Бюджетний контроль та аналіз відхилень

Бюджетний контроль — це порівняння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з плановими (бюджетними) на предмет перевірки їх узгодженості за величиною і термінами, а також аналіз причин відхилень з метою вироблення пропозицій щодо коригування бюджетів чи фінансово-господарської діяльності підприємства. Бюджетний контроль є дійовим інструментом стимулювання підвищення фінансової відповідальності та продуктивності як окремих працівників, центрів прибутковості, структурних підрозділів, так і підприємства в цілому.

Для здійснення контролю за виконанням бюджетів, як правило, використовують дворівневу систему контролю. Нижній рівень — це контроль за виконанням часткових (функціональних) бюджетів структурних підрозділів підприємства, безпосередньо здійснюваний економічними службами цих підрозділів; при цьому контролюються як окремі показники зведеного бюджету, так і його складових, тобто функціональних бюджетів. Верхній рівень — контроль за виконанням бюджетів усіх структурних підрозділів, центрів відповідальності та зведених бюджетів по підприємству в цілому, здійснюваний безпосередньо службами контролінгу. До основних елементів системи контролю належать:

об’єкти контролю — бюджети структурних підрозділів, часткові (функціональні) та зведені бюджети;

предмети контролю — окремі показники витрат і доходів, надходжень і видатків (дотримання бюджету ліквідності, оплати праці, витрат сировини і матеріалів тощо);

суб’єкти контролю — служби контролінгу, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетів та підрозділи чи окремі працівники, що відповідальні за виконання бюджетів;

інструменти контролю бюджетів — методи, процедури, які використовуються в процесі бюджетного контролю (аналіз відхилень, SWОТ-аналіз тощо).

Діяльність контролера в галузі бюджетного контролю передбачає такі заходи:

ідентифікація фактичних даних;

розрахунок відхилень;

визначення причин і факторів відхилень;

розробка (підбір) каталогу заходів щодо коригування планів і діяльності в цілому;

оцінка запропонованих заходів;

ініціювання рішень щодо коригування планів;

контроль виконання скоригованих планів.

Належний бюджетний контроль можливий лише за умови обліку всіх операцій, пов’язаних з грошовими надходженнями і виплатами, доходами та витратами, причому класифікація і способи визначення окремих показників повинні бути стандартизованими як під час планування, так і під час обліку. Ідентифікація фактичних показників і визначення відхилень здійснюється на основі даних управлінського обліку, який є своєрідним продовженням і деталізацією фінансового обліку.

Розрахунок та аналіз відхилень фактичних показників від бюджетних може проводитися як в абсолютних, так і відносних величинах. Він здійснюється як у розрізі окремих періодів, так і кумулятивно, тобто з урахуванням певної сукупності звітних періодів. Виявлені в процесі контролю відхилення сигналізують про необхідність корекції планів чи фінансово-господарської діяльності.

Конкретні рекомендації щодо коригування планів повинні формуватися лише після ретельного факторного аналізу причин відхилень та їх інтерпретації, що є найскладнішим елементом бюджетного контролю. Причини відхилень рекомендується систематизувати в розрізі трьох функціональних рівнів[140]:

1. Рівень планування:

помилкова оцінка розвитку зовнішнього середовища;

неправильні прогнози щодо причинно-наслідкових взаємозв’язків між діяльністю підприємства та зовнішніми факторами впливу;

дефіцити в інформаційному забезпеченні чи обробці інформації, які призвели до нереальних прогнозів.

2. Рівень прийняття рішень:

акцептування помилкових планових альтернатив, побудованих на заздалегідь неправильних пропозиціях;

затвердження планових альтернатив, відмінних від тих, які згідно із обґрунтуваннями є найреальнішими до виконання.

3. Рівень реалізації:

дефіцити в якісному та кількісному забезпеченні матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами, які призвели до зриву виконання планових показників;

дефіцити у виробничому процесі;

слабкі місця в організації виробничо-господарської діяльності;

недостатня мотивація до виконання планових показників.

