Тестові завдання відкритої форми

Тестові завдання відкритої форми є завданнями без запропонованих варіантів відповідей, тобто передбачають вільні відповіді тих, хто тестується, і використовуються для виявлення знань термінів, визначень, понять тощо. Вони складаються з інструкції з їх виконання та запитальної (змістовної) частини.

За змістом тестове завдання відкритої фоми являє собою твердження з невідомою змінною. Конструювання таких завдань рекомендується розпочинати з постановки запитання:

– Дайте визначення педагогіки як науки.

Далі формулюється повна і правильна відповідь таким чином, щоб ключове слово (у даному випадку – наука), було на початку відповіді, а навчальний елемент, знання якого має бути перевірене, у кінці:

– Наука про навчання та виховання людини називається педагогікою.

З правильної відповіді вилучається відповідний навчальний елемент (у даному випадку термін – педагогіка) і тестове завдання готове.

ПРИКЛАД.

ДОПОВНІТЬ ТВЕРДЖЕННЯ, ВПИСАВШИ ПОТРІБНЕ СЛОВО

У ВІДПОВІДНОМУ ВІДМІНКУ:

Наука про навчання та виховання людини називається.....

 

Ситуаційний тест

Ситуаційний тест – це цілеспрямований набір тестових завдань, призначених для розв’язання проблемних ситуацій, що притаманні професійній діяльності. Кількість та форми тестових завдань у такому тесті можуть бути досить різноманітними. Порядок розміщення тестових завдань у ситуаційному тесті може визначатися діями, який той, хто тестується, повинен здійснювати для розв’язання проблемної ситуації.

Ситуаційний тест доцільно використовувати при діалогічній діагностиці ступеня засвоєння способів діяльності щодо розв’язання типових задач професійної діяльності. Той, хто тестується, виконує завдання за власним баченням.

ПРИКЛАД (завдання на перевірку вміння розробляти план початку уроку з орієнтацією на спілкування [10, с.347]).

16. Уявіть, що вам потрібно провести урок у таких ситуаціях:

А. В середині навчального року вас призначили викладати в класі замість учителя, який пішов зі школи. Учні любили вчителя. Це ваш перший урок у новому класі і перше знайомство з учнями.

Б. На перерві вас попросили провести урок з вашого предмета замість уроку вчителя, який захворів. Учнів не встигли попередити про заміну.

1. Розробіть варіанти початку уроку з орієнтацією на умови кожної ситуації. Визначте психолого-педагогічні особливості ситуацій, що зумовлюють характер спілкування, поведінки вчителя.

2. Умотивуйте план режисури власної поведінки в класі.

 

ТЕХНОЛОГІЯ КОНСТРУЮВАННЯ ТЕСТУ

Є важливе питання, яке має з’ясувати для себе той, хто розробляє тестові завдання. Яку форму та вид завдання використовувати?

Краще за все спробувати сконструювати завдання кожного виду на одне і те саме запитання (див. приклади 6 та 11). Інколи це просто неможливо, бо прийнятним є лише той чи інший вид завдань. Вибір форми та виду тестового завдання залежить від навчального матеріалу і знань, що тестуються. Виберіть такий тип завдання, який вимірює запланований результат навчання найприйнятніше. Стандартним завданням, яке підходить до більшості видів навчального матеріалу та запитань, є тип завдань з множинним вибором.

Критерії для вибору завдань:

1. Зрозумілість. Оберіть ту форму завдання, яка, вірогідно, буде більш зрозумілою.

2. Надайте перевагу тій формі завдань, яка запобігає випадковому розпізнаванню правильних відповідей.

3. Компактність. Оберіть ту форму, в якій запитання формулюється найбільш стисло.

4. Стежте за тим, щоб форма завдання (варіанти відповідей, списки для відновлення відповідності) не розкривала відповіді на інші завдання.

5. Якщо завдання рівною мірою ефективні, оберіть той вид завдань, який найменше поданий у тесті.

6. Розробіть тестові завдання заздалегідь, щоб згодом їх можна було переглянути та за потреби модифікувати.

7. Розробіть більше тестових завдань, ніж це передбачено планом тесту. Це дасть змогу відкинути слабкі або недоречні завдання під час їх перегляду та спростити остаточний добір завдань відповідно до специфікації тесту.

