Сутність та значення економічної розвідки при здійсненні інноваційних процесів. Методи економічної розвідки.

При відповіді на питання треба висвітлити значення маркетингової або економічної розвідки для успішного здійснення інноваційної діяльності, дати визначення поняттю бенчмаркінгу, охарактеризувати необхідність здійснення моніторингу інновацій. Дати розгорнуту класифікацію інформації: розкрити поняття маркетингової, наукової, науково-технічної та патентної інформації. Дати визначення поняттю «патентний пошук», вказати джерела інноваційних ідей та інноваційних можливостей.

14. Розкрити сутність управління інноваціями на підприємстві. Основні завдання стратегії та тактики інноваційної діяльності. Описати модель стратегічного планування інноваційної діяльності. Її основні етапи. Види інноваційних стратегій. Вказати фактори, що впливають на вибір стратегії і описати матрицю вибору інноваційної стратегії. Види оперативного планування інноваційної діяльності.

Тут слід відобразити процес управління інноваціями на підприємстві як невід’ємну складову діяльності підприємства, визначити роль і масштаби інноваційних процесів на сучасному підприємстві, визначити і пояснити завдання в управлінні інноваційними процесами на підприємстві. Виокремити і описати стратегічне та оперативне планування інноваційної діяльності. Дати пояснення планам і програмам в інноваційній діяльності та економічному обґрунтуванню інноваційних проектів. Роль аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища. SWOT – аналіз, його актуальність та особливості використання у сучасних ринкових умовах. Види стратегії підприємства, особливості їх застосування в залежності від позиції підприємства на ринку. Необхідність правильного вибору стратегії для успішної інноваційної діяльності. Навести приклади підприємств з різними типами інноваційної стратегії. Розкрити сутність та елементи оперативного планування інноваційної діяльності на підприємстві.

Організаційні структури інноваційної діяльності. Типи організаційних структур. Переваги й недоліки різних типів організаційних структур.

Описати види інноваційної організаційної структури, вказати їх особливості, різницю між ними в сенсі стимулювання інноваційної діяльності. Показати різницю між різними типами стратегії інноваційної політики підприємства і пояснити, які організаційні структури підтримують той чи інший тип інноваційної політики й інноваційного розвитку. Вказати особливості імітаційної стратегії. Показати спільні та відмінні риси у таких ризикових організаційних підрозділах підприємства як внутрішнє підприємство та бутлегер. Проаналізувати особливості видів організаційних структур у межах наступальної стратегії – дивізійної організаційної структури, проектно-цільової структури, матричної організаційної структури, структури з вертикальним напрямом, сітьової організаційної структури та інших. Вказати переваги та недоліки усіх типів інноваційних організаційних структур.

 

Суб’єкти фінансування інвестиційних процесів. Завдання системи фінансування інвестицій. Вимоги до фінансової політики підприємства. Охарактеризувати стадії фінансування та елементи інноваційних програм. Джерела фінансових ресурсів підприємств.

Тут необхідно розкрити необхідність формування фінансових джерел для здійснення інноваційної діяльності, цілі і завдання системи фінансування, основні принципи її створення, відокремити особливості системи фінансування на рівні держави та підприємства. Види суб’єктів (інструментів) фінансування інноваційної діяльності. Принципи формування і види фінансової політики підприємства щодо інноваційної діяльності. Докладно описати і порівняти види і джерела фінансування інноваційної діяльності. Дати поняття інвестицій, їх видів, особливості різних видів інвестицій. Обґрунтувати методи вибору джерел інвестування і вибору інвестора. Види інвесторів.

 

Охарактеризувати оцінювання придбання і продажу ліцензій. Показники, за якими оцінюють соціальну ефективність інноваційної діяльності. Оцінювання економічної ефективності інновацій, спрямованих на зниження виробничих витрат. Види ліцензій. Інтелектуальна власність, авторське право, промислова власність. Сутність франчайзингу.

Тут необхідно розкрити поняття ліцензії, відобразити її велике значення для захищення прав на інтелектуальну власність в інноваційній діяльності та її соціальне значення. Розкрити механізми економічного обґрунтування придбання ліцензій та продажу ліцензій. Відобразити вплив інноваційної діяльності на соціальне середовище, розкрити поняття соціально-активної спрямованості інноваційного проекту та її економічної ефективності. Дати пояснення поняттям «інтелектуальна власність», «авторське право», «промислова власність», та докласти значущість інструментів захисту інтелектуальної та інноваційної діяльності для розвитку інноваційних процесів та для стимулювання їх у державі. Пояснити сутність франчайзингу для розвитку інноваційних процесів та для їх дифузії у всі сфери народного господарства.

