ТОП 10:

Архітектура,скульптура та живопис на укр.землях у XVIII ст



XVIII ст. –стиль бароко(пишність,багатство оздоблення)

І. Мазепа- Миколаївська церква на Печерську, Троїцька і головна церква Лаври, Братські церква на Подолі, будинок Києво-Могилянської академії та ін. За підрахунками В. Січинського, І. Мазепа за 1697— 1706 pp. збудував 12 храмів і не менше 20 храмів та інших споруд реставрував і розбудував як у Києві, так і в Переяславі, Глухові, Чернігові, Батурині, біля Лубен.

- 1731 —1745 - архітектор Йоганн Готфрід Шедель, який перед цим працював у Петербурзі й Москві, збудовано 93-метрову дзвіницю Києво-Печерської лаври; -1747—1753 за проектом Бартоломео. Растреллі(придворний архітектор Єлизавети) під керівництвом І. Мічуріна на київських горах була збудована Андріївська церква, 1752—1755 . — царський(Маріїнський) палац.

Найвидатнішими українськими архітекторами XVIII ст., які працювали в тісній співдружності з архітекторами російськими, були Степан Ковнір (1695—1786)- кріпак Києво-Печерської лаври- Ковнірівський корпус і дзвіниці на Дальніх та Ближніх печерах у Києво-Печерській лаврі, Кловський палац та Іван Григорович-Барський (1713—1785)- Покровська церква і Миколи Набережного на Подолі в Києві, церкви-дзвіниці і стіни Кирилівського монастиря, магістрату і собору в Козельці та ін.

У другій половині XVIII ст. козацька старшина, поміщики у своїх маєтках стали будувати розкішні палаци й інші будівлі. Так, у Батурині й Глухові були споруджені палаци гетьмана К. Розумовського, у с Ляличах — П. Завадовського, у с. Мерчику на Харківщині — ансамбль Шидловського та ін.

-дерев'яна архітектура- Троїцький собор у Новомосковську (тепер Дніпропетр.о.), споруджений Якимом Погребняком у 1773—1778.

-живопис-елементи реалізму- Дмитро. Левицький (1735—1822)-бл.160 портретів(Д.Дідро,С.Лещинського), В. Боровиковський (1757—1825) і А. Лосенко (1737—1773).

У сер. XVIII ст. шириться стиль пізнього бароко — рококо— Андріївська церква в Києві (1744-1787) — твір архітекта Растреллі, Покровська церква в Києві, церкви — в Козельці (архітект Квасов), славетний собор св. Юра у Львові, автор- Б. Меретіні-Мердерер

Із 60—70-х років XVIII ст. на зміну стилю бароко в архітектурі приходить т. зв. рос. класицизм (рос. ампір)- строгість і чіткість архітектурних форм, відмова від пишного оздоблення, симетрично-осьова композиція будівель.

55. Гайдамацький рух на укр землях в п пол XVIIIст. Перша згадка про гайдамаків датується 1714р. Гайдамаки від тур. «гайда»-гнати,переслідувати, турбувати. Гайд.рух виник на Волині, Західному Поділлі,пізніше охопив Київщину, Братславщину. Це форма національно-визвольної боротьби проти польського гніут укр.народу на Правобережжі. 3 хвилі:1734-1738, 1750, 1768(Коліївщина). 1734р. –перше велике повстання охопило Київщину,Волинь, Поділля. Рос. Війська на теретор. Правобереж. України розом із гетьманськими полками. Мета: допомогти сину Августа ІІ вступити на польський престол. Чутки серед селян:рос.війська прийшли на допомогу укр.селянам., Анна Іоанівна видала грамоту у якій закликала боротися проти шляхти. На чолі повстання сотник надвірних козаків князів Любомирських – Верлан. Повстанці захопили Жванець, Збараж, Броди. З Польщі втік С.Лещинський, АвгустІІІ стає королем. Царські війська кинуті на придушення гайдамацького повстання. Кін.1738 російські та польські війська за допомогою С.Чалого здобули перемогу над основними силами. Частина гайдамаків відійшли в Молдавію,решта припинила тимчасово збройний опір. 1750р. повстанців очолили О. Письменний, М.Сухий, П.Таран. Територія – Братславщина, Київщина, Сх.Поділля. Захопили фортеці: Летичів,Умань,Вінницю, Фастів.До зими 1750р. виступ придушений рос. І пол. військами.

