Екологічне виховання молодших школярів у світлі реформи загальноосвітньої і професійної школи. Охорона корисних комах. Характеристика комах занесених до червоної книги.

Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавством України та Автономної Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.

Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана у 1980 році під назвою «Червона Книга Української РСР». Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин.

Після набуття Україною незалежності у видавництві «Українська енциклопедія» було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році — том «Тваринний світ» (наклад — 2400 примірників), в 1996 році — том «Рослинний світ» (наклад — 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами. Друге видання нараховувало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу.

У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України. До нього занесено 542 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черви, ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни (11), птахи (87), ссавці (68). Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 160 видів, а у другому порівняно з першим — на 297 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття окремих таксономічних груп фауни України. Разом з тим, викликає занепокоєння суттєве збільшення у Червоній книзі Україні кількості видів риб та ссавців.

До третього видання «Червона книга України» (рослинний світ) занесено 826 видів рослин і грибів. Кількість видів рослин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 285 видів, а у другому порівняно з першим — на 390 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття видів рослин і грибів України.

Екологія птахів

Птахи́ (Aves) — клас теплокровних яйцекладних вищих хребетних тварин, які пересуваються на двох ногах, а їхні передні кінцівки перетворилися на крила. Станом на 2007 рік нараховують від 9.800[1] до 10.500[2] видів птахів. Вони населяють усі екосистеми Земної кулі від Арктики до Антарктики. Розміри видів коливаються від 5 см (колібрі) до 2,75 м (страус). Птахи — це спеціалізована гілка хребетних, що виникла від тероподних динозаврів у юрському періоді (близько 160 млн. років тому).Характерними рисами сучасних птахів є наявність пір'я, дзьоба, позбавленого зубів, відкладання яєць з міцними оболонками, високий рівень метаболізму, чотирикамерне серце, легкий, але міцний скелет. Усі сучасні птахи мають крила, що розвинулися з передніх кінцівок. Винятком є нещодавно вимерлий птах моа з Нової Зеландії. Більшість птахів здатні до польоту, до нелітаючих належать страусоподібні, пінгвіни та невелика кількість ендемічних острівних видів. Птахи також мають пристосовану до польоту травну і дихальну системи. Деякі види, особливо воронові та папуги, належать до тварин із найрозвиненішим інтелектом, здатних застосовувати знаряддя для добування їжі. Багато птахів уміють передавати індивідуальний досвід між поколіннями[3].Значна частина птахів щороку здійснюють дальні міграції, а багато нерегулярно кочують на короткі відстані. Птахи є соціальними тваринами, які застосовують для комунікації візуальні і звукові сигнали, зокрема спів; для них характерна соціальна поведінка, що включає утворення зграй, спільне вигодовування пташенят, полювання та захист від ворогів. Переважна більшість птахів є моногамними — вони утворюють пари, зазвичай, на один сезон гніздування, інколи на декілька років або на все життя. В інших видів спостерігається полігінія («багато самиць») або, рідко, поліандрія («багато самців»). Яйця здебільшого відкладаються в особливим чином зроблені гнізда та висиджуються партнерами. Багато птахів досить довгий період після вилуплення з яєць пташенят піклуються про них.Багато видів мають важливе економічне значення для людини, здебільшого як джерело їжі, отриманої в результаті ведення сільського господарства або полювання. Деякі види, особливо співочі птахи і папуги, є популярними хатніми тваринами. Птахи посідають чільне місце в усіх сферах людської культури — від релігії до поезії та музики. Внаслідок антропогенного впливу за період із ХVII ст. вимерло близько 120–130 видів птахів. На початку ХХІ ст. близько 1200 видів перебувають під загрозою зникнення через діяльність людини, попри зусилля щодо їх збереження.В Україні налічують 423[4] або 424[5] (425[6]) види. Серед них 267—270 гніздові, з яких 132—138 зимуючі; 17 з'являються лише на зимівлі, 129 спостерігаються лише у період сезонних міграцій або мають статус залітних.Науку, що вивчає птахів, називають орнітологією.

