Особливості екологічних режимів водного середовища 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості екологічних режимів водного середовища



Світовий режим. Слабке освітлення та зміна спектрального складу з глибиною. Зменшення освітлення викликано рядом причин. Перед усім - відбиванням променів водяною поверхнею. При високому сонцестоянні спокійна

поверхня відбиває — 6%, а хвильова - 10%. Особливо сильно відбиваються промені ранком і увечері. Світовий день у водному середовищі короткий. Кількість світла залежить від прозорості. Прозорість може бучи від декількох сантиметрів (у мутних водоймах) до десятків метрів (Байкал 40м, Чорне море 20м). Прозорість визначається кількістю підвішених частинок, які можуч і» бути різного походження частинки піску, глини, мулу, а також живі організми, що складають планктон.

З глибиною суттєво змінюється спектр світла. Поверхневі тари води поглинаючі» червоні промені, глибші - зелені, глибоководні сині і фіолетові.

Таким чином, з глибиною змінюється частка радіації, найбільш цінної для процесу фотосинтезу.

Явище хроматичної адаптації у водоростей (у верхніх шарах живуть зелені, нижче бурі, а потім червоні, що маюч і, додаткові пігменти).

Газовий режим водоймища відрізняється зменшенням кількості та іншим складом повітря. Вміст розчиненого у воді повітря складає 20 25см на 1л води (азот, кисень, вуглекислота, інколи сірководень, метан, аміак та ін.).

Співвідношення кисню та азоту також інше, ніж у повітрі (0:БМ:4, у воді 1:2). В середньому в одному літрі води 6 - 8см кисню. Джерело кисню — поглинання із повітря поверхневим шаром води, виділення рослинами в процесі фотосинтезу. Вміст кисню величина непостійна. Він змінюється в залежності від температури води, її проточності, ступеню насиченості солями та живими організмами. В поверхневих шарах його більше ніж на дні. Холодні проточні водоймища багатші на кисень, ніж стоячі. В стоячих водоймищах в анаеробних умовах може засвоювати сірководень при гнитті білків та метан при розкладі клітчатки.

Температурний режим відмінний відсутністю різких перепадів температури протягом року і доби. Вода володіє рідкісною властивістю найбільшою щільністю при І 4°С.Це оберігає водоймища від промерзання до дна і забезпечує зимівлю рослинам.

Сольовий режим. Вода чудовий розчинник. Загальний діапазон вмісту солей дуже великий від т исячних часток грама до 350 г на 1 кг (луговник Кара-Богазгол). Вміст речовин, розчинених у воді, головним чином залежить від геологічних порід, що оточують водоймище.

За вмістом мінеральних речовин, необхідних для живлення рослин, водоймища ділять на оліготрофні, дистрофні, мезотрофпі та евтрофні.

Оліготрофні водоймища бідні на елементи живлення, вода прозора, насищена киснем. В цих водоймищах відсутнє явище “цвітіння води”, рослинність бідна. Цс малопродуктивні водоймища. До цієї групи віднося ться багато високогірних озер.

Дистрофні водоймища також бідні на елементи мінерального живлення, але містять велику кількість органічних гумінових кислот. Вода в таких водоймищах жовтою і бурого кольору. Це водоймища на сфагнових торфовищах. Вони бідні на рослинність та тварин.

Евтрофні водоймища багаті мінеральним живленням з добре розвиненою рослинністю. Це озера з доброю продуктивніс тю.

Мезотрофпі водоймища займають проміжне місце.

Структура водної екосистеми

Екосистему водоймища можна уявити у вигляді кількох компонентів:

1. Абіотичні речовини органічні та неорганічні сполуки вода, вуглекислоти, кисень, кальцій, азотні та фосфорні солі, амінокислоти, гумінові кислоти та ін.

Невелика кількість необхідних для життя елементів живлення перебувають в розчині, і безпосередньо доступна організмам, але значна їх кількість міститься в продуктах розкладу (особливо в донних відкладах). Швидкість переходу речовин живлення в розчини, інтенсивність надходження сонячної енергії, а також температурні цикли, що регулюють інтенсивність функціонування водної екосистеми.

