Сервіс / Створити елемент Outlook / Створити задачу Outlook / Відіслати звіт завдання.

11. У розділі Робота створіть три сторінки на базі різних декора­тив­них бланків.

12. Підберіть матеріали для реферату про програму OneNote, черпаю­чи дані з вікна довідки про програму. Скомпонуйте знайдені матеріали й відправте у MS Word для опрацювання.

13. Перейдіть у word-документ і вставте нотатку на полях.Текст нотатки такий: “Матеріали для реферату”. Вставте дату й надішліть нотатку-повідомлення електронною поштою керівникові роботи.

14. Завершіть роботу і продемонструйте її викладачеві.

Лабораторна робота № 16

Тема. Інтернет. Служби Інтернету.

Мета. Навчитися працювати зі службою пошуку інформації, використовувати для роботи пошукові системи веб-сторінок, телеконференції та служби FTP.

План

1. Послуги мережі Інтернет.

2. Гіпертекстова технологія WWW.

3. Послуги електронної пошти.

4. Телеконференції.

5. Служба FTP.

Теоретичні відомості

1. Послуги мережі Інтернет. Інтернет – це глобальна інформаційна мережа. Вона об’єднує велику кількість локальних, регіональних та корпоративних мереж з метою обміну даними й доступу до інформаційних ресурсів.

Усі послуги, що їх надає мережа Internet можна умовно поділити на дві категорії: обмін інформацією між абонентами мережі та використовування баз даних мережі.

До послуг зв’язки між абонентами належать:

Telnet – віддалений доступ. Дає можливість абоненту працювати на будь-якому ЕОМ мережі Iнтернет як на своїй власній, тобто запускати програми, міняти режим роботи т. д.

FTP (File Transfer Protocol) – протокол передачі файлів. Дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп’ютером мережі. Установивши зв’язок із видаленим комп’ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп’ютера на свій або скопіювати файл зі свого комп’ютера на віддалений.

NFS (Network File System) – розподілена файлова система. Дає можливість абоненту користуватися файловою системою віддаленого комп’ютера, як своєю власною.

Електронна пошта – обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Iнтернет. Існує можливість пересилання як текстових, так і графічних файлів. На розмір поштового повідомлення в мережі накладається певне обмеження.

Новини – отримання мережевих новин і електронних дошок ого­ло­шень та можливість розміщення інформації на мережеві дошки оголошень. Електронні дошки оголошень в Інтернеті формуються за певною тематикою. Користувач також може на власний вибір підписа­тися на будь-які групи новин.

Rsh ( Remote Shell) – віддалений доступ. Аналог Telnet, але працює тільки в тому випадку, якщо на віддаленому комп’ютері стоїть ОС UNIX.

Lpr – мережевий друк. Відправка файла в друк на віддаленому (мережевому) принтері.

Lpq – мережевий друк. Показує файли, які стоять у черзі на друк на мережевому принтері.

Ping – перевірка доступності віддаленої ЕОМ по мережі.

Talk дає можливість відкриття “розмови” з користувачем віддале­ної ЕОМ. При цьому на екрані одночасно видно текст і відповідь віддаленого користувача.

Iptunnel дає можливість доступу до сервера ЛВС NetWare, із яким немає безпосереднього зв’язку по ЛВС, а є лише зв’язок через Iнтернет.

Whois – адресна книга мережі Iнтернет. За запитом абонент може одержати інформацію про приналежність віддаленого комп’ютера, про користувачів.

Finger – отримання інформації про користувачів віддаленого комп’ютера.

Окрім указаних вище послуг, Інтернет надає також такі специ­фічні послуги.

Webster –мережева версія тлумачного словника англійської мови.

Факс-сервіс – дає можливість користувачу надсилати повідом­лення зв’язком факсиміле, користуючись факс-сервером мережі.

Електронний перекладач перекладає надіслані тексти з однієї мови на іншу.

Шлюзи – дають можливість абоненту відправляти повідомлення в мережі, які не працюють із протоколами TCP/IP (FidoNet, Goldnet, AT50).

До систем автоматизованого пошуку інформації в Iнтернеті належать такі системи.

Gopher – один із найпоширеніших засобів пошуку інформації в мережі, що дає змогу знаходити інформацію за ключовими словами й фразами. Робота із системою Gopher нагадує переглядання змісту. При цьому користувачу пропонують пройти крізь низку вкладених меню і вибрати потрібну тему. В Інтернеті сьогодні понад 2000 Gopher-систем, частина з яких є вузькоспеціалізованою, а частина містить більш різносторонню інформацію.

