Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Предмет для полеміки навколо педагогічної думки
А.С.Макаренко (1888-1939), у своїй “Книзі для батьків” привертає увагу до вузлових проблем сім’ї, формує педагогічне мислення батьків, спрямовує їх на аналіз мотивів поведінки і вчинків дітей, на розв’язок складних морально-етичних проблем, дає конкретні вказівки і поради, які повинні знати сучасні батьки, щоб керуватися ними. Ознайомившись з першими розділами рукопису “Книги для батьків”, письменник П.А.Павленко писав Антону Семеновичу: ”Ви розпочали книгу, велике народне значення якої у багато разів перевершує “Педагогічну поему”, твір рідкісний за правдивістю, але все ж написаний на поодиноку тему, а “Книга для батьків” – це те, чого ще ніколи не було в нашій літературі як жанру... Вона має звучати як проповідь, як маніфест, як підручник благородства” (А.С.Макаренко Пед. соч. – М., 1985. – Т.5. – С.319):
Виховання дітей - найважливіша галузь нашого життя. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері, вони також будуть вихователями своїх дітей... Наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною. Якщо ви бажаєте народити громадянина і обійтися без батьківської любові, то будьте ласкаві, попередьте суспільство про те, що ви хочете зробити таку гидоту. Люди, виховані без батьківської любові, - часто скалічені люди. Потрібно прагнути до правильного виховання, щоб потім не довелося займатися перевихованням, що набагато важче. Навіть у тому випадку, якщо сім'я переживає деякі матеріальні тяготи, не можна обмежуватися однією дитиною. Дуже часто єдина дитина звикає до свого виключного становища і нерідко стає справжнім деспотом в сім'ї. Завжди ви повинні пам'ятати: ви народили і виховуєте сина чи дочку не лише для вашої батьківської радості. У вашій сім'ї і під вашим керівництвом зростає майбутній громадянин, майбутній діяч і майбутній борець. Якщо ви наплутаєте, виховаєте погану людину, горе від цього буде не тільки вам, але й багатьом людям, і всій країні. Ваша власна поведінка - найвирішальніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте її або наказуєте їй. Ви виховуєте її кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте чи горюєте, як ви звертаєтеся до друзів і до ворогів, як ви смієтесь, читаєте газети - все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває... А якщо вдома ви грубі чи хвалькуваті, або пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не потрібно думати про виховання: ви вже виховуєте ваших дітей, і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради й методи вам не допоможуть.
Батьківська вимогливість до себе, батьківська повага до своєї сім'ї, батьківський контроль за кожним власним кроком - ось перший і найголовніший метод виховання! Потрібно насамперед самому бути хорошим громадянином і вносити власне громадянське самопочуття в сім'ю. Дітям необхідно своєчасно допомогти, своєчасно зупинити їх, спрямувати. Таким чином, від вас вимагається тільки постійний коректив до життя дитини, але зовсім не те, що зветься водінням за руку... Для виховання потрібно не багато часу, а розумне використання малого. У виховній роботі не буває дрібниць. Із них складається життя. Головне у виховній роботі полягає в організації життя сім'ї з уважним урахуванням дрібниць. Значним внеском у педагогічну науку стало вчення А. С. Макаренка про батьківський авторитет. Чимало батьків, особливо ті, чиї діти неслухняні, вважають, що авторитет дається від природи, що це - особливий талант; якщо ж такого таланту немає, то й зробити нічого не можна. Зрозуміло, що такі батьки помиляються. Деякі батьки намагаються побудувати свій авторитет на фальшивих, хибних, помилкових засадах. А. С. Макаренко дав глибокий аналіз різних типів помилкового авторитету і виділив: авторитет придушення - найстрашніший вид авторитету батька; авторитет віддалі - авторитет чванства; авторитет педантизму за принципом: "Коли я сказав, то так і повинно бути"; авторитет резонерства - нескінчених повчань; авторитет любові, коли сім'я проймається морем сентиментальності, солодких слів і поцілунків; авторитет доброти - найнерозумніший вид авторитету, при якому батьки готові жертвувати чим завгодно; авторитет дружби -найчастіше буває в сім'ях інтелігенції, в яких діти починають виховувати батьків; авторитет підкупу - найаморальніший вид авторитету, коли "слухняність" купується подарунками, грошима й обіцянками. Але найчастіше батьки взагалі не думають ні про який авторитет. Буває й так, що батько дотримується одного виду авторитету, а мати іншого. Інколи батьки просто не звертають уваги на дітей і турбуються лише про власний спокій. А. С. Макаренко наголошував:
Потрібно відрізняти справжній авторитет від авторитету фальшивого, заснованого на штучних принципах, коли прагнуть домогтися слухняності будь-якими засобами. Головною основою батьківського авторитету тільки й може бути життя і праця батьків, їхнє громадянське обличчя, їх поведінка. Справжній авторитет ґрунтується на вашій громадянській діяльності, на ваших знаннях життя дитини, на вашій допомозі їй і на вашій відповідальності за її виховання. Хороших дітей можуть виховати лише щасливі батьки, які живуть цікавим, повноцінним життям. Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна. Особливого значення видатний педагог надавав ранньому вихованню дітей: В перші два-три роки закладається фундамент не лише фізичного здоров'я дитини, але й головні засади майбутньої особистості. Успіх виховання дитини визначається в молодшому віці, до 5 років. Якою буде людина, головним чином залежить від того, якою ви її зробите до п'ятого року життя. Якщо до шести років дитина виховується правильно і в неї сформовані певні навички активності та гальмування, то на таку дитину важко вплинути погано. Педагогіка має орієнтуватися не на негативні, а на позитивні риси особистості. Особливу увагу батьків, вчителів та вихователів А. С. Макаренко привертав до ігор з дітьми: Гра має важливе значення в житті дитини. Яка дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі. Хороша гра схожа на хорошу роботу. У кожній хорошій грі є насамперед робоче зусилля і зусилля думки. Гра без зусиль, гра без активної діяльності -завжди погана гра. Дехто думає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика від-повідальність, як і в праці, - звичайно, в грі хорошій, правильній. Найголовніше в дитячій грі, щоб дитина справді грала, творила, будувала, комбінувала.
Суттєво важливо, стверджував А. С. Макаренко, своєчасно привчати дітей до активної участі в сімейному господарстві і в праці, правильна постановка якої виховує такі якості як працьовитість, чесність, турбота, бережливість, відповідальність, здатність до орієнтації, оперативність. Батьки повинні пам'ятати, що, виховуючи хорошого і чесного господаря, вони тим самим виховують і хорошого громадянина: Творча праця можлива лише тоді, коли людина ставиться до неї з любов'ю, коли вона бачить в ній радість, розуміє її користь і необхідність, коли праця стає для неї основною формою прояву особистості і таланту.
Навчити творчої праці - особливе завдання батьків і вихователів. Творча праця зовсім неможлива у тих людей, які до праці ставляться з острахом, які бояться відчуття зусилля, бояться трудового поту, які на кожному кроці тільки й роблять, що намагаються швидше позбутися праці. Фізичний розвиток у праці, безумовно, має велике значення, але головна користь праці відображається в психічному, духовному розвитку людини. Духовний розвиток і має становити головну особливість людини.
У педагогічній спадщині А. С. Макаренка вперше в світовій педагогіці було дане наукове розв'язання проблеми статевого виховання дітей. Великий педагог виступав проти спроб виділити статеве виховання в якусь окрему, автономну галузь виховної роботи. У цих питаннях, на його думку, вирішальними є "не якісь окремі способи, спеціально призначені для статевого виховання, а весь загальний обсяг виховної роботи, вся його картина в цілому". Не спеціальні методи, а дисципліна, моральне усвідомлення і спосіб громадського життя забезпечують належний рівень статевого виховання. Відкрите і дуже передчасне обговорення статевих проблем викличе у дитини грубий раціоналістичний погляд на статеву сферу, покладе початок тому сексуальному цинізму, з яким ми сьогодні стикаємося на кожному кроці серед дітей, підлітків і молоді та який з особливою настирністю пропагують телебачення, інші засоби масової інформації, художня й довідкова література. Статеве виховання, наголошував А. С. Макаренко, - це передусім виховання культури соціальної особистості, вироблення уміння з дитинства володіти власними почуттями, уявою, виникаючими бажаннями, своєчасно гальмувати свої захоплення; виховання тієї інтимної поваги до статевих питань, які іменуються недоторканністю, чистотою і мудрістю. Сьогодні ж діти і підлітки ІУ-УІІ класів сміються з дівчаток, які зберігають цнотливість. Вельмишановні тата і мами, це ж наші з вами діти! В умовах сексуальної розбещеності неможливо зберегти генофонд роду, народу, нації, оскільки наші діти й онуки породжуватимуть олігофренів, моральних і фізичних калік, що призведе до загибелі українського народу. Байдуже спостерігати і мовчати, не рятувати власних дітей, бути бездіяльними – негідна поведінка для наших людей, батьків і матерів, суспільства і держави.
Вдумайтесь у поради А.С.Макаренка: • Питання про статеве виховання в сім’ї може бути вирішене правильно лише тоді, коли батьки добре усвідомлять саму мету, якої вони повинні досягти в статевому вихованні власних дітей. • Статеве життя людини має суттєво відрізнятися від статевого життя тварин. Але буває, що статеве життя людини відрізняється від статевого життя тварин не в кращий бік, а в гірший. • Суспільна мораль визнає нормальним і виправданим морально лише таке статеве життя, яке засноване на взаємному коханні і яке проявляється в сім’ї, тобто у відкритому громадянському союзі чоловіка і жінки, союзі, який має дві мети: людське щастя і народження та виховання дітей. Будь-яке інше статеве виховання буде обов'язково шкідливе і антигромадське. • Якщо батьки такої мети перед собою не поставлять, якщо вони її не досягнуть, їхні діти будуть жити життям, повним різних драм, нещасть, всякого бруду та суспільної шкоди.
Найбільш повно погляди А. С. Макаренка з питань сімейного виховання відбиті в "Лекціях про виховання дітей ", з якими він виступав по Всесоюзному радіо в 1937 році. У них А. С. Макаренко прагнув допомогти батькам навчитися роздумувати над своїми сімейними справами, бачити особливості власної сім'ї, навчитися робити із своїх спостережень правильні висновки. Крізь усі лекції червоною ниткою проходить глибока переконаність у тому, що виховання, будучи надзвичайно важкою справою, є водночас цілком доступним для кожної сім'ї. Важливо лише, щоб батьки серйозно, свідомо ставилися до виховання власних дітей і наполегливо долали неминучі на цьому шляху труднощі. У наші дні твори видатного педагога, як бачимо, не втратили свого значення. Основні їх положення залишаються актуальними, теоретично і практично значимими.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 378; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.232.196 (0.013 с.) |