Практичне значення птахів

Стосунки між людиною і птахами мають давню історію та є різноманітними за своєю природою. У більшості випадків людина використовує птахів для отримання м'яса, пір'я та пуху, а також в релігійних обрядах, для розваг та з метою комунікації (поштові голуби). Інколи між людиною і птахами спостерігаються мутуалістичні взаємовідносини, наприклад кооперація у пошуку меду між медоуказчиками (Indicatoridae) та африканськими народами, наприклад, борана[60]. В інших випадках стосунки між людиною та птахами можна розглядати як коменсалізм, наприклад, стосовно хатнього горобця, який залежить від людської діяльності[61]. Деякі види птахів завдають значної шкоди сільському господарству та становлять загрозу для літаків. Окремі види (свійський голуб) своїм послідом завдають шкоду пам'ятникам та архітектурним спорудам. У той же час діяльність людини (відстріл, забруднення навколишнього середовища, хижацтво з боку одомашнених котів, собак тощо) у багатьох випадках є причиною загибелі для багатьох птахів.Птахи можуть брати участь у перенесенні на великі відстані багатьох хвороб (пташиний грип, сальмонельоз, орнітоз, кампілобактеріоз, лямбліоз та інші). Деякі з них, так звані зоонози, можуть бути небезпечними для людини[62].

Птахи можуть бути важливим індикатором стану довкілля, для чого застосовують різноманітні методи досліджень (моніторинг чисельності, видового складу, успішності гніздування тощо).

Економічне значення

Балабан — один із видів, що утримують для соколиного полювання

Багато птахів є родоначальниками свійських птахів, від яких одержують м'ясо, яйця, пух, що призвело до розвитку цілої галузі — птахівництва. Наразі це найбільша галузь для отримання тваринного білка для людини — 2003 року у світі було вироблено 76 млн тонн м'яса та 61 млн тонн яєць[63]. Найпоширенішими птахами у птахівництві є кури, гуси, качки, індички, мускусні качки, цесарки, фазани, перепела та інші. Серед них виведено багато різноманітних порід.

Багато видів птахів належать до мисливських, на яких здавна полюють з метою отримання м'яса, проте на сьогодні у більшості регіонів (крім слабко розвинених країн) полювання здебільшого є розвагою. Найважливішими мисливськими птахами в Європі та Північній Америці є водоплавні — різні види качок та гусей, а також кулики, голуби, фазани, перепілки. Деякі види нелітаючих птахів, на яких люди полювали з метою отримання м'яса, було винищено (дронт, безкрила гагарка та ін.) Збирання пташенят буревісників залишається популярним в Австралії та Новій Зеландії[64].

Іншим комерційно значимим продуктом, що отримують від птахів, є пір'я (особливо пух гусей та качок), яке використовується для виготовлення одягу. Гуано морських птахів використовується як добрива, що містить велику кількість фосфатів та сполук Нітрогену. Тихоокеанську війну інколи називають війною за гуано, оскільки однією з стратегічних цілей було отримання контролю над запасами гуано[65].

Охорона птахів

Каліфорнійський кондор — вид, який було врятовано від вимирання. Внаслідок природоохоронних заходів чисельність збільшилася з 22 до понад 300 особин.

Понад 100 видів птахів зникло протягом історичного часу[72]. Найдраматичнішим скорочення видового багатства було в результаті антропогенної діяльності, ці втрати оцінюються в 750–1800 видів, що спостерігалося протягом колонізації людиною островів Меланезії, Полінезії та Мікронезії[73]. Протягом останніх десятиліть багато видів птахів скорочують свою чисельність. За оцінками міжнародної організації Birdlife International та МСОП 2009 року під загрозою зникнення перебувало 1227 видів (англ. threatened species), що становить понад 10 % світової фауни птахів[74].

87 видів птахів включено до третього видання Червоної книги України (2009)[75].

Основною причиною, яка становить загрозу для птахів, вважають втрату біотопів[76]. Інші загрози включають надмірне полювання, загибель у риболовецьких знаряддях (сітках, знаряддях ярусного лову)[77], забруднення навколишнього середовища, (включаючи забруднення нафтою та використання пестицидів)[78], конкуренція та хижацтво з боку інтродукованих видів[79] та зміни клімату.

Завдяки природоохоронним зусиллям урядів та громадських організацій вдалося вберегти 16 видів птахів, які були на межі вимирання в період між 1994 та 2004 роками, включаючи каліфорнійського кондора[80].