За загальним правилом у процесі аналізу відхилень показники інтерпретуються в контексті їх впливу на фінансові результати та ліквідність (платоспроможність) підприємства. Здебільшого на практиці проводиться факторний аналіз відхилень фактичних фінансових результатів від бюджетних. Метою аналізу є визначення та оцінка всіх факторів, що зумовили відхилення та вироблення на цій основі висновків і пропозицій щодо подолання виявле­них негативних факторів і слабких місць, використання можливих резервів і відповідної корекції планів. Особлива увага при цьому звертається на аналіз прибутків від операційної діяльності та затрат, що може здійснюватися в розрізі окремих структурних підрозділів, видів продукції, центрів затрат тощо.

Аналіз відхилень фактичного прибутку від бюджетних показників здійснюється, як правило, за такими факторами:

вплив зміни обсягів реалізації;

вплив зміни цін;

вплив зміни асортименту реалізованої продукції;

вплив зміни величини затрат.

Вплив останнього фактору в процесі аналізу «розщеплюють» на окремі компоненти (групи чи статті затрат): постійні/змінні затрати, затрати на сировину та матеріали, затрати на персонал тощо.

Аналіз відхилень фактичних показників від бюджетних вважається основним інструментом оцінки діяльності центрів відповідальності чи затрат (прибутковості). Однак він характеризується двома основними недоліками:

1. Враховуються лише внутрішні співвідношення між плановими і фактичними показниками, оскільки базою для порівняння є результати діяльності одного підприємства; відсутність порівняння з показниками діяльності інших підприємств зумовлює небезпеку суб’єктивного трактування результатів аналізу та помилкових висновків.

2. Незбіг періоду, в якому виникли відхилення, з періодами, в яких проводиться аналіз та здійснюється відповідна реакція на відхилення.

Враховуючи вказані недоліки на провідних підприємствах, аналіз відхилень здійснюють за такими основними напрямами:

факт — план аналізованого підприємства;

звітний — попередній період;

факт звітного періоду — факт аналогічного звітного періоду попереднього року;

оцінні — бюджетні показники наступного періоду;

порівняно із середньогалузевими показниками та показниками підприємств, що є найкращими в галузі.

Результати бюджетного контролю доцільно оформляти у вигляді звіту (рапорту) про виконання бюджетів. Аналіз відхилень при цьому візуалізується у формі діаграм, графіків, рисунків. У звітах поряд з фіксацією відхилень пояснюються їх при­чини та формулюються пропозиції щодо коригування бюджетів чи вдосконалення фінансово-господарської діяльності. Звітні ана­літичні матеріали з виконання зведеного і функціональних бю-
джетів представляють керівництву підприємства для оперативної корекції зведених бюджетів підприємства та бюджетів структурних підрозділів чи центрів відповідальності. Результати аналізу виконання бюджетів, відносних показників і коефіцієнтів можуть зумовити необхідність розробки нового варіанта бюджету, який повинен починатися з вибору заданих значень.

На крупних підприємствах, як правило, функціонують комплексні автоматизовані системи бюджетного планування та контролю. Це дозволяє максимально оперативно (щоденно, щодекадно, щомісячно) одержувати інформацію про виконання бюджетів і, відповідно, вносити необхідні корективи в них з метою підвищення ефективності оперативного управління фінансами підприємства. Основне значення в плануванні за допомогою автоматизованої системи полягає, по-перше, в змозі моделювати різні сценарії побудови зведеного бюджету за різних його параметрів, по-друге, застосувати інтерактивні засоби аналізу відхилень, які дають можливість «розшифрувати» окремі показники і дійти висновків щодо факторів, які на них впливають.

ТЕСТИ І ЗАДАЧІ

Тести

Тест 1. До основних характерних ознак бюджетування належать…

короткостроковість;

середньостроковість;

високий рівень конкретизації;

низький рівень конкретизації;

тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень.