Gopher дає змогу одержати інформацію без указування імен та адрес авторів, завдяки чому користувач не витрачає багато часу. Він просто повідомляє системі Gopher, що саме йому потрібно, і система знаходить відповідні дані. Gopher-серверів понад дві тисячі, тому з їх допомогою не завжди просто знайти потрібну інформацію. У разі утруднень можна скористатися службою VERONICA, яка здійснює пошук у понад 500 системах Gopher, звільняючи користувача від потреби переглядати їх уручну.

WAIS – ще могутніший засіб отримання інформації, ніж Gopher, оскільки він здійснює пошук ключових слів у всіх текстах докумен­тів. Запити посилаються у WAIS на спрощеній англійській мові. Це значно легше, ніж формулювати їх мовою алгебри логіки, і це робить WAIS привабливішим для користувачів-непрофесіоналів.

У роботі з WAIS користувачам не потрібно витрачати багато часу, щоб знайти потрібні їм матеріали.

У мережі Internet існує понад 200 WAIS -бібліотек. Але оскільки інформацію надають переважно співробітники академічних органі­зацій на добровільній основі, велика частина матеріалів належить до сфери досліджень і комп’ютерних наук.

WWW – система для роботи з гіпертекстом. Потенційно вона є наймогутнішим засобом пошуку. Гіпертекст поєднує різні документи на основі наперед заданого набору слів. Наприклад, коли в тексті трапляється нове слово або поняття, система, що працює з гіпер­текстом, дає можливість перейти до іншого документа, у якому це слово або поняття розглядається детальніше.

WWW часто використовують як інтерфейс до баз даних WAIS, але відсутність гіпертекстових зв’язків обмежує можливості WWW до простого перегляду.

Користувач зі свого боку може використовувати можливість WWW працювати з гіпертекстом для зв’язку між своїми даними й даними WAIS і WWW так, щоб власні записи користувача “інтегру­валися” в інформацію для загального доступу. Насправді цього, звичайно, не відбувається, але сприймається саме так.

Майже всі послуги мережі побудовані на принципі клієнт–сервер. Сервером у мережі Internet називають комп’ютер, здатний надавати клієнтам (у міру надходження від них запитів) деякі мережеві послуги. Клієнт–сервер узаємодіють звичайно таким чином. Із при­ходом запитів від клієнтів сервер запускає різні програми надання мережевих послуг. У міру виконання запущених програм сервер відповідає на запити клієнтів.

2. Гіпертекстова технологія WWW. World Wide Web перекла­дається українською мовою як Всесвітня павутина. WWW є одним із найдосконаліших інструментів для роботи в глобальній світовій мережі Internet. Ця служба з’явилася порівняно недавно й усе ще бурхливо розвивається.

Найбільша кількість розробок має стосунок до батьківщини WWW – CERN, European Particle Physics Laboratory; але було б помилкою вважати, що Web є інструментом, який розробили фізики й для фізиків. Привабливість ідей, які лежать в основі проекту, перетворили WWW на систему світового масштабу, що надає інфор­мацію чи не в усіх сферах людської діяльності й охоплює приблизно 30 млн користувачів у 83 країнах світу.

Головна відмінність WWW від решти інструментів для роботи з Internet полягає в тому, що WWW дає змогу працювати майже зі всіма доступними зараз на комп’ютері видами документів: це можуть бути текстові файли, ілюстрації, звукові файли, відеоролики і т. д.

WWW – це спроба організувати всю інформацію в Iнтернеті, окрім того, будь-яку локальну інформацію на ваш вибір, як набір гіпертекстових документів. Ви переміщаєтеся мережею, переходячи від одного документа до іншого за посиланнями. Усі ці документи написано спеціально розробленою для цього мовою, яка називається HyperText Markup Language (HTML). Вона чимось нагадує мову, котру використовують для написання текстових документів, але HTML простіша. Причому можна використовувати не тільки інформацію, що надає Інтернет, а й створювати власні документи. В останньому випадку є низка практичних рекомендацій до їх написання.

Уся користь гіпертексту полягає у створенні гіпертекстових доку­ментів, і якщо вас зацікавив якийсь пункт у такому документі, то вам достатньо натиснути кнопку миші й отримати потрібну інформацію. Окрім того, в одному документі можна посилатися на інші, написані іншими авторами або навіть розміщені на іншому сервері. Водночас вам це подається як одне ціле.

Гіпермедіа ‒ це надмножина гіпертексту. У гіпермедії прово­дять­ся операції не тільки над текстом, а й над звуком, зображеннями, анімацією.

Документи у WWW відшукують за уніфікованою адресою доку­мента (URL), яка має такий загальний вигляд:

<тип інформаційного простору>://<назва сервера>/<назва каталогу>/<назва підкаталогу>/<назва файла>

Типи основних інформаційних просторів:

http – WWW-простір;

ftp – FTP-простір;

news – UseNet-простір;

mailt – простір адрес e-mail;

file – простір файлів.

