Структура та зміст курсової роботи

 

Зміст курсової роботи визначається актуальністю, мірою розробленості проблеми, що досліджується, інформаційним матеріалом.

Весь матеріал курсової роботи повинен бути цілеспрямований, викладений в логічній послідовності і взаємопов'язаний з окремими його частинами.

В процесі написання курсової роботи перед студентом не ставиться завдання відкрити якісь нові наукові положення. В процесі роботи він повинен показати вміння осмислено використовувати літературу, розуміти методологію викладення матеріалу, вміння збирати та обробляти фактичний матеріал, зробити правильні висновки та узагальнення, пов’язувати теорію з практикою.

Складаючи текст курсової роботи студент повинен прагнути до його самостійного викладення, при цьому допускається використання цитат які підтверджують написане студентом. Кількість цитат повинна бути обмежена необхідністю підтвердження власної думки. Просте переписування з літературних джерел не допускається.

До складу курсової роботи повинні включатися: титульна сторінка (додаток Б); завдання; вступ; перелік питань, що розглядаються; висновки; список літератури, що використовується; додатки.

Рекомендується наступна структура роботи:

Вступ. Обсяг – до 2 сторінок.

Обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета та коло завдань курсової роботи, її можливе наукове та прикладне значення в умовах ринкових відносин. Зазначається об’єкт роботи. Подається загальна оцінка сучасного стану наукових досліджень з проблеми курсової роботи.

В основній частині роботи необхідно виділити наступні частини: теоретичну, аналітичну, практичну.

Теоретичний розділ. Обсяг –15-17 сторінок.

В даному розділі викладаються теоретичні та методологічні положення обраної теми курсової роботи, дається критичний аналіз напрямкам вирішення даного питання вітчизняними та зарубіжними дослідниками, обирається власний напрямок вирішення питання та обґрунтовується його доцільність.

Рекомендується така структура теоретичного розділу:

- сутність та зміст питання, що вивчається. Сучасні теоретичні концепції.

- методи та методики, що використовуються при вирішенні проблем, пов’язаних з обраною темою.

- основні напрями вирішення проблеми курсової роботи вітчизняними та зарубіжними дослідниками, обґрунтування власного варіанту вирішення визначених проблем.

В цьому розділі студенту необхідно продемонструвати вміння аналітично та логічно мислити, оцінювати тенденції та закономірності, доводити й обґрунтовувати свою думку. Необхідно показати знання щодо досліджуваної проблеми, виявити дискусійні та невирішені аспекти даного питання на базі критичного відбору та аналізу спеціальної літератури та існуючих підходів, способів та засобів вирішення обраної проблематики. Слід уникати необґрунтованого дублювання існуючих рішень (розробок), дослівного переписування матеріалів із будь-яких джерел. В разі необхідності можливе скорочене викладання запозиченого матеріалу з посиланням на джерело.

Аналітичний розділ. Обсяг –15-17 сторінок.

Аналітичний розділ присвячений аналізу проблеми, що розглядається стосовно об’єкту дослідження (підприємства). Необхідно провести відповідну діагностику стану об’єкту дослідження, виявити вузькі місця, зробити необхідні оцінки та висновки. При цьому необхідно використовувати сучасні статистичні та економіко-математичні методи аналізу з застосуванням ЕОМ. Результати аналізу слугують вихідним матеріалом для наступного етапу роботи. Часовий горизонт аналізу повинен складати не менше двох років.

Основним джерелом інформації для аналізу трудових показників є державна статистична звітність з праці (додаток В), та документи з праці: колективні договори та угоди; накази і розпорядження про прийом на роботу, звільнення і надання відпусток, договори, контракти, документи обліку персоналу, особові картки працівників; положення про оплату праці на підприємстві; розрахункові відомості з оплати праці; розрахунок трудомісткості продукції (робіт, послуг); наряди на виконання робіт; табель обліку робочого часу; матеріали спостережень –– хронометражі і фотографії робочого дня; інші документи (акти про нещасні випадки на виробництві, акти простою, довідки про понадурочні роботи, плани підготовки робітників за різними професіями тощо).

Розділ як правило складається з трьох підрозділів.

Перший підрозділ: Організаційно-економічна характеристика підприємства (3 сторінки), в якому розглядаються такі питання: роль та місце підприємства в народному господарстві, структура виробничого процесу, характеристика продукції підприємства, динамічний аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства.

Другий підрозділ: Аналіз стану праці на підприємстві (7-8 сторінок). Тут розглядаються такі питання: аналіз стану трудових ресурсів і забезпеченості ними підприємства; аналіз використання робочого часу; аналіз продуктивності праці; аналіз витрат на оплату праці; аналіз соціального розвитку колективу.