Під час відбору завдань для тесту необхідно особливу увагу звернути на такі моменти:

по-перше, тест має містити таку кількість тестових завдань, що є достатньою для забезпечення відповідної точності методу вимірювання. В науковому дослідженні Пола Клайна доведено, що для забезпечення надійності тесту необхідно від 20 до 30 завдань [5, с.194]. Навіть при такій невеликій довжині тесту, як 10 завдань, точність оцінки надійності є досить великою [там само, с.37]. Визначальним є не кількість завдань, а їх характер (особливості) та призначення тесту. Тест має адекватно відображати ті знання та здібності, які перевіряються. Хоча не можна заперечувати, що надійність збільшується з довжиною тесту;

по-друге, часто джерелом помилок в тестах спеціальних здібностей і досягнень є втома, оскільки такі завдання вимагають зусиль з концентрації, зосередженості уваги. Тому довжина тесту в 20 – 30 завдань є оптимальною, а різноманітність форм та видів тестових завдань, можливо, зробить тест менш монотонним;

по-третє, завдання в тесті необхідно розташовувати в порядку складності. Це робиться для запобігання випадків, коли той хто тестується надто багато часу витрачає на завдання, яке не може розв’зати і, таким чином, позбавляє себе можливості виконати інші завдання.

Форма подання тестових завдань, з яких складається тест, повинна задовольняти певним рекомендаціям діагностів:

– тестові завдання однакової форми мають супроводжуватись однією інструкцією з їх виконання. Це дає можливість „пристосуватися” до даного виду завдань, а, відповідно, достатньо розуміння однієї інструкції для кількох завдань тесту. При зміні форми тестових завдань подається відповідна нова інструкція;

– текст інструкції повинен відрізнятися від основного тексту іншим шрифтом або активним кольором та відокремлюватися від тестових завдань двокрапкою;

– тестові завдання нумеруються арабськими цифрами, нумерація тестових завдань різної форми наскрізна по всій довжині тесту;

– тестові завдання можуть містити формули, графічні зображення тощо;

– запитальна частина тестового завдання виділяється великими літерами, курсивом або активним кольором;

– запитальна частина тестових завдань та можливі відповіді не відокремлюються будь-яким знаком;

– елементи відповіді мають окрему індексацію, як правило, буквену;

– відповіді розташовуються під запитальною частиною симетрично.

Під час конструювання тестів необхідно враховувати, що в основу їх класифікації покладені різні ознаки (табл. 1).

 

Таблиця 1

Класифікація тестів

№ п/п	Класифікація тестів	Ознаки
1.	За цілями	– з елементами навчання; – виключно контрольні.
2.	За видами діагностування	– вхідне (стартове); – поточне (тематичне); – вихідне (фінішне).
3.	За функціями перевірки	– констатуючі; – діагностуючі; – прогнозуючі.
4.	За рівнем уніфікованості	– стандартизовані; * – нестандартизовані.
5.	За співвідношенням із нормами або критеріями	– орієнтовані на норму; ** – орієнтовані на критерій.
6.	За характером необхідних дій, які передбачають	– просте відтворення знань; – аналіз ознак поняття; – виконання певних дій (обчислення, зіставлення, логічного висновку тощо).
7.	За рівнем засвоєння	– тести І рівня – на впізнання, дізнавання і розрізнення; – тести ІІ рівня – відтворення інформації про об’єкт по пам’яті; – тести ІІІ рівня – розв’язання типових завдань; – тести ІУ рівня – творчого застосування здобутих знань.
8.	За формою тестових завдань	– з відкритими тестовими завданнями; – з закритими тестовими завданнями; – ситуаційні тести.
9.	За однорідністю тестових завдань у тесті	– тести однорідні, що складаються з тестових завдань одного виду; – тести неоднорідні.
10.	За видом	– словесні; – числові; – знакові; – зорово-просторові (схеми, таблиці, графіки, малюнки тощо).
11.	За формою тестування	– для групового тестування; – для індивідуального тестування.
12.	Щодо застосування технічних засобів	– безмашинні тести (з ручною обробкою результатів); – комп`ютерні тести.

* Стандартизованість тесту – це комплексна характеристика, яка визначається властивостями тесту, процедурами вимірювання та оцінювання, а також чіткою регламентацією у вигляді інструкцій стосовно характеристик усіх категорій вимірювання.

** Тести, орієнтовані на норму, базуються на тестовій стратегії “Мета досягнута”, “Мета не досягнута”. Вони передбачають порівняння результатів із певною нормою, що дає можливість застосовувати їх на заліках. Тести, орієнтовані на критерій, визначають індивідуальні результати та передбачають оцінювання їх зв’язку з насамперед встановленими критеріями.