Вплив сейсмічного ефекту вибуху. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вплив сейсмічного ефекту вибуху.



Розрахунок конструкцій заглиблених споруд на вплив вибухової хвилі проводять по емпіричній формулі:

 

, (12.19)

 

де km, kh, f(b) – коефіцієнти; С – маса заряду тротилу, кг; r - відстань від центру вибуху до перешкоди, м; ω - частота власних коливань перешкоди, 1/с.

 

Вплив сейсмічного ефекту вибуху на заглиблені частини будівель та споруд визначають за формулою:

 

, (12.20)

 

де Rc – радіус сейсмічно небезпечної зони, м; ас – коефіцієнт пропорційності, величина якого залежить від показника дії вибуху (див. додаток 39); Кс – коефіцієнт, величина якого залежить від властивостей ґрунту в основі фундаментів будівель та споруд (див. додаток 40); С – загальна маса заряду ВР.

 

При вибухах в умовах міської забудови характер розповсюдження ударної хвилі істотно змінюється із-за її багатократного віддзеркалення і екранування стінами будівель. З цих же причин звичайно використовувані для розрахунку значень ΔP формули, у тому числі і розглянуті вище, непридатні.

Для оцінки ступеня пошкодження або руйнування будівель в місті використовується формула:

 

, (12.21)

 

де: r – відстань від місця вибуху в метрах; MT – тротиловий еквівалент заряду в кілограмах; Kp – коефіцієнт, відповідний різним ступеням руйнування:

Кp < 5,6 – повне руйнування будівель;

Кp = 5,6…9,6 – сильні руйнування будівлі (будівля підлягає зносу);

Кp = 9,6…28 – середні руйнування (можливо відновлення будівлі);

Кp = 28…56 – руйнування внутрішніх перегородок, дверних і віконних отворів;

Кp = 56 – руйнування 90% скління.

 

 

ПРИКЛАД 12-Б.

Визначити для умов міської забудови відстань, починаючи з якої будівлі одержать сильні руйнування при вибуху заряду 500 кг гексогена.

1. Визначення тротилового еквівалента:

 

MT = Krf C = 1.3 · 500 = 650 кг

 

2. Визначення шуканої відстані:

 

= = 48.6 м.

 

 

Розрахунок параметрів ударної хвилі при вибуху газоповітряних сумішей

 

При вибуху газоповітряної суміші (ГПС) утворюється осередок вибуху, ударні хвилі якого здатні викликати вельми великі руйнування на будівельних об'єктах.

У наземному вибуху ГПС прийнято виділяти три півсферичні зони у надземному просторі (рис. 12.6) та зону сейсмічного ефекту вибуху. Будівлі та споруди можуть зазнати пошкоджень від:

1)детонаційної хвилі;

2) розльоту осколків та продуктів вибуху;

3) впливу ударної хвилі;

4) сейсмічного ефекту вибуху.

 

Рисунок 12.6 – Зони осередку вибуху ВР:

1 - зона детонаційної хвилі, r1;

2 - дії продуктів вибуху, r2;

3 - повітряної вибухової хвилі, r3.

 

Вплив детонаційної хвилі.

Зону детонаційної хвилі (зона 1) можна розглядати в межах газової хмари вибуху, де r < r1.

При вибухах газоповітряних сумішей параметри усередині газової хмари можуть змінюватися в дуже широких межах залежно від умов вибуху, концентрації горючої компоненти і характеру вибухового горіння, які при прогнозуванні вибухів, особливо на відкритому повітрі, врахувати практично неможливо. Тому звичайно розрахунки проводять для гіршого випадку, при якому руйнівні наслідки вибуху найбільші.

Таким якнайгіршим випадком є детонаційне горіння суміші стехіометричного складу. Швидкість розповсюдження процесу детонаційного горіння усередині хмари дуже велика і перевищує швидкість звуку. Проте для проведення наближеної оцінки параметрів вибуху можна умовно прийняти, що хмара має форму півсфери з центром на поверхні землі, вибух ГПС відбувається миттєво і тиск в процесі вибуху однаково і постійно в усіх точках, що знаходяться усередині хмари.

Для більшості вуглеводневих газових сумішей стехіометричного складу можна прийняти, що тиск усередині газової хмари складає 1700 кПа.