56. Гайдамацький рух на укр землях в др пол XVIII. Перша згадка про гайдамаків датується 1714р. Гайдамаки від туре. «гайда»-гнати,переслідувати, турбувати. Гайд.рух виник на Волині, Західному Поділлі,пізніше охопив Київщину, Братславщину. Це форма національно-визвольної боротьби проти польського гніут укр.народу на Правобережжі. 3 хвилі:1734-1738, 1750, 1768. Повстання 1768 отримало назву Коліївщина. Причини: 1- занепадає панське господарство в наслідок зміни торгівлі зерном не на Балтійському, а Чорному морі, відповідно, утиски селян. В Пн.Київщині найменші соціальні утиски,збільшення панщини,тягарів-сприймалося як насильство. Причина-селяни тривалий час звільнені від панщин. повинностей у цьому регіоні;2- наступ уніатів очол. Ф.Володкевич. З цим боровся ігумен Милхеседик Значко-Яворський, який добився аудієнції у Катерини ІІ.Вона пообіцяла підтримку. 1768-С.Понятовський зрівнює у правах католиків, православних,протестантів-формально. Все здійснював під тиском Росії. Шляхта негативно відреагувала на даний закон. Вона створила конфедерації, які оголосили «хрестовий похід» проти православних під гаслом захисту, католиц., шляхетськ. прав і звіл.Польщі з-під рос. впливу. Орг.центр Барська конфедерація. Рос. військо на чолі з М.Кречетниковим направлене для придушення конфедератів. Чутка між селянами:КатеринаІІ видала «Золоту грамоту» в якій закликала до боротьби з польською шляхтою. Весною 1768 М.Залізняк сформував під Чигирином повстанський загін, на його бік перейшов І,Гонта-уманський сотник. Взяли фотнецю Умань-одну з опорних точок польської шляхти. Захопили м.Балту. Туркибули обурені, загрожували війною Росії. Остання міняє тактику стосовно гайдамак. Схватили Гонту та Залізняка. Каральні акції з червня 1768, остаточно придушено Коліївщину навесні 1769р.

57. Опришківський рух на укр. землях в др пол XVII – п трет XVIIІ Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у 16 — 1-й половині 19 ст. Вперше опришки згадуються в документах 1529 р. У зв'язку з посиленням феодально-кріпосницької експлуатації і національного гніту на західноукраїнських землях рух опришків спочатку розгорнувся на Прикарпатті, пізніше охопив Закарпаття і Буковину. Опорним центром опришків були Карпатські гори. З Галичини, Закарпаття і Буковини тікали в гори розорені, покривджені селяни (наймити, комірники, городники, панські слуги), бідні міщани і польські, молдавські та угорські селяни, з яких створювалися опришківські загони. Вони нападали на поміщиків, орендарів, лихварів, корчмарів, руйнували шляхетські маєтки, а захоплене майно роздавали сільській бідноті. В 1-й пол. 17 ст. на Покутті успішно діяв буковинський ватажок Г.Кардаш. Очолювані ним опришки 1621 р. здобули фортецю Пнів. У 30-40-х рр. на Західному Прикарпатті прославилися у боротьбі проти шляхти С.Солінка, В.Чепець, В.Баюс та ін. ватажки. Значні виступи опришків відбулися під час народно-визвольної війни 1648—1654 рр. опришки здобули королівські замки у травні 1648 р. — у Новотанці та липні — в Саноці. Очолювані В.Сімашкою, О.Шичиком та ін. ватажками, опришки діяли поблизу міст Яслинського, Дуклі. Брали участь у повстанні 1648 р. під керівництвом С. Г. Височана. В 1649—1654 рр. вдало виступили на Лемківщині під проводом Санька, А.Савки та ін. З ними підтримував зв'язки керівник повсталих польських селян Костка Наперський. На Поділлі опришки. здобули Гусятин і Сатанів. У 1653 р. в Молдові разом з військом Тимоша Хмельницького діяли 2 тисячі опришків під проводом Харачка.

58. Опришківський рух на укр. землях в 30-50-х рр. XVIIІст. Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у 16 — 1-й половині 19 ст. Найвищого піднесення рух опришків досяг у 30-40-х рр. 18 ст. під проводом Олекси Довбуша. Після його загибелі загони опришків очолювали В.Баюрак, І.Бойчук, П.Орфенюк.Опришки брали участь у гайдамацьких повстаннях 18 ст. на Правобережній Україні. Рух опришків не припинився після загарбання феодальною Австрією Галичини (1772 р.) і Буковини (1774 р.). У 80-х рр. 18 ст. у Станіславській окрузі діяли загони під проводом Д.Богуславця, Я.Фенюка, М.Баби. На Покутті в кінці 18 ст. прославився ватажок П.Гуманюк (Сапрянчук). Протягом 1-ї половині 19 ст. в Галичині, на Закарпатті і Буковині діяло понад 50 загонів, ватажками яких були В.Фреюк, М.Бойчук (Клям), В.Якимюк, Д.Марусяк, Г.Мосорук, М.Штолюк, І.Вередюк, М.Циган, І.Волощук, А.Ревізорчук та ін. За допомогою численних військових частин і каральних загонів смоляків, гірських стрільців, пушкарів австрійському урядові вдалося репресіями остаточно придушити опришківський рух. Останнім ватажком опришків був М.Дратрук (Бордюк), прилюдно скараний в Коломиї. Антифеодальний рух опришків, що підривав основи шляхетської Польщі та монархічної Австрії, був складовою частиною антикріпосницької боротьби українського селянства. Про героїчну боротьбу опришків складено багато народних пісень, легенд, переказів.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.209.80.87 (0.006 с.)