Орієнтовані тестові завдання та ситуаційні задачі

1. Хворий В., 16 років, скаржиться на наявність каріозної порожнини та виникнення самовільного короткочасного (блискавичного) болю, який триває 1-2 хвилини. Об’єктивно: глибока каріозна порожнина, виповнена тонким шаром світлого розм’якшеного дентину. При зондуванні –відчуття неприємного тиску по дну каріозної порожнини та болісність у проекції рогів пульпи. Ваш діагноз:

A. Гострий травматичний пульпіт

B. Гіперемія пульпи

C. Гострий гнійний пульпіт

D. Гострий обмежений пульпіт

E. Гострий дифузний пульпіт

 

2. При препаруванні каріозної порожнини у хворого з діагнозом: гострий глибокий карієс 44 зуба, під час проведення некректомії екскаватором, на дні порожнини з'явилася маленька крапля крові. Встановіть діагноз:

A. Гострий травматичний пульпіт

B. Гострий обмежений пульпіт

C. Гіперемія пульпи

D. Хронічний простий пульпіт

E. Гострий гнійний пульпіт

 

3. Пацієнт В-ко, 39 років, скаржиться на сильний біль від холодного, іноді – при потраплянні їжі в каріозну порожнину. Об’єктивно: на жувальній поверхні 36 зуба наявна глибока каріозна порожнина. Після часткової некректомії виявлено, що ріг пульпи вкритий тонким шаром розм’якшеного дентину. Подальше препарування є небезпечним через можливість відкриття пульпи. Перкусія – безболісна. Виберіть оптимальний план подальшого лікування в даній ситуації:

A. Вітальна екстирпація

B. Пряме покриття пульпи

C. Непряме покриття пульпи

D. Девітальна екстирпація

E. Комбінований метод лікування

 

4. Біологічний метод лікування пульпіту передбачає:

A. Повне видалення пульпи

B. Ампутацію коронкової пульпи

C. Повне збереження коронкової і кореневої пульпи

D. Екстирпацію пульпи після дії девіталізуючих препаратів

E. Повне видалення пульпи під анестезією

 

5. Вказати групу зубів у яких в силу анатомічних особливостей недоцільне застосування ампутаційного методу лікування:

A. Двокореневі

B. Однокореневі

C. Трьохкореневі

D. Двоканальні

E. Трьохканальні

 

6. Назвати метод лікування при гострому вогнищевому пульпіті.

A. Пульпектомія

B. Метод повного збереження пульпи

C. Метод часткового збереження пульпи

D. Комбінований метод

E. Правильна відповідь відсутня

 

7. В яких випадках можливе використання біологічного методу лікування пульпіту?

A. У порожнинах ІІІ класу за Блеком

B. Після лікування методом вітальної екстирпації

C. Якщо метод вітальної ампутації не дав позитивного результату

D. У порожнинах ІV класу за Блеком

E. У осіб молодого віку при відсутностізагальносоматичної патології

 

8. В яких випадках використовують лікування пульпи методом вітальної ампутації?

A. В однокореневих зубах

B. Після невдалого проведення екстирпації

C. У осіб, яким за 30 років

D. Якщо біологічний метод не дав позитивного результату

E. Після застосування миш’яковистої пасти

 

9. Вкажіть раціональний метод лікування гіперемії пульпи:

A. Девітальна ампутація

B. Девітальна екстирпація

C. Вітальна ампутація

D. Вітальна екстирпація

E. Біологічний метод

 

10. Вкажіть раціональний метод лікування гострого часткового пульпіту в однокореневих зубах:

A. Девітальна екстирпація

B. Девітальна ампутація

C. Вітальна екстирпація

D. Вітальна ампутація

E. Біологічний метод

 

11. Яка паста застосовується для накладання на куксу пульпи при вітальній ампутації?

A. Резорцин-формалінова

B. Миш’яковиста

C. Параформальдегідна

D. З гідроксидом кальцію

E. Фториста

 

12. При вітальній ампутації застосовують лікарські речовини, які виявляють:

A. Муміфікуючу дію

B. Імпрегнуючу дію

C. Одонтотропну дію

D. Некротизуючу дію

E. Бактеріостатичну дію

 

13. Якої товщини накладається лікувальна прокладка при гострому частковому пульпіті?