Якщо вибухонебезпечна суміш стехіометричної концентрації знаходиться в замкнутому об'ємі, то при згорянні суміші її тиск порівняно з початковим збільшиться. Цей процес описується формулою:

 

, (12.22)

 

де: РП – початковийтиск суміші до горіння, Па; РВ – тиск продуктів згоряння після реакції, Па; ТВ – температура продуктів горіння під час вибуху, К; ТП – початкова температура суміші, К; SnП – початкова кількість молей суміші до горіння; SnПГ – число молей продуктів згоряння, що утворились в результаті реакції. Величини Snп та SnПГ визначаються з реакції горіння.

 

Враховуючи об’єднаний закон газового стану, рівняння (12.22) можна подати у вигляді:

 

; , (12.23)

 

де VП – початковий об'єм суміші до горіння; VВ – об'єм продуктів вибуху.

 

Тобто, якщо початковий об'єм прийняти за одиницю, тоді при вибуху об'єм продуктів горіння буде перевищувати початковий у

 

разів. (12.24)

 

Іншими словами ступінь розширення продуктів горіння ε при вибуху можна виразити:

 

. (12.25)

 

Відомо, що максимально можливий надмірний тиск в замкнутому об`ємі буде при Vcум = Vпр, де Vсум – об`єм вибухонебезпечної суміші при стехіометричній концентрації, а Vпр – об`єм приміщення.

Його можна визначити за формулою:

 

, Па, (12.26)

 

де: РП – початковий тиск в приміщені, Па; SnПГ, SnП – кількість молей продуктів горіння та початкової суміші, моль; Тв, ТП – температура вибуху та початкова температура, К.

 

Наприклад, при горінні метану:

 

, (12.27)

 

, Па

 

У реальній ситуації необхідно враховувати додаткові чинники, які впливають на процес вибуху, наприклад, участь пальної речовини у дефлаграційному процесі, її густину при різних температурах, нещільність об'єму приміщення, тощо. Надмірний тиск вибуху ΔР для індивідуальних пальних речовин, що складаються з атомів С, Н, О, N, Cl, Вr, I, F, визначається по формулі:

 

(12.28)

 

де Рmax – максимальний тиск вибуху стехіометричної газоповітряної або пароповітряної суміші в замкнутому об'ємі, визначений експериментально або за довідковими даними. За відсутності даних допускається приймати Рmax = 900 кПа;

РO – початковий тиск повітря до вибуху, кПа (допускається приймати рівним РO = 101 кПа);

m – маса горючого газу (ГГ) або пари легкозаймистих (ЛЗР) і горючих рідин (ГP), що вийшли в результаті аварії в приміщення, кг;

Z – коефіцієнт участі пального у вибуху, який може бути розрахований на основі характеру розподілу газів і пари в об'ємі приміщення згідно додатку. Для горючих газів (окрім водню) Z = 1,0;

Vсв – вільний об'єм приміщення, м3;

КН – коефіцієнт, що враховує негерметичність приміщення і неадіабатичність процесу горіння. Допускається приймати КН = 3;

ρ ПГ – густина газу або пари при розрахунковій температурі tр, кг·м-3, що обчислюється за формулою (наприклад, для ацетилену С2Н2 =1,079 кг/м3);

 

, (12.29)

 

де М – молярна маса, кг·кмоль-1;

VО – молярний об'єм, VО = 22,413 м3·кмоль-1;

tр – розрахункова температура, oС. Як розрахункову температуру слід приймати максимально можливу температуру повітря в даному приміщенні у відповідній кліматичній зоні або максимально можливу температуру повітря за технологічним регламентом з урахуванням можливого підвищення температури в аварійній ситуації. Якщо такого значення розрахункової температури tр з яких-небудь причин визначити не вдається, допускається приймати її рівній 61 oС;

Сст – стехіометрична концентрація ГГ або пари ЛЗР і ГР % (об.), обчислювана за формулою:

 

(12.30)

 

де β – стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції згорання:

 

(12.31)

 

де nС, nН, nО, nХ – число атомів С, Н, О і галоїдів в молекулі пального.

 

Розрахунок ΔР для індивідуальних речовин, окрім згаданих в (12.28), а також для сумішей може бути виконаний по формулі

 

(12.32)

 

де Q – теплота згоряння речовини, Дж·кг-1;

ρв – густина повітря до вибуху при початковій температурі ТЕ, кг·м-3;

сВ – теплоємність повітря, Дж·кг-1·К-1 (допускається приймати сВ = 1,01·103 Дж·кг-1·К-1);

Vпр – об`єм приміщення, м3;

ТО – початкова температура повітря, К.

