Діагностикум
| Розведення сироватки хворого
|
1:4
| 1:8
| 1:16
| 1:32
| 1:64
| 1:128
| К
|
ЕСНО
|
|
|
|
|
|
|
|
Коксакі А
|
|
|
|
|
|
|
|
Коксакі В
|
|
|
|
|
|
|
|
Робота 4. Вивчіть анотації, розгляньте препатати, заповніть протоколи.
Протокол 3.1. Препарати для специфічної профілактики і терапії ГРВІ.
Назва препарату
| Склад
| Показання для використання
| Який вид імунітету (за походженням) створюється в організмі після введення?
|
Протокол 3.2. Препарати для лабораторної діагностики ГРВІ.
Назва препарату
| Склад
| Показання для використання
| В якому методі лабораторного дослідження використовується і на якому етапі?
|
АНОТАЦІЇ
до лікувально-профілактичних та діагностичних препаратів до теми:
„Пікорнавіруси. Лабораторна діагностика ентеровірусних інфекцій: поліомієліту, Коксакі, ЕСНО. Риновіруси. Афтовіруси. Кардіовіруси.”
Поліомієлітна жива вакцина Себіна. Містить живі атенуйовані штами вірусів поліомієліту І – ІІІ типів. Застосовується перорально для специфічної профілактики за календарем щеплень. Вакцинацію починають з 3-х місяців і проводять троєкратно з інтервалом у 1 місяць.
Інактивована вакцина Солка. Містить інактивовані штами вірусів поліомієліту І – ІІІ типів. Вводиться тричі внутрішньом‘язево для специфічної профілактики поліомієліту.
Імуноглобулін нормальний людський. Містить антитіла різної специфічності. Отриманий з крові здорових донорів шляхом фракціонування. Застосовується для профілактики і лікування вірусних гепатитів і поліомієліту.
Полівалентна і типоспецифічна поліомієлітні сиворотки І – ІІІ типів. Містять антитіла до різних антигенів вірусів. Використовуються для диференціювання і типування вірусів поліомієліту в РН.
Полівалентні і типоспецифічнісиворотки Коксакі і ЄСНО містять антитіла до різних антигенів вірусів. Використовуються для диференціювання і типування відповідних вірусів.
ПРИКЛАДИ ТЕСТОВИХ ЗАВДАННЯ:
Від хворого гострою кишковою інфекцією виділено вірус, який віднесено до роду ентеровірусів. Для встановлення серотипу віруса застосовують діагностичні сироватки. Вкажіть, які антитіла повинні містити ці сироватки?
*А. Проти білків капсиду
В. Проти білків суперкапсидної оболонки
С. Проти неструктурних білків віруса
D. Проти вірусних ферментів
E. Проти вірусних гемаглютинінів
Випорожнення хворого з підозрою на кишкову вірусну інфекцію обробили антибіотиками протягом доби при 40С. Потім суспензією заразили первинні та перещеплювані клітинні культури. Через 2-3 дні в заражених клітинах культур виявлено цитопатичну дію. Як проводиться ідентифікація ентеровірусів?
A. За реакцією імунофлюоресценції.
B. За допомогою реакції гальмування гемаглютинації
*C. За допомогою реакції нейтралізації цитопатичної дії типоспецифічними енетровірусними сироватками.
D. За допомогою реакції аглютинації.
E. За допомогою реакції преципітації.
В лабораторію поступив матеріал від пацієнта на поліомієліт. Як можна виділіти вірус?
A. На диференціально-діагностичних середовищах
B. На елективних середовищах
C. На синтетичному середовищі №199
*D. На культурі клітин
E. На селективних середовищах
Для серологічної діагностики поліоміеліту досліджують парні сироватки хворого. Що слід використати як антиген в реакції нейтралізації цитопатогенної дії.
*A. Живі віруси трьох типів
B. Комплементзв’язуючі антигени віруса
C. Антигени, інактивовані формаліном
D. Антигени -гемаглютиніни
E. Антигени з капсидних білків віруса
У дитини віком 5 років є підозра на поліоміліт (підвищення температури, пронос, епідситуація). Які специфічні лабораторні дослідження необхідно провести для підтвердження діагнозу?