Тест 2. Які з наведених характеристик можна віднести до нуль-базис-бюджетування?

Метод може використовуватись при визначенні потреби в капіталі у разі заснування нового підприємства.

В основі бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів.

Цей спосіб, як правило, використовується за відносно стабільних обсягів виробництва та реалізації продукції.

Інструментом бюджетування є фінансовий план.

Бюджетні показники за цим способом розраховуються на основі нового обрахунку потреби в капіталі.

Тест 3. До типових часткових бюджетів можна віднести:

плановий баланс;

бюджет фонду оплати праці та нарахувань на неї;

бюджет прибутків і збитків;

бюджет матеріальних витрат;

бюджет ліквідності.

Тест 4. До основних інструментів планування ліквідності належать:

план прибутків і збитків;

бюджет виробництва та реалізації продукції;

нуль-базис-бюджетування;

оперативний фінансовий план;

бюджет робочого капіталу.

Тест 5. Основою для визначення потреби в капіталі в плановому періоді є…

показники балансу звітного періоду;

показники звіту про рух грошових коштів у звітному періоді;

бюджет виробництва в плановому періоді;

прибуток звітного періоду;

обсяг власного капіталу підприємства.

Тест 6. На обсяги потреби підприємства в капіталі для фінансування інвестицій впливають такі фактори:

форми розрахунків за готову продукцію;

вартість модернізації існуючих основних засобів;

вартість сировини та матеріалів;

продуктивність обладнання;

вартість монтажу обладнання.

Тест 7. Потреба підприємства в капіталі для фінансування оборот­них активів дорівнює…

величині витрат на виробництво та реалізацію продукції в плановому періоді;

добутку середньоденних витрат на тривалість операційного циклу;

сумі запасів на дату складання балансу;

сумі запасів і дебіторської заборгованості на дату складання балансу;

сумі оборотних активів на дату складання балансу.

Тест 8. Потреба в капіталі для фінансування виробничих запасів визначається такими чинниками:

первісною вартістю запасів сировини, матеріалів тощо;

вартістю зберігання сировини та матеріалів на складі;

кількістю днів зберігання запасів на складі;

строками оплати сировини та матеріалів;

строками оплати готової продукції.

Тест 9. Золоте правило балансу вимагає…

паралельності строків фінансування та інвестування;

дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів;

щоб основні засоби фінансувалися за рахунок власного капіталу та довгострокових позичок;

дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасиву;

щоб довгострокові пасиви використовувалися не тільки для
фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних
активів.

Тест 10. Правило фінансування, яке вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції, називається…

золотим правилом фінансування;

золотим банківським правилом;

правилом вертикальної структури балансу;

правилом узгодженості строків;

золотим правилом балансу.

Тест 11. До правил, які характеризують горизонтальну структуру капіталу, належать:

золоте правило фінансування;

золоте банківське правило;

правило вертикальної структури балансу;

правило узгодженості строків;

золоте правилом балансу.

Тест 12. Правило вертикальної структури балансу вимагає…

щоб відношення власного капіталу до позичкового дорівнювало 1: 1;

щоб коефіцієнт заборгованості не перевищував 100 %;

щоб структура капіталу та структура активів були узгоджені між собою;

дотримання певного співвідношення між власним та позичковим капіталом підприємства, що залежить від галузевих та інших умов діяльності останнього;

розрахунку двох показників: коефіцієнта фінансової незалежності та коефіцієнта заборгованості.

Тест 13. Які з наведених висловлювань правильні?

З приростом заборгованості зростає рентабельність власного капіталу, якщо проценти за кредит менші за рентабельність сукупного капіталу.

Якщо рентабельність активів дорівнює процентам за кредит, то останні дорівнюють рентабельності власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу зростає разом з приростом коефіцієнта заборгованості, якщо проценти за кредит перевищують рентабельність власного капіталу.

У разі негативного значення показника рентабельності активів, рентабельність власного капіталу буде завжди негативною.