 

Ступінь пошкодження об'єкту (будівлі, споруди і т.п.) оцінюється по критерію оцінки фізичної стійкості (сильне, середнє, слабке), а об'єктів дії (устаткування, установок і т.п.) по критерію перекидання і зсуву. Критерієм оцінки фізичної стійкості будівельного об'єкту є надмірний тиск при вибуху ΔРф, а критерієм оцінки за перекиданням і зсувом – швидкісний натиск вибуху Pск.

. (12.33)

 

Розрахований швидкісний натиск вибуху порівнюється зі стійкістю об'єкту при перекиданні та з його опором до зсуву за формулами:

 

при перекиданні , (12.34)

 

при зсуві , (12.35)

 

де a – висота об'єкту, м; b – ширина об'єкту, м; G – вага об'єкту, Н; Cx – коефіцієнт опору; S – площа поперечного перетину, м2; f – коефіцієнт тертя; G – вага об'єкту, Н; ξx – коефіцієнт опору; S – площа поперечного перетину, м2.

 

ПРИКЛАД 12-Б.

Оцінити ступінь пошкодження приміщення в цегляній безкаркасній будівлі з залізобетонним перекриттям при вибуху в ньому газоповітряної суміші та швидкісний натиск вибуху при перекиданні устаткування за умовами:

– маса суміші m = 2 кг; – теплота згоряння суміші Q = 40·103 Дж·кг-1; – коефіцієнт участі пальної суміші у вибуху Z = 0,5;

– початкова температура повітря ТО = 300 К;– густина повітря до вибуху ρв = 1,29 кг·м-3; – теплоємність повітря сВ = 1,01·103 Дж·кг-1·К-1; РO = 101 кПа;

– об`єм приміщення Vпр = 100 м3; – коефіцієнт негерметичності і неадіабатичності КН = 3;

– параметри устаткування: a= 3 м; b= 2 м; G= 20 кН; Cx =0,8; S= 6 м2.

 

1. Визначення надмірного тиску при вибуху газоповітряної суміші:

 

кПа.

 

За розрахунком згідно додатку 41 очікується середня ступінь пошкодження приміщення.

2. Визначення швидкісного натиску вибуху:

кПа;

.

 

Необхідний тиск при перекиданні перевищує швидкісний натиск вибуху, тому устаткування не перекинеться.

Тротиловий еквівалент газоповітряних сумішей МТ (кг) визначається із співвідношення (12.5), в якому Kef=Q/QТ та η=1, тобто в припущенні, що енергія вибуху півсферичної хмари повністю відбита поверхнею, над якою ця хмара утворилася. З урахуванням викладеного:

 

, (12.36)

 

де: СВ – маса речовини, що вибухає у складі хмари ГПС (кг); Q – теплота, що виділяється при згоранні даної речовини (кДж/кг); QТ – теплота вибуху тротилу (4520 кДж/кг).

 

Q є табличною величиною (додаток 44), яка показує кількість енергії, що виділяється при вибуху (згоранні) одиниці маси даної речовини.

 

Значення CВ визначається співвідношенням

 

, (12.37)

 

де: MХР – маса речовини, що знаходилася в об'ємі до аварії (до вибуху), кг;

δ – коефіцієнт, залежний від способу зберігання речовини, що показує частку речовини, перехідну при аварії в газ:

δ = 1 – для газів при атмосферному тиску;

δ = 0,5…0,6 – для зріджених газів, що зберігаються під тиском;

δ = 0,1 – для зріджених газів, що зберігаються ізотермічно;

δ = 0,02…0,07 – для розлитих ЛЗР.

 

Об'єм газової хмари V0 та розмір півсфери газової хмари r1 (рис. 12.6, зона І) залежать від кількості початкової речовини, що знаходилася в сховищі до аварії, і способу його зберігання. Визначення цих параметрів може бути виконано по формулах:

 

, м3; , м; (12.38)

 

де: Va – об'єм кіломоля ідеального газу (постійна Авогадро: Va= 22.4 м3/кмоль); μ – молярна маса речовини, що зберігається (кг/кмоль); cстх – стехіометрична об'ємна концентрація (у абсолютних долях).

 

Радіус зони детонаційної хвилі r1, м, для найбільш часто використовуваних вуглеводнів можна приблизно розраховувати за емпіричною формулою:

 

. (12.39)

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 260; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.183.137 (0.058 с.)