Касіян Сакович перший в українській давній поезії створив монументальний образ ідеального національного героя і наділив його виразною виховною функцією.


В.Колосова

Іван Величковський – поет дуже цікавий. Саме поет, а не віршописець. Бо наділила його природа щирою іскрою художнього таланту – здатністю зірко вдивлятися у світ, гостро і парадоксально осмислювати його, відливати свої думки у місткі асоціації, колоритні образи, влучні дотепи. Віртуозно володіючи словом і віршем, він полюбляв експериментувати, шукати і розробляти нові й незвичні літературні форми. Це була типова людина епохи бароко (виділення наше. – І.С.) – ренесансна життєрадісність і життєлюбність поєднувалась у ньому з глибокою, щирою релігійністю, а це породжувало внутрішню суперечливість його душевного світу, його індивідуальну душевну драму, хоч і живило потужною енергією його творчість. Цікавий він ще й тим, що не займав високих посад, не мав поважних титулів і, бувши освіченою людиною, лишався все життя рядовим орачем рідної культурної ниви…

В.Колосова, В.Крекотень

…середніх здібностей, з великим хистом до спостережень, але без уміння та бажання використати свої знання на практиці, - ієромонах Климентій малюється нам як характерний представник того покоління, котре сполучило заповіти минувшини з якимись новими стремліннями та змаганнями. Бувши щирим прихильником того ладу життя, який сформувався за останні роки ХVІІ в. на Україні, Климентій є типовою звичайною людиною свого часу (виділення наше. – І.С.).

В.Перетц

 

 

Тема 12: Українська проза ХVІІ ст.

 

План:

1. Розвиток національних традицій ораторсько-проповідницької прози:

a) творчість Кирила Транквіліона-Ставровецького (р.нар. невід. — 1646) («Дзеркало богослів’я» (1618) та «Євангеліє учительне» (1619));

b) «Меч духовний» (1666), «Труби словес проповідних» (1674) Лазаря Барановича (1593 (1620?) — 1693);

c) Іоаникій Галятовський (р. нар. невід. — 1688) як теоретик і практик барокового казання. «Ключ розуміння» (1659, 1663, 1665), «Наука, альбо способ зложення казання» (1659);

d) Проповідницька проза Антонія Радивиловського (р. нар. невід. — 1688) — «Огородок Марії Богородиці» (1676) та «Вінець Христа, із проповідей недільних, як із квітів рожаних, сплетений» (1688): джерела, вставні новели у творах, жанрове розмаїття.

2. Збірки легендарних оповідань про чудеса Богородиці та її іконічних образів:

a) «Небо новоє» (1665, 1666, 1677), «Скарбниця потребная» (1676) Іоаникія Галятовського;

b) «Руно орошене» (1680) Димитрія Туптала (Ростовського) (1651 — 1709).

3. Історія укладання житійних збірників:

a) «Тератургима, або Чуда» (1638) Афанасія Кальнофойського (р. нар. і см. — невід.);

b) «Патерик Печерський» (1661);

c) «Книги житій святих» («Четьї Мінеї») (1689-1705) Димитрія Туптала (Ростовського), їхня жанрова природа.

 

Тексти:

Ø Баранович Л. Із книги «Меч духовний». Із книги «Труби словес проповідних» // Слово многоцінне… — Кн. 2. — С.276-284, 319-330.

Ø Галятовський І. Наука, альбо Спосіб складання казання // Там само. — Кн. 2. — С.417-446.

Ø Кальнофойський А. Тератургима, або Чуда // Там само. — Кн. 2. — С.200-255.

Ø Радивиловський А. Із книги «Огородок Марії Богородиці». Із книги «Вінець Христов» // Там само. — Кн. 2. — С.454-491.

Ø Транквіліон-Ставровецький К. Із книги «Зерцало богословія» // Там само. — Кн. 2. — С.264-265.

Ø Туптало Дмитро. Житія святих (Четьї Мінеї). – Т.І - VІ. – Львів, 2005-2008.