Заходи щодо охорони різних видів птахів є індивідуальними. Проте основними напрямками охорони птахів є: охорона місць існування, розведення в неволі, реінтродукція та переселення.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ССАВЦІВ

Значення ссавців у житті людського суспільства досить різноманітно. Це визначається, з одного боку, достатком і розмаїтістю видів звірів, з інш-розмаїтістю господарської діяльності людини. У цілому клас ссавців представляє величезне природне багатство, що заслуговує дбайливого відношення. У цей час це досить актуально, тому що за попередні сторіччя вже повністю винищено більше 100 видів. Серед винищених тварин такі унікальні, як морська корова, бик тур, дикий кінь тарпан й ін. Зараз у багатьох країнах учені зайняті важливою проблемою — збереженням і збільшенням чисельності рідких тварин, зі ссавців — у першу чергу деяких видів китів і тюленів, білого ведмедя, азіатський лев, азіатського носорога, коня Пржевальська, кулана, горала, дикого плямистого оленя й інших. Досвід показує, що при належній постановці справи відновлення чисельності видів цілком реально. Досить згадати чудові результати, яких удалося домогтися при відновленні поголів’я сагайдака, лося, соболі. Особливе значення охорона корисних видів звірів придбала після прийняття Закону про охорону природи в РСФСР й аналогічних законів, прийнятих в інших республіках Радянського Союзу. Закон про охорону природи передбачає необхідність охорони й регулювання використання корисних диких тварин як ресурсів мисливського господарства, як об’єктів можливого одомашнювання. Закон передбачає охорону рідких і зникаючих видів тварин як коштовних пам’ятників природи.Підсумкова оцінка значення ряду видів іноді натрапляє на труднощі, пов’язані з, тим, що той самий вид у різній природній і господарській обстановці відіграє різну роль. Багато видів дрібних гризунів шкідливі для польових культур. Місцями вони заважають лісонасадженню. Разом з тим ними харчуються хутрові хижаки, хутро яких представляє більшу товарну цінність. Лісові мишевидние гризуни становлять основу кормового благополуччя для таких коштовних звірів, як, наприклад, соболь, куниця, норка, колонок.

Ссавці

Ссавці (Mammalia) — клас теплокровних хребетних тварин, які характеризуються високим розвитком кори великих півкуль головного мозку, наявністю молочних залоз та волосяного покриву. Ссавці опанували усі середовища життя включаючи водне і повітряне.

Станом на 2005 рік відомо 5 416 видів ссавців, які розподілені між 1 229 родами, 153 родинами та 29 рядами[1]. За кількістю сучасних видів ссавців переважають такі групи хребетних, як риби — 21 тисяч — та птахи — 9000—10000 (плазунів — 4 тисячі).

Морфологічні ознаки ссавців: тіло вкрите шерстю; шкіра багата залозами; специфічними є молочні залози. Покривні кістки черепа мають порожнини. Череп зчленовується з хребтом двома потиличними виростами. Нижня щелепа складається тільки із зубної кістки. Квадратна і зчленівна кістки видозмінені на слухові кісточки і розташовані в порожнині середнього вуха. Зуби диференційовані на різці, ікла, передкутні і кутні; всі вони, крім кутніх, звичайно мають «молочну» генерацію, вони сидять в альвеолах. Ліктьовий суглоб спрямований назад, колінний — вперед. Серце чотирикамерне, зберігається лише одна ліва дуга аорти. Еритроцити без'ядерні. Переважна більшість ссавців здатні до живородіння, з чим пов'язаний розвиток плаценти. Як і у всіх амніот, у ссавців має місце тільки внутрішнє запліднення.