У разі позитивного значення показника рентабельності активів рентабельність власного капіталу буде завжди позитивною.

Тест 14. До показників, які характеризують структуру капіталу підприємства, належать:

відношення Cash-flow до позичкового капіталу;

коефіцієнт заборгованості;

коефіцієнт фінансової незалежності;

коефіцієнт покриття;

робочий капітал.

Тест 15. До основних розділів фінансового плану (бюджету ліквідності) належать:

грошові надходження;

чистий прибуток;

грошові видатки;

собівартість реалізованої продукції;

залишок (дефіцит) грошових коштів на кінець планового періоду.

Задачі

Задача 1

Необоротні активи підприємства становлять 600 тис. грн.

Короткострокові активи — 700 тис. грн.

Власний капітал — 400 тис. грн.

Довгострокові зобов’язання — 350 тис. грн.

Поточні зобов’язання — 550 тис. грн.

Перевірити рівень виконання підприємством умов золотого правила фінансування. Розрахувати робочий капітал підприємства та зробити висновки.

Задача 2

Визначити планову потребу в капіталі нановостворюваного підприємства, якщо прогнозні розрахунки дають таку інформацію:

1. Затрати, пов’язані із заснуванням підприємства, — 5 тис. грн.

2. Первісна вартість необхідної для виробництва планового обсягу продукції виробничої споруди — 1 млн грн.

3. Придбання машин та обладнання — 500 тис. грн.

4. Щоденні виплати на закупку сировини та матеріалів — 6 тис. грн.

5. Середньоденні затрати на утримання персоналу — 10 тис. грн.

6. Середньоденні затрати за іншими видами елементів затрат — 3 тис. грн.

7. Середній період з моменту оплати вартості сировини та матеріалів до запуску їх у виробництво — 7 днів.

8. Тривалість виробничого циклу — 3 дні.

9. Середній термін зберігання готової продукції на складі — 5 днів.

10. Збут готової продукції здійснюється з відстрочкою платежу у 10 днів.

Задача 3

Затрати на виробництво та реалізацію продукції в плановому кварталі становлять 8 млн грн, в т. ч.:

затрати на сировину і матеріали — 45 % усіх затрат;

затрати на заробітну плату та нарахування на неї — 35 % усіх затрат;

інші затрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, — 20 %.

Оплату сировини та матеріалів планується здійснювати на другий робочий день з дня оприбуткування їх на складі. Середній термін перебування виробничих запасів на складі — 2 дні. Тривалість виробництва продукції — 3 дні. Середній термін складування готової продукції — 5 днів. Підприємство планує відвантажувати готову продукцію з наданням відстрочок в її оплаті на 10 днів.

Фінансові служби підприємства повинні розрахувати плановий обсяг потреби підприємства в капіталі для фінансування оборотних активів у цілому та у розрізі окремих елементів затрат.

Задача 4

Розрахувати основні показники, що характеризують структуру капіталу підприємства, за таких даних (станом на кінець звітного періоду), тис. грн:

1. Статутний капітал — 500.

2. Додатковий капітал — 100.

3. Чистий прибуток — 200.

4. Нерозподілений прибуток — 150.

5. Валюта балансу — 2000.

Задача 5

Визначити оптимальну структуру фінансування інвестицій з метою максимізації рентабельності власного капіталу, за таких даних, тис. грн:

1. Загальний обсяг інвестицій — 100.

2. Базова рентабельність інвестицій — 25 % (за базового рівня процентів за кредит 20 %).

3. Можливі варіанти структури джерел фінансування (частка власного капіталу): 80 %; 70 %; 60 %; 50 %; 40 %; 30 %.

4. Починаючи з позначки 70 % (включно) зростання позичкових джерел фінансування в загальній структурі капіталу на 10 % веде до збільшення процентів за користування позичками на 1 %.