Наприклад, набравши команду http://www.yahoo.com, можна отримати доступ до пошукової системи (каталогу) Yahoo, а звернув­шись за адресою news://biz.books.technical, – список новин у галузі технічної літератури.

Для зручної роботи користувача у WWW-просторі є спеціальні програми перегляду файлів – браузери: MS Internet Explorer, Netscape Navigator, Opera, Mosaic тощо. Їхня функція полягає в доставці на комп’ютер користувача копії файла, замовленого за його URL-адре­сою. Отримавши документ, його слід переглянути, записати на диск або, якщо потрібно, надрукувати. Браузери також дають змогу пересилати електронну пошту й редагувати документи за допомогою кнопок панелі інструментів чи команд головного меню.

Основні правила відшукання файлів за URL-адресами такі. Запустивши програму, відкривають новий файл. Щоб отримати шуканий файл, URL-адресу вводять у текстове поле Location чи Address і натискають на кнопку Open або вводу. Потрібно стежити за інформаційним рядком унизу екрана, де висвітлюються дані про те, скільки кілобайтів інформації вже надійшло, а скільки ще має надійти (часто це триває довго). Отримавши файл, гортають його за допомогою гіпертекстових посилань. Повернутися на попередню сторінку можна за допомогою кнопки Back, а перейти на наступну – Forward.

Якщо ж користувач не знає URL-адреси потрібного документа, йому допоможуть системи пошуку (сервери-каталоги) інформації за ключовими словами: Yahoo, Infoseek тощо. Увійти в Yahoo можна так: http://www.yahoo.com. Після цього потрібно конкретизувати тематику пошуку (освіта, спорт, погода, бізнес тощо), через знак “+” чи пропуск увести в текстове поле пошуку ключове слово чи два (наприклад, погода Славське тощо), натиснути на кнопку Search і через деякий час на комп’ютер надійдуть адреси ресурсів (сайтів), що містять інформацію про погоду в Славському. Клацнувши мишею на назві ресурсу, отримуємо доступ до інформації.

3. Послуги електронної пошти. Робота електронної пошти ґрунтується на принципі, що будь-який текст, набраний на клавіатурі, можна передати на сусідній комп’ютер чи на комп’ютер, розміщений на іншому континенті, через модем або мережеве з’єднання. Для цього потрібно скористатися будь-якою програмою, що підтримує електронний зв’язок: Pegasus Mail, MS Mail, MS Internet Explorer, MS Outlook Express, MS Outlook та ін. У пакеті MS Office 2003 це програма MS Outlook Express.

Вхід у поштові програми в системах колективного доступу захищений паролем, який для захисту інформації потрібно зберігати в таємниці, до того ж послуги тут зазвичай платні.

Поштові системи фірми Microsoft мають подібні головні меню, що значно полегшує роботу з ними. Принципи роботи такі. Запустивши програму й відкривши новий файл, можна в головному вікні написати лист, відповідні поля заповнити адресою адресата, адресами, кому висилати копії, а також темою листа. Щоб надіслати лист, потрібно натиснути на кнопку Send (Відправити). На панелях інструментів є кнопки для редагування тексту й роботи із файлами, а також кнопки для задання деяких параметрів.

Увійшовши в поштову систему, потрібно оглянути рядок статусу, де зазначено, чи вам надійшов лист. Щоб прочитати лист, потрібно натиснути на кнопку Open (Відкрити) і вибрати потрібний файл зі списку.

Листи для відсилання можна готувати заздалегідь на будь-якому комп’ютері й відправляти їх безпосередньо з дискети. Отримані листи можна зберігати в особистому каталозі, на дискеті або вилучати. Текст листа пишуть англійською мовою, чи українською, якщо є певність у тому, що адресат зможе його прочитати (тобто має потрібний декодер) або транслітерацією, якщо такої певності немає (наприклад, якщо лист відсилають за кордон). Лист має бути коротким, а додаткову інформацію (текст, графіку, музику) додають до листа як окремий файл (attachment). Адреса електронної пошти має такий вигляд: імя_користувача@хост.домен

4. Телеконференції. Обмін інформацією між користувачами в Інтернеті може відбуватися за допомогою телеконференції (служби новин, UseNet). Для цього комп’ютер повинен мати контакт із сервером новин і відповідне програмне забезпечення: програму Trumpet News Reader або Netscape Navigator, або MS Internet Explorer тощо. За допомогою телеконференцій можна отримати повідомлення на задану тему або надіслати інформацію на сервер новин чи конкретним учасникам.