Рептилії

Плазуни́ або рептилії (лат. Reptilia) — традиційний клас хребетних тварин, частина клади зауропсидів. Представники класу не створюють клади і тому сучасні кладистичні класифікації не розглядають плазунів як окремий таксон[1], хоча згідно з іншими класифікаціями він ще не відмінений. Представники групи — холоднокровні тварини з розмірами тіла від декількох сантиметрів до 10 м. Плазуни в порівнянні із земноводними є наступним етапом пристосування хребетних тварин до життя на суші. Найдавніші плазуни — котилозаври — з'явилися в середньому карбоні і ще зберігали в своїй будові ознаки, характерні для земноводних палеозою (стегоцефалів). У подальшому плазуни розділилися на 2 головних стовбури — звіроподібних (що дали в кінці тріасу початок ссавцям) і діапсид (лепідозаврів і архозаврів, які дали початок птахам). Плазуни домінували в наземних біоценозах з перму до початку кайнозою. Найбільшого розквіту досягли в мезозої, коли серед них з'явилися також морські (іхтіозаври, завроптеригії, плакодонти, мозазаври) форми, що літають (птерозаври). Найбільші тварини суші входили до числа динозаврів. Перехід від мезозою до кайнозою збігся з вимиранням всіх перерахованих груп мезозойських плазунів і бурхливою експансією ссавців і птахів — прогресивних нащадків плазунів.

Земноводні

Земново́дні або амфібії (Amphibia) — найменший за кількістю видів (близько 6 тисяч[1]) клас наземних хребетних (Tetrapoda). В Україні мешкає 20 видів. Це перші наземні хребетні, котрі зберігають тісний зв'язок з водним середовищем. Розмножуються у воді (у частини видів, зокрема, у поширеної в Карпатах саламандри, відоме яйцеживородіння). У процесі індивідуального розвитку земноводні проходять стадію водної личинки, що дихає зябрами. У дорослих, окрім легень, як додаткового органу дихання використовується шкіра, вкрита слизом, що також засвідчує їхній тісний зв'язок з вологими біотопами.Всі земноводні проходять стадію метаморфозу, тобто процес перетворення водної личинки на дорослу наземну тварину. Так само як риби і рептилії, вони продовжують рости протягом всього життя, і не можуть підтримувати температуру тіла відмінною від температури навколишнього середовища.Земноводні виникли не менше 300 млн. років тому і за час існування стали досить поширеними — місця їхнього мешкання надзвичайно різноманітні, діапазон пристосування до умов дуже широкий.

Значення амфібій

Плазуни́ або рептилії (лат. Reptilia) — традиційний клас хребетних тварин, частина клади зауропсидів. Представники класу не створюють клади і тому сучасні кладистичні класифікації не розглядають плазунів як окремий таксон[1], хоча згідно з іншими класифікаціями він ще не відмінений. Представники групи — холоднокровні тварини з розмірами тіла від декількох сантиметрів до 10 м. онад 8000 сучасних видів, переважна більшість наземних,проживають на всіх материках, окрім Антарктиди. Крокодили і багато черепах живуть в прісних водоймищах, деякі змії і черепахи — в морі. Також тривалий час в морській воді проводить гребнистий крокодил, а кілька викопних видів крокодилів вели чисто морський пелагічний спосіб життя.

Значення для людини

Використання м'яса багатьох плазунів для їжі, шкіри і панцирів — для виготовлення різних виробів, інтенсивний вилов змій для отримання отрути привели в наш час до різкого скорочення чисельності окремих груп плазунів, особливо черепах, змій і крокодилів. Для відновлення і збереження чисельності плазунів їх розводять в неволі (крокодили), охороняють місця розмноження і забороняють промисел. Близько 150 видів і підвидів в Червоному списку МСОП. Серед змій понад 400 видів небезпечні для людини.

23. Розмноження та розвиток земноводних, як і в риб, відбуваються у воді. Земноводні - роздільностатеві тварини, яким здебільшого притаманне зовнішнє запліднення. Протоки статевих залоз у земноводних відкриваються в клоаку.З настанням весни земноводні прокидаються від зимового заціпеніння та починають шукати водойми, які швидко прогріваються сонячним промінням. Навесні ви часто чули гучний «жаб'ячий спів». Річ у тім, що в самців деяких видів жаб у кутках ротової щілини розвиваються особливі парні мішки – резонатори. Вони можуть роздуватися, підсилюючи звуки. У такий спосіб самці жаб сповіщають про свою присутність. Самки жаб відкладають у воду дозрілі ікринки, а самець випускає на них рідину, що містить сперматозоїди. Через деякий час зовнішня оболонка ікринок набрякає і збільшується за об'ємом. Набряклі драглисті оболонки допомагають ікринкам утримуватися біля поверхні води, де вища температура. Вночі, коли температура знижується, в кладках завдяки драглистим оболонкам температура продовжує залишатися на декілька градусів вищою, ніж у воді. Верхня частина яйця всередині прозорої оболонки містить темний пігмент, а нижня - світла. Завдяки пігменту сонячне проміння уловлюється краще і яйце отримує більше тепла, необхідного для розвитку зародка. Крім того, темний пігмент захищає зародок від шкідливого ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Поширення земноводних