A. На 2/3 каріозної порожнини

B. До емалево-дентинного з’єднання

C. На дно порожнини, товщиною 1 мм

D. На дно порожнини, товщиною 3 і більше мм

E. На дно і стінки порожнини

 

14. На який час накладається лікувальна прокладка при біологічному методі, яка містить кортикостероїди:

A. На постійно

B. На постійно тільки в молочних зубах

C. На кілька діб

D. На один місяць

E. Застосовується постійно тільки в зубах з несформованими коренями

 

15. Хворому Б-ко, 19 років, було проведено лікування гострого обмеженого пульпіту 27 зуба біологічним методом. Через який термін необхідно проводити оцінку віддаленої ефективності лікування?

A. 2 тижні

B. 3 місяці

C. 1 місяць

D. 6 місяців

E. 12 місяців

 

16. Який препарат на основі гідроксиду кальцію доцільно застосувати для прямого покриття пульпи у разі лікування пульпіту біологічним методом?

A. Calcimol LC

B. Calcimol

C. Life

D. Dycal

E. Calcicur

 

17. Під час лікування 46 зуба біологічним методом антисептична обробка не повинна здійснюватися:

A. 0,05% розчином фурациліну

B. 1% розчином йодинолу

C. 0,25% розчином мефенамінату натрію

D. 0,5% розчином пероксиду водню

E. 5,2% розчином гіпохлориду натрію

 

18. Хворий 22 років скаржиться на самовільний короткочасний локалізований біль у 26 зубі впродовж 1 дня. Об’єктивно: в 26 зубі глибока каріозна порожнина першого класу за Блеком, дентин стінок і дна слабо пігментований, розм’якшений, каріозна порожнини не з’єднується з порожниною зуба. Зондування різко болісне в одній точці, реакція на холод болісна, не тривала. Який найдоцільніший метод лікування в даному випадку?

A. Біологічний метод

B. Вітальна ампутація

C. Вітальна екстирпація

D. Девітальна екстирпація

E. Девітальна ампутація

 

19. Жінка 27 років звернулась до лікаря-стоматолога зі скаргами на гострий біль в ділянці нижньої щелепи справа, які виникають при прийомі їжі. Об’єктивно: на дистально-жувальній поверхні 45 зуба наявна каріозна порожнина, виповнена світлим розм’якшеним дентином. Зондування ледь болісне по всьому дну, перкусія від'ємна. Від холодної води – швидко зникаючий біль. Який із засобів Ви розмістите на дно порожнини?

A. Кальцидонт

B. Миш’яковиста паста

C. Паста з вмістом кортикостероїдів і антисептиків

D. Фосфат цемент

E. Фосфат-цемент зі сріблом

 

20. У хворого 23 років на контактній латеральній поверхні 11 зуба виялена глибока каріозна порожнина. При препаруванні каріозної порожнини випадково перфорована порожнина зуба. ЕОД – 15 мкА. Виберіть оптимальний варіант лікування.

A. Біологічний метод

B. Девітальна ампутація

C. Вітальна екстирпація

D. Девітальна екстирпація

E. Вітальна ампутація

 

21. В яких випадках використовують лікування пульпи методом вітальної ампутації?

А. В однокореневих зубах

В. Після невдалого проведення біологічного методу

С. У осіб, яким більше 30 років

D. У підлітків при несформованих верхівках постійних зубів

Е. Після застосування миш’яковистої пасти

 

 

Рекомендована література

1. Мельничук Г.М., Рожко М.М. Практична одонтологія. Курс лекцій із карієсу та некаріозних уражень зубів, пульпіту і періодонтиту. Навчальний посібник. Вид. 4-те, доповнене.– Івано-Франківськ, 2011.– 336 с.

2. Терапевтична стоматологія: Підручник.– У 4 томах / М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004.– Т.2.– 400 с.

3. Терапевтическая стоматология: Учебн. пособие /Под ред. проф. Л.А.Дмитриевой.– М.: МЕДпресс-информ, 2003. – 896 с.

4. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина).– Т. 1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

5. Хельвиг Э., Климек Й., Аттин Т. Терапевтическая стоматология.– Львов: ГалДент, 1999.– 409 с.

6. Беєр Р. Ілюстрований довідник з ендодонтії /Рудольф Беєр, Міхаель А. Бауман, Андрей М. Кєльбаса; Пер. з нім.; За ред. Є.О. Волкова.– М.: МЕДпресс-информ, 2008. – 240 с.

Практичне заняття № 24

 

Тема: Метод вітальної екстирпації пульпи, покази, ефективність, можливі ускладнення. Характеристика медикаментних засобів.

 

Мета заняття: ознайомитись з методикою вітальної екстирпації пульпи звертаючи увагу на переваги та недоліки цього методу лікування пульпітів. Покази та протипокази до цього методу лікування, етапи проведення даної методики, можливі ускладнення.

 

 

Коротка характеристика теми

Успіх ендодонтичного лікування залежить від знань топографо-анатомічних особливостей порожнин зубів різних груп, вміння користуватись ендодонтичним інструментарієм, методики препарування порожнини зуба, техніки механічної і медикаментної обробки і пломбування кореневих каналів, а також від готовності лікаря до будь-яких несподіванок, пов’язаних із індивідуальними особливостями роботи у кореневих каналах. При ендодонтичних втручаннях важливим є ретельне дотримання послідовності і виконання всіх маніпуляцій на кожному етапі – від збору анамнезу до накладання пломбувального матеріалу.

Показами до застосування того чи іншого методу лікування пульпіту є – суб’єктивні дані, результати об’єктивного обстеження і дані додаткових методів, таких як електроодонтодіагностика і рентгенографія, які дозволять встановити правильний діагноз і зробити адекватний вибір методу лікування пульпітів.

Вітальна екстирпація (вітальна пульпоектомія) – один із хірургічних методів лікування пульпітів, який полягає у повному видаленні пульпи під анестезією, забезпечуючи, таким чином, збереження тканин періодонту. Цей метод лікування, серед методів повного вилучення пульпи, є найбільш прогресивним, оскільки при правильному виконанні дає найменший відсоток ускладнень (ефективність – 86-92%).

Переваги вітальної екстирпації:

• відсутність токсичної дії на тканини періодонту препаратів миш’яку;
• лікування може здійснюватись в один сеанс;
• усі маніпуляції відбуваються безболісно.

 

Недоліки методики:

• ризик ускладнень при проведенні анестезії;
• кровотеча, яка виникає при відриві судинно-нервового пучка від тканини періодонту;
• відсутність реакції пацієнта під час ендодонтичного лікування;
• можливість виникнення болю при накушуванні внаслідок утворення гематоми в періапікальній ділянці;
• ймовірність розвитку залишкового пульпіту.

Покази до застосування вітальної екстирпації:

1. Усі тотальні форми пульпітів: гострий дифузний, гострий гнійний, гострий травматичний із пораненням пульпи, хронічний фіброзний (пізня форма), хронічний гангренозний, хронічний гіпертрофічний, хронічний конкрементозний.

2. Ретроградний і висхідний пульпіти, загострення хронічного пульпіту.

3. Пульпіт, ускладнений періодонтитом, лімфаденітом.

4. Пульпіти, що безуспішно лікувались біологічним методом, залишковий пульпіт після вітальної ампутації пульпи.

5. При локалізації каріозної порожнини у пришийковій ділянці або в цементі кореня зуба.

6. Інтактні зуби, які необхідно депульпувати за ортопедичними чи ортодонтичними показами.

7. Генералізований пародонтит ІІ і ІІІ ступенів важкості, особливо перед хірургічним втручанням.

Протипокази до методу вітальної екстирпації:

1. Непереносимість анестетиків.

2. Важкий соматичний стан хворого, похилий вік.

3. Пацієнти із порушеною психікою.

4. В останні та в перші (якщо є загроза викидня) тижні вагітності.

5. У хворих із вірусними і бактеріальними інфекціями слизової рота і носоглотки.