Задача 6

Капітал АТ «Х» становить 1 млн грн. Коефіцієнт заборгованості — 0,25. Вартість залучення позичкового капіталу — 5 %; вартість обслуговування власного капіталу (рентабельність власного капіталу) = 15 %. В рамках існуючої стратегії розвитку підприємство планує здійснити додаткові інвестиції. З метою зменшення вартості капіталу підприємства фінансовим контролінгом була внесена пропозиція щодо збільшення частки позичок у структурі капіталу до 50 % шляхом залучення додаткових кредитних ресурсів. Оцінити доцільність фінансування інвестицій за рахунок додаткових позичок та підвищення ризику структури капіталу з погляду зменшення середньозваженої вартості капіталу підприємства, якщо ставка податку на прибуток підприємства дорівнює 25 %.

Глосарій

Ажіо (agio, Agio n) — сума перевищення доходів, отриманих від емісії цінних паперів, над їх номіналом.

Аквізиція (acquisition, Akquisition f) — скупка корпоративних прав підприємства, у результаті чого покупець набуває контролю над чистими активами та діяльністю такого підприємства. Придбання може здійснюватися в обмін на передачу активів, взяття покупцем на себе зобов’язань або випуск акцій.

Акція (stock, share, Aktie f) — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Андеррайтери (underwriter, Underwriter m) — фінансові посеред­ники, професійні торговці цінними паперами, до послуг яких вдаються емітенти корпоративних чи боргових прав з метою швидкого та ефективного розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Посередники можуть взяти на себе зобов’язання з розміщення всієї емісії або її частини. При цьому емітенту надається гарантія розміщення емісії.

Асоціації (від лат. assotiatio — сполучення, з’єднання; association, Assoziation f) — договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Банківський консорціум (banking consortium, Bankenkonsortium n) — тимчасове об’єднання банків, яке створюється для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але великої та ризикової угоди. Заснований банками на паритетних засадах. Банківські консорціуми для надання санаційних кредитів можуть створюватися з метою об’єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтримання ліквідності балансу банку.

Банкрутство (bankruptcy, Konkurs m) — неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом, пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі. Згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Бенчмаркінг (benchmarking, Benchmarking m) — метод контролінгу, який полягає в перманентному, безперервному процесі порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параме-
трів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними показниками інших підприємств чи структурних підрозділів. Основна мета бенчмаркінгу полягає у виявленні негативних відхилень у значенні порівняльних показників, причин таких відхилень та розроб­ці пропозицій щодо їх ліквідації. Розрізняють три види бенчмаркінгу: внутрішній; орієнтований на конкурентів; функціональний.

Бланковий індосамент (blank endorsement, Blankoindossament n) — індосамент без зазначення визначеної особи, за яким векселедержатель передає всі права придбавачу векселя. Бланковий індосамент може складатися лише з підпису векселедержателя. Вексель, який підлягає оплаті наказу з проставленим бланковим індосаментом, підлягає оплаті пред’явнику і може бути переданий у подальшому шляхом простого передавання самого векселя доти, доки не буде вчинений повний індосамент. Векселедержатель може перетворити бланковий індосамент на повний, виконавши над підписом бланкового індосанта вказівку на визначену особу.

Бюджет на підприємстві (budget, Budget n) — короткостроковий план, в якому відображається алокація (розподіл) ресурсів. У бюджеті можуть відображатися як вартісні, так і кількісні показники планового періоду. Він може складатися у формі заданих показників, яких слід дотримуватися у плановому періоді. Є тип бюджетів, в яких поряд з напрямами використання ресурсів відображаються джерела покриття витрат.

Бюджетний контроль (budgetary control, Budgetkontrolle f) — порівняння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з плановими (бюджетними) на предмет їх узгодженості за величиною і термінами, а також аналіз причин відхилень з метою вироблення пропозицій щодо коригування бюджетів чи фінансово-господарської діяльності підприємства.

Бюджетування (budgeting, Budgetierung f) — процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням. До основних характеристик бюджетування належать: короткостроковість (до одного року); високий рівень конкретизації; внутрішня спрямованість; тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень.

