Тема 7. Методи прийняття управлінських рішень

В КОНТРОЛІНГЕ

 

1. Підходи до прийняття управлінських рішень в контролінге.

2. Вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень.

 

1. Підходи до прийняття управлінських рішень в контролінге

 

Найважливіший аспект роботи будь-якого керівника - прийняття управлінських рішень, а тому найважливішим завданням системи контролінгу є підтримка прийняття управлінських рішень.

Виконання кожної з функцій управління змушує керівника вирішувати ряд специфічних завдань, найбільш типові з яких: планування, організація діяльності, мотивація та контроль.

Всі управлінські рішення можна розділити на дві групи: запрограмовані та незапрограмовані. Кожна із цих груп пред’являє свої особливі вимоги до контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.

Запрограмовані рішення приймають у стандартних ситуаціях відповідно до готових процедур, традицій, звичок. Запрограмовані рішення можуть бути простими, прийнятими «з ходу», і складними, потребуючими ретельного пророблення. Прикладами запрограмованих рішень можуть служити рішення про покупку матеріалів, рішення про рівень зарплати для нового співробітника й інші. Відповідно й система контролінгу орієнтується на стандартизацію, уніфікацію вихідної інформації і критерії прийняття запрограмованих рішень, розробку єдиних процедур, що чітко описують дії в подібних ситуаціях.

Незапрограмовані рішення приймають у нестандартних, слабко структурованих ситуаціях для рішення нових, незвичайних проблем. Прикладами незапрограмованих рішень можуть бути рішення про вироблення маркетингової стратегії підприємства, рішення про інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів й інші. Для незапрограмованих рішень не існує та не може існувати готового алгоритму. Тому контролінг тут має дослідницький, творчий характер; вихідна інформація, надавана системою контролінгу для прийняття незапрограмованих управлінських рішень, а також самі критерії прийняття таких рішень завжди насамперед орієнтуються на специфіку конкретного завдання.

Внаслідок складності та розмаїття процесу прийняття рішень існує безліч підходів до його вивчення. Залежно від того, який підхід використовується, змінюється й роль контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.

Всі існуючі підходи до вивчення процесу прийняття економічних рішень можна умовно представити у вигляді точек, розташованих на прямій між двома полюсами: з одного боку - абсолютна раціональність, орієнтація переважно на математичні категорії, з іншого боку - абсолютна ірраціональність, сильний акцент на соціальні або психологічні категорії.

I. Процес ухвалення рішення з позицій класичного підходу виглядає в такий спосіб:

- виявлення проблеми;

- визначення мети та вибір критеріїв: установлення значимості («ваги») критеріїв;

- знаходження можливих альтернатив;

- оцінка альтернатив за обраним критерієм;

- вибір найкращої альтернативи.

Існує чотири найпоширеніші ситуації, що сигналізують менеджеру про існування проблеми:

- відхилення фактичних результатів від плану;

- відхилення фактичних результатів від минулого досвіду;

- повідомлення співробітників;

- інформація про діяльність конкурентів.

Основні постулати класичного (раціонального) підходу:

1. Ухвалення рішення є раціональним процесом, орієнтованим на досягнення заздалегідь відомої мети.

2. Існує стійка повна та несуперечлива система переваги, що робить вибір між альтернативами однозначним.

3. Всі доступні альтернативи відомі (тобто має місце ситуація визначеності або відомий повний спектр подій і їх імовірності).

4. Складність процедури ухвалення рішення не принципове: головне - досягнення правильного результату.

Роль контролінгу при раціональному підході складається в наданні максимально повної і точної кількісної інформації, у розрахунку показників, у знаходженні оптимуму.

Всередині раціонального підходу існує кілька теорій, що пояснюють прийняття управлінських рішень: розробка стратегії (SWOT-аналіз), планування стратегії (по Ансоффу), позиціювання (по Портеру).

Найбільш проста із цих теорій - розробка (desіgn) стратегії - була запропонована у 1950-х рр. в перших роботах по стратегічному менеджменту. Відповідно до цієї теорії прийняття управлінських рішень – це контрольований, свідомий, а не інтуїтивний процес (при цьому модель ухвалення управлінського рішення по можливості проста та слабко формалізована). Готових рецептів, на думку прихильників цієї теорії, не існує: кожне рішення приймають із урахуванням специфіки конкретної ситуації. Практичний додаток цієї теорії - широко використовувана в системі контролінгу методика SWOT-аналізу (від англ. слів strength - чинність, weaknesses - слабості, opportunities - можливості, threats - загрози): на основі аналізу зовнішнього середовища (можливості та небезпеки) визначають ключові фактори успіху, на основі аналізу внутрішнього середовища оцінюють сильні та слабкі сторони власно підприємства, а управлінське рішення - результат синтезу цих складових.