6. Постійні зуби у дітей із незавершеним формуванням коренів.

7. Нетипові, складні для втручання анатомічні особливості кореневих каналів зубів (викривлення, загин, обтурація).

Методика вітальної екстирпації вимагає повноцінного знеболення і дотримання правил асептики. Застосовуються наступні ін’єкційні методи знеболення: провідникова, інфільтраційна, внутрішньопульпарна, внутрішньососочкова, інтралігаментарна, інтрасептальна, спонгіозна анестезії. Найкращого ефекту можна досягти поєднанням провідникового знеболення з внутрішньопульпарною анестезією та премедикацією.

Етапи вітальної екстирпація:

1. Гігієна порожнини рота, антисептична обробка зубів у ділянці локалізації причинного зуба.

2. Знеболення, яке дозволяє тривало працювати у порожнині зуба. Ін’єкційне знеболення здійснюють загальноприйнятими методами. З метою подовження знеболюючого ефекту анестетика його звичайно застосовують у поєднанні з вазоконстриктором – адреналіном або норадреналіном. Для введення анестетика застосовують інсулінові, карпульні шприци та спеціальні карпули з апестетиком (практ. зан. № 6).

3. Препарування каріозної порожнини включає такі етапи: висікання склепіння порожнини зуба, створення вільного доступу до кореневих каналів і завершальне формування каріозної порожнини та порожнини зуба. Після завершення препарування каріозної порожнини стерильним кулястим або фісурним твердосплавним бором перфорують склепіння пульпової камери. Проникнувши у порожнину зуба, висікають її склепіння коловими рухами. Слід працювати обережно, під постійним зоровим контролем, щоб уникнути перфорації стінок та дна порожнини. Ступінь висікання контролюють зондом, стінки каріозної порожнини повинні плавно переходити у порожнину зуба, утворюючи пряму лінію.

4. Ампутація пульпи. При препаруванні у процесі розкриття порожнини зуба і висікання її склепіння бором мимоволі видаляється частина коронкової пульпи. Решту пульпи, що залишається у порожнині, можна також зрізати бором під час подальшого препарування. Доцільніше це зробити гострим екскаватором, оскільки його застосування зменшує небезпеку перфорації стінок і дна порожнини зуба. Залишки пульпи та кров видаляють з порожнини зуба, промиваючи її водою, розчином перекису водню, або іншими антисептиками.

Після повного видалення пульпи з порожнини зуба досить часто виникає кровотеча з її кореневої частини. Для припинення кровотечі застосовують 3% р-н перекису водню, 5% р-н амінокапронової кислоти. Також широко застосовуються наступні гемостатики:

-на основі сульфату алюмінію: Alu-Jen Gel і Alu-Jen Liquid (фірма Jen Dental);

-на основі хлориду алюмінію: Racestyptine (фірма Septodont), Altrac (фірма Voco), Алустин (фірма Chemа), Ендо Жu №4 (фірма ВладМиВа), Капрамін (фірма ВладМиВа), який додатково містить центімоніум бромід, що має бактерицидні властивості;

-на основі сульфату заліза: Гемостаз (фірма Омега-дент), у склад якого додатково входять сульфат оксикінолеїну, лідокаїн, наповнювач.

-на основі карбонової смоли: Carbolized Resin (фірма Produits Dentaires S.A., Швейцарія) – кровоспинний і анальгезуючий засіб (містить також хлороформ, фенол, комфоніум).

Кровотечу можливо зупинити застосовуючи один з фізіотерапевтичних методів, такий як діатермокоагуляцію. Після цього промивають і висушують каріозну порожнину і за допомогою зонда визначають локалізацію вічок кореневих каналів, при необхідності проводять додаткове препарування порожнини. Необхідною умовою повного розкриття порожнини зуба є створення зручного доступу до кореневих каналів. Для цього розширюють їх вічка, використовуючи для цієї маніпуляції круглі бори невеликих розмірів, або спеціальні інструменти типу Gates-Glidden, Peeso і інші. За їх допомогою вічкам кореневих каналів надають конусоподібної форми.