2.Продуценти.

її основу класифікації рослин покладено дві ознаки: зв’язок їх з повітряним середовищем і зв’язок з грунтом. В залежності від цього виділяють 3 групи рослин.

а) Повітряно водні (прибережно-водні) рослини, що високо підіймаються над водою. Вони зв’язані відразу з трьома середовищами: атмосферою, гідросферою і літосферою.

Займаючи проміжний етап між суходільними і водними рослинами, вони вміщують в своїй будові риси тих і інших. В цю групу входять: очерет, комиш, рогіз, стрілолист. Цс рослини літоральної зони гелофіти (рослини амфібії).

б) Рослини з плаваючими листками

· укорінені (кувшинки, латаття);

· вільно-плаваючи - неукорінені (ряска мала, спіроде).

в) Рослини повністю занурені

· укорінені (водорості - діатомові (ТаЬеІІота МеШіга)\ зелені (Ресііахігит).

· неукорінені (кушир, роголистник).

Це дві групи лімпетичної зони - гідрофіти (від грецького “гідро” - вода).

 

Рис. 1. Схема розміщення водних і прибережно-водних рослин залежно від глибини водоймища:

Пояса: 1 - рослини гідрофіти;

- повітряно-водні рослини;

- рослини з плаваючими листками;

- занурені рослини.

Макроконсументи

До цієї групи відносяться тваринні організми (личинки, комахи, ракоподібні, риби, ссавці).

Первинні консументи - це рослиноїдні тварини живляться безпосередньо живими рослинами чи рослинними залишками. Підрозділяються на два типи:

а) зоопланктон плаваючі тварини (циклопи (Cyclops), волохокрильці (Trichoptera)).

б) бентос - донні форми (трубочник звичайний, щитель літній, водяний ослик, раки тощо).

Вторинні консументи (зоофаги) - хижаки комахи та риби. Живляться первинними консументами та вторинними (одне одним).

Клас п’явки; лептодора велика (Leptodora kinolti Focke).

Клас клопи - хребтоплав (Notonecta); водяний скорпіон (Nepa cinerea L.); окунь (Perea fluriatiiis); щука (Esox lucius); сом

(Silurus lanis); судак (Lucioperca lucioperca); карп (Cyprinus carpio); линь (Tinea tinea); карась золотий (Carassius carpio) та in.

Детрітофаги - існують за рахунок органічного детриту (дафнія звичайна, гребець (Agabus); малярійний комар (Anophels;)).

Більшість макроконсументів живиться змішаною їжею (евріфаги - широкоядні).

Сапротрофи - водні бактерій та гриби.

Іїактерїї: оліготрофи - Tubifex, Limnodrilus.

Водозбірний басейн.

Біологічні компоненти ставу складають самопідгримуючу систему. Інтенсивність метаболізму і його відносна стабільність в значній мірі визначаються потоком сонячної енергії та інтенсивністю притоку води і різних речовин з площі водозбору.

Спричинена людиною ерозія ґрунту, а також промислові та комунальні стоки вносять у водоймища органічну речовину в таких кількостях, які не встигають засвоїтися. Швидке нагромадження таких речовин несе руйнівну дію, порушує гомеостатичний механізм водної екосистеми.

А тому, мінімальною одиницею водних екосистем прийнято вважати не саме водоймище, а всю площу водозбірного басейну.

Завдання 1. Для оцінки водної екосистеми описати адаптивні реакції рослинних організмів до умов життя у водному середовищі. Механізм гомеостазу водної екосистеми.

Завдання 2. Скласти харчовий ланцюг водної екосистеми (ставу чи озера).

Завдання 3. Привести наслідки впливу антропогенної діяльності на порушення гомеостатичного механізму водної системи.

Завдання 4. Зібрати колекцію водних рослин та тварин.


Практичне заняття №5



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-16; просмотров: 342; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.23.203.254 (0.012 с.)