Вантажна митна декларація (customs declaration, Zollerklae­rung f) — заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Варант (warrant, Optionsschein f) — різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом з власними привілейованими акціями чи облігаціями, та надає його власнику право на придбання простих акцій чи облігацій даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах. Варанти, як правило, емітуються в пакеті з облігаціями. Найвідомішими є варанти з правом придбання облігацій та варанти, які випускаються разом з облігаціями і дають право їх власникам придбати прості акції емітента.

Вартість капіталу (cost of capital, Kapitalkosten pl) — це плата за користування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата процентів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати.

Вартість підприємства (firm value, Unternehmenswert m) — вартість бізнесу в цілому або вартість 100 % корпоративних прав у діловому підприємстві, визначена на основі процедури оцінки вартості підприємства.

Виділення підприємств (Ausgliederung f) — форма реорганізації, за якої на базі існуючого суб’єкта господарювання чи його структурної одиниці створюється нове підприємство. Підприємство, що реорганізується, продовжує свою фінансово-господарську діяльність.

Власний капітал (equity, Eigenkapital n) — це підсумок першого розділу пасиву балансу. Він показує частку активів (майна) підприємства, яка фінансується за рахунок внесків держателів корпоративних прав і власних коштів суб’єкта господарювання. Основними його складовими є статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал та прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він є основою для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Глобальний сертифікат (global certification, Globalzertifikat n) — документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, який підтверджує право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі.

Гудвіл (goodwill, Firmenwert m) — вартість фірми, її ділової репутації, нематеріальний актив, який визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо.

Дезінвестиції (disinvestment, Desinvestition f) — повернення (вивільнення) заморожених у конкретних майнових об’єктах фінансових засобів. Дезінвестиції можуть здійснюватися шляхом реалізації чи ліквідації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.

Дельфі метод (Delphi-Method, Delphi-Methode f) — спосіб експертного прогнозування, який ґрунтується на зведенні, систематизації та оцінці думок групи експертів, на основі їх письмового опитування на предмет оцінки майбутніх кількісних та якісних показників розвитку підприємства. До основних характеристик методу належать: використання формально ідентичних анкет для опитування; анонімність опитування; визначення середньостатистичної відповіді опитуваної групи експертів; інформування учасників про результати опитування та серед­ньостатистичну відповідь; повторне опитування.

Деномінація акцій (stock denomination, die Denomination von Aktien) — зменшення номінальної вартості акцій акціонерного товариства, яке здійснюється з метою приведення у відповідність номінальної вартості випущених в обіг акцій з величиною статутного капіталу у разі його зменшення. Деномінація може здійснюватися шляхом подрібнення акцій або їх консолідації.

Державний реєстр застав рухомого майна — єдина комп’ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про заставу рухомого майна, її видачу і захист від несанкціонованого доступу. Держатель Державного реєстру — Міністерство юстиції України, що забезпечує функ­ціонування Державного реєстру, надає завірені витяги з нього, які свідчать про внесення запису до Державного реєстру або про його відсутність.

Дивіденди (dividend, Dividende f) — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Дивідендна політика (dividend policy, Dividendenpolitik f) — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства щодо виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Дизажіо (disagio, Disagio n) — відхилення ринкового курсу цінних паперів від їх номінальної вартості в бік зменшення від номіналу.

Дисконтування (discounting, Diskontierung f) — процес приведення майбутньої вартості грошей (грошових надходжень) до їх теперішньої вартості. Процес дисконтування може здійснюватися за простими чи складними процентами.

Дискримінантний аналіз (discriminant analysis, Diskriminanzana­lyse f) — комплекс методів математичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) залежно від значень обраної сукупності показників відповідно до побудованої метричної шкали.

