Відновні властивості гідрохінону


Реактиви та обладнання: пірокатехін (5% -й розчин), резорцин (5%-розчин),гідрохінон(5%-й розчин),пірогалол(5%-й водний розчин),Фелінг I та II, нітрат срібла (1%-й розчин),гідроксид амонію (5%-й розчин), водяна баня.

У чотири пробірки вносять по 0,5 мл Фелінг I та II. Потім у першу пробірку добавляють 2 мл 5%-го розчину резорцину, у другу-2 мл 5%-го розчину гідрохінону, у третю -2 мл 5%-го розчину пірокатехіну, у четверту -2 мл 5%-го розчину пірогалолу. Реакційні суміші в пробірках нагрівають на водяній бані . Спостерігають, як синє забарвлення реактиву Фелінга змінюється і одночасно утворюється осад оксиду купруму (I) червоного кольору.

Аналогічний дослід проводять із розчинами даних фенолів і аміакатом гідроксиду срібла .У процесі нагрівання одержаних реакційних сумішей спостерігають ,як утворюється осад металічного срібла чорного кольору.

IV. Висновок заняття

V. Домашнє завдання

VI. Контрольна робота

Література:

1. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992.

2. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986.-с.125-135

3. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с.684-704.

4. В.М.Найдан. Органічна хімія. Малий лабораторний практикум. – К.:

Вища школи.

 

 

Лабораторне заняття №24

Тема: Феноли

Мета: На основі електронної будови фенолу та взаємного впливу атомів в молекулі вивчити і закріпити кислотні властивості фенолу та реакції SE2

 

I. Теоретичні питання теми:

1. Характеристика, ізомерія, номенклатура фенолів.

2. Електронна будова фенолу.

3. Взаємний вплив атомів в молекулі фенолу.

4. Вплив замісників І та ІІ роду на зміну кислотно-основних властивостей фенолу. Порівняти із спиртами.

5. Хімічні властивості фенолу:

1. реакції за рахунок бензенового ядра (нітрування, сульфування, бромування).Порівняти з бензеном.

2. реакції за рахунок групи ОН (реакція з металічним Nа, гідроксидом натрію, окиснення).

6. Поняття про фенолформальдегідні смоли (одержання наволачних смол).

7. Біологічне значення фенолів.

8.Методи синтезу фенолу ( лужнна плавка, кумольний метод Сергеєва).

 

II. Висновок заняття

III. Домашнє завдання

IV. Контрольна робота

 

Література:

1. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. - с.385-395.

2. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія К.: Вища школа, 1986. - с.125-135.

3. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с.684-704.

 

 

Лабораторне заняття № 25.

Тема: Хімічні властивості аніліну та диметиланіліну

Мета: Навчитися проводити досліди на підтвердження хімічних властивостей аніліну, пояснювати їх, враховуючи взаємний вплив атомів в молекулі

 

I. Теоретичні питання теми:

1. Що називається ароматичними амінами? Навести приклади.

2. Класифікація амінів. Навести приклади.

3. Електронна будова аніліну та взаємний вплив атомів в молекулі.



4. Реакції амінів за рахунок NH2-групи (утворення солей з HCl, Н2SO4 реакція з оцтовим ангідридом).

5. Реакції аніліну за рахунок бензольного ядра(реакція з Br2).

II. Лабораторні досліди. Методика і техніка експерименту, які розкривають хімічні властивості аніліну.

Доведення основних властивостей аніліну

Реактиви та обладнання:анілін(водно-спиртовий розчин), хлоридна кислота( 10% -й розчин), синій лакмус( розчин).

У пробірку вносять 2 мл води і 3-4 краплі розчину синього лакмусу. Потім у пробірку добавляють 5-6 крапель 10% -го розчину хлоридної кислоти При цьому забарвлення індикатора змінюється на червоне Після цього до одержаної в пробірці реакційної суміші краплями добавляють водно- спиртовий розчин аніліну, гарно перемішуємо. Спостерігають за зміною забарвлення індикатора ,який знову набуває синього кольору, характерного для даного індикатора в нейтральному середовищі.

2. Утворення і розклад солей аніліну

Реактиви та обладнання : анілін, NaOH(10% -й розчин), хлоридна кислота (конц.),H2SO4(10% -й розчин), дифеніламін, C2H5OH

У 2 пробірки вносять по 2 мл води і по 2-3 краплі аніліну. Суміш аніліну і води в пробірках енергійно перемішують .Утворюється емульсія аніліну у воді .До одержаної емульсії в одну пробірку краплями добавляють концентровану хлоридну кислоту, а в іншу- 10% -й розчин H2SO4. Спостерігають , як в обох пробірках відбувається екзотермічні реакції. У пробірці із хлоридною кислотою емульсія аніліну розчиняється й утворюється однорідний розчин.Солянокислий анілін ,який утворився ,добре розчиняється у воді. У пробірці із сульфатною кислотою випадає осад важкорозчинного у воді сірчанокислого аніліну білого кольору.