5. Екстирпація кореневої пульпи. За допомогою пульпоекстрактора видаляють пульпу. Перед цим на вічка кореневого каналу наносять 1-2 краплі антисептика, підбирають пульпоекстрактор відповідного розміру. Його повільно вводять по стінці кореневого каналу до верхівки (до відчуття легкого супротиву), повертають на 1-2 оберти навколо осі і виймають разом із пульпою. Якщо не вдалось видалити пульпу відразу, процедуру повторюють ще раз.

Ознаками повного вилучення пульпи є:

а) наявність суцільного тяжа пульпи на пульпоекстракторі;

б) відсутність опору при повторному введенні пульпоекстрактора;

в) відсутність кровотечі.

У вузьких кореневих каналах пульпу можна зруйнувати обертовими рухами дрильбора (K-reamer). Після екстирпації пульпи з кореневого каналу зупиняють кровотечу як описано вище.

6. Інструментальна та медикаментна обробка кореневих каналів. Метою препарування кореневого каналу є повне видалення з нього залишків пульпи та продуктів її розпаду, немінералізованих тканин (предентин) зі стінок каналу, розширення та надання каналу відповідної форми і конусності, необхідних для повноцінного його пломбування. Після проведення інструментальної обробки кореневий канал набуває форму витягнутого конусу з гладкими стінками та досить вузьким (по відношенню до загального просвіту каналу) верхівковим отвором. Загалом усі методи інструментальної обробки кореневих каналів можна поділити на дві великі групи:

І. Апікально-коронкові („Step-back”);

ІІ. Коронково-апікальні („Crown-down”).

Незалежно від варіанту обраної методики, інструментальне опрацювання кореневого каналу починають з визначення його робочої довжини. Робочою довжиною є відстань від ріжучого краю фронтальних зубів, або щічних горбків бокових зубів до апікального звуження (фізіологічної верхівки). Для визначення робочої довжини каналу використовують розрахунковий (за допомогою ендодонтичної лінійки і обмежувачів на ендодонтичних інструментах встановлюють середньостатистичну довжину), рентгенологічний (на рентгенограмі, з введеним у канал на певну глибину файлом, визначають відстань від кінчика файла до рентгенологічної верхівки зуба) та електрометричний методи (найбільш зручний метод, для проведення якого необхідний спеціальний пристрій – апекслокатор).

Кореневий канал не є анатомічним утворенням сталої форми, інколи він має систему додаткових каналів і дельтоподібних розгалужень, яку, незалежно від обраного методу інструментального опрацювання, практично неможливо повністю очистити. Для додаткової їх обробки застосовують препарати, що містять ЕДТА (етилендіамінтетраоцтову кислоту), здатні розчиняти органічні залишки та продукти розпаду пульпи – „Largal Ultra”, „Canal-plus” („Septodont”), „Verifix” („SPAD”). Канали промивають антисептиками, зокрема 3-5% розчином гіпохлориту натрію (NaClO), який також розчиняє органічну основу дентину, тобто розширює кореневий канал. 5,2% р-н NaClO розчиняє залишки муміфікованої пульпи в апікальних дельтах, але може викликати пошкодження періодонта, щоб уникнути цього, концентрованим розчином обробляють канали на початкових етапах, а менш концентрованим (1%) – на кінцевих. Рекомендують почергово застосовувати гіпохлорит натрію та перекис водню. У цьому випадку виникає бурхлива реакція із виділенням кисню та хлору, в результаті чого дентинні ошурки активно вимиваються із каналу. А чергування обробки каналу гіпохлоритом натрію і 30% етиловим спиртом підвищує проникність NaClO у тканини за рахунок зниження його поверхневого натягу. Механізм дії 2-4% розчину хлораміну полягає в утворенні гіпохлоритної кислоти (HClO), наступні перетворення залежать від рН середовища. Так, HClO в кислому середовищі розпадається із вивільненням атомарного кисню і атомарного хлору. Атомарний хлор спричиняє денатурацію білків у цитоплазмі мікроорганізмів. Атомарний кисень посилює бактерицидний ефект. Вільний хлор активно взаємодіє з мікроорганізмами, органічними та неорганічними сполуками, проникаючи в глибину мікроканальців і знезаражуючи їх вміст.

