Основні визначені цілі і задачі стандартизації

 

Основними цілями стандартизації являється:

прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, в тому числі інженерної і керівної;

покращення якості продукції і забезпечення її оптимального рівня;

раціональне використання виробничих фондів і економія матеріальних і трудових ресурсі, забезпечення охорони здоров’я і безпеки праці працівників.

Основними задачами стандартизації є:

встановлення вимог до якості готової продукції на основі комплексної стандартизації якісних характеристик даної продукції, а також сировини, напівфабрикатів, матеріалів і комплектуючих виробів, необхідних для її виготовлення з високими показниками якості і ефективної експлуатації;

тлумачення єдиної системи показників якості продукції, методів і засобів вимірювання і контролю іспитів, а також необхідного рівня надійності в залежності від призначення виробів і умов їх експлуатацій;

встановлення норм, вимог і методів в області проектуванні і виробництва продукції з ціллю забезпечення його оптимальної якості і виняток нераціональних багатообразних видів, марок і типу розмірів, розвиток уніфікації промислової продукції, як важливіших умов спеціалізації виробництва;

забезпечення єдності і точності вимірів, утворення державних еталонів одиниць фізичних величин, а також методів і засобів вимірювань найвищої точності;

встановлення єдиних систем документації, розроблення стандартів на вибір, форми і системи організації виробництва і технічних засобів наукової організації праці;

встановлення єдиних термінів і позначень в важливіших областях науки і техніки, а також в галузях народного господарства;

встановлення системи стандартів безпеки праці;

встановлення системи стандартів в області охорони природи покращення використання природних ресурсів;

встановлення благо сприятливих умов для вдосконалення науково-технічних і зовнішньо-торгівельних зв’язків.

Об’єктами стандартизації являються продукція, норми, правила, вимоги, методи, терміни, позначення, багаторазово використані в науці, техніці, промисловості і сільськогосподарському виробництві, будівництві, на транспорті, других сферах народного господарства, а також в міжнародній торгівлі.

Державні стандарти встановлюють, переважно, норми, параметри, розміри, правила, вимоги, позначення і другі об’єкти меж галузевого застосування, необхідні для забезпечення оптимальної якості продукції, єдності і взаємозв’язку різних областей науки, техніки і виробництва, а також вимоги до продукції масового і крупно серійного виробництва щирого і міжгалузевого застосування.

Наприклад, об’єктами державної стандартизації можуть бути загальні вимоги, показники, норми, якості продукції, методи їх контролю. Галузеві стандарти встановлюють вимоги до продукції, які не відносяться до об’єктів державної стандартизації; до технічного обладнання, та інструменту специфічними для галузі, технологічні норми і технологічні процеси галузевого застосування.

 

ДСТУ (державний стандарт України) затверджуються Держкомітетом по стандартам.

ОСТ (галузеві стандарти) затверджуються міністерствами.

СТП (стандарти підприємств) затверджуються підприємствами.

 

СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі. Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме: визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;призначає органи з сертифікації продукції встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;веде Реєстр державної системи сертифікації;організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції. Обов'язкова сертифікація 1. Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації. 2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. 3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань. Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів. Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації. Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання. Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеному законом.Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, виданого або визнаного центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері. Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку.

 

2-е навчальне питання ПОНЯТТЯ ПРО ХІМІЧНИЙ СКЛАД ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

 

Якість харчових продуктів

 

Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність до задоволення визначених потреб відповідно до її призначення.

 

Якість харчових продуктів визначається по найбільш характерних властивостях, що називаються показниками якості. Найважливішими показниками якості є смак, запах, колір, консистенція, хімічний склад, фізичні властивості, бактеріальна “обсемененность” та ін.

 

Для визначення якості харчових продуктів використовують:

органолептичні методи;

Лабораторні методи.

 

Органолептичні методи припускають визначення якості харчових продуктів за допомогою органів почуттів:

зору;

нюху;

дотику;

смаку;

слуху.

 

Органолептична оцінка починається з зовнішнього вигляду, потім визначається запах, консистенція, смак.

Перед органолептичною оцінкою якості перевіряють упаковку, маркування харчових продуктів. На підприємствах громадського харчування при оцінці якості сировини, що надходить, і готової їжі органолептичний метод є основним. Часто використовується метод пробного варіння чи смаження невеликої кількості харчових продуктів (молока, риби, м'яса).

Для більш об'єктивної оцінки якості деяких харчових продуктів застосовують бальну систему оцінки. Суть її полягає в тому, що кожному показнику якості товару в залежності від його значимості привласнюється визначена кількість балів. За виявлені дефекти робиться знижка балів. Бальна оцінка проводиться у відповідності зі стандартом на даний харчовий продукт.

 

Лабораторні методи застосовуються для визначення харчової цінності і нешкідливості.

Фізичні методи служать для визначення:

температури (плавлення, кипіння, застигання);

вологості;

густини;

питомої маси;

оптичних властивостей.

Кожний харчовий продукт має характерні тільки для нього фізичні властивості, зміна яких зв'язана зі зміною якості.

Хімічними методами визначають хімічний склад харчових продуктів. Відхилення у вмісті складових частин продуктів впливають на поживну цінність, збереження продуктів.

Мікробіологічними методами визначають бактеріальну “обсемененность”, наявність шкідливих для організму людини мікробів, які прискорюють псування продукту.

Лабораторні методи дорожчі і часто тривалі. Однак, результати аналізів, отримані в лабораторії точні, виражені в цифрах. У цьому полягає перевага лабораторних аналізів.