Після цього до реакційної суміші в кожну пробірку добавляють 10%-й розчин NaOH . У пробірці з.солянокислим аніліном рідина мутніє через утворення емульсії аніліну. У пробірці з сірчанокислим аніліном осад розчиняється і рідина також мутніє через утворення емульсії аніліну.

Ацилування аніліну

Реактиви та обладнання: анілін, оцтовий ангідрид.

У пробірці енергійно змішують 1 мл аніліну з 3 мл води. До одержаної емульсії добавляють 1 мл оцтового ангідриду. Обережно! Оцтовий ангідрид дає опіки!! Одержану реакційну суміш перемішують скляною паличкою. Спостерігають за утворення осаду ацетаніліну. Суміш в пробірці стає густою.

Бромування аніліну

Реактиви та обладнання: анілін, бромна вода( насичений розчин).

У пробірці змішують 2 краплі аніліну з2 мл води. До одержаної емульсії добавляють бромну воду. Спостерігають, як знебарвлюється бромна вода і утворюється осад білого кольору.

Окиснення аніліну

Реактиви та обладнання анілін, хромова суміш.

Краплю аніліну змішують у пробірці з 2-3 мл води . До одержаної емульсії добавляють 2 мл хромової суміші. Реакційна суміш забарвлюється в інтенсивний темно-зелений колір, який змінюється спочатку на синій ,а потім – на чорний. Продуктом окиснення аніліну біхроматом є барвник аніліновий чорний –це суміш речовин різної будови .

III. Висновок заняття

IV. Домашнє завдання

V. Контрольна робота

VI. Література:

1. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. –с.415-420.

2. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986.- с.208-220.

3. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с.662-672.

4. В.М.Найдан. Органічна хімія. Малий лабораторний практикум. – К.: Вища школа, 1994.

 

 

Лабораторне заняття № 26

Тема: Аліфатичні та ароматичні аміни

Мета: На основі електронної будови молекули та взаємного впливу амінів вивчити кислотно-основні властивості та закріпити їх

 

I. Теоретичні питання теми:

 

1. Характеристика аліфатичних амінів.

2. Класифікація, номенклатура амінів.Навести приклади.

3. Електронна будова метиламіну, диметиламіну і триметиламіну.

4. Що називається ароматичними амінами .Навести приклади.

5. Класифікація ароматичних амінів.

6. Електронна будова аніліну. Взаємний вплив атомів в молекулі.

7. Порівняння основних властивостей аліфатичних і ароматичних амінів.

8. Реакції аліфатичних і ароматичних амінів з мінеральними кислотами, галогенопохідними та хлористим ацилом . Відношення амінів до НNO2.

9. Реакції електрофільного заміщення в ароматичних амінах (бромування, сульфування, нітрування). Орієнтація NH2-групи.

10.Сульфанілова кислота, її похідні, біологічне значення.

II. Висновок заняття

III. Домашнє завдання

IV Контрольна робота

 

Література:

1. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992.-с. 415-420.

2. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986.-с.208-220.

3. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с.662-672.

 

Лабораторне заняття № 27

Тема: Багатоядерні ароматичні сполуки

Мета: Вивчити і закріпити знання про властивості багатоядерних ароматичних сполук. На основі будови їх молекул та взаємному впливі атомів молекулі

 

I. Теоретичні питання теми:

 

1. Що називається багатоядерними ароматичними сполуками? Навести приклади.

2. Класифікація багатоядерних ароматичних сполук. Навести приклади.

3. Електронна будова нафталіну та антрацену. Ароматичність . Правило Хюккеля.

4. Хімічні властивості нафталіну ( бромування, нітрування, окиснення, сульфування, гідрування).

5. Правило заміщення в нафталіновому ядрі.

6. Хімічні властивості антрацену ( бромування, окиснення, гідрування).

7. Фенантрен. Будова молекули . Біологічне значення.

 

 

II. Висновок заняття

III. Домашнє завдання

IV. Контрольна робота

 

Література:

1. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992.-с. 440-460.

2. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986.-с.93-97.

3. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001.

 

 

 

Лабораторне заняття № 28-29









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь