Початок 90-х. сучасний етап.

Кінець ХІХ поч. ХХ ст.

Цей етап відповідає етапу становлення палеогеографії як науки. В цей час на зх. Україні проводяться детальні дослідження. Створ геологічний атлас Галичини мб. 1:75000. На Донбасі створ. Карта мб. 1:42000

Проводиться триверстна геологічна зйомка.

Представники цього етапу: Тутковський(досліджував Полісся), Ласкарєв, Соколов (Причорномор’я), Армашевський (Придніпров’я), Карпінський праця «Нарис фізико-геграфічних умов європейської Росії в минулі геологічні періоди», Ромер, Докучаєв, Рудницький.

1882р. Геологічний комітет. Санкт- Петербург.

Рр включно.

В цей період палеогеографічні дослідження тісно пов’язані з геологічними дослідженнями. Представники: Маринич, Рудницький. Палеогеографічні дослідження спеціалізуються. Палеопедологія заслуговує на особливу увагу: 20-30 роки Україна- лідер в Європі з вивчення грунтів.

Активно проводяться палеогеоморфологічні дослідження. Геологи-четвертинники працюють над палеогеографією Плейстоцену (Крокос, Ю. Полянський). Важлиік роль відігравав Інститут геологічних наук академії наук України.

Залишається неперевершеним атлас, який створений у 1950р. «Атлас палеогеографічних карт Української РСР і Молдавської РСР».

Рр.

Цей етап пов'язаний зі становленням палеоландшафтознавства. Такий напрям стає дуже популярним.

В цей період створюється перша і єдина школа палеогеографічних досліджень. Її очолив М. Веклич.

1970р. виходить монографія «Палеогеографія. Палеоландшафти».

Представники цього етапу: Н. Сіренко, Ж. Матвіїшина, Н. Герасименко.

Головні праці: «стратиграфія України»(11 томів), «Палеогеографія Київського Придніпров’я».

Початок 90-х. сучасний етап.

В цей період припиняється належне фінансування науки.

Палеогеографія Плейстоцену одночасно продовжує розвиватися з допомогою археологів.

Палеогеографія набуває статусу навчальної дисципліни. Співпраця з Європою.

Розвиток палеогеографічних досліджень в Україні.

 

Етапи ПГ досліджень в Україні (за Гнатюком):

Кінець 19 – початок 20 ст. (до І світової війни)

Становлення ПГ як науки (Карпінський. Нарис фізико-географічних умов європейської Росії у минулі геологічні періоди).

У 1882 р. в Санки-Петербурзі було створено Геологічний комітет, який займався геологічною зйомкою і території України. В той час було створено Геологічний атлас Галичини та ряд інших ПГ карт.

Вчені: Тутковський, Ласкарєв, Соколов, Армашевський, Ромер, Докучаєв, Ломницький, Рудницький.

Після І світової війни – 50-ті рр.

Активно розвивається четвертинна геологія (Заморій, Крокос, Полянський).

Дослідження проводять 3 університети: Київський, Харківський, Одеський (Новоросійський).

Головна роль в розвитку ПГ досліджень належить Інституту геологічних наук АН України.

Найважливіша праця – Атлас ПГ карт Української і Молдовської РСР (1960) +регіональні праці

Ті – 80-ті рр.

Активно розвивається палеоландшафтознавство (1977 – колективна монографія «Палеогеографія. Палеоландшафтознавство»).

Сформувалась перша і єдина в Україні школа ПГ досліджень (Веклич, Сіренко, Матвіїшина, Герасименко та ін.).

Інші праці: «ПГ Київського Придніпров’я», «Стратиграфія України» (11 томів).

Початок 90-тих – сьогодні

З початку 90-тих припиняється фінансування науки і регіональні ПГ дослідження зменшуються.

Однак динамічно розвивається ПГ плейстоцену (новітні методи дослідження, співпраця з археологами і т.д.).

Пізній докембрій району України: палеогеографічні етапи, події та регіони

Тривалість – 1.1 млд.р.

Складається з рифею (1 млд.р.) і венду (100 млн.р.).

Що до України,більша половина якої належить до давньосхідноєвро-пейської платформи, в рифеї формуєть 2 прогини- 1-й волинополіський, який злився з середньоземноморським і 2г-й відповідає дніпровсько-донецькому.

На підставі геосинклінальних здвигів, виділяються 5 палеогеографічних регіонів: волино-поліський, центрально-український(УК масив), дніпро-донецький, середньоруський, карпатський.

Відомі рифейські відклади представлені в межах волино-поліського прогину червоними глинами, пісковиками та алевролітами- ці відклади не містять великої фауни, через що довгий час їх називали «німими». Рифей утворює поліську серію потужністю 900м і більше, вони залягають основі осадової товщі.

Під час венду залишаються залишаються ті самі прогнуті ділянки. У волино-поліському прогині венд представлений відкладами контине-нтального типу, а саме породи вулканічного походження, так звана вендська серія, яка перекриває рифей. Ця серія представлена базальтами, туфами які перешаровуються пісковиками, так звана трапова формація (єдина в Україні).