Логічним продовженням теорії розробки стратегії стала теорія планування стратегії, що розглядає прийняття управлінських рішень із позицій системного аналізу, кібернетики, дослідження операцій. Яскравим представником цієї школи став Ансофф. Відповідно до теорії планування стратегія прийняття управлінських рішень повинна бути контрольованим, свідомим і формалізованим процесом, у ході якого застосовуються методи системного аналізу, розраховуються спеціальні комплексні показники (такі, як комплексний показник конкурентного статусу підприємства й т.д.). Результатом цього процесу є готове стратегічне рішення, що потім втілюється в плани, програми, бюджети. У рамках цієї теорії контролінг займається, по-перше, проектуванням («конструюванням») самої процедури прийняття управлінських рішень на конкретному підприємстві, по-друге, розрахунком показників, що характеризують позитивні або негативні сторони кожного варіанта управлінського рішення та, по-третє, пошуком оптимального рішення.

На початку 1980-х рр. стала популярної теорія позиціювання, основна ідея якої полягає в існуванні готової, єдиної для всіх матриці стандартних ситуацій і стандартних рішень, а завдання керівника полягає у виборі «потрібної клітинки», «обчисленні» єдино вірного рішення. Практичними додатками цієї теорії є матриця БКГ (Бостонської консультаційної групи), матриця Мак-Кінсі, матриця «продукт-ринок» й інші. Завданням контролінгу в рамках цієї теорії є головним чином оптимізація – «обчислення» управлінського рішення.

II. Постулати принципу обмеженої раціональності (абсолютної ірраціональності) по Г.Саймону ґрунтуються на тому, що «абсолютної раціональності» не буває:

1. Наявна у менеджера інформація про природу проблеми та можливі варіанти її рішення свідомо неадекватна. Одержати більш точну та повну інформацію неможливо (звичайно через відсутність грошей або часу). Значна частина наявної інформації нерелевантна, а тому використання досить спрощених моделей дійсності цілком виправдано.

2. Наявна інформація сприймається перекручено. Людська пам’ять здатна утримувати лише обмежений обсяг інформації. Здатність людського розуму до правильного вибору оптимального варіанта дій обмежена.

3. Менеджер прагне не до максимального, а до задовільного результату. Йому можуть бути відомі не всі альтернативи: досить, щоб він знав хоча б про один прийнятний варіант.

Процес прийняття рішення відповідно до принципу обмеженої раціональності виглядає в такий спосіб:

- виявлення потреби;

- визначення мети та формування набору критеріїв, що характеризують мінімально прийнятний варіант;

- пошук альтернатив (як правило, він проводиться в обмеженої добре знайомої області; набір розглянутих альтернатив свідомо неповний);

- вибір варіанта, що забезпечує прийнятний результат. Відповідно до принципу обмеженої раціональності основне завдання контролінгу - раціоналізація процесу прийняття управлінських рішень на основі використання методів прийняття рішень в умовах невизначеності.

Головна відмінність цього підходу від попереднього (класичного раціонального) складається в концентрації контролінгу не стільки на оптимізації, скільки на встановленні обмежень, що характеризують прийнятні варіанти.

В рамках цього принципу використаються соціологічний і психологічний підходи до прийняття управлінських рішень, які ґрунтуються на впливі свідомості людини та людських відношень на процес прийняття рішень.

Соціологи вивчають процес прийняття рішень як процес групової взаємодії.

Наука психологія визначає прийняття рішень як процес, що відбувається в індивідуальній свідомості керівника, а рішення - як концепції, що формуються в індивідуальній свідомості. Відповідно до наукових подань психології процес прийняття рішень підрозділяється на наступні стадії:

- сприйняття;

- формування концепції (concept attaіnment);

- перетворення концепції.

 

2. Вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень

 

Вибір критеріїв залежить від моделі прийняття управлінських рішень у конкретній ситуації. Для будь-якої конфігурації визначальних факторів можна сформулювати вимоги, на які повинен орієнтуватися контролер при розробці системи критеріїв прийняття управлінських рішень:

- повна оцінка всіх економічних наслідків прийнятого рішення в короткому й у довгостроковому періодах, виходячи із цілей підприємства (тобто оцінка всіх релевантних результатів);

- відповідність системі цілей підприємства та несуперечність;

- пристосованість до аналізу в умовах невизначеності;

- об’єктивність і доступність вихідних даних;

- універсальність;

- гнучкість (тобто здатність враховувати зміни, що відбуваються);

- облік специфіки розв’язуваного завдання;

- відповідність особливостям особистості керівника та корпоративній культурі підприємства;

- зрозумілість і зручність у використанні;

- вимірність і об’єктивність;

- орієнтація на перспективу, можливість «раннього попередження».

При розробці системи критеріїв прийняття управлінських рішень перед контролером часто виникають наступні проблеми:

- легко вимірним показникам приділяється надмірно багато уваги, у той час як важковимірювані показники ігноруються;

- короткостроковим факторам приділяється більш уваги, чим довгостроковим;

- важко розробити систему показників, що відбиває зміни важливості різних видів діяльності та цілей підприємства.

У прийнятті управлінських рішень керівник використає кількісні й якісні критерії. Якісні критерії визначають індивідуальну специфіку конкретної ситуації, а кількісні - є більш універсальною характеристикою, тому приведемо саме кількісні критерії прийняття рішень по найбільш важливим для будь-якого підприємства питанням:

- короткострокове планування виробничої програми;

- управління матеріальними потоками;

- вибір між власним виробництвом і закупівлею на стороні;

- установлення цін на продукцію.

 

2 ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Контролінг: сутність, функції і види

1. Сутнісна характеристика терміну «контролінг».

2. Причини появи контролінгу на сучасних підприємствах.

3. Види інформації для управління.

4. Особливості оперативного та стратегічного контролінгу.

5. Значення контролінгу в управлінні бізнесом.

 

Тема 2. Організаційно-методичні основи створення системи контролінгу на підприємстві

1. Місце та роль контролінгу в управлінні підприємством.

2. Взаємозв’язок контролінгу з функціями управління.

3. Інформаційні потоки на підприємстві в системі контролінгу.

4. Проблеми організації контролінгу на вітчизняних підприємствах.

5. Джерела опору при організації контролінгу на підприємстві.

 

Тема 3. Характеристика об’єктів контролінгу

1. Предмет контролінгу.

2. Поняття про об’єкти контролінгу.

3. Поняття витрат та необхідність їх класифікації.

4. Підходи до класифікації витрат.

5. Фактори, що впливають на вибір центрів витрат.

 

Тема 4. Управлінський облік як основа контролінгу

1. Класифікація систем обліку витрат.

2. Управлінський облік - інформаційна основа прийняття управлінських рішень.

3. Фактори, що визначають вибір підсистем управлінського обліку.

4. Методи калькулювання собівартості продукції.

5. Сутність концепції маржинального доходу.

 

Тема 5. Методичний інструментарій оперативного контролінгу

1. Мета та значення аналізу результатів по відхиленнях.

2. Порядок розрахунку відхилень витрат на сировину та матеріали.

3. Процес накопичення інформації про відхилення витрат на сировину та матеріали.

4. Порядок розрахунку відхилень чистої виручки від реалізації продукції.

5. Фактори, що впливають на величину прибутку.

 

Тема 6. Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу

1. Роль бюджетування як елемента інструментарію контролінгу.

2. Характеристика етапів розробки бюджетів.

3. Види бюджетів та характеристика сфер їх застосування.

4. Бюджетування по центрах відповідальності.

5. Формування основних підконтрольних показників.

 

Тема 7. Методи прийняття управлінських рішень в контролінгу

1. Особливості SWOT-аналізу.

2. Теорія планування стратегії (по Ансоффу).

3. Теорія позиціювання (по Портеру).

4. Принципи обмеженої раціональності (по Саймону).

5. Критерії прийняття рішення «робити чи купувати».

6. Критерії прийняття рішення при ціноутворенні.

 

3 ПИТАННЯ ДЛЯ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО

КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

1. Походження та розвиток контролінгу.

2. Концепції контролінгу.

3. Ціль і задачі контролінгу.

4. Функції та об’єкти контролінгу.

5. Види контролінгу та їх характеристика.

6. Структура та змістовна характеристика розділів контролінгу.

7. Організація служби контролінгу на підприємстві.

