Макроекон: предмет метод функції

Макроекон: предмет метод функції

Макроек є наукою про поведінку екон як єдиного цілого. Макроек фактори (інфляції, безробіття) впливають на рішення домогосп про заощадження, інвестиції, споживчі витрати, що, в свою чергу, визначає величину і структуру сукупного попиту. Тому мікро- і макроек процеси тісно взаємопов'язані. На відміну від мікро, макро вик-вує у своєму аналізі аґреґовані величини: ВВП, середній рівень цін, ринкову % ставку, рівень інфляції, зайнятості, безробіття. Макроек показниками є: темп зростання реального ВВП; рівень інфляції; рівень безробіття. В екон теорії розділяють макро- та мікро- аналіз, при цьому макроаналіз виходить із необхідності обґрунтування закономірності функ-ня нац екон в цілому. Мікроаналіз вивчає поведінку окремого під-тва. В макроаналізі виділяють макроекон си-му, яка включає зовн і внутр фактори. До зовнішніх факторів суспільного відтворення відносять природні та демографічні; до внутрішніх – процеси виробництва, реалізації та споживання. Предмет макро – поведінка макроекон суб’єктів на рівні екон, як єдиного цілого або ефектив функціонування механізмів екон системи. Об’єктом є агреговані показники. Субєкт – вивчає народні господ в цілому. Основними законами є: 1. Закон макроекон рівноваги, 2. З. вартості, 3. З. попиту та пропозиції, 4. З. саморегулювання макроек процесів, 5. З. спадної граничної продукт, 6. З. спадної гран корисності.

Функції: 1) теоретико-пізнавальну(зміст якої полягає в пізнанні екон явищ, процесів і поведінки макро субєктів); 2) прикладну (практичну – полягає у розробці практичних рекомендацій на основі екон аналізу.); 3) світоглядну (наявний у сусп. екон порядок формує відповідний тип екон мислення та світогляд); 4) прогностичну(полягає в оцінці екон конюктури і передбачені перспектив екон розв країни).

Розрізняють позитивну (пояснює зміст явищ і процесівта поведінку екон суб’єктів за цих умов) та нормативну макро (сукупність уявлень стосовно того якою повинна стати макро.).

Методи: 1) наукові абстракції(індукція – це рух від 1-го до всезагального, дедукція- навпаки), 2) аналізу і синтезу (аналіз – метод пізнання, за чкого складний об’єкт пізнання підлягає розчленуванню з метою пізнання його структури. Синтез – виявлення зв’язків між елементами розчленованої системи та з сис-ою як цілим), 3) порівняння і аналогії, 4) логічний метод (логіка понять законів макро як науки є теоретичним відображенням логіки об’єктивних макрос явищ і процесів).

Основні макроекономічні показники

Макроек є наукою про поведінку екон як єдиного цілого. Макроек фактори (інфляції, безробіття) впливають на рішення домогосп про заощадження, інвестиції, споживчі витрати, що, в свою чергу, визначає величину і структуру сукупного попиту. Тому мікро- і макроек процеси тісно взаємопов'язані. На відміну від мікро, макро вик-вує у своєму аналізі аґреґовані величини: ВВП, середній рівень цін, ринкову % ставку, рівень інфляції, зайнятості, безробіття. Макроек показниками є: темп зростання реального ВВП; рівень інфляції; рівень безробіття.

СистНацРахун – це суку статис макрос показників, що хар-ть величину суку продукту випуску і суку доходу, що дозволяє оцінити стан екон.. Стан нац господарства відображається в системі показників, які зібрано в 3 групи:
1. Потокові показники відображають обсяги благ, реалізованих одними суб’єктами екон діяльності ін за певний період діяльності. До них відносять: ВВ – валовий випуск; ВВП – валовий внутр продукт; ВНП – валовий нац продукт; ЧНП – чистий нац продукт; НД – нац доход.

2. Показники запасів – екон величини, які відображають зміну обсягів цінностей, яка відбулася внаслідок виробництва, споживання і нагромадження за певний час на певну дату. До них відносять, наприклад показники майна підпри-ємств, національне багатство, обсяги грошових заощаджень тощо.

3. Показники екон кон’юнктури – величини, в яких відображається динаміка господарських процесів за певний інтервал часу. Це такі показники як % ставка на кредити і депозити, рівень інфляції, рівень без-робіття, темпи зростання цін, темпи приросту НД тощо. Валовий випуск (ВП) – сума вартості всіх благ (товарів і послуг) вироблених суб’єктами господарської діяльності за певний час. Цей показник є базовий, але містить великий недолік – повторний облік. Маємо: 1. Проміжні продукти – товари, які вживають для подальшої переробки. 2. Кінцевий продукт, готовий для споживання. ВНП – сукупність вартості усіх товарів і послуг кінцевого споживання, виготовлених нац суб’єктами господарської діяльності як на території країни, так і за її межами. ВВП – сукупність вартості усіх товарів і послуг кінцевого споживання, виготовлени на території країни резидентами господарської діяльності. Способи виміру ВВП: 1. За витратами. ВВП =С+І+G+NE. С – витрати домогосподарств на придбання товарів і послуг. І – інвестиції під-ств. G – витрати уряду на закупівлю товарів і послуг на ринку. NE – чистий експорт. 2. За доходами. ВВП =W + P + І + A. W – ЗП. P – доходи від власності. I – непрямі податки. A – амортизаційні відрахування. Чистий валовий продукт (ЧНП) = ВВП – Амортизаційні відрахування поточного року. Нац дохід (НД) = сума фактичних доходів; різниця між чистим нац продуктом (ЧНП) і непрямими податками. Непрямі податки –податки, які сплачуються виробниками продукції, але включаються в ціну і фактично стягуються з покупців –акцизи, ПДВ, мито і тому подібне.
Реальний вимір макроекон показників – вимір в цінах базового періоду. Номінальний вимір - в цінах поточного року. Для очистки впливу інфляції на обсяги ВВП викор особливий коефіцієнт – де-флятор. Дефлятор = (Рівень цін поточного року/Рівень цін базового року) Х 100%.

