Відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Екологічне правопорушення – це протиправне, винне, соціально шкідливе, а для злочинів – суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яка посягає на встановлений екологічний правопорядок, за вчинення якого законом встановлено юридичну відповідальність. Юридична відповідальність є одним із найважливіших елементів правового механізму охорони НПС, засобом забезпечення раціонального природокористування, підтримання екологічного правопорядку та захисту прав громадян.

Громадяни та посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність.

Підставою для настання кожного з видів відповідальності є екологічні правопорушення. У разі якщо екологічним правопорушенням було заподіяно шкоду підприємству, установі, організації, винні працівники несуть також матеріальну відповідальність згідно з нормами трудового права.

Найбільша кількість екологічних правопорушень пов’язана з лісокористуванням та охороною лісових ресурсів. Наступну групу адміністративних проступків складають ті, відповідальність за які передбачена нормами, спрямованими на забезпечення охорони атмосферного повітря.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди заподіяної забрудненням НПС та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода підлягає компенсації у повному обсязі. Обчислення збитків, завданих порушенням законодавства про НПС може здійснюватися за допомогою такс та спеціальних методик.

 

Список літератури:

 

1). Конституція України. – К, 1996.

2). Екологічне право України. Підр. Для студентів В.Н.З./ Гетьман А.П., Попов В.К., Размєтаєв С.В., та інші.- Харків: право 2001.

3). Земельне право. Підр. Для студентів юрид. спец. В.Н.З. /За ред. В.І. Семчіка і П.Ф. Кулинина –К.: Ін Юре, 2001.

4).Малишко М.І. Екологічне право України: Навч. Посіб..- К.: Вид. Дім "Юридична книга"., 2001.

5). Основи держави і права. Навч. посіб./ За ред. В.В. Сухоноса. Універс. книга. Суми, 2003.

 

 

Тема № 9. Основи міжнародного права.

9.1 Поняття та джерела міжнародного права.

9.2. Суб’єкти міжнародного права.

9.3 Взаємодія міжнародного права і внутрішнього права.

Поняття та джерела міжнародного права.

Міжнародне право – це сукупність юридичних норм і принципів, створених шляхом спільного волевиявлення держав з метою регулювання їхніх взаємних правовідносин та інших правовідносин, які виникають у сфері інтересів міжнародного співтовариства.

Виділяють три основні групи правовідносин які становлять предмет міжнародного права:

- правовідносини, що виникають з приводу загальноглюдських цінностей та інтересів;

- правовідносини, що хоча і не складають загальнолюдського інтересу, але можуть бути вирішені лише за умови спільних зусиль декількох держав;

- правовідносини, які для забезпечення їх більш ефективної реалізації повністю або частково переводяться із сфери внутрішньої компетенції держав до компетенції зовнішньої.

Джерела міжнародного права – це ті форми, в яких знаходять свій прояв норми міжнародного права. Основними джерелами міжнародного права є міжнародний договір та міжнародно-правовий звичай.

Міжнародний договір можна визначити як угоду між двома і більше державами чи за участю інших суб’єктів міжнародного права про встановлення, зміну або припинення взаємних прав, або обов’язків у міжнародних відносинах.

Ратифікація – це міжнародно-правовий акт, за допомогою якого держава через свої компетентні органи (Верховна Рада України) дає згоду на обов’язковість міжнародного договору.

Суб’єкти міжнародного права.

Суб’єкт міжнародного права – це носій міжнародних прав та обов’язків, які виникають відповідно до норм міжнародного права. Суб’єктами міжнародного права виступають усі ті особи, які беруть участь у міжнародних правовідносинах, ті чия поведінка регулюється нормами міжнародного права.

До суб’єктів міжнародного права відносять:

- первинні або суверенні суб’єкти міжнародного права (держави, нації, народи);

- вторинні, або несуверенні, суб’єкти, що створюються первинними (міжнародні міжурядові організації – так звані державоволодійні утворення, наприклад Ватикан);

- транснаціональні корпорації, інші юридичні особи і індивіди.

Взаємодія міжнародного права і внутрішнього права.

Основи взаємодії міжнародного і внутрішнього права України закладено у ст. 9 Конституції України яка зазначає, що чинні міжнародні договори, угода на обов’язковість яких надана ВРУ є частиною національного законодавства України.

Взаємодія міжнародного і внутрішнього права відбувається за допомогою таких способів:

- рецепція норм міжнародного права – це текстуальне повторення норм міжнародного договору у внутрішньому праві;

- трансформація – це теж перехід норм міжнародного права у внутрішнє право шляхом прийняття внутрішнього нормативного акту;

- відсилка – вказівка у внутрішньому праві на те, що відповідні відносини врегульовані міжнародними договорами України. При цьому мова йде про необхідність безпосереднього звертання до текстів договорів, тобто про пряму дію норм міжнародного права у внутрішньому праві.

 

Список літератури:

1). Международное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Коловов.-М.:Международные отношения, 2000.

2). Международное право: Учебник / Ред. Г.В. Ігнатенко, О.И. Тиунов. – М., НОРМА-М-ИНФРА, 1999.

3).Дмітрієв А.І., Муравйов В.І., Міжнародне публічне право: Навч. посіб. – К.: Юрінкон Інтер, 2001.

4). Баймуратов М.А. Международное право:Учебник. –Харьков., Одисей, 2000.

Додаток №1

 

Додаток 2. Внутрішня структура норми права

 

 

Додаток 3. Система права

Конституційне,

Цивільне,

Адміністративне,

Кримінальне,

Кримінально – процесуальне,

Цивільно – процесуальне,

Сімейне,

Трудове,

Фінансове,

Виправно – трудове,

Аграрне,

Господарське,

Екологічне,

Підприємницьке право.

 

В свою чергу галузі права поділяються на інститути права. Інститут права- це частина галузі права, що складається з норм які регулюють певний вид однорідних суспільних відносин. (напр. інститут купівлі – продажу, інститут оренди і т.п.).

 

 

Додаток 4. Злочин

 

Додаток 5. Покарання.

 

 

Додаток 6. Види покарань.

Додаток 7. Амністія

 

 

Додаток 8. Помилування

 

 

Додаток 9. Пряма лінія споріднення

 

 

 

Додаток 10. Побічна лінія споріднення.

 

 

 

Вікторія і Ольга є рідними сестрами, Юліан і Олександр – двоюрідними братами, а Анатолій та Аскольд троюрідними братами. Усі вони є побічними родичами, їхнім спільним предком є я.