 

Описати сутність інноваційної інфраструктури. Охарактеризувати типи фірм-експлерентів, патієнтів, комутантів, віолентів. Особливості венчурних фірм, їх типи. Вказати чинники, не сприятливі для розвитку венчурного підприємництва в Україні. Сутність бізнес-інкубатора. Перспективи розвитку бізнес-інкубаторів в Україні.

У відповіді на це запитання необхідно надати роз’яснення щодо поняття сфери інноваційної діяльності. Описати види ринків, що діють у цій сфері, показати різницю між ними. Відобразити інноваційну інфраструктуру як структуру, забезпечуючи організаційну, правову та економічну підтримку інноваційної діяльності. Докладно описати ринкові суб’єкти інноваційної діяльності, дати їм порівняльну характеристику, виділити венчурні підприємства як найважливіші ринкові суб’єкти інноваційної інфраструктури, показати необхідність розвитку венчурного бізнесу, незважаючи на його велику ризиковість. Відобразити величезне значення розвитку бізнес-інкубаторів для розвитку інноваційної діяльності, особливо для малих підприємств. Проаналізувати рівень і перспективи розвитку бізнес-інкубаторів в Україні і запровадити заходи щодо поліпшення розвитку цього руху у нашій країні.

Поясніть сутність науково-технічного прогресу. Наведіть класифікацію технологій за рівнем їх мінливості. Охарактеризувати фактори, що впливають на вибір типу технології. Вкажіть основні показники технічного рівня підприємства, їх розрахунок.

Відповідаючи на це запитання, слід розкрити сутність і значення науково-технічного прогресу для розвитку суспільства в цілому і для технічного та технологічного розвитку підприємства та пояснити, як він впливає на розвиток і реалізацію інноваційних процесів, вказати типи науково-технічного прогресу, їх особливості, обґрунтувати переваги революційного типу розвитку (науково-технічної революції). Пояснити термін мінливості технологій і вказати їх відмінності за рівнем мінливості, навести приклади і пояснити. Дати опис процесу вибору технології, вказати чинники, що впливають на цей вибір. Дати характеристику формам технічного розвитку виробництва, розкрити процес оцінювання технічного рівня виробництва, вказати основні показники технічного рівня, вказати їх класифікацію і проаналізувати їх значення та особливості. Показати розрахунок основних показників технічного рівня виробництва, вказати шляхи покращення кожного з них та шляхи підвищення техніко-технологічного рівня виробництва в цілому.

Описати докладно етапи інноваційного процесу. Розкрити сутність дифузних процесів і формування інноваційного середовища. Охарактеризувати модель інноваційного процесу з урахуванням трансферу нововведень. Класифікація інновацій за Й. Шумпетером. Класифікація інновацій за різними ознаками.

У відповіді на це запитання треба дати пояснення інноваційному процесу на підприємстві і в економіці країни, надати розгорнуту характеристику етапам інноваційного процесу, витратам і прибутковості на кожному етапі інноваційного процесу, вказати особливості маркетингу. Дати системну характеристику і вказати особливості системи управління інноваційними процесами на підприємстві, вказати типи інноваційних процесів, надати їх докладний опис. Розкрити сутність оперативного управління інноваційним процесом, пояснити як відбувається вибір, обґрунтування і формування інноваційних програм, а також як вони забезпечуються. Охарактеризувати класифікацію інновацій за Й. Шумпетером, перелічити і дати розгорнуте пояснення усім п’яти типам інновацій, привести сучасну класифікацію інновацій і порівняти її з класичною. Вказати особливості класифікації інновацій з погляду виробників і споживачів. Дати поняття трансферу нововведень та пояснити його роль і значення для інноваційних процесів. Розкрити сутність дифузії нововведень та її значення для інноваційних процесів.

 

Практичні завдання виконуються після теоретичних. Практичні завдання охоплюють такі теми, як економічна ефективність впровадження інновацій і беззбитковість інноваційних проектів.

 

Рішення щодо втілення певного інноваційного проекту в життя приймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти в проекти і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту.

Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

При прийнятті рішень з реалізації інноваційного проекту слід враховувати вартість капіталу, залученого з різних джерел на різних стадіях життєвого циклу інноваційного проекту, та очікуваний прибуток від реалізації інноваційної продукції.