8. Місце служби контролінгу в організаційній структурі підприємства.

9. Характеристика працівників служби контролінгу.

10. Поняття центрів відповідальності та їх види.

11. Ціль і методи класифікації витрат.

12. Класифікація витрат по можливості віднесення на обраний об’єкт калькулювання.

13. Класифікація витрат по ступеню регульованості витрат.

14. Класифікація витрат по динаміці витрат щодо обсягу випуску продукції.

15. Фактори виникнення витрат.

16. Управлінський облік, відмінність від фінансового обліку.

17. Методи управлінського обліку.

18. Поняття нормативних витрат.

19. Елементи витрат в системі «стандарт-кост».

20. Сутність методів обліку повних і змінних витрат.

21. Поняття валового та маржинального прибутку.

22. Сутність аналізу відхилень.

23. Особливості розрахунку відхилення витрат прямих матеріалів.

24. Особливості розрахунку відхилення прямих витрат праці.

25. Особливості розрахунку відхилення загальновиробничих витрат (ЗВВ).

26. Визначення точки беззбитковості виробництва продукції.

27. Поняття запасу фінансової міцності.

28. Розрахунок сили операційного важеля.

29. Поняття бюджету. Структура системи бюджетів на підприємстві.

30. Види бюджетів та їх особливості.

31. Гнучкі та фіксовані бюджети.

32. Бюджетування «з нуля».

33. Переваги та недоліки бюджетування.

34. Характеристика раціональних підходів до прийняття управлінських рішень.

35. Характеристика ірраціональних підходів до прийняття управлінських рішень.

36. Вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень.

37. Проблеми при розробці критеріїв прийняття управлінських рішень.

 

4 ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Причинами появи на підприємствах контролінгу є:

а) спрощення системи управління підприємством;

б) підвищення нестабільності зовнішнього середовища;

в) недостача інформації для прийняття управлінських рішень.

2. Створенням системи управління досягненням поточних цілей підприємства займається:

а) оперативний контролінг;

б) управлінський облік;

в) стратегічний контролінг.

3. До структури контролінгу не відносять:

а) планування;

б) управлінський облік;

в) систему інформаційних потоків;

г) немає правильної відповіді.

4. Поточний контроль включає:

а) контроль цілей і прогнозів;

б) контроль виконання планів;

в) контроль і моніторинг внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

5. Поняття релевантність означає:

а) вірогідність;

б) істотність;

в) регулярність.

6. Центром відповідальності називають:

а) сегмент у середині підприємства, на чолі якого стоїть відповідальна особа, що приймає рішення;

б) організаційна одиниця чи область діяльності, де доцільно накопичувати інформацію про витрати на придбання активів;

в) керівника підрозділу, у якому накопичується інформація про витрати на підприємстві.

7. Витрати якого підрозділу не можуть бути прямо віднесені на собівартість продукції, що випускається:

а) ремонтного цеху ткацької фабрики;

б) ливарного цеху металургійного підприємства;

в) красильного цеху автомобільного заводу.

8. До прямих витрат відносять:

а) витрати на охорону праці виробничих робітників;

б) амортизаційні відрахування від вартості виробничого устаткування;

б) заробітну плату виробничих робітників.

9. Сума прямих матеріальних витрат, прямих витрат праці та ЗВВ утворить:

а) повну собівартість продукції;

б) виробничу собівартість продукції;

в) немає правильної відповіді.

10. Для виробничого підприємства прикладом періодичних витрат будуть:

а) амортизаційні відрахування від вартості виробничого устаткування;

б) витрати на оплату праці операторів машин;

в) витрати на оплату праці працівників відділу збуту продукції.

11. Частково регульованими витратами можуть бути:

а) витрати на дослідження ринку;

б) витрати на паливо й енергію на технологічні цілі;

в) витрати на заробітну плату виробничих робітників.

12. До характеристик управлінського обліку не відносять:

а) обов’язкову відповідність законодавчим і нормативним актам;

б) релевантність інформації;

в) орієнтованість на прогноз майбутнього.

13. Які з наступних витрат включають у виробничу собівартість при методі обліку повних витрат і не включають при методі обліку змінних витрат:

а) прямі матеріальні витрати;

б) постійні загальновиробничі витрати;

в) змінні загальновиробничі витрати;

г) прямі трудові витрати.

