Пульпа зуба. Гістологічна будова, інервація, кровопостачання.

Гічтологічно 3 шари:а.шар одонтобластів, або периферійний.б.субодонтобластний або камбіальний. В.центральний

Іннервація:Пульпа зуба дуже іннервована й являє собою високочутливу тканину. Пучки м'якітних нервових волокон входять через вер­ хівковий (апікальний) отвір кореня, утворюючи разом із крово­ носними судинами судинно-нервовий пучок. На початку корене­ вого каналу нервовий пучок майже не розгалужений, далі він розходиться окремими пучками й волоконцями, що йдуть у різних напрямках на периферію пульпи, утворюючи підодонтобластне нервове сплетення (сплетення Рашкова). Воно має велику кількість нервових волокон і найбільш виражене в ділянці рогів коронкової пульпи. Значна частина нервових волокон із цент­ рального шару пульпи прямує через шар одонтобластів у пре­ дентин і дентин.Таким чином, пульпа має виражену чутливу іннервацію, яка сприймає відчуття не тільки з пульпи, але й з твердих тканин зуба.

Кровопостачання:Пульпа має добре розвинену систему кровопостачання. Го­ловна артеріальна судина в супроводі 1—2 вен і декількох не­ рвових стовбурців проникає в пульпу через верхівковий (апі­ кальний) отвір і, доходячи до коронкової пульпи.Лімфатичні судини пульпи за ходом і положенням цілком відповідають кровоносним судинам, а також утворюють сплетення навколо них як у поверхневих, так і в глибоких шарах пульпи. Вони також виходять через верхівковий отвір, упадають у більші лімфатичні судини і далі — у глибокі лімфатичні вузли.

 

 

Класифікація пульпітів. Загальна симптоматика пульпіту.

Класифікація: А. Гострий (гіперемія пульпи, травматичний, обмежений, дифузний, гнійний) Б.Хронічний(фіброзний, гіпертрофічний, гангренозний, конкрементозний) В. Загострений хронічний пульпіт. Г. Пульпіт, ускладнений періодонтитом.

Симптоматика гострого пульпіту:гострий, спонтанний біль, що іррадіює і поси­ люється вночі. Він виникає нападами, несподівано, незалежно від будь-яких зовнішніх впливів; іноді біль провокують хімічні, термічні та тактильні агенти, але, на відміну від карієсу, біль про­ довжується після усунення подразників.

Симптоматика хронічного:Тягучий тривалий ниючий біль від подразника, біль повільно наростає. Порожнина відкрита.

 

 

Етіологія, патогенез гострого та хронічного пульпіту.

Етіологія пульпіту:Етіо­логічними чинниками можуть бути мікроорганізми та їх токсини, хімічні, токсичні речовини, температурні, механічні й інші под­разники.Мікроорганізми можуть проникати в порожнину зуба різними шляхами: 1) з каріозної порожнини, що не лікувалась, або в разі негерметичного прилягання пломби до твердих тканин зуба; 2) через пародонтальні кишені; 3) гематогенним шляхом. Головні подразники — мікроорганізми, продукти їх життєдіяль­ ності та органічна речовина дентину, що розпалася.Виникнення пульпіту спричиню­ ють різноманітні травматичні ситуації. Одні з них виникають з вини пацієнта: побутова, вогнепальна, транспортна та інші трав­ ми, наслідками яких є частковий чи повний відлом коронки, пере­лом кореня.Пульпіт

може розвинутися після пломбу­вання каріозної порожнини без прокладки пломбувальним мате­ріалом (силіцин-цементом або

пластмасою), що обов'язково її по­требує

Патогенез пульпіту:У разі гострого запалення пусковим моментом є альте­ рація. Уже на початку її розвитку знижується активність фер­ ментів (фосфатази, дегідрогенази та ін.), порушується обмін нук­ леїнових кислот, деполімеризуються глікозаміноглікани.Хронічний пульпіт може виникати, минаючи гостру фор­ му. Це залежить від вірулентності інфекційного агента, компен­ саторно-пристосувальних механізмів пульпи, загального імунно­ го статусу та ін.

 

Гіперемія пульпи. Клініка, патологічна анатомія, діагностика, лікування.