Щоб увійти в режим новин, потрібно виконати команду News – з’явиться вікно для роботи з групами новин. Знаючи адресу сервера новин (News Host), можна приєднатися до нього. Якщо відшукати в меню програми команду для доступу до груп новин (Group, Show тощо) і виконати її, то можна отримати назви всіх груп на цьому сервері. Назви груп будуть у нижній або лівій частині екрана. Вони складаються зі слів чи їхніх скорочень, розмежованих крапками.

Підписку (Subscribe) на групу новин роблять так: вибирають потрібну групу й натискають на клавішу вводу – назва групи буде у верхній половині екрана або позначена 0. Можна відразу підписатися на декілька груп. Потрібну статтю з групи вибирають так само: виокремлюють групу і натискають на клавішу вводу – з’являється список статей групи. Із нього вибирають одну й знову натискають на клавішу вводу – на екрані відобразиться текст. Його можна записати на свій диск (Save), переслати поштою (Forward), висловити свою думку та розмістити її у файлі на сервері для загального доступу (Post), відповісти особисто авторові (Article, Author) тощо.

5. Служба FTP. Ця служба дає доступ до файлів на віддалених FTP-серверах (File Transfer Protocol). FTP – протокол передачі та отримання текстових та двійкових файлів. Вона дає змогу скопіювати файли на власний комп’ютер чи, навпаки, скопіювати файли із власного комп’ютера на віддалений сервер. Працювати з програмою FTP можна в режимі MS DOS.

Хід роботи

1. Запустіть програму для роботи з електронною поштою й увійдіть у поштову систему.

2. Надішліть листа ( текст довільний ) своєму другу.Приєднайте до листа створений раніше текстовий документ Word. Скористайтеся командою New.

3. Закрийте програму для роботи з електронною поштою.

4. Запустіть браузер Internet. Це може бути MS Internet Explorer або Netscape Navigator тощо.

5. Відкрийте веб-сторінку Волинського національного університету імені Лесі Українки.

6. Розгляньте тут умови вступу до університету. Перепишіть у звіт перші три умови.

7. Поверніться на титульну сторінку. Розгляньте інші розділи, які є на цьому сайті. Перепишіть їх у звіт.

8.Увійдіть у пошукову систему Yahoo.com.ua.Уведіть адресу: http://www.yahoo.com.ua

9. Ознайомтеся з правилами вступу до вищих навчальних закладів м. Луць­ка.Клацніть на гіперпосиланні Освіта. Уведіть ключове слово Луцьк і натисніть на кнопку Шукати. Розгляньте веб-сторінку деякого навчального закладу, клацнувши на відповідному гіпер­посиланні. Перепишіть прізвища проректорів університету.

10. Відшукайте найновіші підручники з економіки.

Зверніться до довільного сервера. Задайте відповідне посилання. Занотуйте у звіт назву найновішої книжки.

11. Ознайомтеся з новинами у вашому регіоні. Які важливі події відбулися?

12. Розгляньте поточну таблицю переможців олімпіади з математики.Уведіть адресу: www.yahoo.com.ua. Задайте ключові слова: олімпіада, Україна, Луцьк. Серед отриманих адрес продовжіть пошук потрібних переможців. Хто посідає сьогодні перше місце?

13.Закрийте всі відкриті файли (Close).

14. Виконайте додаткове завдання пошуку інформації за вказівкою викладача.

15. Завершіть роботу. Здайте звіти.

 

Лабораторна робота № 17

Тема. Використання мови HTML, програм MS FronPage або Word для створення веб-сторінок.

Мета. Навчитися створювати веб-сторінки різними засобами.

Теоретичні відомості

1. Основні відомості про гіпертекст. Гіпертекст – це електрон­ний документ, який містить гіперпосилання на інші документи. Гіперпосилання може мати вигляд підкресленого, виокремленого кольором тексту, рисунка або деякого значка. Воно містить невидиму для користувача частину – адресу файла чи адресу місця в документі, до якого потрібно перейти. Гіперпосилання реагує на вказівник і клацання миші. Якщо вказівник миші навести на гіперпосилання, то він набуде вигляду долоні. Якщо тепер клацнути лівою клавішею миші, то буде виконано перехід на інше місце в тексті або активізується новий файл. Такий файл може містити текст, звук чи відеозобра­ження. Гіпертекстову технологію застосовують для подання інформації у WWW-просторі, зокрема, для роботи з веб-документами.