14. Валовий прибуток являє собою:

а) різницю між виручкою від реалізації продукції (доходом) і виробничою собівартістю реалізованої продукції;

б) різницю між виручкою від реалізації продукції (доходом) і всіма змінними витратами, включаючи змінну частину адміністративних витрат і витрат на збут;

в) різницю між виручкою від реалізації продукції (доходом) і всіма змінними витратами, не включаючи змінну частину адміністративних витрат і витрат на збут.

15. Реалістично визначені витрати прямих матеріалів, прямої праці і загальновиробничі витрати на одиницю продукції відомі як:

а) змінні витрати;

б) періодичні витрати;

в) нормативні витрати;

г) визначені коефіцієнти.

16. Для обчислення нормативного коефіцієнта постійних загальновиробничих витрат (ЗВВ) загальні плановані постійні ЗВВ ділять на:

а) надлишкову потужність;

б) теоретичну потужність;

в) практичну потужність;

г) нормальну потужність.

17. Що з наступного звичайно не включають у нормативні витрати на одиницю продукції:

а) прямі трудові витрати;

б) непрямі матеріальні витрати;

в) амортизаційні відрахування від вартості устаткування;

г) заробітну плату директора підприємства.

18. Управління по відхиленнях – це процес:

а) вивчення тільки незвичайно поганих чи гарних результатів діяльності підприємства;

б) виявлення різниці між фактичними та нормативними витратами;

в) вивчення відхилень у роботі персоналу підприємства.

19. Відхилення за ціною прямих матеріалів визначають:

а) (фактична кількість матеріалу · фактична ціна матеріалу) – (нормативна кількість матеріалу · нормативна ціна матеріалу);

б) (фактична ціна матеріалу – нормативна ціна матеріалу) · фактична кількість матеріалу;

в) (фактична кількість матеріалу – нормативна кількість матеріалу) · нормативна ціна матеріалу.

20. По різниці між запланованими ЗВВ у розрахунку на досягнутий рівень виробництва й ЗВВ, віднесеними на вироблену продукцію по нормативних коефіцієнтах для змінних і постійних ЗВВ, визначають:

а) контрольоване відхилення ЗВВ;

б) валовий прибуток;

в) відхилення ЗВВ по обсягу.

21. Ціль аналізу критичної точки складається в знаходженні:

а) рівня діяльності, при якому виручка від реалізації продукції стає рівною сумі всіх змінних і постійних витрат;

б) різниці між фактичними та нормативними витратами на виробництво та реалізацію продукції;

в) різниці між виручкою від реалізації продукції і всіма змінними витратами, тобто суми маржинального прибутку.

22. Перевищення виручки від реалізації продукції над усіма змінними витратами являє собою:

а) валовий прибуток;

б) операційний прибуток;

в) маржинальний прибуток.

23. Коефіцієнт виручки показує:

а) скільки гривень маржинального прибутку одержує підприємство з кожної гривні виручки від реалізації продукції;

б) на скільки можна зменшити величину виручки від реалізації продукції, перш ніж буде досягнута величина критичної виручки;

в) рівень діяльності, при якому виручка від реалізації продукції стає рівною сумі всіх змінних і постійних витрат.

24. Компанія припускає продавати продукцію за ціною 27 грн. за одиницю, змінні витрати передбачаються рівними 15 грн. за одиницю. Постійні витрати за місяць складають 22000 грн. Критична точка в натуральних одиницях складе:

а) 2100;

б) 1800;

в) 1833.

25. Бюджет – це:

а) план діяльності підприємства чи підрозділу в кількісному вираженні;

б) документ, що дозволяє оцінити ефективність довгострокового вкладення грошових та інших ресурсів з метою одержання економічної вигоди;

в) стратегічний план роботи підприємства.

26. Який поточний бюджет є відправною крапкою в процесі розробки всіх інших бюджетів:

а) бюджет витрат на збут;

б) бюджет закупівлі та використання матеріалів;

в) бюджет реалізації продукції;

г) бюджет фінансових результатів.

27. У процесі підготовки оперативного бюджету останнім кроком звичайно є підготовка:

а) бюджету фінансових результатів;

б) прогнозного бухгалтерського балансу;

в) бюджету капіталовкладень.

28. Формула гнучкого бюджету:

а) (змінні витрати на одиницю продукції · кількість зробленої продукції) + бюджетні постійні витрати;

б) (фактичні змінні витрати – нормативні змінні витрати) + бюджетні постійні витрати;

в) немає правильної відповіді.