Канали висушують сухими ватними турундами, паперовими штифтами. Також для знежирення і зневоднення стінок кореневого каналу рекомендують використовувати вже згадувані препарати, які містять ЕДТА: Netispad, Stuptic (SPAD), а також вже названі Largal ultra, Canal plus (Septodont), Ендо-Жи №1 (ВладМиВа).

7. Пломбування кореневого каналу. Завершальним етапом ендодонтичного лікування є пломбування всієї складної системи кореневого каналу. Канали пломбують до фізіологічної верхівки, яка розміщується на відстані 1-1,5 мм від рентгенологічної верхівки. Для обтурації кореневого каналу використовують: твердіючі пасти (силери), штифти (філери) та їх комбінації.

І. Пластичні нетвердіючі пасти: йодоформна, тимолова.

ІІ. Пластичні твердіючі пасти:

1. Матеріали на основі епоксидних смол: „AH Plus”, „Topscal” (Dentsply);

2. Пасти з гідроксидом кальцію: „Endocal” (Septodont), „Sealapex” (Kerr), „Biocalex” (SPAD);

3. Пасти на основі резорцин-формаліну: „Forjenan” (Septodont); „Foredent” (Spofa Dental);

4. Пасти, що містять антисептики, протизапальні засоби: „Esteson” (Septodont),

5. Пасти на основі оксиду цинку та евгенолу: „Endomethason” (Septodont), „Биодент” (НПО „Медполимер”, Росія).

ІІІ. Цементи:

1. Цинк-фосфатні та карбоксилатні цементи;

2. Цинк-оксид-евгенольні цементи: „Endobtur” (Septodont), „Caryosan” (Spofa Dental);

3. Склоіономерні цементи: „Ketac Endo”, „ESPE”, „Endion”.

При лікуванні гангренозного пульпіту перевагу слід надавати пастам, які мають антисептичні властивості. При лікуванні гіпертрофічного пульпіту пломбування каналів треба проводити у перше відвідування, оскільки у наступний сеанс вже може спостерігатись розростання грануляцій. Після пломбування каналів необхідно зробити контрольну прицільну рентгенограму, щоб переконатись у якості пломбування.

8. Накладання ізолюючої прокладки. Щоб ізолювати кореневий пломбувальний матеріал від постійної пломби накладають ізолюючу прокладку. Якщо кореневий пломбувальний матеріал дає усадку при затвердінні, то у перше відвідування слід накласти тимчасову пломбу, а у друге – ізолюючу прокладку і постійну пломбу.

Метод вітальної екстирпації передбачає лікування в один сеанс, але кращі віддалені результати отримують при завершенні лікування на друге відвідування. Тоді у перший сеанс у каналі залишають турунду з ліками, а пломбують кореневий канал через 2-3 доби.

Покази до двосеансного методу лікування:

- пульпіт ускладнений періодонтитом;

- гострий гнійний та хронічний гангренозний пульпіти;

- наявність широкого апікального отвору або неможливість зупинити кровотечу з ушкоджених заапікальних тканин;

- за браком часу (в молярах).

При двосеансному способі після екстирпації пульпи у каналі залишається турунда з ефірними оліями, або іншими медикаментами (наприклад, при гострому гнійному і хронічному гангренозному пульпітах доцільно використати сорбент з декаметоксином або ектерицидом або суміш антисептика з кортикостероїдом (типу Dicamfen). Сорбенти забезпечують поглинання мікробних токсинів і продуктів розпаду тканин, знижують кількість мікроорганізмів у кореневих каналах, адсорбують кислі метаболіти, підвищують рН середовища, мають протизапальну, дегідратаційну дію, а також імуностимулюючий та антиалергічний ефект. Сорбенти застосовують у комплексі із антисептиками, рослинними препаратами, ферментами, антибіотиками і ін., завдяки яким пролонгується їхня дія. Під час другого сеансу пов’язку виймають, здійснюється інструментальна та медикамента обробка кореневих каналів, їх пломбування і накладається постійна пломба.