Перше практичне завдання передбачає розрахунок чистої теперішньої вартості інноваційного проекту (NPV) і дисконтованого періоду окупності інвестицій (T).

Чиста теперішня вартість ЧТВ (інтегральний ефект) - це різниця результатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, як правило, початкового року, тобто з урахуванням їх дисконтування:

 

,

 

де - сума грошових потоків за проектом

- начальна сума інвестицій у проект.

Дисконтований строк окупності проекту:

.

 

Отже, якщо вказані показники свідчать про економічну вигідність проекту в межах його життєвого циклу при прогнозних рівнях попиту і цін на продукцію, то рішення про інвестування може бути позитивним.

 

Друге завдання практичної частини контрольної роботи передбачає розрахунок розрахунок точки беззбитковості інвестиційного проекту.

Визначення критичного обсягу виробництва, тобто точки беззбитковості, визначає, при якому обсязі виробництва і реалізації продукції та в який момент часу підприємство окупить витрати на впровадження інновацій у виробництво. Точка беззбитковості показує той момент часу, з якого підприємство почне одержувати прибуток від впроваджених інновацій. Розрахунок точки беззбитковості проводиться за допомогою порівняння витрат підприємства, ціни на продукцію та обсягу реалізації.

Усі витрати підприємства за ступенем впливу обсягів виробництва поділяються на постійні та змінні. Постійні витрати - це ті витрати, абсолютна величина яких із збільшенням чи зменшенням (тобто зміною) обсягів виробництва істотно не змінюється. До постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва. Змінні витрати – це ті витрати, абсолютна величина яких змінюється згідно зміни обсягів виробництва. До змінних належать витрати на сировину та матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, паливо та енергію, оплату праці основних робітників, відрахування на соціальні заходи а також інші витрати.

Обсяг реалізації розраховується множенням обсягу виробництва на ціну одиниці продукції.

Точку беззбитковості знаходять двома методами: розрахунковим та графічним.

Розрахунковим методом точку беззбитковості розраховують за допомогою формули

 

Т б = В пост / (Ц од – В зм ),

 

де В пост – постійні витрати на весь обсяг виробництва;

Ц од – ціна одиниці продукції;

В зм – змінні витрати на одиницю продукції.

Результат отримують у натуральних одиницях – тобто визначається кількість продукції, при реалізації якої витрати дорівнюють доходам і проект стає прибутковим, та у вартісному виразі, тобто визначають обсяг реалізації, при якому витрати дорівнюють доходам.

Графічним методом точку беззбитковості визначають за допомогою нанесення на одну систему координат чотирьох ліній: лінії виручки, лінії постійних витрат, змінних витрат та с сукупних витрат. Точка беззбитковості знаходиться на перетині лінії виручки та лінії сукупних витрат.

На графічному прикладі, наведеному нижче (рис. 1), на одному полі координат побудовані чотири лінії: паралельно горизонтальній осі координат проходить лінія постійних витрат. З однієї вихідної точки з нею виходить лінія сукупних витрат, а з нулю – лінія постійних витрат, лінія виручки виходить теж з нульової точки координат. На перетині лінії сукупних витрат і лінії виручки знаходиться точка беззбитковості. Нижче неї знаходиться зона збитків, а вище – зона прибутковості. Координати точки беззбитковості показують: по горизонтальній осі координат – критичний обсяг у натуральному виразі, а по вертикальній осі координат – критичний обсяг у вартісному виразі (тобто обсяг реалізації, при якому досягається точка беззбитковості).

 

 

Рис. 1

 

 

У третьому практичному завданні треба визначити річний економічний ефекту від впровадження технічних заходів у виробництво.

Ефективність заходів – це відношення результатів до витрачених ресурсів. Головна ознака ефективності – це досягнення кінцевої мети – результатів виробничої діяльності з найменшими витратами.

Оскільки значна частина інновацій носить поліпшувальний характер, при визначенні економічного ефекту від їх впровадження порівнюють прибуток від цих заходів та витрачені на них кошти (капіталовкладення). Впровадження таких заходів сприяє зниженню виробничих витрат (тобто збільшенню прибутковості). Розрахунок економічної ефективності здійснюють за сукупністю показників річної економічної ефективності.