Під час аналізу стану трудових ресурсів і забезпеченості ними підприємства фактичну середньооблікову кількість працюючих у цілому і по окремих категоріях порівнюють з даними за попередній період, визначають абсолютні відхилення та їх причини. Вивчають також можливі зрушення у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою.

Після цього докладно аналізують забезпеченість кадрами окремих виробничих підрозділів та якісні показники наявної робочої сили. При цьому особливу увагу слід приділяти показникам кваліфікаційного рівня робітників, стажу роботи, професійному складу.

Із забезпеченням робочою силою тісно пов'язане питання закріплення кадрів на підприємстві. Під час аналізу вивчають загальні показники прийому та звільнення робітників і службовців, розраховують коефіцієнти обороту, змінюваності та плинності кадрів. Останній показник заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він характеризує надмірний оборот робочої сили. Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, через невідповідність кваліфікації, за власним бажанням, а також за самовільне залишення роботи без поважних причин. Коефіцієнта плинності визначається як відношення загальної кількість звільнених без поважних причин осіб до середньооблікової чисельності працівників.

Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат тощо). За високої плинності кадрів обов'язково визначають її негативний вплив на основні показники підприємства. Треба оцінити і протилежне явище — недостатній оборот робочої сили, коли з будь-яких причин уповільнюється природне оновлення складу кадрів підприємства чи установи. Про це свідчить показник зростання частки працюючих середнього віку на підприємстві або висока питома вага осіб пенсійного віку. Особливо характерно це для підрозділів та службовців керівного складу підприємств.

При проведенні аналізу використання робочого часу кількісною характеристикою використання робочої сили є показники тривалості робочого часу. Використання робочого часу звичайно аналізується по категоріях робітників за допомогою двох показників: середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Проводиться аналіз факторів, що впливають на тривалість робочого періоду в днях (явочні дні): кількість вихідних і святкових днів; кількість днів чергової відпустки; інші види відпусток, передбачені законодавством; кількість днів непрацездатності; неявка на роботу із дозволу адміністрації; прогули; інші. Також оцінюються фактори, що визначають тривалість робочого дня (зміни) робітника: величина нормативного робочого тижня; час простою упродовж дня, зафіксований в обліку; час понадурочної роботи (збільшує величину показника); час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).

Під час аналізу знаходять порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини: неявка на роботу з дозволу адміністрації; прогули та цілодобові простої; внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку; облікований брак продукції. Втрати робочого часу пов'язані також з непродуктивною роботою: випуском бракованої продукції, яка не фіксується в обліку; випуском непотрібних для складання кінцевої продукції деталей (некомплектне виробництво); списанням на збитки загублених або вкрадених деталей; несанкціонованим виробництвом іншої («лівої») продукції.

Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна виявити за допомогою побічних розрахунків або вибіркових спостережень та опитувань робітників.

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Продуктивність праці визначається двома показниками: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, або кількістю часу (виробіток), витраченого на виготовлення одного виробу (трудомісткість).

Продуктивність праці визначають у натуральному, та грошовому вимірах. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або декілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має універсальніший характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо. Підчас аналізу порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств. Від загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників: виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо.

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором при цьому є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної озброєності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Закінчують аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці.

Одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці. Тому аналізу витрат на оплату праці слід завжди приділяти значну увагу.

Оплату праці аналізують за двома напрямами:

1) аналіз фонду оплати праці як елемента витрат на виробництво;

2) аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції, насамперед за статтею «зарплата виробничих робітників».

Перший напрям має явні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають з визначення абсолютного відхилення від рівня оплати праці за базовий період. Після цього досліджують причини такого відхилення, виявляючи вплив двох факторів: зміни середньооблікової чисельності (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати (якісний фактор).

Середньорічна заробітна плата, у свою чергу, залежить від дії таких факторів: кількості робочих днів у періоді, тривалості робочого дня, середньогодинної оплати. Під час аналізу складу фонду заробітної плати робітників потрібно встановити співвідношення між різними видами оплати праці (погодинна, відрядна та ін.), а також виявити непродуктивні виплати. Серед останніх найбільш відомі такі: доплати у зв'язку зі змінами умов праці; доплати за роботу в понаднормовий час; оплата цілодобових простоїв і годин внутрішньозмінних простоїв; заробітна плата у складі браку продукції.

Крім того, у складі нарахованої заробітної плати можуть бути оплата невиконаних технологічних операцій, оплата не виготовленої готової продукції (приписки обсягів виробництва) тощо. Всі ці суми слід враховувати як резерви економії фонду заробітної плати.

