Стаття 86. Винесення ухвали та її зміст

Якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи,зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо),господарський суд виносить ухвалу.

Ухвала господарського суду має містити:

1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів),представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала;

3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;

4) висновок з розглянутого питання;

Вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Ситуаційне завдання № 8.

ТОВ «Зірка» звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ «Ренесанс» про відшкодування збитків. В процесі розгляду справи сторони уклали мирову угоду в особі керівника ТОВ «Зірка» та представника ТОВ «Ренесанс». Проте, керівник ТОВ «Ренесанс» відмовився добровільно виконувати умови мирової угоди.

1. Що таке мирова угода?

Мирову угоду в господарському процесі можна визначити як одну з форм прояву свободи в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов’язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов’язанням з метою врегулювання такого спору. Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК, мирова угода затверджується ухвалою суду, якою одночасно припиняється провадження у справі.

Таким чином, мирова угода – це спосіб вирішення судового спору “миром”, без винесення судового рішення.

2. Хто має право укладати мирову угоду?

Побіжний аналіз ст. 78 ГПК дозволяє дійти висновку, що мирову угоду укладають між собою сторони судового процесу. Відповідно до ст. 21 кодексу, сторонами судового процесу визнаються позивач і відповідач, а отже, мирова угода може укладатись лише між ними.

Зазначимо, що в господарському процесі крім позивача й відповідача можуть брати участь і інші особи. Зокрема, до таких осіб можна віднести третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Необхідно згадати, що відповідно до ч. 3 ст. 26 ГПК України, такі особи користуються всіма правами й несуть усі обов’язки позивача. Тобто, такі особи користуються не лише тими правами, що перелічені в ст. 22 ГПК України, а й правами, перерахованими в інших статтях, до яких належить зокрема і ст. 78 ГПК України.

3. На підставі якого процесуального документа відбувається виконання умов мирової угоди?

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

4. У разі невиконання умов мирової угоди в добровільному порядку чи можливе її примусове виконання? На підставі якого процесуального документу?

Аналізуючи чинне законодавство, можна прийти до висновку, що якщо мирова угода не виконується, дії недобросовісної сторони мають оскаржуватися в судовому порядку, на підставі судового рішення має видаватися наказ, який і буде виконавчим документом.

З набуттям чинності Законом України № 1255-IV від 18.11.2003 р. «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» п. 5 ст. 3 Закону України № 606 від 21.04.1999 р. “Про виконавче провадження”, було виключено. Тепер мирова угода, затверджена судом, не вважається виконавчим документом, та не підлягає примусовому виконанню згідно із положеннями Закону України № 606 від 21.04.1999 р. “Про виконавче провадження”.

Відповідно до останнього абзацу пп. 3.9.6 Роз'яснень ВАСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/141 від 25.04.2008р., наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 19Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Тому, приходимо до висновку, що заінтересована сторона у цьому разі повинна звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. На підставі рішення суду в такій справі кредитор отримує наказ господарського суду на його виконання, який визнається виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню Державною виконавчою службою.

До аналогічного висновку стосовно примусового виконання мирової угоди прийшов і Вищий господарський суд України. Постановою від 02 грудня 2008 року у справі № 02-03-13/918 (з повним текстом можна ознайомитись на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень України) зазначається, що мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.

Зазначене кореспондується з п.2 ч.2 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого, підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

Ситуаційне завдання № 9.

ТОВ «Елькада» суді подало скаргу на бездіяльність органу Державної виконавчої служби до Господарського суду м. Києва, в той час як матеріали справи знаходились на розгляді в Вищому господарському.

1. Визначте коло суспільних правовідносин.

ГПП

2. Якими нормативно-правовими актами слід керуватись при розв’язанні цієї задачі?

ЗУ про державну виконавчу службу, ГКУ

3. Визначте правовий статус Державної виконавчої служби.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

\Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

4. Як повинен вчинити суддя господарського суду м. Києва після отримання матеріалів скарги?

Стаття 121². Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби

Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.