Облігації та їх класифікація 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Облігації та їх класифікація



Облігації – це цінні папери, що являють собою довгострокові боргові зобов’язання з фіксованою ставкою.

Розрізняють облігації корпорацій та уряду. В будь-якому разі випуск облігацій передбачає залучення довгострокового позичкового капіталу. Завжди такий цінний папір віддзеркалює боргові зобов’язання перед позичальником про сплату у встановлений термін суми боргу та % по позиці.

І. Облігації корпорацій:

1. іменні та на пред’явника;

2. купонні та без купонні.

Для облігацій надається спеціальний купон сплату %. Такий спеціальний купон є простим векселем на пред’явника за своєю природою. По без купонним акціям регулярний % не сплачується, але це не означає, що вони не приносять доходу. Як правило, вони продаються зі знижкою чи дисконтом, і чим більший термін, на який вони випущені, тим більше знижка. Одержання доходу відбувається внаслідок погашення облігацій по номіналу. Отже, дохід оп таким облігаціям дорівнює різниці між ціною їх погашення та ціною продажу.

3. облігації із забезпечення (заставою майна) та облігації без забезпечення.

Облігації із забезпеченням можуть забезпечуватись заставою майна чи основним капіталом майна або заставою цінних паперів, але не власної корпорації, а інших, можливо, дочірніх компаній. Сенс забезпечення – зробити позику більш прозорою, гарантувати повернення коштів, оскільки, у разі неповернення, облігатори можуть претендувати на заставу.

Облігації без забезпечення назв джанк-облігації, вони підкріплюються лише обіцянкою корпорації про повернення вклад капіталу та %. Такі акції можуть бути конвертовані, тобто обмінюватись на різні акції, що робить їх більш привабливими для позичальників.

ІІ. Урядові облігації:

1. оборотні: можуть знаходитись у вільному продажі та змінювати власника;

2. необоротні: власник тільки той, кому Уряд продав облігації і погашаються цим власником.

Облігації мають свій рейтинг:

1. інвестиційні

2. спекулятивні

3. брасові: випускаються товариством на рівні ліквідації з метою вижити в умовах банкрутства.

 


Відмінності акцій та облігацій, доходів по акціям та облігаціям

 

Акція – це цінний папір, який випускається державою, акціонерним товариством, банками, іншими організаціями та свідчить про певний грошовий внесок на їх розвиток і надає право на участь в прибутку у вигляді дивідендів.

Облігації – це цінні папери, що являють собою довгострокові боргові зобов’язання з фіксованою ставкою.

Відмінність акцій та облігацій:

1. акції представляють безпосередній капітал корпорації. Облігації – запозичений капітал.

2. утримувачі акцій є співвласниками корпорації, а облігатори є її кредиторами.

3. володіння акціями надає право участі в акціонер зборах і прийняті рішень, а володіння облігаціями не надає таких прав.

4. % по облігаціям сплачується в першу чергу до виплати дивідендів на акції.

5. при ліквідації корпорації облігатори мають першочергове право на повернення своїх внесків у порівнянні з акціонерами.

Доходи по облігаціям можуть бути:

1. номінальними: мають дохід по купонній ставці;

2. поточними: в залежності від курсу валют.

Облігації мають свій рейтинг:

1. інвестиційні

2. спекулятивні

3. брасові: випускаються товариством на рівні ліквідації з метою вижити в умовах банкрутства.

Чим нижчий рейтинг, тим вищий ризик неплатежів доходів по цим облігаціям. Чим вищий рейтинг, тим облігації більш забезпечені та гарантовані, але більш нижчий дохід по ним.

 


Первинний ринок цінних паперів

 

Первинний ринок ЦП – це ринок, де здійснюються розміщення та продаж нових випусків ЦП емітентами.

Емітенти, зазвичай, на пряму звертаються до інвесторів, і якщо вони придбають весь випуск ЦП, то це назв приватним вкладенням.

Емітент також може звертатись до посередників з метою розміщення нових випусків ЦП. Їх називають андерайтерами. Як правило, це інвестиційний банк, який є гарантом і поручителем і який бере на себе:

1. зобов’язання розмістити новий випуск ЦП;

2. організацію випуску, реєстрацію ЦП, здійснення підписки, як правило, власних клієнтів на нові акції. Бажано, щоб це було не менше 75%. Інші 25% акцій передаються у відкритий продаж на фондовий ринок у вигляді пакету акцій. При цьому андерайтер проводить широку роботу щодо інформування клієнтів про стан справ корпорації, тобто презентує її. Це має сприяти продажу акцій і підвищити рейтинг товариства, що створюється.