Державний борг.

Державний борг - це сума нагромаджених у країні за певний час бюджетних дефіцитів за винятком позитивних сальдо бюджетів, що мали місце за цей же час. Бюджетний дефіцит і державний борг тісно пов'язані, адже державна позика є важливим джерелом покриття бюджетного дефіциту. Залежно від суб’єктів кредитних відносин розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг. Зовнішній державний борг - це борг іноз державам, організаціям й окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем. Внутрішній борг - це борг держави своєму населенню. Залежно від структури боргових зобовязанть: монетаризований – склад з боргів, опосередкованих кредитними стосунками держ з банками; немонетизований – він влючає в себе: заборгованість держави з держ замовлень та надання послуг держ установам; заборгованість держ з виплат ЗП бюджетному сектору екон; заборгованість з виплати соц. трансфертів.

Позитивність боргу: у фазі зменш вир-ва держ запозичення через подальші витрати з них стимулюють зростання суку попиту, зб рівень зайнятості та рівень доходів населення, стимулюють екон зростання. Негативність: витіснення приватного капіталу з інвестиц процесу, що обмежує екон зростання, спричиняє перерозподіл доходів на користь власників облігацій, змен спожив попит, зб податки для обслуговування держ боргу.

Управління держ боргом передбачає: вивчення кон’юнктури ринку позикового капіталу; випуск та розміщення нових боргових зобов’язань; погашення своїх боргових зобов’язань; виплату позикових процентів; анулювання боргу. Випуск та розміщення нових боргових зобов’язань для розрахунку за старі борги назив рефінансуванням боргу.

Для оцінки безпеки подальшого зростання держ боргу важливо знати: 1)на що спрямовують запозичені кошти. Якщо вони викор на погашення боргу уряду, небезпека такого боргу вища, ніж за умови, що запозичення інвестуються в екон проекти. 2) співвідношення реальної % ставки на обслуговування боргу і приріст обсягу реального ВВП від цих запозичень. Якщо ж % виплати будуть перевищувати приріст ВВП від його викор, спостерігатиметься посилення боргового тягаря. Якщо приріст ВВП = сумі % платежів за борг, спостерігатиметься самовідданість боргу.

На умови погашення держ боргу впливать такі чинники: 1) зміна курсу нац. валюти до долара США за зобов’язанням зовн боргу в доларовому еквіваленті 2)зміна % ставок за користав інозем кредитами, якщо обслугов кредиту здійсн за плавучою % ставкою. 3) частка суми заборгованості 4) рівень % за облігаціями внутр. дер позики.

Макроекон: предмет метод функції

Макроек є наукою про поведінку екон як єдиного цілого. Макроек фактори (інфляції, безробіття) впливають на рішення домогосп про заощадження, інвестиції, споживчі витрати, що, в свою чергу, визначає величину і структуру сукупного попиту. Тому мікро- і макроек процеси тісно взаємопов'язані. На відміну від мікро, макро вик-вує у своєму аналізі аґреґовані величини: ВВП, середній рівень цін, ринкову % ставку, рівень інфляції, зайнятості, безробіття. Макроек показниками є: темп зростання реального ВВП; рівень інфляції; рівень безробіття. В екон теорії розділяють макро- та мікро- аналіз, при цьому макроаналіз виходить із необхідності обґрунтування закономірності функ-ня нац екон в цілому. Мікроаналіз вивчає поведінку окремого під-тва. В макроаналізі виділяють макроекон си-му, яка включає зовн і внутр фактори. До зовнішніх факторів суспільного відтворення відносять природні та демографічні; до внутрішніх – процеси виробництва, реалізації та споживання. Предмет макро – поведінка макроекон суб’єктів на рівні екон, як єдиного цілого або ефектив функціонування механізмів екон системи. Об’єктом є агреговані показники. Субєкт – вивчає народні господ в цілому. Основними законами є: 1. Закон макроекон рівноваги, 2. З. вартості, 3. З. попиту та пропозиції, 4. З. саморегулювання макроек процесів, 5. З. спадної граничної продукт, 6. З. спадної гран корисності.

Функції: 1) теоретико-пізнавальну(зміст якої полягає в пізнанні екон явищ, процесів і поведінки макро субєктів); 2) прикладну (практичну – полягає у розробці практичних рекомендацій на основі екон аналізу.); 3) світоглядну (наявний у сусп. екон порядок формує відповідний тип екон мислення та світогляд); 4) прогностичну(полягає в оцінці екон конюктури і передбачені перспектив екон розв країни).

Розрізняють позитивну (пояснює зміст явищ і процесівта поведінку екон суб’єктів за цих умов) та нормативну макро (сукупність уявлень стосовно того якою повинна стати макро.).

Методи: 1) наукові абстракції(індукція – це рух від 1-го до всезагального, дедукція- навпаки), 2) аналізу і синтезу (аналіз – метод пізнання, за чкого складний об’єкт пізнання підлягає розчленуванню з метою пізнання його структури. Синтез – виявлення зв’язків між елементами розчленованої системи та з сис-ою як цілим), 3) порівняння і аналогії, 4) логічний метод (логіка понять законів макро як науки є теоретичним відображенням логіки об’єктивних макрос явищ і процесів).