В придністер’ї венд представлений морськими відкладами – це сіро колірні відклади – пісковики, алевроліти(потужність деяких сотні метрів), знаємо ці відклади лише в придністерї, але можемо передбачати що ці відклади тягнуться вздовж південної окраїни (одеса стик п-ів крим з континентом).

Загалом у вендіяк і в рифей переважає теплий клімат(засвідчують породи червоного кольору), хоч і праплялися зледеніння на волино-поділлі.

Про пізній докембрій слід сказати те, що на межі рифею і венду відбувається байкальська складчатість. В Україні вона проявлялася в передкарпатті і в карпатах так звані байкаліти (мармарошський масив). Ця серія представлена філітами зеленого кольору.

 

Україна в альпійську ПГ еру. Донеогенові етапи.

За різними поглядами, альпійська ПГ ера в Україні почалась у пізньому тріасі, на межі тріас/юра, у ранній юрі (150-200 млн. р.).

Початок ери ознаменувався кліматичними змінами (гумідизація) та змінами в органічному світі, а також новим етапом складчастості.

Донеогенові етапи альпійської ПГ ери:

Ранньоальпійський (мезозой)

Клімат жаркий і вологий (тепличний); зявляються перші покрито- та голонасінні, перші справжні птахи та дрібні ссавці; на суші та у морі панують динозаври.

1.1. Рання г/к епоха (Т2 – J2) – панує суходіл; переважають височинні наземні ландшафти; формується потужна кора вивітрювання і загальне денудаційне вирівнювання рельєфу (глобальна епоха пенепленізації). Відклади – таврійська серія Криму (флішеподібні пісковики, мергелі, вапняки)

1.2. Рання т/к епоха (J2 – J3) – обширні трансгресії: Східне (Дніпровське) і Західне (Передкарпатсько-Подільське) море. Хемогенні відклади (доломіти, гіпси).

1.3. Пізня г/к епоха (К1) – закладається Карпатська геосинкліналь, Флішеві Карпати – відкритий глибокий морський басейн. Піщано-глинисті відклади.

1.4. Пізня т/к епоха (К2) – альб-сеноманська трансгресія (дуже швидка, різноманітні фації), моря: Український кристалічний масив, Волино-Поділля, Дніпровсько-Донецький регіон, Карпати, Крим. Органогенні та хемогенні відклади (мергелі).

Середньоальпійський (палеоген)

2.1. Рання г/к епоха (ранній еоцен) – продовження пізньої крейди (жарко, волого); регресія моря (Карпати – залишилось лише в межах геосинкліналі, Східне і Причорноморське – мілкі; зміни в органічному світі (вимирання динозаврів і більшості молюсків).

2.2. Середня т/к епоха (середній, пізній еоцен) – трансгресія моря; відклади – піски та мергелі; після кліматичного оптимуму кайнозою (середній еоцен) клімат стає сухішим і холоднішим..

2.3. Пізня г/к епоха (олігоцен) – погіршення кліматичних умов (юридизація, похолодання); нагромаджуються не мергелі, а піщано-глинисті відклади з марганцевими рудами; диференціація ландшафтів (пн – ліси, лісостепи, пд – степи); у платформенній Україні немає морських басейнів, Карпати – «репетиція» орогенезу.

 

Кінець ХІХ поч. ХХ ст.

Цей етап відповідає етапу становлення палеогеографії як науки. В цей час на зх. Україні проводяться детальні дослідження. Створ геологічний атлас Галичини мб. 1:75000. На Донбасі створ. Карта мб. 1:42000

Проводиться триверстна геологічна зйомка.

Представники цього етапу: Тутковський(досліджував Полісся), Ласкарєв, Соколов (Причорномор’я), Армашевський (Придніпров’я), Карпінський праця «Нарис фізико-геграфічних умов європейської Росії в минулі геологічні періоди», Ромер, Докучаєв, Рудницький.

1882р. Геологічний комітет. Санкт- Петербург.

Рр включно.

В цей період палеогеографічні дослідження тісно пов’язані з геологічними дослідженнями. Представники: Маринич, Рудницький. Палеогеографічні дослідження спеціалізуються. Палеопедологія заслуговує на особливу увагу: 20-30 роки Україна- лідер в Європі з вивчення грунтів.

Активно проводяться палеогеоморфологічні дослідження. Геологи-четвертинники працюють над палеогеографією Плейстоцену (Крокос, Ю. Полянський). Важлиік роль відігравав Інститут геологічних наук академії наук України.

Залишається неперевершеним атлас, який створений у 1950р. «Атлас палеогеографічних карт Української РСР і Молдавської РСР».

Рр.

Цей етап пов'язаний зі становленням палеоландшафтознавства. Такий напрям стає дуже популярним.

В цей період створюється перша і єдина школа палеогеографічних досліджень. Її очолив М. Веклич.

1970р. виходить монографія «Палеогеографія. Палеоландшафти».

Представники цього етапу: Н. Сіренко, Ж. Матвіїшина, Н. Герасименко.

Головні праці: «стратиграфія України»(11 томів), «Палеогеографія Київського Придніпров’я».

Початок 90-х. сучасний етап.

В цей період припиняється належне фінансування науки.

Палеогеографія Плейстоцену одночасно продовжує розвиватися з допомогою археологів.

Палеогеографія набуває статусу навчальної дисципліни. Співпраця з Європою.