29. Бюджетування «з нуля» доцільно проводити для:

а) частково регульованих витрат;

б) цілком регульованих витрат;

в) нерегульованих витрат.

30. У рамках принципу «обмеженої раціональності» у прийнятті управлінських рішень використовуються:

а) соціологічний і психологічний підходи;

б) теорія позиціювання;

в) теорія планування стратегії.

 

5 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ

Задача 1. Компанія розробила наступні нормативи для виробництва «кулькових» ручок: - нормативні витрати прямих матеріалів на одну ручку - 0,03 м² спеціальної пластмаси; - один стрижень на ручку.

Нормативні ціни на прямі матеріали складають 6,70 грн. за один м² пластмаси і 0,25 грн. за один стрижень.

Нормативні витрати прямої праці складають 0,01 години в штампувальному цеху і 0,03 години на одну ручку в складальному цеху. Нормативні ставки оплати прямої праці рівні 5,20 грн. за годину роботи в штампувальному цеху і 7,8 грн. за годину роботи в складальному цеху.

Нормативні коефіцієнти загальновиробничих витрат складають 8,00 грн. на годину загальних витрат праці для змінної їх частини і 6,00 грн. на годину загальних витрат праці для постійної частини.

Розв’язання:

Нормативні виробничі витрати на одну ручку складуть, грн.:

1. Прямі матеріали:

- пластмаса (6,70 грн./м² · 0,03 м²) 0,20

- один стрижень 0,25

2. Прямі витрати на працю:

- у штампувальному цеху - (0,01 год./ручку · 5,20 грн./год.) 0,05

- у складальному цеху - (0,03 год./ручку · 7,80 грн./год.) 0,23

3. Загальновиробничі витрати:

- змінні (0,04¹⁾ год./ручку · 8,00 грн./год.) 0,32

- постійні (0,04 год./ручку • 6,00 грн./год.) 0,24

Разом нормативні витрати на одну ручку 1,29

¹⁾ 0,04 години на одну ручку представляють сумарні трудові витрати (0,01 години в штампувальному цеху + 0,03 години в складальному цеху).

Задача 2. Компанія займається виробництвом електроприладів. У майбутньому році компанія починає виробництво нового виду продукції. Є наступна інформація:

- прямі матеріальні витрати – 63200 грн.;

- прямі витрати на оплату праці – 86400 грн.;

- змінні загальновиробничі витрати (ЗВВ) – 45380 грн.;

- постійні ЗВВ – 46000 грн.

За рік буде випущено 25000 одиниць продукції. Однак на кінець періоду залишки готової продукції складуть 650 одиниць. Незавершеного виробництва не буде ні на початок, ні на кінець періоду.

Розрахувати собівартість одиниці продукції, величину залишків готової продукції (у грн.) на кінець періоду, собівартість реалізованої продукції за період при методі обліку повних витрат і при методі обліку змінних витрат.

Розв’язання:

Необхідні розрахунки виконаємо, використовуючи форму таблиці 1.

 

Таблиця 1 – Розрахунок собівартості реалізованої продукції

Назва показника	Облік змінних витрат, грн.	Облік повних витрат, грн.
1. Прямі матеріальні витрати (63200 грн.: 25000 од.)	2,53	2,53
2. Прямі витрати на оплату праці (86400 грн.: 25000 од.)	3,46	3,46
3. Змінні ЗВВ (45380 грн.: 25000 од.)	1,82	1,82
4. Постійні ЗВВ (46000 грн.: 25000 од.)	-	1,84
5. Разом собівартість одиниці продукції	7,81	9,65
6. Залишки готової продукції на кінець року (650 од. · 7,81 грн.) (650 од. · 9,65 грн.)	-	-
Продовження таблиці 1
7. Собівартість реалізованої продукції (25000 од. – 650 од. = 24350 од.) (24350 од. · 7,81 грн.) (24350 од. · 9,65 грн.)	-	-
8. Постійні ЗВВ		-
9. Разом витрати, зазначені в звіті про фінансові результати (п.7 + п.8)
10. Всього витрати, які підлягають обліку (п.6 + п.9)

Задача 3. Використовуючи результати розрахунків попередньої задачі, скласти звіт про фінансові результати, використовуючи методи обліку повних і змінних витрат. Додаткові дані:

- ціна продажу одиниці продукції – 27,5 грн.;

- постійні адміністративні витрати за період – 75900 грн.;

- змінні витрати на збут на одиницю продукції – 3,6 грн.;

- постійні витрати на збут за період – 39000 грн.