 

Література:

1. Возняк М. Історія... – Кн.1. – С.563-585, 591-603.

2. Галятовський І. Ключ розуміння. – К., 1985.

3. Грицай М.Давня українська проза. – К., 1976.

4. Деркач Б. Перекладна українська повість ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1960.

5. Ісіченко Ю. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця ХVІ – початку ХVІІІ ст. на Україні. – К., 1990. — С.52-163.

6. Козич Н. Із прозової спадщини Лазаря Барановиа // Укр. літературознавство. — 1968. — Вип. 4. С.108-113.

7. Крекотень В. Новелістичні жанри давньої української прози // Крекотень В. Вибрані праці. — К., 1999. — С. 188-205.

8. Крекотень В. Оповідання Антонія Радивиловського: з історії української новелістики ХVІІ ст.; легенди, анекдоти, фацеції, міфи, казки, байки, диспути, параболи. – К., 1983.

9. Крекотень В. Українська барокова проза // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.331-443.

10. Крекотень В. Українська ораторська проза другої половини ХVІІ ст. як об’єкт літературознавчого вивчення // Крекотень В. Вибрані праці. — К., 1999. — С.141-187.

11. Міяковський М. Антоній Радивиловський — південноруський проповідник ХVІІ ст. // Матеріали… — Т.1. — С.353-356.

12. Маслов С. Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность. – К., 1984. — С.54-119, 138-171.

13. Мостова Л. Світсько-риторичний тип мислення в ораторсько-проповідницькій прозі ІІ пол. ХVІІ ст. // Літературознавство. — Кн. 1. Доповіді й повідомлення. — К., 2000. — С.57-62.

14. Пачовський Т. «Книга Житій Святих» Дмитра Тупталенка-Ростовського // Дмитро Туптало у світі українського бароко: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — С.221-265.

15. Савченко І. «Руно орошенное» Димитрія Туптала: до проблеми формування творчої лабораторії письменника // Сучасний погляд на літературу: Зб. наук. праць. – Вип. 1. – К., 1999. – С.8-13.

16. Савченко І. Композиція житійного оповідання у Четьях-Мінеях Димитрія Ростовського (Туптала) (на матеріалі Житія Симеона Столпника) // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. – Вип. 2. – К., 1999. – С.63-74.

17. Сумцов М. Лазар Баранович // Матеріали… — Т.1. — С.345-347.

18. Сумцов М. Іоанникій Галятовський. Огляд змісту проповідей Іоаникія Галятовського // Там само. — Т.1. — С.347-352.

19. Чижевський Д. Історія... – С.281-285.

20. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. – К., 2004. – С.322-326, 361-367.

21. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.164-171, 219-235.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

…проза значно меншою мірою звільнилася від церковної залежності, ніж поезія, отже, більше була прив’язана до практичних потреб віри й церкви, а відтак християнського дидактизму.

В.Шевчук

У ХVІІ ст. значення жанру церковної проповіді – провідного жанру ораторської прози – і щодо змісту, і щодо суспільної функції відчутно переростало межі релігії. Церковна проповідь мала тоді загальнонаціональну культурну та політичну вагу. ХVІІ ст. було наУкраїні періодом напруженої боротьби народу за соціальне визволення, за утвердження національної гідності, за здобуття державної незалежності, за досягнення культурно-ідеологічної рівносильності з противником. Ці визначальні прагнення часу наклали відбиток і на культову ораторську прозу.

В.Крекотень

І.Галятовський був великим ерудитом свого часу, і головною вадою його писань стало те, що ерудиція цілком пригнічувала й поглинала його творчу індивідуальність, тож його твори переважно становили виписки й цитати з різних творів чужих, оригінальним при цьому був концепт книги, тобто план, схема і розуміння предмета викладу.

В.Шевчук

 

 

Тема 13: Розвиток української шкільної драми ХVІІ ст.