Більшість проводить життя у вологих місцях, чергуючи перебування на суші і у воді, проте є деякі виключно водні види, а також види, які проводять життя виключно на деревах. Недостатня пристосованість земноводних до перебування в наземній середовищі зумовлює різкі зміни їхнього способу життя у зв'язку з сезонними змінами умов існування. Земноводні здатні впадати в тривалу сплячку при несприятливих умовах (холод, посуха). У деяких видів активність може змінюватися з нічної на денну при зниженні температури вночі. Земноводні активні лише у теплих умовах. При температурі +7 — +8 °C більшість видів впадають в заціпеніння, а при −2 °C — гинуть. Але деякі земноводні здатні переносити тривале заморожування, пересихання, а також регенерувати значні частини тіла, що були втрачені.

Деякі земноводні, наприклад, морська жаба Bufo marinus, можуть жити в солоній воді. Однак, більшість амфібій зустрічається лише у прісній воді. Тому вони відсутні на більшості океанічних островів, де умови для них у принципі сприятливі.

Харчування

Всі сучасні земноводні на стадії імаго — хижаки, харчуються дрібними тваринами (в основному комахами та безхребетними), здатні до канібалізму. Рослиноїдних тварин серед земноводних немає через вкрай млявий обмін речовин. У раціон водних видів може входити молодь риб, а найбільш великі можуть полювати на пташенят водоплавних птахів і дрібних гризунів, що потрапили у воду[5].Характер харчування личинок хвостатих земноводних практично аналогічний до харчування дорослих тварин. Личинки безхвостих мають кардинальну відмінність, харчуючись рослинною їжею і детритом, переходячи до хижацтва лише у кінці личинкової стадії[6].

Паукоподібні

Павукоподі́бні або арахніди (Arachnida), клас типу членистоногих, який включає павуків, скорпіонів, косарикиів і кліщів. Вони відрізняються від інших членостоногих, оскільки мають тільки дві частини тіла: голову, об'єднану з грудною кліткою (головогруди), і черевце.

Сучасні павукоподібні представлені наземними формами, які походять від водяних членистоногих, які спочатку заселяли моря. Щоб пристосуватися до наземного способу існування, павукоподібні повинні були: здійснити зміну органів дихання; максимально зменшити випаровування води з поверхні тіла; перейти на нові об'єкти живлення.

Основні особливості організації, що забезпечили пристосування павукоподібних до життя на суходолі:

поява «легенів» і трахей — органів дихання атмосферним киснем;

воскові виділення кутикули, які перешкоджають випаровуванню води;

зменшення розмірів тіла для обмеження числа линьок;

розвиток копулятивних органів і внутрішнього запліднення.

Клас об'єднує 60 тисяч видів, згрупованих у декілька рядів, найчисленніші з яких Павуки (27 тис.) і Кліщі (25 тис). Скорпіони (близько 700 видів) — найдавніший ряд серед наземних членистоногих, що зберіг безліч примітивних рис, властивих водним предкам.

Риби

Ри́би (Pisces) — парафілетична група водних хребетних тварин, зазвичай холоднокровних (точніше екзотермних) із вкритим лусками тілом та зябрами, наявними протягом всього життя. Активно рухаються за допомогою плавців (часто видозмінених) або руху всього тіла. Риби поширені як в морських, так і в прісноводних середовищах, від глибоких океанічних западин до гірських струмків. Риби мають велике значення для всіх водних екосистем як складова харчових ланцюгів та велике економічне значення для людини через споживання їх у їжу. Люди як виловлюють диких риб, так і розводять їх у створених з цією метою господарствах.