Розв’язання:

Складемо звіт про фінансові результати, використовуючи методи обліку повних і змінних витрат (таблиці 2 і 3).

 

Таблиця 2 - Звіт про фінансові результати (метод обліку повних витрат)

Назва показника	Величина, грн.
1. Виручка від реалізації продукції (24350 од. · 27,5 грн.)
2. Собівартість реалізованої продукції (див. таблицю 1)
3. Валовий прибуток (п.1 – п.2)
4. Адміністративні витрати
5. Витрати на збут: - змінні (24350 од. · 3,6 грн.) - постійні
6. Операційний прибуток (до оподаткування) (п.3 – п.4 – п.5)

 

Таблиця 3 - Звіт про фінансові результати (метод обліку змінних витрат - маржинальний підхід)

Назва показника	Величина, грн.
1. Виручка від реалізації продукції (24350 од. · 27,5 грн.)
2. Собівартість реалізованої продукції (див. таблицю 1)
3. Змінні витрати на збут (24350 од. · 3,6 грн.)
4. Маржинальний прибуток (п.1 – п.2 – п.3)
5. Постійні витрати: - постійні ЗВВ - постійні витрати на збут - постійні адміністративні витрати
6. Операційний прибуток (до оподаткування) (п.4 – п.5)

 

Таким чином, операційний прибуток на 1196 грн. менше при методі обліку змінних витрат (маржинальний підхід), чим при методі обліку повних витрат.

Задача 4. Підприємство займається виробництвом взуття, при випуску нової моделі була використана наступна інформація:

- прямі матеріальні витрати (МВ) – 359200 грн.;

- прямі витрати праці (ВП) – 478400 грн.;

- змінні ЗВВ – 292000 грн.;

- постійні ЗВВ – 184000 грн.;

- постійні адміністративні витрати – 246400 грн.;

- змінні витрати на збут на одиницю продукції – 2,3 грн.;

- постійні витрати на збут за період – 108200 грн.

За рік буде зроблено 10000 пар взуття, під кінець року залишаться нереалізованими 100 пар, при цьому незавершене виробництво під кінець року складе 22000 грн. Виручка від реалізації продукції складе 2340000 грн.

Використовуючи метод обліку змінних витрат, розрахувати собівартість одиниці продукції, величину залишків готової продукції і скласти звіт про фінансові результати. Податок на прибуток – 25%.

Розв’язання:

Представимо розв’язання задачі в таблицях 4 і 5.

 

Таблиця 4 - Розрахунок собівартості одиниці продукції при методі обліку змінних витрат

№ п/п	Назва показника	Величина, грн.
1. 2. 3.	Прямі МВ (359200: 10000) Прямі ВП (478400: 10000) Змінні ЗВВ (292000:10000)	35,92 47,84 29,20
4.	Разом змінні витрати	112,96
5.	Залишок готової продукції на кінець року: 100 пар · 112,96 грн.
6.	Собівартість зробленої продукції ((собівартість одиниці продукції · обсяг зробленої продукції) – залишок незавершеного виробництва)	(112,96 · 10000) – 22000 = = 1107600
7.	Собівартість реалізованої продукції (собівартість зробленої продукції – залишок готової продукції)	1107600 – 11296 = = 1096304

 

Таблиця 5 - Звіт про фінансові результати

Назва показника	Величина, грн.
Виручка від реалізації продукції
Змінна частина собівартості реалізованої продукції Змінні витрати на збут (9900 од. · 2,3 грн.)
Маржинальний прибуток (2340000 - (1096304 + 22770))
Постійні витрати: - постійні ЗВВ; - постійні адміністративні витрати; - постійні витрати на збут
Операційний прибуток (до оподаткування) (1220926 – (184000 + 246400 + 108200)
Податок на прибуток (25%)	170581,5
Чистий прибуток	511744,5

Задача 5. Виробниче підприємство запланувало нормативні змінні ЗВВ у розмірі 6,20 грн. на одну годину прямої праці плюс постійні ЗВВ за місяць у розмірі 1500 грн. Нормальна потужність підприємства складає 500 годин прямої праці за місяць. У поточному місяці фактично понесені ЗВВ склали 4700 грн. Протягом цього місяця компанія зробила фактично 170 од. продукції, на кожну одиницю продукції по нормативу затрачається 3,10 годин прямої праці. Нормальна потужність: 500 год. / 3,10 год./од. = 161 од. продукції.