Дюрація (duration, Duration f) — показник, який характеризує серед­ньозважений період, протягом якого інвестор може амортизувати собівартість інвестиції, тобто отримати початкову суму фінансових вкладень. Дюрація є найважливішим інструментом оцінки ризику зміни процентних ставок за інвестиціями з фіксованою ставкою процента та його нейтралізації.

Еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Екстраполяції методи (extrapolation method, die Extrapolierende Prognosen) — методи прогнозування фінансових показників, які ґрунтуються на поширенні кількісних (статистичних) висновків щодо існуючих тенденцій, одержаних у результаті вивчення минулих подій на майбутні (прогнозні) періоди. Основними методами екстраполяції є методи визначення середніх величин; екстраполяція тренду; експоненціальне згладжування.

Емісійний дохід (agio, Agio n) — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Інакше кажучи, емісійний дохід — це різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним з джерел формування додаткового капіталу підприємства.

Емісія акцій або облігацій підприємств (issue, Emission f) — сукупність дій емітента щодо здійснення підписки на акції або продажу облігацій.

Ефективна ставка процента (effective interestrate, Effektivverzin­zung f) — ставка процента, що визначається діленням суми річного процента та дисконту (або різниці річного процента та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов’язання) та вартості її погашення.

Єдиний митний тариф України — систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом. Ставки Єдиного митного тарифу єдині для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Забезпечення наступних витрат i платежів (special reserves, provisions, Rückstellungen pl) — створювані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов’язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

Застава (pledge, Verpfändung f) — засіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами договору застави терміни. Для оформлення застави складається документ, в якому фіксуються: вид зобов’язання (грошовий, майновий, іпотечний та ін.), його величина, терміни та порядок одержання. Заставне зобов’язання видається кредиторові з метою підтвердження його права на отримання належної суми коштів у разі невиконання погоджених умов.

Заставний індосамент (pledge endorsement, Pfandindossament n) — індосамент, за яким вексель не переходить у власність і знаходиться у векселедержателя за заставним правом. При заставному індосаменті векселедержатель має право передавати вексель іншій особі тільки в порядку передоручення.

Зворотний лізинг (sale and leaseback, Verkauf und Rückmiete n) — господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.

Злиття підприємств (merger, Verschmelzung f) — форма реорганізації суб’єктів господарювання, яка перебуває шляхом об’єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (або кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та зобов’язання кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, який виник у результаті злиття. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються; активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, в повному обсязі, передаються підприємству-правонаступнику, а підприємства, які злилися, припиняють свою господарську діяльність і втрачають свій юридичний статус.

Золоте правило балансу (gold Bankers Rule, goldene Bilanzregel) — принцип фінансування підприємств, який вимагає не лише паралельності строків фінансування та інвестування, а й дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів.

Золоте правило фінансування (gold financing Rule, goldene Finanzierungsregel) — називають також золотим банківським правилом або правилом узгодженості строків. Дане правило вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Це означає, що фінансовий капітал повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний капітал заморожується в активах підприємства, тобто в об’єкти основних та оборотних засобів. Дотримання вимог золотого правила фінансування забезпечує підприємству стабільну ліквід­ність і платоспроможність.

Іммобілізація коштів (від лат. immoblis — нерухомий) — відволікання коштів.

Інвестиційна діяльність (investing activites, Investitionstätigkeit f) — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Під інвестиційними можна розуміти всі вкладення підприємства (як довгострокового, так і поточного характеру), які здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна.

Інжиніринг (engineering, Engineering m) — включає комплекс інженерно-консультаційних робіт і послуг, в які входять послуги з підготовки і забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції, обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктур­них, сільськогосподарських та інших об’єктів. Сукупність інжинірингових робіт можна поділити на дві групи: 1) роботи, пов’язані з підготовкою виробничого процесу; 2) роботи із забезпечення нормального процесу виробництва і реалізації продукції.

Капітал підприємства (capital, Kapital m) — це засвідчені в пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображено в активах; демонструє джерела фінансування придбання активів підприємства.