Спічрайтерство як вид діяльності: поняття, сутність, функції

 

Визначення понять спічрайтер, спічрайтерство, їх тлумачення; спічрайтерство як функція референта в установі чи на підприємстві. Взаємозв’язки референта зі структурними підрозділами установи, співпраця референта із замовником роботи.\\\\\

Спічрайтинг (від англ. speech writing - написання виступів) найбільш затребуваний в таких сферах діяльності, як політика і бізнес. Саме політики і бізнесмени мало не щодня виголошують великі та малі промови, читають доповіді, дають інтерв'ю, звертаються до своєї аудиторії через канали ЗМІ.

Було б дивно припускати, що ці люди самі вигадують тексти своїх виступів або говорять експромтом. Написання для них текстів виступів, презентацій, доповідей тощо - професійний обов'язок особливого розряду фахівців - спічрайтерів.

На Заході спічрайтер - одна з основних професій у сфері PR. Цей фахівець враховує цілі виступу, аудиторію, характер промовця, манеру розмови, лексичний запас і складає такий текст, який справить на слухачів потрібне враження.

Основні завдання, функції та обов’язки спічрайтера зазначені в нормативних документах. Спічрайтер виконує наступні функції:

- Інформаційно-довідкове документальне забезпечення підприємства;

- Швидке і ефективне написання релізів, статей, доповідей;

- Документування нарад на підприємстві;

- Оперативне організаційне обслуговування керівництва.

Спічрайтерство поділяється на:

- Політичне (призначене для політичних лідерів);

- Ділове (призначене для керівників).

У своїй роботі спічрайтер повинен вміти використовувати різні типи мовлення:

- Інформаційну (повідомлення про об’єкти, події, процеси, концепції);

- Переконуючу (має на меті змінити поведінку слухача, вплинути на його свідомість, почуття);

- Спеціальну (протокольну, урочисту, траурну, неформальну мова).

Твір тексту промови вимагає від спічрайтера спеціальної ретельної підготовки. Тут можна виділити наступні етапи: - Інтерв’ю з особливою, яка буде виголошувати промову з метою збору інформації про дану особу (його погляди на проблему, яка буде висвітлюватися, особисті якості); - Збір відомостей про місце виголошення промови, аудиторію; - Концентрації на темі мови; - Написання плану та отримання його схвалення виступаючим; - Написання тексту виступу; - Репетиція промови.

Публічний виступ – це особливий вид тексту, створюваний за законами риторики, орієнтований на переконання. Важливим аспектом у роботі С. є правильне визначення теми та складу аудиторії. Вибираючи тему, потрібно визначити що хвилює промовця, які його позиції щодо обраної теми. Вирішуючи питання про аудиторію потрібно встановити: хто буде присутній, який інтелектуальний рівень слухачів, вік, погляди.

Висвітлення теми доповіді складається з певних етапів підготовки: заздалегідь слід сформулювати предмет та тему доповіді; потрібно чітко окреслити мету, характер і завдання доповіді; до кожного положення доповіді потрібно дібрати переконливі факти, приклади, цитати; слід продумати і скласти загальний план доповіді; у доповіді має бути теоретична обгрунтованість; потрібно занотувати план доповіді.

Основні рекомендації щодо написання високоякісної роботи: точність, лаконічність та послідовність викладення фактів (повинна бути позбавлена образності, емоційності); наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень; речення мають бути простими поширеними.

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення поділяється на такі жанри: громадсько-політичні промови (лекції на гром.-політ. теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді тобто стосуються суспільно значущої проблеми); академічні (наукові доповіді, навчальні лекції, розяснення суто наукових знань шляхом усного викладу навчального матеріалу); промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні, вітальні, повязані з ушануванням певної особи).

Теоретичні та практичні засади реферування,

Як одного з напрямів референтської діяльності

 

Поняття реферат та реферування, їх сутність. Види рефератів, їх функції та специфіка (інформативні індикативні, критичні, оглядові). Загальна характеристика процесу реферування. Основні етапи процесу реферування. Основні вимоги до структури, стилю та методики роботи з текстом реферату.\\\\\\\

Реферування — це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію.

Процес реферування – низка логічних операцій, таких як: оцінка, відбір, аналіз та узагальнення відомостей, що містяться в первинному документі. Правила виконання кожної окремої операції, послідовність операцій становлять методику реферування. У порівнянні з анотуванням реферування є досконалішим методом обробки інформації джерел інформації: якщо в анотації приводиться лише короткий перелік питань, що розглядаються, то в рефераті викладається сутність питань та наводяться найважливіші висновки.

На сучасному рівні розвитку інформаційних технологій з'явилася задача автоматичного реферування.

Реферат - короткий переказ змісту наукової роботи, книги або вчення, оформлене у вигляді письмової публічної доповіді; доповідь на задану тему, зроблена на основі критичного огляду відповідних джерел інформації (наукових праць, літератури по темі).

Розрізняють два види рефератів: продуктивні і репродуктивні. Репродуктивний реферат відтворює зміст первинного тексту. Продуктивний містить творче або критичне осмислення реферованих джерел.

Робота з довідковою літературою - один з найважливіших етапів підготовки до реферуванню. Вона дає можливість усунути неясності, що виникли у референта при читанні тексту, скласти уявлення про автора реферованих джерел, місці цього матеріалу в ряду публікацій даного автора і серед публікацій інших авторів на ту ж тему.

Загальні правила складання рефератів не завжди враховують особливості окремих наукових д-тів, які виявляються в процесі реферування їх, тому керуватися тільки цими правилами часто неможливо. З огляду на це загальні правила і положення набувають розвитку й уточнення в спеціальній методиці реферування окремих видів наукових д-тів, а також д-тів різної тематики. Найчастіше підлягають реферуванню такі д-ти:

Реферування статей. Наукові статті становлять нині більшість реферованих д-тів. На них складають пристатейні реферати, короткі та розширені реферати для реферативних журналів, розширені реферати для видань експрес-інформації тощо. Обираючи статті для реферування і в процесі складання рефератів, враховують їхні найважливіші змістові та структурні ознаки, відмінності. Головний зміст реферату формулюють відповідно до інформації, яку містить основна частина. Окремі елементи може бути включено до ре-ферату із вступу, це найчастіше відомості довідкового характеру. Із заключної частини до реферату ключають оцінки теоретичного і практичного значення результатів. Реферат здебільшого складає автор статті. Вибір виду реферату залежить від цінності змісту статті, її читацької адреси, доступності.

Розширені реферати повніше відображають зміст першо-джерела і більші за обсягом. Його складають, здебільшого кон-спектуючи найцінніші в науковому плані матеріали.

Реферування книг. На книги складають як короткі, так і роз-ширені реферати. У змісті реферату наводяться лише найважливіші аспекти змісту книги, без яких неможливо усвідомити її цільову спрямованість. передмову і перелік назв розділів, глав тощо в рефераті дублювати не слід.

Реферування звітної науково-техн. й дослідно-конс-трукторської д-ції – містить відомості про найновіші дослідження, тому вона становить особливий інтерес для користувачів, разом з тим ця д-ця належить до неопублікованих д-тів, кількість її примірників невелика