Знайти відхилення загальновиробничих витрат.

Розв’язання:

1. Обчислимо загальний нормативний коефіцієнт ЗВВ, що складається з двох частин. Перша частина - це нормативний коефіцієнт змінних ЗВВ, рівний 6,20 грн. на годину прямої праці. Друга частина - нормативний коефіцієнт постійних ЗВВ, який знайдемо розподілом планованих постійних ЗВВ (1500 грн.) на нормальну потужність (500 годин). У результаті одержуємо 3,00 грн. на годину прямої праці (1500 грн.: 500 годин). Таким чином, загальний нормативний коефіцієнт ЗВВ буде дорівнювати 9,2 грн. на одну годину прямої праці (6,20 грн. + 3,00 грн.).

2. Загальне відхилення ЗВВ обчислимо в такий спосіб:

Фактично понесені ЗВВ 4700,00 грн.

Мінус нормативні ЗВВ,

віднесені на вироблену продукцію

(за винятком браку)

(9,20 грн./год. · (170 од. · 3,10 год./од.)) 4848,40 грн.

Загальне відхилення ЗВВ - 148,40 грн.

(сприятливе)

3. Отримане загальне відхилення може бути розділене на дві складові:

3.1. Контрольоване відхилення ЗВВ розрахуємо в такий спосіб:

Фактично понесені ЗВВ 4700,00 грн.

Мінус плановані ЗВВ для 170 од. продукції:

Змінні ЗВВ

((170 од. прод. · 3,10 год./од.) · 6,20 грн./год.) 3267,40 грн.

Постійні ЗВВ 1500,00 грн.

Разом плановані ЗВВ 4767,40 грн.

Контрольоване відхилення ЗВВ - 67,40 грн.

(сприятливе)

Контрольоване відхилення ЗВВ - сприятливе, тому що фактично підприємство понесло більші витрати, чим запланувало.

3.2. Відхилення ЗВВ по обсягу:

Плановані ЗВВ (див. обчислення вище) 4767,40 грн.

Мінус нараховані ЗВВ

(віднесені на продукцію)

((170 од. · 3,10 год./од.) · 9,20 грн./год.) 4848,40 грн.

Відхилення ЗВВ по обсягу - 81,00 грн.

(сприятливе)

Відхилення ЗВВ по обсягу є сприятливим, тому що насправді було зроблено продукції більше, ніж припускає нормальна потужність (500 годин: 3,10 год./од. = 161 од. продукції).

4. Перевіримо обчислення:

Контрольоване відхилення ЗВВ - 67,40 грн.

Відхилення ЗВВ по обсягу - 81,00 грн.

Загальне відхилення ЗВВ - 148,40 грн.

Задача 6. Компанія планує одержати в наступному році прибуток у розмірі 20000 грн., при цьому змінні витрати складуть 60 грн. на од. продукції, а постійні витрати на рік – 23000 грн., ціна продажу одиниці продукції – 80 грн. за одиницю.

Розрахувати обсяг реалізації продукції (у натуральних і вартісних одиницях), щоб одержати запланований розмір прибутку.

Розв’язання:

Розрахунок виконаємо за формулою:

Цільовий обсяг Постійні витрати + Цільовий прибуток

продажу в натур.од. = (Ціна од.прод. – Змін. витр. на од.прод.)

 

Цільовий обсяг

продажу в натур.од. = (23000 грн. + 20000 грн.): (80 грн. – 60 грн.) =

 

= 2150 од.продукції.

 

Цільовий обсяг продажу в вартісних одиницях складе:

2150 од. · 80 грн. = 172000 грн.

Задача 7. Фірма планує виробництво нового виду продукції. Передбачається, що змінні витрати на виробництво одиниці продукції будуть наступні, грн.:

- прямі матеріальні витрати – 18,5;

- прямі витрати праці – 4,25;

- допоміжні матеріали – 1,10;

- витрати на збут – 2,80;

- інші витрати – 1,95.

Постійні витрати за рік складуть, грн.:

- амортизаційні відрахування від вартості основних фондів – 36000;

- на рекламу – 45000;

- інші – 11400.

Фірма планує продавати продукцію за ціною 55,0 грн. за одиницю.

Потрібно:

1. Розрахувати обсяг продукції, який повинна продати фірма, щоб:

а) досягти критичної точки; б) заробити прибуток у розмірі 70224 грн.