 

План:

1. Поняття про шкільну драму: причини появи, зв'язок із західноєвропейським театром.

2. Теорія шкільної драми:

а) жанрова система;

б) декламації та діалоги як початкові форми шкільної драми;

в) особливості композиції драматичних творів.

3. Драми різдвяного та великоднього циклу (драми-містерії). «Слово про збурення пекла» (І пол. ХVІІ ст.), «Царство Натури Людської» (1698).

4. Поняття про драми-міраклі. "Олексій, чоловік Божий" (1674).

5. Інтермедії: час виникнення, походження та ідейно-естетичні функції. Дві інтермедії до драми Якуба Гаватовича «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, посланця Божого» (1619).

Тексти:

Ø Анонім. Про Олексія, чоловіка Божого // Слово многоцінне… — Кн. 1. — С. 723-788.

Ø Анонім. Царство Натури Людської // Там само. — Кн. 3. — С. 319-361.

Ø Гаватовича Я. Трагедія, або Візерунок смерті… // Там само. — Кн. 1. — С. 676-722.

Ø Інтермедії на дві персони: син з татом // Українська література ХVІІ cт… – С.390-393.

Ø Слово о збуренні пекла // Там само. – С.364-374.

 

Література:

1. Андрущенко М. Київська шкільна драматургія // Андрущенко М. Парнас Віршотворний: Києво-Могилянська академія і український літературний процес ХVІІІ ст. - К., 1999. – С.76-100.

2. Антонович Д. Триста років українського театру 1619-1919. – К., 2001. – С.25-268.

3. Білецький О. Зародження драматичної літератури на Україні // Білецький О. Зібр. праць: У 5 т... – Т.1. – С.277-353.

4. Білецький О. Українська драматургія ХVІІ-ХVІІІ ст. // Матеріали… — Т.І. — С.455-484.

5. Возняк М. Історія... – Т.2. – С.148-200.

6. Грицай М. Українська драматургія ХVІІ–ХVІІІ ст. – К., 1974. — С. 13-31, 40-63, 97-120.

7. Грицай М. Українська література XVI – XVIIІ ст. і фольклор. — К., 1969. — С.54-58, 62-75.

8. Гудзій М. Українські інтермедії ХVІІ–ХVІІІ ст. // Українські інтермедії ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1960. – С.5-18.

9. Давній український гумор і сатира. – К., 1959. — С.43-70.

10. Драгоманов М. Найстаріші руські драматичні сцени // Матеріали… – Т.1. – С.257-261.

11. Єфремов С. Історія... – С.167-173.

12. Жовтяк І. Діалоги як навчально-дидактичний засіб в українських школах ХVІ-ХVІІІ ст. // Ідейно-художнє новаторство в українській літературі: Зб. наук праць. — К., 1985. — С.55-59.

13. Корній Л. Українська шкільна драма і духовна музика ХVІІ–ХVІІІ ст. // Європейське Відродження... – С.194-214.

14. Лужницький Г. Український театр: Наук. праці, статті, рецензії: Зб. праць. — Львів, 2004. — Т.І. — С.97-170.

15. Махновець Л. Інтермедії до драми Якуба Гаватовича // Рад. літературознавство. – 1962. — №3. – С.60-76.

16. Миленька Г. Український шкільний театр ХVІІ-ХVІІІ ст. // Дивослово. — 1994. — №12. — С.50-51.

17. Наливайко Д. Поетики й риторики епохи бароко // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.217-263.

18. Софронова Л. Жанрова система київської шкільної драми // Українська література ХVІ–ХVІІІ ст.... – С.232-252.

19. Софронова Л. Київський шкільний театр: поетика обряду і поетика драми // Українське бароко... – С.95-104.

20. Софронова Л. Поэтика славянского театра ХVІІ–ХVІІІ вв.: Польша. Украина. Россия. – М., 1981.

21. Сулима М. До питання про барокові засади української шкільної драми ХVІІ-ХVІІІ ст. // Українське бароко... – С.105-112.