Річний економічний ефект визначається приведенням капітальних витрат до поточних протягом розрахункового періоду (року). При розрахунку річного економічного ефекту від впровадження заходів порівнюють величину додаткових капіталовкладень і економію собівартості продукції за рахунок впроваджених заходів:

 

Е р = [ (С1+ К1 х Ен) – (С2 – К2 х Ен) ] х В пр,

 

де С1 і С2 – собівартість продукції до і після впровадження заходів з втілення нововведень;

К1 і К2 - питомі капіталовкладення, потрібні на втілення інновацій, відповідно до і після втілення нововведень;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності, що показує рівень віддачі від капіталовкладень (як правило, в цілому по народному господарству для промислового устаткування дорівнює 0,15);

В пр – річна кількість продукції, яку заплановано виготовити при впроваджених нововведеннях.

Величина економічного ефекту може бути більше 0, в разі, коли економія собівартості порівняно з додатковими капіталовкладеннями буде більше; = 0, в разі, коли економія собівартості буде дорівнювати додатковим капіталовкладенням; і буде менше 0 (тобто ефекту не буде), в разі, коли додаткові капіталовкладення будуть більшими, ніж економія собівартості.

Ще одним важливим показником є строк (термін) окупності капіталовкладень, тобто той проміжок часу, за який вкладені інвестиції в впровадження інновацій будуть окуплені. Строк окупності капіталовкладень визначається за формулою

Т ок = ,

 

де – К1 і К2 - питомі вкладення до і після впровадження інновацій;

С1 і С2 – відповідно собівартість одиниці продукції до і після впровадження інновацій.

Формули, наведені вище, використовують також для порівняльного розрахунку альтернативних варіантів, коли з кількох можливих варіантів капітальних вкладень обирають варіант з найбільшою величиною економічного ефекту та кращим (тобто найкоротшим) строком (терміном) окупності капітальних вкладень в інноваційний проект. Методика визначення порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень заснована на порівнянні витрат по варіантах. Однак недоліком цієї методики є те, що критерієм для кращого варіанту є приведені витрати, а не прибуток, що найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки. Крім того, дана методика не може бути використана при обґрунтуванні капітальних вкладень, що направляються на поліпшення якості продукції, тому що поліпшення якості продукції на підприємстві, як правило, веде до збільшення витрат виробництва продукції. Використання показника приведених витрат не дозволяє обирати кращий варіант, якщо кінцеві результати непорівнянні.

Відповіді на практичні завдання не повинні обмежуватися тільки розрахунками. Результати мають бути обгрунтовані і проаналізовані, їм слід дати розгорнуте пояснення, а в разі, якщо результати не досить задовільні, треба запропонувати конкретні практичні заходи щодо збільшення економічного ефекту, наближенні строку окупності та точки беззбитковості.

 

СПІСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент: Уч. пособие для ВУЗов.- М.:"Юнито-Дано", 2000.

2. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент.- СПб:"Питер", 2000.

3. Инновационный менеджмент: Справочное пособие / Под ред.
П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Л.Э. Миндали.- СПб. Наука, 1997.

4. Инновационный менеджмент / Под ред. С.Д. Ильенковой.- М.: "Банки и биржи", 1999.

5. М.А. Йохна, В. В. Стадник. Інноваційний менеджмент. Навч. посібник - К.,2005 р.

6. Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизм) / Под ред. Н.Е. Рудаковой.- М.: Изд-во МГУ, 1991.

7. Твис Б. Управление научно-техническими нововведениями.- М.: Экономика, 1989.

8. Санто Б. Инновация как средство экономического развития/ Пер. с венгер.- М.: Прогресс, 1990.

9. Уотерман Фактор обновления/ Пер. с англ.- М./ "Дело, 1995.

10. Статистика науки и инноваций. Краткий терминологический словарь / Под ред. Л.М. Гохберга. М.: Центр исследований и статистики науки, 1996.

11. Ю.Уткин Э.А. Бизнес-реинжиниринг.- М.: Изд-во "ЭКМОС", 1998.

12. Ойхман Е.Г., Попов Э.В. Реинжиниринг бизнеса: реинжиниринг организаций и информационные технологии.- М.: Финансы и статистика, 1997.

13. Синтия Д., Скотт, Денис Т. Джэфф Управление переменами в организации.- Челябинск, 1966.

14. Гительман Л.Д. Преобразующий менеджмент. - М.: Дело, 1999.

15. Торкатюк В.І., Шутенко А.Л., Соболева Г.Г. Інноваційна політика науково-технічного розвитку міста. - Харків: ХДАМГ, 2003.