2. Створення веб-сторінки за допомогою MS Word і FrontPage. Сучасні редактори FrontPage і MS Word дають змогу створювати веб-сторінки методом конструювання. Веб-сторінка складається з наборів кнопок, списків, документів, зображень, аудіо- та відеоінформації. Типовий простий веб-документ складається з текстових блоків, двох-трьох малюнків невеликих розмірів, горизонтальних ліній та гіперпосилань. Складніші веб-документи містять фрейми (укладені веб-сторінки), таблиці, елементи керування (кнопки, перемикачі, діалогові поля), динамічні ефекти й графічні Flash-об’єкти.

Розглянемо можливості комповзера, які має програма MS Word. Щоб створити веб-сторінку чи цілий веб-сайт, потрібно під час створення нового документа перейти на закладку веб-сторінки та ско­ристатися майстром або створити нову сторінку. У другому випадку алгоритм дій дизайнерів такий:

♦ командою Формат / Фон задають колір фону чи спосіб зама­льовування (заливки) екрана деякою текстурою з меню;

♦ уводять текст, вибираючи шрифт, його розмір, колір, вирівню­вання тощо;

♦ створюють списки так, як у звичайному текстовому редакторі;

♦ уставляють лінії командою Вставити / Горизонтальна лінія. Вибирають вигляд лінії з меню;

♦ за допомогою команди Таблиця створюють і форматують таблиці;

♦ використовують команду Вставити для вставляння картинок, фотографій, відеофайлів, звуку, гіперпосилань, рухомих рядків тощо;

♦ записують створений файл на диск і переглядають його браузером.

Є три типи текстових блоків: короткі (по два-три речення) текстові абзаци, списки, таблиці.

Згідно з прийнятим стандартом абзаци на веб-сторінці розмежо­вуються порожнім рядком і не мають відступів у першому рядку. Абзац може бути вирівняно до одного з країв або до центру екрана. Особлива зручність перегляду інформації зумовлена тим, що в нормальному режимі на веб-сторінці немає горизонтальної смуги прокручування (а вертикальна є). Браузер автоматично масштабує горизонтальне зображення різних елементів сторінки, ураховуючи характеристики комп’ютерного монітора клієнта й розміри вікна, у якому демонструється документ.

3. Мова HTML – Hyper Text Markup Language (мова для розмічування гіпертекстових документів) з використанням тегів. Для підготовки html-файла можна використати текстовий редактор NotePad. Після написання файл потрібно зберегти на диску з певною назвою з розширенням htm чи html. Текст мовою HTML (html-файл) має таку загальну структуру

<HTML>

<HEAD>

<TITLE> Назва вікна веб-сторінки </TITLE>

</HEAD>

<BODY параметри>

Це моя перша веб-сторінка. Згодом я напишу про себе…

</BODY>

</HTML>

Теги бувають одинарними й парними. Більшість тегів парні, наприклад тег означення HTML-файла: <HTML>... </HTML>. Парні теги позначають початок і кінець межі дії команди. Теги записують у кутових дужках. Тег, який закриває область дії, має косу риску. Не забувайте її писати, інакше тег працюватиме неправильно. Тег може містити параметри, які користувач записує в першому тезі через пропуск, наприклад, <BODY TEXT=“red”>.

Між тегами <TITLE>...</TITLE> пишуть заголовок сторінки, а між <BODY napaметри>...</BODY> – основний текст, до якого застосовують теги форматування.

Розглянемо головні параметри тега BODY:

BACKGROUND = “шлях до графічного файла” – задає картинку для фону; BGCOLOR = “white” – задає білий колір фону, якщо не використовується фон-картинка; TEXT = “black” – задає колір тексту (тут чорний) на сторінці.

4. Теги для форматування тексту. Розглянемо головні теги.

<Р> – початок нового абзацу; його прийнято записувати в кінці попереднього. Наступне речення починатиметься з нового, вирівня­ного до лівого краю абзацу без відступу в першому рядку.

<BR> – наступний за цим тегом текст буде наведено в новому рядку без пропуску порожнього рядка.

<HR> – буде проведено горизонтальну лінію.

<В> текст </В> – жирний шрифт тексту, що є між тегами.

<І> текст </І> – шрифт-курсив.

<U> текст </U> – підкреслений шрифт.

<SUB> текст </SUB> – нижній індекс, наприклад у А₂.

<SUP> текст </SUP> – верхній індекс, наприклад, Т^а, а².

<BIG> текст </BIG> – великий шрифт.

<SMALL> текст </SMALL> – малий шрифт.

<ЕМ> текст </ЕМ> – виокремлений курсивом текст (тег І).

<В> <І> текст </Іх/В> – жирний курсив. Цей приклад демонструє застосування вкладення тегів.