22. Сулима М. Українська барокова драма // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.469-480.

23. Сулима М. Українська драматургія ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 2005.

24. Український сатирикон… — С.61-75

25. Українські інтермедії ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1960. – С.33-92.

26. Франко І. Слово про збурення пекла: Українська пасійна драма // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К., 1982. – Т.37. – С.456-499.

27. Франко І. Русько-український театр: Історичні обриси // Там само. – Т.29. – С.293-336.

28. Франко И. Южнорусская пасхальная драма // Там само. – Т.30. – С.262-313.

29. Чижевський Д. Історія... – С.271-281.

30. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко.– К., 2005. – С.151-159, 370-393.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

Київський шкільний театр – перехрестя багатьох напрямів розвитку української культури. На його сцені видовищне мистецтво в східнослов’янській культурі, яке до того належало лише до низових форм, одержало свої права…

Цей театр – центр пересічення міжслов’янських зв’язків. На собі він випробував вплив польської культури, під її впливом формувався. Багато сюжетів польського театру переселилися на українську сцену, від польських майстрів було успадковано мистецтво прямої побудови драматичного сюжету, алфавіт емблем і алегорій. Сам же український театр зіграв вирішальну роль у становленні московського шкільного театру.

Л.Софронова

Очевидно – і ми повинні зважати на це – в самій побудові і розміщенні дії, в прийомах її сценічного втілення були такі елементи і такі сценічні засоби і прийоми, які впливали на глядачів, навмисне чи ненавмисне (і ми схильні думати, що швидше навмисне), збуджували уяву глядачів, викликаючи у них естетичні емоції театрального плану.

В.Перетц

Академічна наука, будучи набутком високого інтелекту, прагла створити “високі” твори, спрямовані на моральне вдосконалення як самої людини, так і навколишнього суспільства… Але академія (Києво-Могилянська. — І.С.)була не лише зосередженням еліти, це була також і вища школа, яка цю еліту мала творити, мала підтримувати коло людей, що сповідували основні постулати академічних знань. Ставлячи перед собою подвійну мету, культурні діячі кола Київської академії і подвійно її реалізували. Таким чином, театральне мистецтво як найбільш дійове при впливі на людську свідомість, опинилося в центрі особливої уваги. Запозичена з польського театру подвійна структура драми, в якій серйозні сцени чергуються з інтермедіями, якнакраще підходила до реалізації мети.

М.Андрущенко

Драматична творчість протягом усієї доби бароко в історії української літератури реалізується у «високому» і «середньому» стильовому регістрі. Однак у ході вистави «високий» стильовий полюс має «низьку» противагу у вигляді так званих інтермедій, чи інтерлюдій, - невеликих п’єсок або фрагментів на анекдотичні сюжети із простонародного життя. В цьому проявляється характерна для бароко тенденція до антитетичного зіткнення «високого» і «низького».

В.Крекотень

Для нас залишається незаперечним той заряд духовності, який наповнював шкільну драму ХVІІ-ХVІІІ ст., що, як відомо, розпочалася з інсценізації Біблії. І Різдвяна, і Великодня, і житійна, і повчальна, й історична драми ХVІІ-ХVІІІ ст. пропагувала зі сцени Слово Боже, формувала у глядачів співчутливе ставлення до бідних і знедолених, проповідувала готовність до самопожертви в ім’я ближнього, оспівувала тих державних мужів, які не шкодували сил і життя заради України.

М.Сулима

 

 

Тема 14: Історіографічна література

другої половини ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.

Козацькі літописи

 

План:

1. Історичні передумови та культурні традиції розвитку історіографічної літератури кінця ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.

2. «Синопсис» (1674) як тенденційна інтерпретація української історії. Структура твору.

3. Поняття про козацькі літописи як самобутнє явище давньої української літератури. Традиції і новаторство жанру літописання.

4. Літопис Самовидця : тематично-ідейний зміст, композиція. Суспільний ідеал літописця.