А. Виділення збудника методом зараження курячих ембріонів
*В. Виділення збудника методом зараження кульутур клітин Hela
С. Виявлення збудника методом мікросокпії
D. Виділення збудника на лабораторних тваринах
Е. дослідження парних сироваток у РПГА
Який із названих вірусів можна виділити з випорожнень протягом 2-3 тижнів від початку захворювання?
А. Вірус грипу
В. Вірус гепатиту
С. Вірус кору
*D. Вірус поліомієліту
Е. Вірус краснухи
У хлопця, після гострої хвороби, що мала перебіг з лихоманкою та діарейним синдромом, виявлено млявий парез стопи. Яким методом дослідження можна підтвердити діагноз поліоміліту?
*A. Дослідженням парних сироваток
B. Виділенням вірусу з крові
C.Виявлення вірусу у сироватці
D. Виявленням вірусного антигену
E. Зараженням курячих ембріонів фільтратом фекалій
8. Віруси поліомієліту:
A. Продукуються у ядрі клітини
*B. Продукуються у цитоплазмі клітин
C. Культивують в курячих ембріонів
*D. Мають 3 серологічні групи
E. Мають зовнішню оболонку (суперкапсид)
9. Віруси поліомієліту:
A. Мають гемаглютиніни
*B. Можуть уражувати рухливі нейрони спинного мозку
*C. Дифернціюються в реакції нейтралізації
*D. Гарно розмножуються на культурі клітин
E. Малостійкі у зовнішному середовищі
10. Імунітет після перенесеного поліомієліту:
*A. Типоспецифічний
B. Короткочасний, нестійкий
C. Переважно клітинний
*D. Гуморальний
*E. Не запобігає розвитку паралічів
Додаток А
(обов‘язковий)
ПОЯСНЕННЯ ДО ТЕМИ
„Пікорнавіруси. Лабораторна діагностика ентеровірусних інфекцій: поліомієліту, Коксакі, ЕСНО. Риновіруси. Афтовіруси. Кардіовіруси.”
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
Збудники ентеровірусних інфекцій
| Входять до родини Picornaviridae
|
Загальна характеристика представників родини Picornaviridae
| Це РНК-геномні, мілкі, найбільше просто організовані віруси, що уражують людину та тварин
|
Антигенна будова ентеровірусів
| Антигенність ентеровірусів пов’язана з білками капсиду і, перш за все, с білками VP1.Віруси містять комплементзв’язуючий (групоспецифічний) антиген, загальний для роду і типоспецифічний (індивідуальні) для кожного серотипу (серовара) антигени.
|
Резистентність ентеровірусів
| Ентеровіруси мають значну стійкість до багатьох факторів зовнішнього середовища. Вони виживають при рН в межах 2,5-11,0. Стійкі у кислому середовищі. Тривалий час зберігаються у воді, грунті, випорожненнях. Вони резистентні до дії багатьох дез.засобів, жировозчинників, поверхнево-активних речовин. Декілька років зберігаються у замороженому стані.
В той же час, ентеровіруси інактивуються УФВ, при нагріванні до 50 С гинуть через 50 хвилин, а при кип’ятінні маже миттєво.
|
Поліомієліт
| Гостре інфекційне захворювання, що спричиняється поліовірусами та характеризується ураженням сірої речовини спинного мозку та стовбура головного мозку, в результаті чого розвиваються в‘ялі паралічі і парези м‘язів ніг, тулуба, рук.
|
Таксономія збудника поліомієліту
| Родина Picornaviridae
Рід Enterovirus
Вид Poliovirus
|
Основні структурні компоненти віруса поліомієліта
| 1. Однониткова РНК
2. Капсид
|
Антигенні варіанти віруса поліомієліта
| 1. Серотипи І, ІІ, ІІІ
2. Не викликають перехресного імунітету
|
Джерело зараження поліомієлітом
| 1. Хвора людина
2. Вірусоносій
|
Механізми передачі поліомієліта
| 1. Аліментарний
2. Рідше – крапельний
|
Шляхи передачі поліомієліту
| 1. Харчовий
2. Контактно-побутовий
3. Водиний
4. Повітряно-крапельний
|
Які онкогоаціяно онкогоація до вірусу
| Найбільш сприйнятливі діти у віці від 3 місяців до 5 років.