Окремим типом абзацу є заголовок. Є шість видів заголовків, які відрізняються розмірами символів:

<Н1>Заголовок 1</Н1>;

<Н2>Заголовок 2</Н2>;

<НЗ>Заголовок 3</Н3>;

<Н4>Заголовок 4</Н4>;

<Н5>Заголовок 5</Н5>;

<Н6>Заголовок 6</Н6>.

Заголовок стандартно вирівнюють до лівого краю вікна. Якщо вирівнювання певного елемента на сторінці потрібно задати явно, то використовують теги вирівнювання:

<CENTER> елемент </CENTER> – вирівнювання до центру;

<LEFT> елемент </LEFT> – вирівнювання до лівого краю;

<RIGHT> елемент </RIGHT> – вирівнювання до правого краю.

Інформацію можна подати у вигляді таблиці без рамок за допо­могою парного тега <PRE>...</PRE>. Текст у середині цього тега оформляють засобами табуляції. Браузер такий текст не переформато­вуватиме.

5. Тег задавання параметрів шрифту FONT. Щоб задати назву конкретного шрифту, його розмір і колір, використовують парний тег FONT з параметрами FACE, SIZE та COLOR. Наприклад,

<FONT FACE = “Decor, Arbat, Kudriashov” SIZE = +2 COLOR = “red”> текст </FONT>

Якщо на комп’ютері клієнта встановлено шрифт Decor, то його буде застосовано до цього тексту, в іншому випадку браузер застосує шрифт Arbat чи Kudriashov, інакше – певний стандартний шрифт, наприклад Times New Roman. Розміри символів шрифту можуть бути від 1 до 7. Розмір 3 уважають стандартним, він приблизно відповідає 10 пікселям. Розмір 7 є найбільшим. Число 2 як значення параметра SIZE означає другий розмір. Число +2 означає, що розмір шрифту має бути на дві одиниці більший, ніж стандартний, тобто п’ятий. Число –2 означатиме перший розмір, тобто на дві одиниці менший, ніж стандартний. Колір тексту буде червоний.

6. Створення списків. Є три типи списків: ненумерований, нумерований, означення. Список може мати заголовок, який охоплюють тегами <LH>...</LH>, наприклад <LH>Інформатика</LH>.

Ненумерований список утворюють за допомогою парного тега <UL>...</UL> і одинарних тегів <LI>, наприклад так:

<LH> Ми вивчаємо предмети: </LH>;

<UL>;

<LІ>інформатика;

<LІ>математика;

<LI>англійська мова;

<LI>історія;

</UL>.

На екрані отримаємо таке (ліворуч, а не в центрі): Ми вивчаємо предмети:

• інформатика;

• математика;

• англійська мова;

• історія.

Нумерований список створюють за допомогою парного тега <OL>...</OL> з необов’язковим параметром TYPE та одинарних тегів <LI>, наприклад так:

<LH> Ми вивчаємо предмети: </LH>;

<OL TYPE="1">;

<LI>Інформатика;

<LI>Англійська мова;

<LI>Історія;

</OL>.

На екрані отримаємо:

Ми вивчаємо предмети:

1. Інформатика;

2. Англійська мова;

3. Історія.

Значення “і” чи “І” параметра TYPE задає нумерацію римськими малими (і, іі, ііі, iv,...) або великими (І, II, III, IV,...) цифрами, а значення “а” чи “А” – латинськими малими (a, b, c, d,...) чи великими (А, В, С,...) буквами.

7. Вставляння графічних і відеофайлів. Графічні зображення (фотографії, малюнки, піктограми тощо) зберігаються на серверах в окремих файлах із розширеннями bmp, jpg, gif та іншими й подаються на екран клієнта за допомогою команди, що задається одинарним тегом <IMG> з параметрами:

<IMG SRC=“aдpeca графічного файла” ALT= “альтернативний текст” ALIGN=“left” WIDTH=“240” HEIGHT=“200”>

Обов’язковим є лише перший параметр SRC. Альтернативний текст – це текст, який виводитиметься замість малюнка, якщо браузер не може прийняти графічний файл або якщо вимкнено режим відображення графіки. Параметр ALIGN задає місце розташування малюнка на екрані, а параметри WIDTH і HEIGHT – його розміри по ширині й висоті в пікселях або відсотках. Наприклад, <IMG WIDTH=“300”> задає ширину малюнка 300 пікселів; <IMG WIDTH=“50 %”> задає ширину малюнка півсторінки в горизонтальному напрямі.

Для проведення ліній різної довжини й товщини застосовують параметри WIDTH і SIZE. Наприклад, тег <HR SIZE=“30” COLOR= “red”> замість звичайної лінії дає червону смугу завтовшки 30 пікселів.