Гіперемія пульпи (hyperemia pulpae). Виникає під дією подразників, які накопичуються за наявності глибокого карієсу, частіше гострого. Розвиток гіперемії характеризується появою скарг на біль, частіше підгострий, рідше — пульсівнйй, стріляючий, який виник уперше добу тому спонтанно або під дією подразника. Напади болю короткочасні (1—2 хв), з ведикими інтермісіями — до 6—12—24 год, частіше виникають уночі.

Об'єктивно: виявляють каріозну порожнину, іцо відповідає середньому або глибокому карієсу. Стінки і дно порожнини виповнені розм'якшено хряіцоподібним дентином, слабкопігментованим (гострий перебіг карієсу) або малорозм'якшеним з різкою пігментацією (хронічний карієс). У разі зондування виявляються помірний біль по всьому дну каріозної порожнини. Від холадної води виникає біль, і що триває 1 —2 хв після припинення

дії подразника. Перкусія зуба безболісна. Патологоанатомічно (мікроскопічно). Капіляри пульпи різко розширені; судини переповнені кров’ю; крайове стояння лейкоцитів з міграцією окремих. В одонтобластах лише незначні зміни — збільшується кількість ядер.

Диференціальна діагностика. Гіперемія пульпи має схожу клінічну картину з гострим глибоким карієсом і гострим обмеженим пульпітом. Від гострого глибокого карієсу гіперемію пульпи відрізняє поява самовільного нападоподібного болю та тривалішого, ніж у разі карієсу, болю на дію різних подразників, особливо холодної води. Для гострого обмеженого пульпіту характерні більш тривалі самовільні напади болю, дія температурних подразників спричинює тривалий та інтенсивний напад болю.

 

 

Гострий обмежений пульпіт.

Скарги на гострий нападоподібний, спонтанний біль, що спочатку триває 5—10 хв, але з розвитком запальних явиш, його тривалість збільшується до ЗО —60 хв. Проміжки між нападами болю спочатку тривають 2—3—4 год, але згодом скорочуються. Звичайно пацієнти вказують на причинний каріозний зуб, тому що біль ще досить локалізований. Характерні також скарги на

біль під впливом різних чинників. Так, наприклад, від дії холодного подразника біль триває від ЗО хв до 2 —З год, навіть після усунення причини, ш,о його викликала. Напади болю посилюються і частішають уночі. Об'єктивно: виявляють каріозну порожнину, шо відповідає глибокому або (рідше) середньому карієсу. Дно порожнини виповнене демінералізованим, м'яким (гострий карієс) або пігментованим і щільнішим (хронічний карієс) дентином. Зондування виявляє болісність частково по дну порожнини, більш різким буває біль в одній точці відповідно до розмііцення запаленої пульпи. Інколи через тонкий шар дентину просвічується яскравочервона пульпа. Перкусія безболісна. Електрозбудливість пульпи знижена (10 — 15 мкА), але тільки з того горба, де є запалення в пульпі. Патологоанатомічно (мікроскопічно). Судини пульпи розширені, переповнені кров'ю. Стінки судин частіше не пошкоджені. Інколи виявляють дрібні надриви судин, крововиливи в тканину пульпи, яка просякнута серозним ексудатом, виповнене демінералізованим, м'яким (гострий карієс) або пігментованим і щільнішим (хронічний карієс) дентином. Зондування виявляє болісність частково по дну порожнини, більш різким

буває біль в одній точці відповідно до розмііцення запаленої пульпи. Інколи через тонкий шар дентину просвічується яскравочервона пульпа. Перкусія безболісна.

Електрозбудливість пульпи знижена (10 — 15 мкА), але тільки з того горба, де є запалення в пульпі. Патологоанатомічно (мікроскопічно). Судини пульпи розширені, переповнені кров'ю. Стінки судин частіше не пошкоджені. Інколи виявляють дрібні надриви судин, крововиливи в тканину пульпи, яка просякнута серозним ексудатом, окремі скупчення лейкоцитів. Із підвищенням проникності судинної стінки збільшується запальний інфільтрат. Шар одонтобластів звичайно залишається морфологічна незміненим. Дистрофічні зміни виявляють лише в одонтобластах, що прилягають до замісного дентину.