3. якщо продаж акцій йде погано, то андерайтер повинен здійснювати заходи по стабілізації випуску, тобто закупити не продані акції і викупити продані. Тобто він бере на себе ризик можливого нерозміщення акцій.

Прибутки андерайтера залежать від виторгу за результатами розпродажу акцій. Тому ціна на акції повинна бути такою, щоб задовольняти інтересам одночасно емітента, андерайтера та інвестора.

В зв’язку з цим перед розпродажем акцій проводиться нарада між емітентом і андерайтером з приводу узгодження ціни акцій та безпосередньо %-к від такої ціни, який отримуватиме андерайтер в якості сплати за його послуги.

 

 

Фондовий (вторинний або біржовий) ринок цінних паперів.

Вторинний ринок – фондовий або біржовий ринок, де здійснюються угоди з зареєстрованими ЦП. Реєстрація і допуск ЦП до функціонування на ФБ назив. лістингом. Вони можуть реалізовуватися дрібними власниками-акціонерами з дотримання або без дотримання вимог чинного законодавства, ними торгують і потужні дилери в позабіржовому обігу. Тільки 20% угод з ЦП проходить на фондовому ринку. Інші угоди здійснюються на позафондовому ринку.

Головними учасниками ФР – українські фондові біржі. Провідними біржами є: Українська ФБ, Київська міжнародна ФБ, Українська міжбанківська ФБ, Придніпровська ФБ.

Біржовий ринок складається з бірж, які мають торговий зал, де здійснюють угоди, функції учасників чітко розподілені. Біржові угоди здійснюються за чітко визначеними правилами.

Учасниками ФБ постають державні органи регулювання, емітенти, інвестори та інші. До складу держ.органів належать: НБУ, Державна комісія з ЦП та ФР, Мінфін. В якості емітентів слід розглядати, перш за все, різноманітних юридичних осіб, а також місцеві органи влади.

Елементами інфраструктури ФР постають: депозитарії, фондові біржі, торгово-інформаційні системи, центри сертифікатних аукціонів, зберігачі, реєстратори, саморегулюючі організації, аудиторські компанії, консалтингові компанії

 

Інфраструктура ринку ЦП

Інфраструктура ринку ЦП – сукупність різноманітних інститутів, що забезпечують більш ефективну купівлю-продаж ЦП. До складу таких інститутів відносять:

1) Український національний депозитарій;

2) Депозитарій інших бірж;

3) Торгівельно-інформаційна система;

4) Розрахунково-кліринговий банк;

5) Спеціальні організації по обліку, збереженню і розрахунку з ЦП (професійна асоціація реєстраторів ЦП та депозитаріїв; асоціація торговців ЦП, національна агенція управління державними пакетами акцій приватизованих підприємств)

Депозитарна діяльність — це надання послуг із зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску; відкриття та ведення рахунків у цінних паперах; обслуговування операцій за цими рахунками (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів:

• зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, і реєстратори власників іменних цінних паперів (нижній рівень);

• Національний Депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів (вищий рівень). Обслуговування депозитарної діяльності щодо державних цінних паперів здійснює НБУ. Депозитарні активи — це знерухомлені цінні папери, випущені в документарній формі; глобальні сертифікати, що підтверджують випуск цінних паперів у бездокументарній формі й передані на зберігання до депозитарію; записи зберігачів про депоновані до депозитарію на зберігання знерухомлені або бездокументарні цінні папери.

Депозитарна діяльність здійснюється щодо бездокументарних чи документарних акцій, облігацій підприємств, облігацій внутрішніх і місцевих позик, інвестиційних сертифікатів та виключно в документарній формі ощадних сертифікатів та казначейських зобов'язань. Векселі та приватизаційні папери не обслуговуються депозитарною системою.

Депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами: відокремленим чи колективним. Відокремленим способом зберігаються тільки цінні папери в документарній формі на пред'явника, а депозитарна установа веде їх облік із зазначенням індивідуальних ознак (серія, номер). Знерухомлені цінні папери в документарній формі та випущені в бездокументарній формі зберігаються колективним способом.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; просмотров: 528; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.222.104.49 (0.021 с.)