Зображення можна подати в рамці, що рекомендують робити, якщо його використовуватимуть як гіперпосилання. Для створення рамки навколо зображення призначений параметр BORDER= “товщина рамки в пікселях”.

Справа і зліва від малюнка, що його обгортає текст, можна зробити вільний простір: HSPACE = “кількість пікселів”. Можна створити вільний простір також над і під малюнком: VSPACE = “кількість пікселів”.

За допомогою тега IMG можна вставити також відеофільм, який запускатиметься в момент відкриття веб-сторінки:

<IMG DYNSRC=“адреса відеофайла”>

8. Адреси файлів. Для виклику віддалених файлів, тобто файлів, які є на серверах у мережі, адресу записують із зазначенням назви протоколу доступу http і URL-адреси файла. Для доступу до файлів на локальному диску використовують протокол доступу file: “ file:///диск:/ шлях до файла”.

Наприклад, “file:///d:/mycatalog/mypage.htm”. Назву протоколу можна інколи не писати, наприклад SRC=“c:/windows98/Kec.bmp”.

Якщо графічні чи інші файли є в тому ж каталозі, що основний html-файл, то достатньо зазначити лише назву файла, наприклад SRC=“myfoto.gif”. Якщо файл є в деякому сусідньому каталозі images, то шлях до нього можна подати так: “/images/myfoto. Gif”. Отже, тег IMG може мати такий вигляд:

<IMG SRC=“c:/windows98/Кec.bmp” ALT=“Jiic”>.

9. Вставляння гіперпосилань. Є два види гіперпосилань: 1) на файл; 2) на певне місце на цій сторінці, а саме: на початок сторінки – top, кінець сторінки – bottom, на деякий позначений текст. Гіперпоси­лання вставляють за допомогою парного тега <А>...</А> з пара­метром HREF = “адреса файла”. Значеннями параметра можуть бути слова top, bottom чи позначений текст.

Гіперпосиланням може бути текст або певне графічне зобра­ження. Розглянемо на прикладі випадок, коли гіперпосиланням є текст. Нехай у реченні “Мене звати Світлана” слово “Світлана” потрібно зробити гіперпосиланням на файл “newinf.htm”, що містить додаткові відомості про Світлану (цей файл ще потрібно створити). Це роблять так:

Мене звати <А HREF = “newinf.htm”> Світлана</А>.

На екрані слово Світлана буде підкреслено й зображено іншим кольором. Колір гіперпосилання визначається в тезі BODY парамет­ром LINK = “колір”. Крім цього, корисними є ще два параметри: VLINK= “інший колір” – змінює колір гіперпосилання на інший після першого використання; ALINK = “ще інший колір” – змінює колір активізованого користувачем гіперпосилання на ще інший.

Розглянемо, як певне графічне зображення зробити гіперпосилан­ням. Для цього в середині тега <А>...</А> потрібно використати тег IMG. Наприклад, фотографію Світлани, що є у файлі “svitlana.gif”, візьмемо в рамку й зробимо з неї гіперпосилання на файл newinf.htm:

<А HREF = “newinf.htm”> <IMG SRC = “svitlana.gif” BORDER =8 ></A>

Клацнувши у веб-сторінці на фотографії Світлани, отримаємо на екрані файл із додатковою інформацією про неї.

Розглянемо другий тип гіперпосилань – посилання в межах сторінки. Спочатку потрібно позначити місце на сторінці, куди відбу­ватиметься перехід. Якщо з певного місця перехід має виконуватися на початок сторінки, то в місце html-файла, що відповідає початку сторінки, уводять тег, який називають якорем:

Аналогічно позначають (кидають якір) певне місце в кінці файла: <АNАМЕ=“#кінець”х/А>.

Будь-яке місце в тексті можна позначити за допомогою тега:

<А NАМЕ=“#моя позначка”></А>. Тепер на сторінці розстав­ляють посилання на створені позначки:

<А HREF=“#noчaток (#кінець або #моя позначка)” > текст гіпер­посилання </А>.

Якщо одна сторінка займає декілька екранів, то в кінці сторінки варто вставити гіперпосилання для переходу на її початок, наприклад:

Тепер можна перейти <А НRЕF=“#початок”> на початок </А> сторінки.

10. Вставляння звуку та відеозображення. Важливо пам’ятати, що назви звукових файлів мають розширення au, wav, mid, midi, ra, а відеофайлів – avi, vivo, mpeg тощо. Щоб уставити звук чи відео, достатньо як значення параметра HREF у тезі гіперпосилання задати шлях до відповідного звукового чи відеофайла, який уже є на диску, наприклад:

Тепер <А HREF=“mysound.wav”> послухайте мене (150 Кб) </А>.