|
Основні етапи патогенезу поліомієліту
| 1. Лімфатичні вузли глоточного кільця або тонкої кишки
2. Вірусемія
3. Ураження епітеліальних клітин та онкогоація дихальних шляхів
4. Реплікація вірусу в клітинах тонкого кишечника
5. Ураження судин і периваскулярних просторів, що супроводжується висипом
6. Ураження поперекового відділу спинного мозку з наступною атопією сфінктера сечового міхура
7. Ураження дихальних м‘язів, онкогоаціяної системи
8. Ураження рухомих клітин і центрів, атрофія м‘язів (парези, паралічі)
9. Масова загибель мотонейронов, атрофія м‘язів
10. Набряк, тонкогоація оболонок мозку
|
Локалізація персистенції віруса поліомієліта
| Епітелій тонкого кишечника
Вірусоносіїв
|
Імунітет після перенесеного поліомієліту
| Перенесене захворювання залишає стійкий, довічний типоспецифічний постінфекційний імунітет гуморального характеру. Захисну дію мають типоспецифічні вірус нейтралізуючі сироваткові антитіла і, особливо, секреторні IgA, що знаходяться в області вхідних воріт
|
Принципи лабораторної діагностики поліомієліту
| 1. Виявлення збудника
2. Виявлення специфічних антитіл в крові
|
Методи лабораторної діагностики поліомієліту
| 1. Вірусологічний
2. Серологічний
|
Матеріал для вірусологічного дослідження поліомієліту
| Випорожнення, слиз носоглотки, мозкова тканина трупа
|
Вірусологічний метод діагностики поліомієліту
| Полягає у виділенні та ідентифікації вірусу. З цією метою дослідним матеріалом, після обробки антибіотиками і центрифугування, інфікують первинні культури клітин з нирок мавп або нирок ембріона людини та перещеплю вальну клітинну культуру амніона людини. Наявність вірусу (індикацію) встановлюють за вираженою ЦПД, методу бляшок або кольоровій пробі. Ідентифікацію (типування) вірусу проводять в реакції нейтралізації з культуральною рідиною та діагностичними типоспецифічними сироватками 1,2 та 3 типів на культурі клітин
|
Компоненти кольорової проби для виділення віруса поліомієліта
| Дослідний матерал + культура клітин в середовищі 199
|
Компонети кольорової проби для ідентифікації віруса поліомієліта
| Виділений вірус + специфічна сироватка + культура клітин в середовищі 199
|
Результат кольорової проби при виділенні віруса поліомієліту
| ЦПД, колір середовища змінюється
|
Результат позитивної кольорової проби при ідентифікації вірусу поліомієліту
| Затримка цитопатичної дії, колір середовища змінюється
|
Серологічний метод діагностики поліомієліту
| Досліджують парні сироватки, які беруть на початку захворювання і з інтервалом в 3-4 тижні, в РЗК, ІФА або ставлять РН на культурі клітин з поліомієліт ними діагностикумами 1,2 та 3 типів. Про наявність захворювання свідчить 4-кратне та більше збільшення титру антитіл в парній сироватці у порівнянні з першою
|
Полімеразна ланцюгова реакція у діагностиці поліомієліта
| Це експрес-метод дозволяє ідентифікувати вірус (виявляючи специфічну РНК) та ідентифікувати дикі, патогенні штами вірусу від вакцинних штамів
|
Засіб створення активного імунітета при поліомієліті
| Жива вакцина
Вбита вакцина
ВООЗ надає перевагу живій поліомієлітній вацині, бо вона створює внаслідок вакцинальних штамів (І – ІІІ типів) у кишечнику не тільки гуморальний, але й місцевий імунітет (sIgA)
|
Переваги живої поліомієлітної вакцини
| 1.Ефективна.
2.Створює довічний імунітет.
3.Індукує утворення секреторних IgA (подібно природній інфекції).
Вакцинний вірус, циркулює серед населення, посилює клективний імунітет.
4.Зручна для використання, вводиться per os.
5.Не потребує частої ревакцинації
|
Недоліки живої поліомієлітної вакцини
| 1.Можливий ризик вакцино асоційованої інфекції у щеплених та оточуючих людей.
2.Небезпечна для введення людям з імунодефіцитом.
|
Інактивована поліомієліт на вакцина
| Переваги:
1.Ефективна.
2.Безпечна для пацієнтів з імунодефіцитами.
3.Не викликає вакциноасоційованої інфекції.
Недоліки:
1.Не індукує утворення секреторних IgA.
2.Для створення довічного імунітету необхідне багаторазова ревакцинація.
3.Не створює колективний імунітет
|
Засіб створення пасивного імунітета при поліомієліті
| За допомогою людського гамма-глобуліна (донорського)
|
Ускладнення, що формуються після перенесеного поліомієліту
| Стійкі в‘ялі паралічі, у вагітних – мимовільні аборти, мертвонародженість плода
|
Ентеровірусна (Коксакі та ЕСНО) інфекція
| Група захворювань, що викликаєтьсявірусами роду ентеровірусів та характеризується синдромом інтоксикації і поліморфізомом клінічних проявів.
|
До якої родини відносяться віруси Коксакі та ЕСНО
| Picornaviridae
|
Особливості антигенної бідови вірусів Коксакі
| 1. Розрізняють дві ізольовані по антигенам групи А та В
2. Група А включає 23 серотипи
3. Група В включає 6 серотипів
|
Тропизм до тканин вірусів Коксакі та ЕСНО
| 1. Нейротропність
2. Ураження м’язевої тканини
3. Ураження тканин верхніх дихальних шляхів та ін.
|
Джерело інфекції при ентеровірусній (Коксакі та ЕСНО) інфекції
| 1. Хвора людина
2. Вірусоносії
|
Механізми ентеровірусної (Коксакі та ЕСНО) інфекції
| 1. Крапельний
2. Фекально-оральний
|
Шляхи передачі при ентеровірусній (Коксакі та ЕСНО) інфекції
| 1. Повітряно-крапельний
2. Харчовий
3. Контактно-побутовий
4. Трансплацентарний (рідко)
|
Особливості патогенезу ентеровірусної (Коксакі та ЕСНО) інфекції
| Вхідні ворота інфекції: слизові оболонки носу, глотки, тонкої кишки. Після проникнення в організм відбувається його розмноження у лімфоїдній тканинині, епітеліальних клітинах, регіонарних лімфатичних вузлах. Потім вірус потрапляє у кров і викликає первинну вірусемію. Найбільший тропізм ентеровірусів відмічається до ЦНС та м‘язевої тканини. Але можуть уражуватися і інші органи: серце, печінка, підшлункова залоза, легені, нирки, кишечник.
Для ентеровірусів характерна персистенція вірусу в організмі з тривалим зберіганням в кишечнику, м‘язах, паренхіматозних органах, шкірі, ЦНС, що зумовлює хронічний перебіг деяких форм.
|
Клінічні прояви інфекції Коксакі
| Поліморфізм клінічної картини:
а) гострі респіраторні захворювання;
б) поліомієлітоподібні захворювання;
в) кишкові інфекції та ін.
|
Клінічні прояви інфекції ЕСНО
| Поліморфізм клінічної картини:
а) серозний менінгіт;
б) поліомієлітоподібні захворювання;
в) гострі респіраторні захворювання;
г) кишкові інфекції та ін.
|
Принципи лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій
| 1. Виявлення збудника
2.Визначення специфічних змін в організмі
|
Методи лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій
| 1. Вірусологічний
2. Серологічний
3. Біопроба (Коксакі)
|
Матерал для виявлення ентеровірусів
| 1. Випорожнення
2. Змиви з носоглотки та мазки з зіву
3. Кров
4. Спинно-мозкова рідина
|
Імунітет при інфекції Коксакі та ЕСНО
| 1. Напружений
2. Довічний
3. Типоспецифічний
|
Ротавірусні інфекції
| Гострі інфекційні захворювання, що характеризують ураженням шлунково-кишкового тракту за типом гастроентериту.
|
Таксономія збудника ротавірусних інфекцій
| Родина Reoviridae
Рід Rotavirus
|
Морфологія ротавірусів
| 1. Сферична форма
2. Наявність одного або двох капсидів
3. Двониткова ДНК
4. Розміри 65 – 75 нм
|
Антигени ротавірусів
| Розрізняють групові, під групові та типові антигени. За груповим антигеном (білок VP-6) рота віруси поділяються на серогрупи (A, B, C, D, E, F {G}). Типоспецифічними антигенами є глікопротеїни зовнішнього капсиду VP-7 (G-тип) та VP-4 (Р-тип). Ротавіруси мають антигенну мінливість
|
Джерела та шляхи розповсюдження ротавірусів
| 1. Хвора людина та вірусоносій
2. Механізм передачі: фекально-оральний.