 

 

Гострий дифузний пульпіт.

Гострий дифузний пульпіт (pulpitis acuta sernsa diffusa). Скарги на виникнення гострого нападо подібного болю, що іррадіює за ходом гілок трійчастого нерва, є характерними для цієї форми пульпіту. Напад болю триває до 2 —4 год. "Світлі" пром іжки дуже короткі — 10—30 хв, рідко — більше. Напади болю виникають як самовільно, так і ііід вшіивом іюдразників, іюсилютчись уночі в положенні хворого лежачи. Паіїієнти з дифузним пульпітом звичайно не можуть локалізувати біль, указують на інший зуб, де є порожнина або пломба, хоча часто ііричиниий зуб ризміщеиий навіть на іншій щелепі (але обов'язково на тому самому боці). Однією з диференціально-діагностичних ознак дифузного пульпіту к іррадіаиія болю ча. ходом гілок трійчастого нерву: у скроні, налбрівну ділянку (друга гілка) — переважно в разі запалення пульпи зубів верхньоі щелепи, у ділянку вуха и потилиию — у разі пульпіту нижньої щелепи (третя гілка). В анамнезі хворі вказують, що ще день-два тому зуб болів 10 — ЗО хв, а зараз болить годинами. Це свідчить ііро розвиток дифуіного ііульіііту з обмеженого гострого. Об'єктивна: у причинному зубі виявляють глибоку каріозну порожнину. Порожнину зуба від каріозної порожнини відділяє тонкий шар розм’якшеного дентину (гострий карієс) або щільнішого (зронічний карієс). Зондування болісне по всьому дні каріозної порожнини, більше – у разі гострого перебігу карієсу. Може бути больова реакція причинного зуба на вертикальну перкусію. ЕОД – 20-25 мкА. Патологоанатомічно (мікроскопічно). Запалення у вигляді просочування-набряку тканин пульпи серозним ексудатом, розширення кровоноснихї судин і переповнення їх еритроцитами, крайове стояння лейкоцитів, їхня міграція, внаслідок чого навколо судин виникає клітинна інфільтрація – ділянки скупчення лейкоцитів. Місцями судини пошкодженні, є розриви їх стінок з виходом елементів крові.

 

 

Гострий гнійний пульпіт.

Скарги на самовільний біль наростаючого, смикаючого, хвилеподібного характеру, який іррадіює за ходом гілок трійчастого нерву. Напад болю поступово наростає, стає безперервним і лише частково слабшає на кілька хвилин, після чого напад такої самої сили. Уночі біль значно інтенсивніший. Реактивний біль виникає та посилюється під впливом теплових подразників – їжі, яка гарячіша 37 ^оС. Холодний подразник дещо зменшує силу нападу. Об'єктивно: виявляють глибоку каріозну порожнину з роз­ м'якшеним світлим або пігментованим дентином на дні. Зонду­ вання поверхневе безболісне, глибоке — болісне, при цьому легко перфорується склепіння порожнини зуба і виділяється крапля гною або крові. Після розкриття рогу порожнини зуба напади болю припиняються або стають рідшими й менш інтенсивні. Перкусія також болісна. Реакція пульпи на струм вище за 35 — 40 мкА свідчить про дифузний характер запалення і навіть загибель ко­ ронкової частини пульпи. Патологоанатомічно (мікроскопічно). Виявляють на­ бряклу трухляву пульпу, на деяких ділянках якої є скупчення лейкоцитів — абсцеси, значне розширення судин, стаз у капіля­ рах, міграцію нейтрофільних лейкоцитів. У центральній частині обмеженого ураження пульпи є абсцес з колатеральним запален­ ням навколо нього у вигляді переповнених кров'ю капілярів і міграції лейкоцитів. Процес прогресує і настає дифузне гнійне запалення тканини пульпи з розплавленням її в місцях утворен­ ня численних дрібних абсцесів, у центрі котрих — скупчення мікроорганізмів. Диференціальна діагнос­ тика. Гострий гнійний пульпіт має багато спільних ознак із гострим дифузним пульпітом, гострим гнійним або загостреним хронічним періодонтитом, гострим гайморитом, невралгією трійчастого нерва.