Показники соціального розвитку вивчаються за наступними основними групами: соціально-кваліфікаційна структура персоналу; підвищення кваліфікації і загальноосвітнього рівня працюючих; удосконалення умов праці і посилення охорони здоров'я працюючих; поліпшення соціально-культурних і житлово-побутових умов.

Аналіз соціально-кваліфікаційної структури здійснюється з використанням показників: загальної чисельності працівників, у тому числі за категоріями працюючих; з загальної чисельності чоловіків і жінок; робітників, зайнятих кваліфікованою і некваліфікованою працею; середнього кваліфікаційного розряду робітників.

Рівень загальноосвітньої підготовки і підвищення кваліфікації характеризують показники, що відображають чисельність працюючих на підприємстві з вищою, середньоспеціальною, середньою освітою та їх питому вагу в загальній чисельності відповідної категорії працюючих; кількість працівників, що навчаються, здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку як на підприємстві, так і в різних закладах освіти, а також чисельність працівників, що приймають участь у раціоналізаторстві.

Аналіз умов праці здійснюється за кожним цехом, дільницею, робочим місцем. Це дає змогу виявити дільниці з несприятливими умовами праці. Умови праці характеризуються такими показниками: забезпеченість працівників санітарно-побутовими приміщеннями; рівень санітарно-гігієнічних умов праці: рівень освітлення, температурних умов, запиленості, загазованості, шуму, вібрації і т. ін.; рівень частоти травматизму в розрахунку на 100 працюючих; процент працівників, що мають професійні захворювання; кількість випадків захворювання на 100 працюючих; число днів тимчасової непрацездатності на 100 працюючих. Умови праці вивчаються з точки зору відповідності діючим нормативам.

Для оцінки заходів зі зміцнення здоров’я працівників визначають кількість путівок в санаторії, профілакторії, будинки відпочинку і відсоток працюючих, що отримали путівки.

Соціально-психологічну атмосферу оцінюють з урахуванням симпатій і антипатій, тісноти контактів, активного ядра і т. ін. За результатами аналізу визначають мотиваційну поведінку окремих працівників для реалізації цілей підприємства. Велику роль у цьому відіграє встановлення нормативних взаємовідносин між керівниками і підлеглими, дотримання етичних норм поведінки.

Соціально-культурні і житлово-побутові умови працюючих і членів їх сімей характеризуються: часткою працівників, забезпечених житлом за діючими нормами; кількістю посадочних місць у столовій в розрахунку на 100 працівників; забезпеченістю дітей працюючих дитячими садками, оздоровчими таборами.

Проектний розділ. Обсяг – 10-12 сторінок.

Третій підрозділ: Аналіз стану досліджуваного питання в умовах підприємства (6-7 сторінок). В даному підрозділі виконується детальний аналіз проблем, які є темою курсової роботи.

Даний розділ присвячений шляхам практичного вирішення досліджуваної проблеми. На основі теоретичних положень і проведеного економічного аналізу та розрахунків необхідно розробити основні заходи по вирішенню даної проблеми щодо конкретного об’єкту дослідження, які дозволять суттєво підвищити ефективність його функціонування.

Внесені пропозиції повинні мати прикладний характер та бути спрямовані на покращення ефективності господарювання та соціального клімату в виробничому колективі.

Також в даному розділі необхідно провести розрахунок економічного ефекту від реалізації запропонованих заходів. При визначенні економічного ефекту необхідно визначити економічні показники, значення яких може змінитися при впроваджені результатів роботи. Проектне значення цих показників необхідно порівняти з їх значенням у діючій системі (підприємстві). За результатами порівнянь необхідно зробити висновки.

Крім економічного необхідно визначити і соціальний ефект від реалізації впроваджених заходів.

Висновки. Обсяг – до 2 сторінок.

Викладаються основні результати дослідження, сформульовані в попередніх розділах курсової роботи, та ефективність основних заходів щодо вирішення питань, які розглядалися в роботі.

Список літератури

Оформлюється згідно з вимогами відповідного розділу методичних вказівок. У список літератури необхідно включати лише ті джерела, які використовувалися в процесі виконання курсової роботи.

Додатки

В додатки може виноситись довідкова інформація, результати проміжних розрахунків та досліджень, первинні фінансово-економічні документи, що характеризують результати виробничо-господарської діяльності підприємства, опис алгоритмів і програм розв’язання задач на ЕОМ, розроблених чи використаних в курсовій роботі, результати комп’ютерних розрахунків.