 

Помилки і ускладнення при вітальній екстирпації

 

№ п/п	Характер ускладнення	Причина виникнення	Методи запобігання та усунення
	Злам інструмента в каналі. Перфорація стінки каналу	1. Не створений зручний доступ до вічок каналів. 2. Погана якість інструменту. 3. Невід повід-ність розміру інструмента до діаметру каналу. 4. Неуважна робота в каналі. 5. Порушення етапності обробки каналу. 6. Анатомічні особливості будови каналу – звуження або викривлення каналу. 7. Неспокійна поведінка хворого.	1. Повне розкриття порожнини зуба. Видалення уступів. 2. Робота тільки якісними інструментами. 3. Вибір інструментів відповідного діаметру каналу. 4-5. Знання техніки і уміння проводити інструментальну обробку кореневих каналів. Підвищення професійного рівня. 6. Рентгенологічне дослідження. 7. Проконтролю-вати ефективність знеболювання. Якщо інструмент зламаний до екстирпації усієї пульпи, можна призначити електрофорез йоду у відповідному каналі. Якщо відлам стався на етапі інструментальної обробки каналу і інструмент не виймається, застосовують імпрегнацію.
	Кровотеча після екстирпації пульпи	1. Наявність рваної поверхні рани. 2. Неповна екстирпація. 3. Відрив кореневої пульпи за апікальним отвором і утворення заапікальної гематоми.	1. Застосування кровоспинних розчинів (3% р-н перекису воднню, 5% р-н амінокапро-нової к-ти, 0,25% р-н адроксона), діатермокоагуляція. 2. Повторна екстирпація. 3. З метою профілактики – проведення діатермокоагуляції перед екстирпацією.
	Залишковий пульпіт	1.Наявність не виявлених додаткових кореневих каналів. 2. Неповне видалення пульпи.	Повторне лікування. При умові, коли неможливо провести повну екстирпацію застосовують йод-електрофорез у важко прохідних кореневих каналах. Крім цього, застосовують девітальний метод.
	Постійний ниючий біль, що підсилю-ється при накушуванні, який виник відразу після пломбування	1. Порушення правил асептики і антисептики. 2. Застосування подразнюючих лікарських середників для обробки корене-вих каналів. 3. Неправильний вибір силера. 4. Вивід пломбувального матеріалу в періапікальні тканини. 5. Неповне заповнення коре-невого каналу. 6. Травма періодонту при екстирпації і інструментальній обробці каналу.	1, 2, 4, 6. Фізіотерапевтичні процедури (струми УВЧ, СВЧ, УФФ з гідрокортизоном). Полоскання теплими відварами трав. 3. Перепломбуван-ня кореневого каналу іншим матеріалом. 5. Перепломбуван-ня кореневого каналу до верхівки під рентгенологіч-ним контролем.

Контрольні питання поточного матеріалу

1. Метод вітальної екстирпації. Визначення. Переваги. Недоліки.

2. Покази та протипокази до застосування вітальної екстирпації.

3. Етапи проведення вітальної екстирпації.

4. Методи знеболення та ускладнення після проведення анестезії.

5. Особливості препарування каріозної порожнини при вітальній екстирпації. Етапи. Ознаки правильно відпрепарованої порожнини.

6. Ампутація пульпи. Інструментарій, який використовується при пульпотомії.

7. Кровотеча при пульпотомії. Кровоспинні засоби та методика їх застосування.

8. Екстирпація кореневої пульпи. Інструментарій. Покази та протипокази до повного вилучення пульпи.

9. Інструментальна обробка кореневого каналу. Мета та методи проведення.

10. Особливості та етапи застосування методики „Step-back”

11. Особливості та етапи застосування методики „Crown-down”

12. Медикаметна обробка кореневого каналу. Характеристика медикаментних засобів.

13. Пломбування кореневого каналу. Класифікація пломбувальних матеріалів для кореневих каналів. Контроль за якістю пломбування.

14. Покази до двосеансного методу лікування при вітальній екстирпації.

15. Помилки і ускладнення при вітальній екстирпації. Причини виникнення та методи профілактики і усунення.