На ранніх етапах створення біологічної систематики риб класифікували до одного таксону, проте через поліфілетичність групи, "риби" більше не розглядаються як таксономічна група. Через великий спектр часом взаємовиключних анатомічних та фізіологічних особливостей організмів - представників цієї групи, її визначення є досить нечітким.

Риб вивчає наука іхтіологія.

Життєвий цикл риб.

Зовнішнім середовищем для риб є вода, яка займає величезні простори. Близько 361 млн.км?, або 71% всієї поверхні Земної кулі, заповнені морями і океанами і 2,5 млн.км? — внутрішніми водоймами. Риби поширені від високогірних водойм (більш 6000 м над рівнем океану) до найбільших глибин Світового океану (11034 м). Зустрічаються риби в полярних водах і тропічних зонах. На даний час риби — панівна група тварин у водних біоценозах. Поряд з китоподібними, вони завершують ланцюги живлення. Риби пристосувалися до різних умов водного середовища, що впливають на риб. Фактори навколишнього середовища поділяються на абіотичні та біотичні.

Біотичні фактори — це живі організми, що оточують рибу і вступають з нею в різні взаємовідносини.

Абіотичні фактори — це фізико-хімічні властивості середовища проживання. До найбільш важливих абіотичних факторів належать температура води, солоність, вміст газів та інші.

За місцем проживання розрізняють морських, прісноводних і прохідних риб.

При досить великій різноманітності видів за способом життя, всіх риб можна включити до складу декількох екотипів:

Літоральні (планктон) — живуть у прибережній зоні (бички, морські собачки).

Пелагічні риби (нектон) — тримаються в товщі води;

Донні (нектобентос) — наприклад, скати, камбали, соми;

Багато видів утримуються в неволі — в акваріумах. Утримання і розведення акваріумних риб у деяких випадках допомагає зберегти рідкісні види, що вимирають у природніх місцях проживання.

Домашні птахи.

Домашні тварини (юридичне визначення) — зоологічні види, крім тварин сільськогосподарського призначення, що повністю або частково утримуються людиною.

Наймиліші «помічники» в хаті.

Домашні тварини (загальне визначення) — види тварин, що живуть з людиною та розводяться нею; більшість було приручено доісторичною людиною, деякі ж приручаються тільки нещодавно (наприклад: страус). Більшість домашніх тварин належать до хребетних (з комах: бджола, шовкопряд). Кількість видів домашніх тварин у порівнянні з загальною кількістю видів тварин набагато менша. Найважливіші домашні тварини:

з жуйних парнокопитних: велика рогата худоба, вівця, коза, віл, два види верблюдів, лама, північний олень, як;

з нежуйних парнокопитних: свиня, слон (майже не розмножується у неволі);

з непарнокопитних: кінь, віслюк та похідні від них мул та лошак;

з хижаків: собака й кішка;

з гризунів: кріль та його гібрид із зайцем — лепорид;

з птахів: курка, цесарка, фазан, павич, індик, голуб, гусак, качка, лебідь, останнім часом страус, декілька видів співочих птахів, папуга та ін.;

з риб: золота рибка, короп, форель.

Більшість домашніх тварин приносять людині користь, даючи ій їжу (м'ясо, молоко, яйця, мед), матеріали для одягу та взуття (шкіру, шерсть, пір'я, шовк), робочу силу для первезення людей і вантажів. Деякі види домашніх тварин під впливом людини дуже змінили свої форми та якості.

Одноклітинні

Однокліти́нні органі́зми — позасистемна група організмів, тіло яких складається з однієї клітини.

До одноклітинних організмів можуть відноситися представники всіх трьох доменів: бактерій, архей та еукаріотів. Тоді як бактерії та археї переважно одноклітинні (за виключенням деяких філаментарних ціанобактерій и актиноміцетів). Серед еукаріотв одноклітинну будову мають більшість найпростіших, ряд грибів, деякі водорості. Проте, на певних стадіях життя одноклітинні організми можуть формувати колонії.

Крім того, одноклітинні організми зазвичай є мікроорганізмами. Проте, деякі одноклітинні найпростіші видимі неозброєним оком, а деякі багатоклітинні організми мікроскопічні.

Одноклітинними були перші організми на Землі, але багатоклітинність незалежно розвивалася кілька разів.

Саркомастігофори

До типу Саркомастігофори належить група найпростіших тварин, відмінною рисою яких є особливість пересування за допомогою непостійних виростів цитоплазми (ложноножек, або псевдоподій) або джгутиків. Представники Саркомастігофор, в більшості випадків, ведуть вільний спосіб життя, деякі з них паразитують в організмі тварин або людини. Місця перебування вільноживучих форм - моря і прісні водойми, зволожений грунт. У тип Саркомастігофори включено два класи: саркодові і джгутикові. Близько 18 тисяч видів найпростіших об'єднує цей тип. Характерні представники класу саркодових - це форамініфери, радіолярії, амеба звичайна, амеба дизентерійна. До класу жгутиконосцев відносяться евглена зелена, лямблії, трипаносома, вольвокс. Серед Саркомастігофор багато паразитичних видів. З класу саркодових амеба дизентерійна здатна провокувати розвиток такого захворювання, як дизентерія. Серед джгутикових широко поширені лямблії, що викликає лямбліоз. Такі представники цього класу, як лейшманія і трипаносома викликають у людини, відповідно, лейшманіоз і африканську сонну хворобу.

Малярія

Малярі́я (с.в. італ. mala — «погане» і італ. aria — «повітря»), раніше відома як болотна лихоманка — інфекційне захворювання, що викликається протозойними паразитами роду плазмодіїв (Plasmodium, 80-90% випадків смерті — «тропічна малярія», що викликається Plasmodium falciparum) та передається людині при укусах комарів роду Anopheles (в переважній більшості випадків так званих «малярійних комарів»). Перебіг хвороби супроводжується гарячкою, ознобом, потом, спленомегалією (збільшенням розмірів селезінки), гепатомегалією (збільшенням розмірів печінки) і анемією, характеризується хронічним перебігом з можливістю рецидивів.

Малярія щорічно викликає близько 350—500 мільйонів випадків захворювання і приблизно 1,3-3 мільйонів смертей людини[1] — як мінімум одна смерть кожні 30 секунд. Африка на південь під Сахари відповідає за 85-90% цих випадків [2], значна більшість з яких відбуваються в дітей віком до 5 років[3]. Смертність, як очікується, зросте вдвічі протягом наступних 20 років[4].

Інфузорії

Ві́йчасті або Інфузорії (Ciliophora) — тип найбільш високоорганізованих найпростіших; включає рухливі й прикріплені форми, одиночні і колоніальні. Форма тіла війчастих різноманітна, розміри від 10 мкм до 3 мм. Тіло інфузорій вкрите тоненькою щільною оболонкою — кортексом. Харчуються інфузорії дрібними органічними рештками, водорослями, бактеріями, іншими найпростішими тощо. Харчування здійснюється через рот — цитостом. Відомо понад 6 000 видів інфузорій, які поділяють на 2 підкласи: війчасті (Ciliata) і сисні (Suctoria).

Переважна більшість інфузорій живе в прісній і морській воді у складі бентоса і планктону, деякі види — у грунтах і у мохах.

Променепері

або променепері риби (Actinopterygii) — клас тварин клади Euteleostomi (раніше кісткових риб).

Хорда повністю не зберігається (є тільки в осетрових). Тіла хребців зазвичай є. Верхньощелепний апарат рухливо з'єднаний з черепом (гіостилія або амфістилія). Луска ганоїдна, циклоїдна або ктеноїдна, інколи шкіра гола або вкрита кістковими пластинками. Парні плавці без м'язистих лопастей біля основи (є тільки в багатопероподібних). Спинний плавець переважно один, але інколи їх може бути два або три. Хвіст гетероцеркальний у давніх і гомоцеркальний у молодших груп. Плавальний міхур зазвичай є, розрізняють дві групи рядів — примітивніших «відкритоміхурних» та більш просунутих «закритоміхурних». Хоан немає. Анальний і сечостатевий отвори роздільні. Спіральний клапан кишечника і артеріальний конус серця характерні тільки для ганоїдних і нижчих кісткових риб.

Живуть у морях і прісних водах. Багато видів променеперих — традиційні об'єкти промислу.

Плоскі черви

Пло́скі че́рви (Platyhelminthes) — тип двобічно-симетричних тварин.

Загальна характеристика типу:

Тришарові багатоклітинні тварини

Двобічна симетрія тіла

Несегментовані

Ацеломічні (паренхімні)

Центральна нервова система на передньому кінці; дуже проста нервова сітка; ганглії

Органи чуття: світлочутливі вічка, органи рівноваги (статоцисти) нюху, дотику (сенсіли — нерухомі війки, до яких підходять нервові закінчення) — розвинені переважно у видів, що живуть вільно.

Видільна система утворена розгалуженими трубочками, які закінчуються полум'яними клітинами (протонефридії)

Сплощені в дорсовентральному напрямку

Є рот, анальний отвір відсутній

Гермафродити, статева система добре розвинена

Звичайно є личинкові стадії

Є шкірно-м'язовий мішок.

Плоскі черви живуть у прісних і морських водоймах, у вологій підстилці тропічних лісів, ведуть паразитичний спосіб життя. Для них характерне плоске двобічно-симетричне листоподібне або стрічкоподібне тіло. За рівнем організації плоскі черви стоять дещо вище кишковопорожнинних. У них є покривна, м'язова, травна, видільна, нервова, статева системи органів, що розвиваються з трьох зародкових листків (ектодерми, ентодерми, мезодерми).

Відомо близько 15 тис. видів плоских червів. Найчисельнішими є клас Війчасті черви, клас Трематоди і клас Цестоди.

Вільноіснуючі плоскі черви — переважно хижаки. Паразитуючі черви живляться або шляхом всмоктування живильних речовин за допомогою ротової присоски, або вбирають їх всією поверхнею тіла осмотичним шляхом.

Коралові поліпи

Коралові поліпи (лат. Anthozoa) утворюють найбільшу за кількістю підкласів і найорганізованішу групу кишковопорожнинних. Це виключно морські одиночні і колоніальні організми, що ведуть сидячий спосіб життя. На відміну від гідроїдних, у коралових поліпів внутрішня порожнина розділена перегородками на камери. За розмірами вони значно більші від гідроїдних. У них відсутня зміна поколінь і медузна стадія. Є ще ряд менш помітних відмін.

Колоніальні корали часто утворюють коралові рифи. Вони живуть переважно на глибині до 20-40 м, в теплій воді (не менше 200 середньорічної температури), при солоності близько 3,5 ‰. Вода повинна бути чистою, але з планктоном і достатньою кількістю кисню.

Окремі корали живуть на різних глибинах, іноді до 2000 м.

Навколо ротового отвору у коралових поліпів розташований віночок яскраво пофарбованих щупальців, завдяки яким деякі з них зовнішнім виглядом нагадують квіти. Від цього і пішла латинська назва класу — Anthozoa (Anthoz — квітка, zoon — тварина).

Більшість коралів виділяє тверду вапнисту трубочку або чашечку — скелет. Всередині трубочки можуть бути радіальні перегородки — септи, а також горизонтальні перегородки — днища. Вапнисті скелети окремої особи коралів називаються коралітами.

Клас коралових поліпів поділяється на 6 підкласів: табуляти, хететиди, геліоліти, чотирипроменеві, шестипроменеві, восьмипроменеві.

Круглі черви

Немато́ди або кру́глі че́рви (Nematoda, Nematodes, Nemathelminthes) — тип двобічно-симетричних червоподібних тварин, який налічує близько 300 тис. видів. Вони живуть у різних середовищах: морських і прісних водах, ґрунті, органічних речовинах, які гниють або бродять. Багато круглих червів пристосувалось до паразитування, деякі є паразитами людини.

Для тварин, які відносяться до цього типу властиві:

тришаровість, тобто розвиток екто-, енто- і мезодерми у ембріонів;

наявність первинної порожнини тіла і епітеліально-мускульного мішка;

двобічна симетрія;

видовжене несегментоване тіло, яке на поперечному розрізі круглясте;

наявність систем органів — м'язової, травної, нервової і статевої;

роздільностатевість;

поява третього, заднього відділу травної системи і анального отвору.

нервова система складається з навкологлоткового кільця і нервових стовбурів, сполучених поперечними перемичками.

Молюски