Тема 8. Міжнародно-правові стандарти поводження з засудженими.

Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями та Токійські правила. Європейські стандарти поводження із засудженими.

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:

 

ВЛК – Військово-лікарська комісія

ВР України – Верховна Рада України

ВР – Виправні роботи

ВТК – Виправно-трудовий кодекс України

ВЦ – Виправний центр

ГР – Громадські роботи

ДБ – Дисциплінарний батальйон

ДВС – Державна виконавча служба України

ДІЗО – Дисциплінарний ізолятор

ДКВС України – Державна кримінально-виконавча служба України

ІТТ – Ізолятори тимчасового тримання

КВІ – Кримінально-виконавча інспекція

КВК – Кримінально-виконавчий кодекс України

КДіР – Дільниця карантину, діагностики і розподілу

КЗпПУ – Кодекс законів про працю України

КК – Кримінальний кодекс України

КМ України – Кабінет Міністрів України

КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України

КПП – Контрольно-пропускній пункт

КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення

МВС України – Міністерство внутрішніх справ України

Мін’юст України – Міністерство юстиції України

МОЗ України – Міністерство охорони здоров’я України

МОН України – Міністерство освіти і науки України

ОВС – Органи внутрішніх справ

ОК – Одиночна камера

ОРД – Оперативно-розшукова діяльність

ПВР УВП – Правила внутрішнього розпорядку установи виконання покарань

ПКТ – Приміщення камерного типу

ППОППЗПД – Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

СІЗО – Слідчий ізолятор

УВП – Установа виконання покарань

ЦК України – Цивільний кодекс України

ЧПНУ – Черговий помічник начальника установи

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ:

Арештний дім – установа виконання покарання тюремного типу, яка покликана забезпечувати ізоляцію та роздільне тримання засуджених до арешту.

Виконання кримінального покарання – регульований нормами кримінально-виконавчого права процес реалізації кари, поєднаний із виправленням та ресоціалізацією засудженого, який здійснюється спеціально уповноваженими державними органами та установами.

Виправна колонія – кримінально-виконавча установа закритого типу, яка покликана забезпечувати ізоляцію та роздільне тримання засуджених та у якій відбувається кримінальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

Виправний центр – кримінально-виконавча установа відкритого типу у якій утримуються засуджені до обмеження волі без фізичної ізоляції від суспільства.

Виховна колонія – спеціальна виховна установа виконання покарання, у якій утримуються неповнолітні засуджені до позбавлення волі на певний строк.

Виправлення засудженого – процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.

Дільниця виправної колонії – це структурна, ізольована від інших ділянка виправної колонії, яка встановлена з метою забезпечення більш якісного виконання кримінального покарання.

Дисциплінарний батальйон – установа в якій виконується покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби.

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань – це орган виконавчої влади, який організовує виконання законодавчих актів, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо удосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

Джерела кримінально-виконавчого права – це правові акти органів влади або компетентних органів управління, що містять норми кримінально-виконавчого права, які регулюють порядок виконання та відбування кримінальних покарань.

Законні інтереси засудженого – це закріплені в правових нормах конкретні дії та прагнення засудженого володіти тими або іншими благами, які задовольняються, як правило в результаті позитивної оцінки посадовими особами адміністрації установи виконання покарання, прокуратурою, судом поведінки засудженого під час відбування покарання.

Злісний порушник установленого порядку відбування покарання – це засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації, необґрунтовано відмовляється від праці; припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, а також вчинив протягом року трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умов, якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов’язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.

Зміна умов тримання засуджених – це переведення засудженого з однієї дільниці до іншої в межах однієї виправної колонії або до колонії з іншим рівнем безпеки в залежності від його поведінки і ставлення до праці та навчання.

Класифікація засуджених до позбавлення волі – це розподіл засуджених на відносно однорідні категорії за певними ознаками для створення найбільш ефективних умов у досягненні цілей покарання.

Контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань – це процес спостереження та перевірки дотримання вимог законності персоналом органів та установ виконання покарань під час здійснення ними покладених на них обов’язків із виконання кримінального покарання.

Короткострокове побачення – це побачення з родичами або іншими особами тривалістю до чотирьох годин, що здійснюється в присутності представника колонії.

Короткочасні виїзди з виправної колонії – є не тривалим залишенням меж колонії у зв’язку з винятковими особистими обставинами строком не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці.

Кримінально-виконавча інспекція – орган виконання покарання, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт (ст.13 КВК України).

Кримінально-виконавча політика – встановлені державою напрямки, принципи, цілі та стратегія діяльності у галузі виконання і відбування покарань.

Кримінально-виконавче право –це система правових норм, які встановлені та охороняються державою і які є обов’язковими для всіх громадян України, дані норми відображають та закріплюють у відповідністю з принципами кримінально-виконавчої політики волю українського народу в галузі виконання покарань.

Кримінально-виконавчі правовідносини – це врегульовані нормами кримінально-виконавчого права відносини, що виникають в процесі виконання та відбування покарання між засудженими, представниками адміністрації органів і установ виконання покарання та іншими особами та організаціями, які беруть участь у виконанні кримінальних покарань.

Нагляд за засудженими –це система заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінального покарання у виді позбавлення (обмеження) волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ.

Наука кримінально-виконавчого права –це сукупність знань, вчень, наукових надбань та результатів дослідження закономірностей процесу виконання та відбування кримінальних покарань.

Обов ’ язки засуджених –це встановлена у заборонюючих та зобов’язуючих нормах права поведінка засудженого під час відбування покарання, яка забезпечує: досягнення цілей покарання, підтримання правопорядку в установі виконання покарання під час відбування покарання засудженим, максимально забезпечує дотримання прав та свобод як засудженого так і ін. осіб.

Правовий статус засудженого –це збудоване на загальному правовому статусі громадян України і визначене за допомогою правових норм положення засуджених під час відбування ними кримінального покарання, яке складається із сукупності прав, обов’язків та законних інтересів засудженого.

Предмет кримінально-виконавчого права –це суспільні відносини, що складаються в процесі виконання та відбування кримінальних покарань.

Примусові заходи медичного характеру –це примусове лікування засуджених, які мають хворобу, що становить небезпеку для інших осіб, та не пройшли повного курсу лікування.

Принципи кримінально-виконавчого права – це основні ідеї, керівні положення, які визначають стратегію та напрямки розвитку інститутів і норм цієї галузі права, забезпечують системність правового регулювання суспільних відносин, що виникають при виконанні покарань.

Режим у виправних і виховних колоніях – це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов’язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Ресоціалізація – свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Розпорядок дня – це час підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, перевірки наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання (у виховних колоніях), виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх відділів, служб, об’єктів та дільниць установи, у тому чисел ДІЗО, ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні-пральні, крамниці.

Соціально-виховна робота – це цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Суб’єктивне право засудженого – це закріплена в законі і гарантована державою реальна можлива поведінка засудженого або користування ним соціальними благами, що забезпечується юридичними обов’язками посадових осіб органів та установ, які виконують кримінальні покарання, або інших суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносинах.

Тривалі побачення – це побачення строком до трьох діб з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, всиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти.

ТЕМИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

Змістовний модуль 1

(Загальна частина)