Текст послухайте мене (150 Кб) стане гіперпосиланням, клацнувши на якому, можна почути привітання, застереження, деяку інформацію, заздалегідь записану, наприклад, за допомогою програми Фонограф у файл “mysound.wav” обсягом 150 кілобайтів. Оскільки звукові й відеофайли завантажуються довго, рекомендують зазначати в гіперпосиланнях їхні обсяги в кілобайтах.

Щоб звуковий чи відеоефект повторювався декілька разів, наприклад двічі, у тезі <А> використовують параметр LООP=2.

Щоб звук із певного файла пролунав у момент запуску сторінки, потрібно використати тег <BGSOUND SRC=“адреса звукового файла”>. Інший спосіб – використайте тег <EMBED SRC=“адреса звукового файла”> і, крім звукового ефекту, отримаєте на екрані магнітофонну панель для регулювання тривалості і сили звуку, припинення чи продовження звучання тощо.

11. Поняття про динамічні ефекти. Динамічними називають ефекти, коли графічні зображення на веб-сторінці змінюються з часом, елементи сторінки змінюють розміри або навіть свій зміст після клацання над ними мишею, текст “біжить” уздовж екрана тощо.

Розглянемо ефект рухомого тексту в смузі, що має висоту HEIGHT =“висота в пікселях” і фон BGCOLOR =“колір фону”. Ефект ство­рюється за допомогою парного тега <MARQUEE>...</ MARQUEE>:

<MARQUEE BGCOLOR= “green” HEIGHT =“40”> Вас вітає фірма Дeoл</MARQUEE>

Текст “Вас вітає фірма Деол” рухатиметься у рядку справа наліво, заходитиме за край екрана й з’являтиметься знову праворуч. Такий ефект рекомендують застосовувати до заголовків сторінки.

Ефект відбивання від країв екрана забезпечує параметр BEHAVIOR = “alternate”, а зупинити рядок біля лівого краю екрана може значення цього параметра “slide”. Значення “right” параметра DIRECTION забезпечить ефект руху в протилежний бік.

Обмеження кількості проходів, наприклад числом 5, задають параметром LOOP – “5”. Смугу можна відцентрувати за допомогою параметрів HSPASE і VSPACE. Швидкість руху задає параметр SCROLLAMOUNT=“3”, де значення вибирають із діапазону від 1 (повільно) до 10 (швидко).

Інші динамічні ефекти створюють за допомогою процедур із використанням мов програмування Visual Basic Script або JavaScript.

Зауваження. Немає єдиного стандарту мови HTML. Деякі теги чи їхні параметри діють не у всіх браузерах. Деякі теги й параметри для різних браузерів називають по-різному. Якщо в написанні тега, назви параметра чи в його значенні допущено синтаксичну помилку, то тег чи параметр не діятимуть.

Хід роботи

1. Запустіть програму MS Word. Створіть веб-сторінку про себе. Перейдіть на закладку веб-сторінки й скористайтесь майстром.

2. Зробіть заливку екрана зеленого кольору. Скористайтесь командою Формат / Фон …

3. Уведіть текст, який містить інформацію про вас. Виберіть відповідний шрифт, колір шрифту задайте жовтий і вирівняйте текст довільно.

4. Створіть список ваших улюблених предметів (так само, як і у звичайному редакторі).

5. Застосуйте до вашої веб-сторінки вставляння ліній. Ско­ристайтеся командою Вставити / Горизонтальна лінія / Вибрати вигляд лінії з меню…

6. Розмістіть на веб-сторінці таблицю з прізвищами ваших улюбле­них співаків і назви пісень, які вони виконують.Скористайтеся командою Таблиця.

7. Уставте у веб-сторінку рисунок або фотографію.Скористайтеся командою Вставити…

8. Уставте у веб-сторінку гіперпосилання на раніше створений документ, який містить інформацію про ваших кумирів. Скорис­тайтеся командою Вставити…

9. Уставте у веб-сторінку її заголовок.Текст заголовку зробіть рухомим рядком, довільного кольору й розміру. Скористай­теся командою Вставити…

10. Запишіть свій голос за допомогою програми Фонограф (наприк­лад, розповідь про себе) у звуковий файл і вставте звук у веб-сторінку. Скористайтеся командою Вставити…

11. Запишіть створену сторінку на диск і перегляньте за допомогою браузера.

12. Зробіть таку ж сторінку, користуючись мовою HTML. Використайте інформацію з теоретичних відомостей про теги. Уставте в документ гіперпосилання на інший html-файл та посилання на початок і кінець документа.

13. Продемонструйте виконані завдання викладачеві.

14. Завершіть роботу.

 

Тестові завдання для самоперевірки знань