3. Шляхи передачі: харчовий (молоко, молочні продукти), водний, контактно-побутовий.
|
Патогенез ота вірусної інфекції
| 1. Вхідні ворота: шкт
2. Інфікування епітелію тонкої кишки
3. ЦПД на епітеліоцити
4. Порушення функції розщеплення дисахаридів
5. Порушення осматичного тиску в товстому кишечнику, діарея
|
Лабораторна діагностика рота вірусної інфекції
| В лабораторній діагностиці рота вірусного гастроентерита є два підходи:
1.Виявлення віруса, його антигенів або нуклеїнової кислоти у випорожненнях хворого на першому тижні захворювання.
* У випорожненнях виявляють вірус в перші 2-3 доби захворювання, для цього готують суспензію випорожнень у розчині Хенкса та вивчають в електронній мікроскопії або проводять імуноелектронну мікроскопію.
* Антигени рота вірусів у фекаліях виявляють за допомогою таких серологічних реакцій, як ІФА, РІФ, коаглютинації тощо.
* Геном рота вірусів можна виявити за допомогою РНК-зондів та ПЛР
Серологічний метод – виявлення специфічних антитіл та наростання титру антитіл в сироватках хворих та реконвалісцентів за допомогою ІФА, РНГА, РЗК, РН, РІФ. Для вивчення парних сироваток першу беруть у хворого на 3-4-й день захворювання, другу – згодом на 12-14 добу, 4-кратне збільшення титру антитіл і більше вказує на рота вірусну інфекцію
|
Специфічна профілактика ротавірусної інфекції
| В стадії розробки
|
Етіологія риновірусних інфекцій
| РНК-вмісні віруси родини Picornaviridae рід Rhinovirus
|
Шляхи передачі риновірусної інфекції
| Контактно-побутовий
Аерозольний
|
Методи мікробіологічної діагностики риновірусної інфекції
| 1. Ескпрес: РІФ
2. Вірусологічний: віруси виділяють в культурі клітин
3. Серологічний: виявлення наростання титру антитіл в РН
|
Етіологія ящура (афтовірусної інфекції)
| РНК-вмісні віруси родини Picornaviridae рід Aphtovirus
|
Ящур
| Зоонозна інфекція, передається від тварин, особливо від великої рогатої худоби. Людина інфікується при догляді за тваринами, а також при вживання сирого молока та молочних продуктів.
|
Методи мікробіологічної діагностики ящура
| 1. Вірусологічний: на культурі клітині, мишатах-сисунах
2. Серологічний: РЗК, РН, РПГА, ІФА
|
Додаток Б
(довідковий)
| |
| |
|
| Види та серотипи роду Enterovirus
| |
Види
| Серотипи
| Кількість серотипів
| Поліовірус людини (Poliovirus)
| Поліовірус 1, поліовірус 2, поліовірус 3
|
| Ентеровірус А людини (Human enterovirus A)
| Коксаківіруси А людини (А2 – А8, А10, А12, А14, А16), ентеровірус 71 людини
|
| Ентеровірус В людини (Human enterovirus В)
| Коксаківіруси В людини (В1 – В6), коксаківірус А9, ЕСНО-вірус людини (1-7, 9, 11-21, 24-27, 29-33), ентеровірус 69 людини
|
| Ентеровірус С людини (Human enterovirus С)
| Коксаківіруси А людини (А1, А11, А13, А15, А17 – А22, А24)
|
| Ентеровірус D людини (Human enterovirus D)
| Ентеровірус 68 людини, ентеровірус 70 людини
|
|
| |
Граф логічної структури на тему: „Лабораторна діагностика поліомієліту”
Граф логічної структури на тему: „Лабораторна діагностика ентеровірусних інфекцій (Коксакі та ЕСНО)”