Отже, саме таку принципову схему, на погляд упорядників, і можна запропонувати для підготовки семінарів із включених до обговорення тем.

Отже, автори методичних рекомендацій свідомо не ставили перед собою завдання охопити всі вузлові напрямки соціально-економічного, політичного і духовного розвитку провідних країн Заходу впродовж 1918 - 1945 рр. їх метою, в свою чергу, є, по-перше, поглиблене вивчення принципових проблем курсу, всі аспекти яких природно неможливо охопити на лекціях, і, по-друге, опрацювання тих тем, які з метою оптимізації лекційного курсу взагалі були свідомо цілком винесені для вивчення саме на практичні заняття.

Звичайно, необхідно відзначити, що в силу цілого ряду об’єктивних обставин, які не залежать ані від історичного факультету ані від університету, далеко не в усіх випадках вдалось запропонувати документальні матеріали, збірники документів, хрестоматії, монографії, посібники та наукові статті, які б в повному обсязі відтворювали найсучасніший стан наукових розробок проблем, які винесені на обговорення. Тут немає ніякої таємниці, оскільки цілком зрозуміло, що для наповнення бібліотек сучасними найкращими здобутками світової історіографії, в тому числі і з діаметрально протилежними, але обгрунтованими точками зору, рівно як і для перевидання цілої низки документів, матеріалів та мемуарів ще потрібен певний час.

На переконання упорядників, при підготовці до будь-якого з пропонованих семінарів, кожний студент перш за все мусить з’ясувати для себе основні глибинні параметри проблеми, яка виноситься на обговорення у вигдяді тої чи іншої теми і, відповідно, розділяється, в свою чергу, на окремі заняття. Як приклад, можна взяти Тему III “Італія в 1918 - 1939 рр.”, яка розрахована на 3 заняття. Адже вона вимагає не лише засвоєння фактичного матеріалу, охопленого нею, але й з’ясування, за яких історичних, економічних, політичних, духовних, внутрішніх та зовнішніх чинників та обставин єдиним політичним рухом, якіий згуртував, за великим рахунком, абсолютну більшість італійців став саме фашистський рух, очолюваний колишнім соціалістом Б. Муссоліні. Лише збагнувши всі закономірності та суперечності вказаного процесу, ми, в свою чергу зможемо на рівні вимог XXI віку кваліфіковано відповісти на питання, чи лише тільки негативне приніс італійський фашизм Італії та італійцям, або зараз історію вже не можна фарбувати лише чорно-білими смугами і вона може бути лише багатокольоровою. Ось чому одним з найважливіших завдань семінарських занять упорядники вважають формулювання студентами своїх власних поглядів на пропоновані проблеми та питання, які, звичайно, мусять бути обгрунтованими і бути результатом наполегливої самостійної праці.

Також слід підкреслити, що пропоновані до кожної з тем джерела та література аж ніяк не обмежують студента, а навпаки, стимулюють його до подальших пошуків. Упорядники пропонують лише основний каркас, в якого немає меж; для вдосконалення розширення. Звісна річ, під час підготовки до семінарів не слід забувати і лекційний матеріал, при чому не тільки з відповідного нормативного курсу, але й попередніх (в даному випадку - це нова історія, особливо її друга частина), рівно як і лекції зі споріднених проблем, зокрема, з історії міжнародних відносин. Також можна тільки заохочувати користування сучасною комп’ютерною мережею, що, однак, вимагає відповідного знання іноземних мов і, найголовніше, на данному етапі ще не зможе замінити “традиційну” підготовку до практичних занять. Проте користуватися Інтернет-версіями енциклопедичних, довідкових та бібліографічних видань не тільки можна, але й бажано. Низка електронних адрес, де можна знайти конкретні важливі документи з вивчаємих проблем, наведена в переліку джерел до відповідних тем.

Отже, саме таку принципову схему, на погляд упорядників, і можна запропонувати для підготовки семінарів із включених до обговорення тем.

Упорядники вважають за необхідне наголосити, що при вивченні рекомендованої літератури студенти перш за все мають ретельно опрацьовувати опубліковані документи, які включені до тематичних бібліографій даного посібника. Адже треба зрозуміти, що будь-яка наукова література, запропонована в цьому посібнику чи знайдена студентом самостійно, лише коментує документи і не зможе замінити самостійне опрацювання останніх. Стосовно пропонованої літератури важко виділити якісь преференції того чи іншого видання. Всі вони є носіями наукової інформації, хоча, звичайно, упорядники радили б перш за все намагатися ознайомлюватися з тими книгами та статтями, які вийшли порівняно нещодавно. З другого боку, це ні в якому разі не видкидає потреби опрацьовувати більш ранні видання, хоча їх об’єктивне сприйняття буде вимагати додаткової аналітичної роботи щодо переосмислення тих методологічних або концептуальних положень, які або застаріли, або не відповідають вимогам сьогодення. Проте, в будь-якому випадку, історіографічна цінність досліджень наших наукових попередників залишаються незмінною.

Насамкінець слід наголосити, що студент може бути професійно підготовленим до участі в семінарських заняттях виключно за умов опрацювання максимального кола джерел та літератури. Лише в цьому випадку він стає рівноправним колегою викладача, а їхнє спілкування під час семінарських занять відбувається в формі зацікавленого діалогу,

під час якого обидві сторони висококваліфіковано підготовлені, а студенти замість статистів перетворюються на співучасників процесу пізнання і формування власних поглядів на ключові проблеми вивчаємої дисципліни. В такому випадку та частина програма курсу, яка виноситься для опрацювання на семінарських заняттях, успішно засвоюється не тільки кількісно, а, головне, і якісно, що, в свою чергу, не зможе не відіграти своєї, вагомої позитивної ролі в успішному складанні іспиту з першого періоду новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки.

З іншого боку, треба також пам’ятати, що іспит - це не лотерея, а закономірний підсумок навчання студента з даної дисципліни впродовж всього семестру, складовою частиною якого була, є і буде плідна й результативна робота на практичних заняттях, і навпаки, як показує багаторічна практика, ті студенти, які недостатньо наполегливо і навіть просто погано готувалися до семінарських занять і відповідним чином на них працювали, потім, на жаль, мали серйозні труднощі під час складання іспиту, оскільки за два-три дні до іспиту рекомендовані джерела та літературу, знання яких вимагається відповідно до навчального плану і перевіряється під час іспиту продуктивно засвоїти навіть фізично просто неможливо.

Упорядники пропонованих методичних рекомендацій сподіваються, що це видання допоможе студентам успішно знайти вірні орієнтири при вивченні першого періоду новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки, надасть їм змогу отримати грунтовні знання з даної дисципліни, які відповідають вимогам Київського національного університету імені Тараса Шевченка і, найголовніше, які завжди будуть їм корисними в подальшій професійній діяльності.

Тема 1. Характеристика Версальської системи післявоєнних мирних договорів в Європі. (6 год.)

Заняття 1. Завершення І світової війни та позиції її основних учасників щодо умов миру. (2 год.)

Закінчення І світової війни. Комп’єнське перемир’я та його умови.

Дипломатична боротьба на Паризькій мирній конференції. Основні суперечності між державами-переможицями.

Заняття 2. Підготовка та підписання мирного договору з Німеччиною. (2 год.)

Утворення Ліги Націй, її статут та функції.

Характеристика основних положень Версальського мирного договору та їх оцінка.

Заняття 3. Мирні договори з союзниками Німеччини в І світовій війні. (2 год.)

Сен-Жерменський, Тріанонський, Нейїський та Севрський договори, їх основні положення та оцінка.

2.Українське питання в політиці великих держав наприкінці 1917-1920 рр.

Джерела:

Версальский мирний договор: Полный перевод с французского подлинника. - М., 1925.