5. «Дії презільної битви Богдана Хмельницького, гетьмана Запорізького, з поляками» Григорія Граб’янки (р нар. невід. — 1738): джерела, композиція, особливості жанру як «барокового історичного роману» (Ю. Луценко). Образна система твору.

6. «Сказання про війну козацьку з поляками...» Самійла Величка (1670 — після 1728): особливості композиції, стилю. Гуманістичний пафос літопису.

7. Образ Богдана Хмельницького у козацьких літописах.

8. «Історія русів» – вершинний твір барокової історіографії. Ідеї автономізму та республіканізму.

9. Ідеї та образи козацького літописання у творах українських письменників ХІХ-ХХІ ст.

 

Тексти:

Ø Історія русів. - К., 1991.

Ø Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. – К., 1992.

Ø Літопис Самовидця. – К., 1971.

Ø Самійло Величко. Літопис: У 2-х т. – К., 1991. – Т.1, 2.

Ø Синопсис // Українська література ХVІІ ст. ... – С.167-183.

 

Література:

1. Андрущенко М. Деякі зауваги до теми розвитку української історичної прози ХVІІІ ст. — загадки та містифікації «Історії русів» // Літературознавство: Доповіді та повідомлення. — Кн. 1. — К., 2000. — С.218-224.

2. Андрущенко М. Історична проза ХVІІІ ст. // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… – С.106-129.

3. Апанович О. Козацькі літописці (Самовидець — Роман Ракушка-Романовський, Григорій Граб’янка, Самійло Величко) // Неопалима купина. — 1995. — №5-6. — С.171-186.

4. Береза І. Етичні ідеали Самовидця // Слово і час. — 1994. — №4-5. — С.10-15.

5. Білецький О. Козацькі літописи // Білецький О. Зібр. праць... – Т. І. – С.354-356.

6. Величенко С. Володарі й козаки: замітки до проблеми історичної легітимності й тяглості в українській історіографії ХVІІ-ХVІІІ ст. // Слово і час. — 1995. — №1. — С.74-77.

7. Возняк М. Історія... – Кн. 2. – С.361-401.

8. Грицай М. Давня українська проза. – К., 1975. – С.85-146.

9. Грицай М. Українська література XVI – XVIIІ ст. і фольклор. — К., 1969. — С.32-45.

10. Дзира Я. Вступ // Літопис Самовидця. – К., 1971. – С.9-42.

11. Дзира І Пантелеймон Куліш і козацьке літописання // Неопалима купина. — 1995. — 3№-4. — С.117-129.

12. Єфремов С. Історія... – С.205-215.

13. Житецький П. «Енеїда» Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П. Вибрані праці. – К., 1987. – С.139-253.

14. Ісіченко Ю. Українська барокова проза в пошуку літературної моделі початків східнослов’янської історії // Писемність Київської Русі і становлення української літератури: Зб. наук праць. – К., 1988. – С.184-205.

15. Крекотень В. Українська барокова проза // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.331-443.

16. Корпанюк М. Крайове та козацьке компілятивне літописання як історико-культурне явище. – К., 1997.

17. Корпанюк М. Українська літописна проза: ознаки просвітництва і класицизму // Слово і час. — 1997. — №3.

18. Корпанюк М., Сулима М. Українське крайове літописання: державницькі ідеї // Слово і час. – 1996. — №11-12. – С.62-68.

19. Крекотень В. Українська література ХVІІ ст. // Українська література ХVІІ ст. – К., 1987. – С.12-І5.

20. Луценко Ю. Григорій Граб’янка і його літопис // Літопис гадяцького полковника... – С.3-9.

21. Марченко М. Українські літописи і хроніки ХVІІ–ХVІІІ ст. // Матеріали... – Т. І. – С.407-412.

22. Мішуков О. Європейський контекст «Історії Русів». – К., 1999.

