондів, та факторів шо на неї впливають

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами. У промисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі фонди поділяються на промислово-виробничі та непромислово-виробничі.

До промислово-виробничих фондів належать засоби праці підприємства, призначені для виробництва промислової продукції. Непромислово-виробничі фонди — це засоби праці непромислових підприємств (підприємства сільськогосподарського призначення, ремонтно-будівельні дільниці, транспортні цехи та ін.).

Основні фонди - це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

Видовакласифікація основних фондів, що застосовується в бухгал терському обліку (згідно з П(С)БО 7), така:

•земельні ділянки;

•капітальні витрати на поліпшення земель;

•будинки, споруди та передавальні пристрої;

•машини та обладнання;

•транспортні засоби;

•інструменти, прилади, інвентар (меблі);

•робоча і продуктивна худоба;

•багаторічні насадження;

•інші основні фонди.

Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхньої динаміки, планування розширеного відтворення, установлення зносу, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і рентабельності підприємства, а також для здійснення господарського розрахунку.

 

Розкрити методику визначення показників забезпеченості підприємства основними фондами. Пояснити чи впливає їх рівень на результати господарювання

Найважливішими узагальнюючими показниками ефективності використання основних виробничих фондів є фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача характеризує виробництво продукції на одиницю середнього обсягу основних виробничих фондів за період, що аналізується. Фондомісткість — показник обернений показнику фондовіддачі.
При розрахунку фондовіддачі можуть використовуватись як вартісні, так і натуральні вимірники обсягу продукції та основних виробничих фондів Проте застосування натуральних вимірників можливе тільки у галузях, що випускають один вид продукції. Тому в переважній більшості галузей промисловості, які виробляють широкий асортимент продукції, показник фондовіддачі ФВ розраховують на базі вартісних вимірників за формулою
ФВ=П/ОФ,
Де П — обсяг продукції у вартісній оцінці (товарна продукція), ОФ -середня вартість основних виробничих фондів.
До узагальнюючих показників належать також коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства і коефіцієнт використання виробничої площі. їх розраховують як відношення обсягу продукції (у натуральних або вартісних вимірниках) відповідно до середньої виробничої потужності у періоді, що аналізується, і до виробничої площі підприємства.
Останніми роками спостерігається тенденція зниження фондовіддачі у багатьох галузях народного господарства, у тому числі й в промисловості. У цьому зв'язку зростає роль факторного аналізу фондовіддачі з метою виявлення резервів її підвищення. На фондовіддачу впливають такі фактори: структура основних виробничих фондів (зміна питомої ваги активної частини); структура продукції, (зміна питомої ваги більш або менш фондомісткої продукції); співвідношення темпів зростання продуктивності і ціни нового устаткування, зміна кошторисної вартості основних фондів, що вводяться в експлуатацію, порівняно з чинними, рівень освоєння нових виробничих потужностей; рівень спеціалізації і концентрації виробництва, рівень автоматизації і механізації виробництва; використання устаткування за часом і потужністю тощо
Між фондовіддачею (більшістю факторів її зміни немає прямого (детермінованого) зв'язку. Тому при проведенні факторного аналізу фондовіддачі необхідно використовувати як детерміновані, так і стохастичні факторні моделі із застосуванням економіко-математичних методів.