Війни. Спеціального розгляду потребує історія заснування Ліги Націй - першої в своєму роді універсальної міжнародної організації, створеної з метою унеможливлювання воєн та гарантії мирного розвитку усіх країн світу. Вивчаючи та аналізуючи статті Статуту Ліги Націй, вкрай важливо переконатися в тому, що, попри всі свої плюси, навіть на рівні установчих документів права та прерогативи новоутвореної Ліги були здебільшого декларативними, тоді як реально застосувати їх на практиці нерідко було просто неможливо.

Желев Ж. Фашизм. - М., 1991.

Ті і особливо 30-ті роки XX ст. увійшли в іспанську історію як період глибоких суспільно-політичних конфліктів, драматичним завершенням і своєрідним піком якого стала Громадянська війна 1936 - 1939 рр. По аналогії з історією Італії в міжвоєнний час, зрозуміти в повному обсязі витоки суспільних протиріч та спроби їхнього розв’язання в Іспанії 20-х - 30-х років буде практично неможливо без активізації знань з основних ключових проблем попередньої іспанської історії, які і зумовили історичне відставання цієї країни від провідних держав Заходу, що, в свою чергу, за великим рахунком і було основною причиною доленосних, хоча і дуже болячих, змін в іспанському суспільстві впродовж міжвоєнного часу. Отже, вивчаючи н аналізуючи особливості розвитку Іспанії після І світової війни, етапи диктатури М. Прімо де Рівера, епопею повалення монархії, наївний романтизм перших лівоцентристських урядів, які змінилися правоконсервативним “чорним дворіччям” з його кривавими катаклізмами 1934 р., складові створення, перемоги та початку діяльності Народного Фронту на урядовому рівні в лютому - червні 1936 р. та, насамкінець,трагедійні перипетії Громадянської Війни, які завершилися встановленням диктатури Ф. Франко - всі ці принципові події першого періоду новітньої історії Іспанії можуть бути логічно поєднані між собою. Адже всі вони, як і кожна подія окремо, яскраво свідчать про те, що впродовж 20-х - 30-х рр. іспанським лідерам, як і нації в цілому, так і не вдалося знайти суспільного консенсусу і здолати ортодоксальну схему “ліві - праві” або “праві - ліві”. Це вдалося зробити, як парадоксально воно б не звучало на перший погляд, лише Ф. Франко ціною державного перевороту, Громадянської Війни і встановленням власної диктатури, на що слід докладно звернути увагу при підготовці четвертого питания третього заняття.

История США: в 4-х т. - Т.3. - М., 1985.

Особа Франкліна Делано Рузвельта, одного з найвидатніших політиків XX ст., поза всяким сумнівом залишила глибокий слід не тільки в американській, але й в усій світовій історії. Перший і останній Президент США, який обирався на цю найвищу посаду чотири рази, Рузвельт гідно посів своє місце серед таких американських історичних особистостей, як Дж. Вашингтон та А. Лінкольн і зараз вважається найвизначнішим керівником Сполучених Штатів Америки минулого століття. Проте наш інтерес до Ф. Д. Рузвельта та його президентства зумовлений насамперед тим, що під його керівництвом США не тільки здолали найпотужнішу в своїй історії економічну та соціально-політичну кризу, але й впевнено перемогли виключно мирним шляхом цілий ряд здавалося б вічних стереотипів американського засобу життя. Адже створення на рівні тодішніх екстремальних вимог дієздатної та ефективної системи державного регулювання економіки і, найголовніше, вперше в історії США надання американцям вже давно відомих європейцям таких соціальних гарантій, як пенсійне забезпечення та допомога по безробіттю не просто сприяли виходу США з кризи, але й були своєрідною безкровною революцією, яка, в свою чергу, дозволила Сполученим Штатам уникнути ще більших соціальних потрясінь.

З іншого боку, велич постаті Рузвельта явно не потребує додаткового возвеличення шляхом несправедливого приниження ролі і місця його політичних опонентів, зокрема республіканців, що було дуже характерним для колишньої радянської історіографії. Саме заради об’єктивного висвітлення ключових моментів історії США часів великої кризи 1929 - 1933 рр. упорядники свідомо в першому питанні першого заняття пропонують студентам ознайомитися з діяльністю попередника Рузвельта на посаді Президента США, на долю якого якраз і випало зустрітися з початком і прогресуючим розвитком великої кризи, а саме Г. Гувера, до того ж в процесі вивчення “нового курсу” студентам слід звернути особливу увагу нате, що такі його складові, як державне регулювання сільського господарства, державна допомога банкам, тощо були започатковані ще за часів адміністрації Гувера. Інша справа, що Г. Гувер і його оточення принципово не погоджувалися надати американцям державні соціальні гарантії, які лише в 1935 р. і були запроваджені урядом Рузвельта. Тобто, ні в якому разі не ставлячи під сумнів

масштабність та історичне значення “нового курсу” Ф. Д. Рузвельта, студентам слід розглядати його діяльність максимально об'єктивно, не уникаючи аналізу також і альтернативних поглядів на його рецепт виведення Сполучених Штатів з кризи, зокрема з боку республіканської партії США, яка звинувачувала (і, до речі, звинувачує, хоча і непрямо, зараз) архітектора “нового курсу” у свідомому відході від ряду принципових основ американського засобу життя.

В центре паутины. - М., 1998.

Желев Ж. Фашизм. - М., 1991.

Арзаканян М.Ц. Шарль де Голль // Вопросы истории. - 1991. - № 2-3.

Белоусова З.С. План Бриана и позиция СССР в свете новых документов // Новая и новейшая история. -1992. - № 6.

Отже, автори методичних рекомендацій свідомо не ставили перед собою завдання охопити всі вузлові напрямки соціально-економічного, політичного і духовного розвитку провідних країн Заходу впродовж 1918 - 1945 рр. їх метою, в свою чергу, є, по-перше, поглиблене вивчення принципових проблем курсу, всі аспекти яких природно неможливо охопити на лекціях, і, по-друге, опрацювання тих тем, які з метою оптимізації лекційного курсу взагалі були свідомо цілком винесені для вивчення саме на практичні заняття.

Звичайно, необхідно відзначити, що в силу цілого ряду об’єктивних обставин, які не залежать ані від історичного факультету ані від університету, далеко не в усіх випадках вдалось запропонувати документальні матеріали, збірники документів, хрестоматії, монографії, посібники та наукові статті, які б в повному обсязі відтворювали найсучасніший стан наукових розробок проблем, які винесені на обговорення. Тут немає ніякої таємниці, оскільки цілком зрозуміло, що для наповнення бібліотек сучасними найкращими здобутками світової історіографії, в тому числі і з діаметрально протилежними, але обгрунтованими точками зору, рівно як і для перевидання цілої низки документів, матеріалів та мемуарів ще потрібен певний час.

На переконання упорядників, при підготовці до будь-якого з пропонованих семінарів, кожний студент перш за все мусить з’ясувати для себе основні глибинні параметри проблеми, яка виноситься на обговорення у вигдяді тої чи іншої теми і, відповідно, розділяється, в свою чергу, на окремі заняття. Як приклад, можна взяти Тему III “Італія в 1918 - 1939 рр.”, яка розрахована на 3 заняття. Адже вона вимагає не лише засвоєння фактичного матеріалу, охопленого нею, але й з’ясування, за яких історичних, економічних, політичних, духовних, внутрішніх та зовнішніх чинників та обставин єдиним політичним рухом, якіий згуртував, за великим рахунком, абсолютну більшість італійців став саме фашистський рух, очолюваний колишнім соціалістом Б. Муссоліні. Лише збагнувши всі закономірності та суперечності вказаного процесу, ми, в свою чергу зможемо на рівні вимог XXI віку кваліфіковано відповісти на питання, чи лише тільки негативне приніс італійський фашизм Італії та італійцям, або зараз історію вже не можна фарбувати лише чорно-білими смугами і вона може бути лише багатокольоровою. Ось чому одним з найважливіших завдань семінарських занять упорядники вважають формулювання студентами своїх власних поглядів на пропоновані проблеми та питання, які, звичайно, мусять бути обгрунтованими і бути результатом наполегливої самостійної праці.

Також слід підкреслити, що пропоновані до кожної з тем джерела та література аж ніяк не обмежують студента, а навпаки, стимулюють його до подальших пошуків. Упорядники пропонують лише основний каркас, в якого немає меж; для вдосконалення розширення. Звісна річ, під час підготовки до семінарів не слід забувати і лекційний матеріал, при чому не тільки з відповідного нормативного курсу, але й попередніх (в даному випадку - це нова історія, особливо її друга частина), рівно як і лекції зі споріднених проблем, зокрема, з історії міжнародних відносин. Також можна тільки заохочувати користування сучасною комп’ютерною мережею, що, однак, вимагає відповідного знання іноземних мов і, найголовніше, на данному етапі ще не зможе замінити “традиційну” підготовку до практичних занять. Проте користуватися Інтернет-версіями енциклопедичних, довідкових та бібліографічних видань не тільки можна, але й бажано. Низка електронних адрес, де можна знайти конкретні важливі документи з вивчаємих проблем, наведена в переліку джерел до відповідних тем.

Отже, саме таку принципову схему, на погляд упорядників, і можна запропонувати для підготовки семінарів із включених до обговорення тем.

Упорядники вважають за необхідне наголосити, що при вивченні рекомендованої літератури студенти перш за все мають ретельно опрацьовувати опубліковані документи, які включені до тематичних бібліографій даного посібника. Адже треба зрозуміти, що будь-яка наукова література, запропонована в цьому посібнику чи знайдена студентом самостійно, лише коментує документи і не зможе замінити самостійне опрацювання останніх. Стосовно пропонованої літератури важко виділити якісь преференції того чи іншого видання. Всі вони є носіями наукової інформації, хоча, звичайно, упорядники радили б перш за все намагатися ознайомлюватися з тими книгами та статтями, які вийшли порівняно нещодавно. З другого боку, це ні в якому разі не видкидає потреби опрацьовувати більш ранні видання, хоча їх об’єктивне сприйняття буде вимагати додаткової аналітичної роботи щодо переосмислення тих методологічних або концептуальних положень, які або застаріли, або не відповідають вимогам сьогодення. Проте, в будь-якому випадку, історіографічна цінність досліджень наших наукових попередників залишаються незмінною.

Насамкінець слід наголосити, що студент може бути професійно підготовленим до участі в семінарських заняттях виключно за умов опрацювання максимального кола джерел та літератури. Лише в цьому випадку він стає рівноправним колегою викладача, а їхнє спілкування під час семінарських занять відбувається в формі зацікавленого діалогу,

під час якого обидві сторони висококваліфіковано підготовлені, а студенти замість статистів перетворюються на співучасників процесу пізнання і формування власних поглядів на ключові проблеми вивчаємої дисципліни. В такому випадку та частина програма курсу, яка виноситься для опрацювання на семінарських заняттях, успішно засвоюється не тільки кількісно, а, головне, і якісно, що, в свою чергу, не зможе не відіграти своєї, вагомої позитивної ролі в успішному складанні іспиту з першого періоду новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки.

З іншого боку, треба також пам’ятати, що іспит - це не лотерея, а закономірний підсумок навчання студента з даної дисципліни впродовж всього семестру, складовою частиною якого була, є і буде плідна й результативна робота на практичних заняттях, і навпаки, як показує багаторічна практика, ті студенти, які недостатньо наполегливо і навіть просто погано готувалися до семінарських занять і відповідним чином на них працювали, потім, на жаль, мали серйозні труднощі під час складання іспиту, оскільки за два-три дні до іспиту рекомендовані джерела та літературу, знання яких вимагається відповідно до навчального плану і перевіряється під час іспиту продуктивно засвоїти навіть фізично просто неможливо.

Упорядники пропонованих методичних рекомендацій сподіваються, що це видання допоможе студентам успішно знайти вірні орієнтири при вивченні першого періоду новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки, надасть їм змогу отримати грунтовні знання з даної дисципліни, які відповідають вимогам Київського національного університету імені Тараса Шевченка і, найголовніше, які завжди будуть їм корисними в подальшій професійній діяльності.