23. Мишанич О. Українська література ХVІІІ ст. // Українська література ХVІІІ ст. – К., 1983. — С.21-25.

24. Мишанич Я. Жанрово-стильові особливості «Історії русів» // Медієвістика: Зб. ст. — Вип. 1. — Одеса, 1998. — С.131-138.

25. Мишанич Я. Із спостережень над поетикою «Історії русів»: Літописне оповідання. Персонажі // Літературознавство: Доповіді та повідомлення. — Кн. 1. — К., 2000. — С.225-232.

26. Мишанич Я. «Історія русів»: історіографія, проблематика, поетика. – К., 1999.

27. Мишанич Я. «Історія русів» у російській імперській історіографії другої половини ХІХ ст. // Слово і час. — 1999. — №9.

28. Мишанич Я. Українсько-російські взаємини в «Історії русів» // Антипролог: Зб. наук. пр. — К., 2007. — С.315-326.

29. Нерозгадані таємниці «Історії русів»: Уривки з твору, літературознавчі дослідження. — К., 2006.

30. Ричка В. «Кройніка» Феодосія Сафоновича // Київська старовина. – 1994. — №1. – С.103-104.

31. Соболь В. Епоха та її герої в літописі Самійла Величка // Слово і час. – 1995. — №4. – С.5-12.

32. Соболь В. Літопис С.Величка як явище українського літературного бароко. – Донецьк, 1996.

33. Соболь В. «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись» (ознайомлення учнів з «Історією русів») // Дивослово. — 2002. — №6. — С.31-42.

34. Толочко П. Україна і Русь у літописі Самовидця // Київська старовина. — 1992. — №3. — С.7-10.

35. Франко І. Історія української літератури. – Ч. 1. – Від початків українського письменства до Івана Котляревського // Франко І. Зібр. творів... – Т.40. – С.330-331.

36. Чижевський Д. Історія... – С.288-292.

37. Шевчук В. Малі українські літописи, хроніки та діаріуші // Київська старовина. – 1993. — №6. – С.17-20.

38. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.46-65, 91- 105, 288-295, 406-410, 434-459, 469-483, 630-649.

39. Шевчук В. Нерозгадані таємниці «Історії русів» // Історія русів. – К., 1991. – С.5-28.

40. Шевчук В. Поетика бароко в українських літописах // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.445-467.

41. Шевчук В. Про давню українську прозу, зокрема про літописи // Слово і час. – 1993. – № 10. – С.57-65.

42. Шевчук В. Самійло Величко та його літопис // Величко С. Літопис: у 2-х т. – К., 1991. – Т. 1. – С. 5-21.

43. Шевчук М. Українська історична проза ХVІІІ ст. і Києво-Могилянська академія // Актуальні проблеми сучасної філології. – Т. 2. – Рівне, 1995. – С.84-96.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

Власне в козацьких літописах Самовидця, Грабянки, Величка, їх наступників і компіляторів /…/ було б інтересно прослідити зміст тої легенди про Хмельниччину, що в значній мірі заслонила перед нами правдиву дійсність. З літературного погляду се було явище дуже цінне, здібне будити запал у широких масах народу; аж у ХІХ віці ми побачили його значення для національного відродження і формування наших політичних ідеалів /…/ Отся грандіозна конструкція Хмельниччини, конструкція більше літературна, аніж історична, була /…/ головною заслугою козацьких літописців.

І.Франко

Твори цієї групи (козацькі літописи. – І.С.)майже нічого спільного з традиційним літописанням не мають.

М.Зеров

…виявилося, людина здатна не лише фіксувати окремі події, але й інтерпретувати їх, встановлювати між ними причинно-наслідкові зв’язки, виділяти головне й другорядне. Книжник стає співтворцем історії, дістає моральне право давати її подіям індивідуальне, суб’єктивне тлумачення. Особливість митця все виразніше обумовлює появу на Україні нової жанрової модифікації літопису – історично-мемуарної прози («козацькі літописи»). Опис історії переростає в її художнє досягнення, пошук і виділення ключових, кульмінаційних моментів, у яких боротьба антиномічних начал – а серед них історії і вічності – виявляються найгостріше.

Ю.Ісіченко

Кожен літописець, беручись за перо, усвідомлював ту величезну відповідальність, яка лежить перед ним як митцем і хроністом. Усі вони виступають ідеологами свого стану, патріотами його і нації, свідомими творцями духовних пам’яток, ревними виразниками просвітницько-виховної ролі літератури, історії, переконаності про взаємозалежність доль і поколінь, станів, нації та їх згуртованості й шляхетності, виразниками державності України.

М.Корпанюк

«Літописи»” Ф.Сафоновича, Самовидця, Граб’янки, можливо, й Перша книга С.Величка і «Короткий літопис», і твір П.Симоновського писалися з державного доручення і не тільки відтворювали історичну пам’ять, а й несли і поширювали державну ідею свого часу, отже, мали призначення значною мірою публіцистичне, а це вже зумовлювало їхню літературну одежу й примушувало використовувати художні засоби, дбаючи не лише про науковий виклад, а й про інтерес у читанні…

В.Шевчук

 

 

Тема І5: Творчість Феофана Прокоповича

(1677-1736)

 

План:

1. Життєвий і творчий шлях та громадсько-політична діяльність Феофана Прокоповича.

2. Феофан Прокопович як теоретик літератури. Основи теорії драми у поетиці 1705 р.

3. Поетична творчість Феофана Прокоповича («Епінікіон», «За Могилою Рябою», «Запорожець кающийся»): її ознаки.

4. Трагедокомедія Феофана Прокоповича «Володимир» (1705), її новаторський характер, місце у розвитку української історичної драми.

 

Тексти:

Ø Ф.Прокопович. Про поетичне мистецтво… Вірші. Володимир // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.12-95.

 

Література:

1. Автусевич Т. Київський період творчості Феофана Прокоповича і бароко // Українське літературне бароко... – С.178-192.

2. Андрущенко М. Київська шкільна драматургія // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… — С. 76-82.

3. Білецький О. Поетика драми. Теорія драми в історичному розвитку. – К., 1950. – С.45-46.

4. Благой Д. Феофан Прокопович // Благой Д. История русской литературы ХVІІІ ст. – М., 1955. – С.68-76.

5. Возняк М. Історія... – Кн.2. – С.200-216.

6. Грицай М. Українська драматургія ХVІІ–ХVІІІ ст. ... – С.70-76.

7. Грицай М. Українська література XVI – XVIIІ ст. і фольклор. — К., 1969. — С.58-60.

8. Гудзій М. Феофан Прокопович // Матеріали... – Т.І. – С.574-600.

9. Єфремов С. Історія... – С.173-176.

10. Іваньо І. Естетична концепція і літературна творчість Ф.Прокоповича // Літературна спадщина Київської Русі... – С.223-249.

11. Костомаров М. Архієпископ Феофан Прокопич // Костомаров М. Галерея портретів. – К., 1993. – С.265-276.

12. Маслюк В. Латиномовні поетики і риторики... – С.136-144.

13. Наливайко Д. Поетики й риторики епохи бароко // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.239-244.

14. Ничик В. Феофан Прокопович. – М., 1977.

15. Орлов П. История русской литературы ХVІІІ ст. – М., 1991. – С.19-24.

16. Прокопович Ф. Сочинения. – М., 1961.

17. Сивокінь Г. Схоластика Феофана Прокоповича // Урок української. — 2001. — №6. — С.56-57.

18. Ткаченко О. Елегії Феофана Прокоповича // Ткаченко О. Елегія в давній українській літературі ХVІ-ХVІІІ ст. – Суми, 1996. – С.38-41.

19. Шевчук В. Його живив бентежний дух: Слово про Феофана Прокоповича // Шевчук В. Дорога... – С.12-183.

20. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.306-319.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь