Характеристика зон радіоактивного забруднення.


Під час вибуху ядерної зброї або аварії на АЕС радіоактивні продукти піднімаються вгору і під дією вітру переносяться на великі відстані. При переміщенні хмари всі ці частки випадають на місцевості, утворюючи радіаційний слід, який на місцевості має форму витягнутого еліпса .Він умовно поділяється на чотири зони зараження :

- помірного(А);

- сильного (Б);

- небезпечного (В);

- надзвичайно небезпечного (Г).

На схемах і картах зовнішні межі зон радіоактивного зараження наносяться різними кольорами :зона А – синім, зона Б –зеленим,

Зона В – коричневим, зона Г – чорним.

З часом, внаслідок природного розпаду радіоактивних речовин, рівень радіації у зоні радіоактивного зараження зменшується за такою залежністю:

 

Р=Р1 * t -1,2

Де Р- рівень радіації на визначений час;

Р1- потужність дози на першу годину після вибуху ;

t – час, що минув після вибуху, год.

Місцевість вважається зараженою, якщо потужність дози радіації становить 0,5 Р/ год і більше.

- Зона А-8 Р/ год –помірного зараження;

- Зона Б- 80 Р/ год – сильного зараження;

- Зона В- 240 Р/ год –небезпечного зараження;

- Зона Г- 800 Р г/од –надзвичайно небезпечного зараження.

Для визначення зон радіаційного зараження розвідники ,які заміряють дози опромінення з допомогою приладів рентгенометрів-радіометрів визначають (заміряють) рівні радіації на місцевості на різних маршрутах в точках, які потім можна знайти на карті. Записують в журнал рівні радіації, час заміру і місце заміру .Потім ці данні з допомогою таблиць переводять на 1 годину після вибуху і наносять на карту. Далі всі ті величини рівнів радіації, що близькі до 8 Р /год з’єднують блакитною лінією.

Це буде зовнішня межа зони А,ті що близькі до 80 Р/ год з’єднують зеленою лінією то межа зони Б, ті що близькі до 240 Р/ год з’єднують коричневою лінією то межа зони В, ті що близькі до 800 Р /год з’єднують чорною лінією, то межа зони Г.Так на карті з'являється виявлена радіаційна обстановка.

 

Проникаюча радіація,чирадіаційне випромінюванняце L (ядра гелію з + зарядом ), b (електрони з – зарядом), g (електромагнітне випромінювання ) та n (нейтронний потік з 0 зарядом ) потік.

Проникаюча радіація характеризується Д- дозою опромінення :

- поглинута доза – Грей (Гр.) =100Рад

- потужність поглинутої дози – Гр. /с =100Рад/c

- еквівалентна доза – Зіверт (Зв) =100Бер

- потужність еквівалентної дози Зв/с =100Бер/ с

- експозиційна доза –Кулон на кг (Кн./ кг ),Рентген(Р)

- потужність експозиційної дози – (Кн./ кг. с),Рентген /с.

 

Оцінка радіаційної обстановки складається з рішення задач.

 

- Визначення можливих доз опромінення (Д).

- Визначення допустимого терміну перебування на зараженій

місцевості (Т).

- Визначення режимів захисту (N).

- Визначення можливих радіаційних втрат (П).

 

Характеристика зони хімічного зараження

Зоною хімічного зараження( ЗХЗ) називається територія, над якою розповсюдилася хмара зараженого повітря з вражаючими концентраціями сильнодіючої отруйної речовини (СДОР)



В зоні хімічного зараження можуть виникнути один або декілька осередків хімічного ураження (ОХУ)

Осередком хімічного ураження називається територія в межах якої в результаті дії СДОР постраждали люди, тварини і рослини.

Оцінка хімічної обстановки проводиться методом прогнозування або за даними розвідки. В основу прогнозу хімічної обстановки беруть випадок одночасного викиду всього запасу СДОР, що знаходиться в ємкостях.

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

- тип і кількість СДОР

- місце викиду (аварії) отруйних речовин

- час викиду (аварії) СДОР

- ступінь захищеності людей

- топографічні умови місцевості (відкрита, напіввідкрита, закрита )

- метеорологічні умови (швидкість і напрямок приземного шару повітря, температура землі і повітря, ступінь вертикальної стійкості повітря.

Вертикальна стійкість повітря.

- Інверсія це така вертикальна стійкість повітря, при якій нижні приземні шари холодніші за верхні.

- Ізотермія це така вертикальна стійкість повітря при якій нижні приземні шари мають однакову температуру з верхніми.

- Конвекціяце така вертикальна стійкість повітря при якій нижні приземні шари повітря нагріті значно більше ніж верхні.

 

Оцінка хімічної обстановки складається з рішення задач :

- визначення розмірів зон зараження: глибина та ширина(Г та Ш);

- визначення площі ЗХЗ ;

- визначення терміну підходу зараженого повітря до підприємства (селища);

- визначення терміну вражаючої дії СДОР;

- визначення можливих втрат людей.

 

Характеристика зони біологічного зараження.

Зоною біологічного зараження називається територія в межах якої виникли інфекційні захворювання.

Зона біологічного зараження подібно зоні хімічного зараження характеризується довжиною, глибиною та площею.

Осередком біологічного ураження називається територія в межах якої виникли масові ураження людей і тварин.

Кордони осередку біологічного ураження встановлюються протиепідемічними установами медичної служби ЦЗ та служби захисту тварин і рослин на основі зведених даних, отриманих від постів радіаційного і хімічного нагляду, розвідувальних ланок і груп, метеорологічних та санітарно-епідеміологічних станцій.

Для попередження розповсюдження інфекційних захворювань в осередку біологічного зараження установлюється карантин, а в прилеглих районах обсервація. Карантин вводиться коли збудники хвороб відносяться до особливо небезпечних(чума, холера та інші).

Карантинний режим передбачає повну ізоляцію осередку ураження від навколишнього населення.

Режим обсервації вводиться, коли збудник інфекційної хвороби не належить до особливо небезпечного, ізоляційно обмежувальні заходи стосуються в’їзду й виїзду.

Строк карантину й обсервації встановлюється залежно від інкубаційного періоду захворювання, з моменту госпіталізації останнього хворого і закінчення дезінфекції.


ПРАВИЛА УТРИМАННЯ, ЄКСПЛУАТАЦІЇ І ВИКОРИСТАННЯ

ЗАХИСНИХ СПОРУД (ЗС).

Всі захисні споруди повинні бути постійно готові до невідкладного використання за прямим призначенням, забезпечені необхідним обладнанням і приладдям, утримуватись у чистому вигляді і мати вільний прохід (під'їзди).

Експлуатація захисних споруд на об'єкті, запроваджується службою сховищ і укриттів ЦЗ.

Для експлуатації захисних споруд в період перебування в них людей і евакуації інженерно-технічного обладнання, в залежності від їх місткості створюються ланки і групи.

При місткості укриття до 150 осіб створюються ланки у складі: контролер – 1, електрик – 1, слюсар по вентиляції –1, слюсар по водопроводу і каналізації – 1, розвідник – хімік –1, розвідник - дозиметрист – 1, комірник – роздавальник – 1, сандружинниці – 2 усього –9 осіб.

При місткості укриття більше 150 до 600 осіб створюється група у складі: ланка зв'язку і розвідки – 2-3 особи, ланка заповнення і розміщення – 3особи, ланка по електропостачанню, обслуговуванню ФВО, водопостачання і каналізації – 5 осіб, медична ланка – 4 особи, усього – 20 осіб.

При місткості більше 600 осіб створюється група у складі 35 осіб.

Групи і ланки з обслуговування захисних споруд (ЗС) створюються для кожної робітничої зміни об'єкта.

Командиром групи (ланки) з обслуговування ЗС назначаються службовці з керівного складу підприємства. Замісником командирів груп (ланок) з експлуатації інженерно-технічного обладнання назначаються відповідальні особи в обов'язок яких входить здійснення контролю за правилами утримання приміщень ЗС та інженерно – технічного обладнання.

1) Підготовка ЗС до прийому робітників і службовців.

Переведення приміщень ЗС, які використовуються для господарських потреб на режим захисту здійснюється за розпорядженням начальника ЦЗ об'єкту групою (ланкою) з обслуговування захисної споруди. При необхідності, у розпорядження командира групи (ланки) виділяється спеціальна команда для скорочення строків переводу приміщень під ЗС.

В приміщені ЗС встановлюються нари, меблі, прилади та інше необхідне обладнання і майно згідно з інструкцією. В ЗС зачиняються і герметизуються технологічні отвори, які не використовуються для вентиляції ЗС, відключається опалення приміщень. Перевіряється гідність ДЕС, засобів аварійного освітлення, очисне вентиляційне обладнання, водопостачання, каналізація, електропостачання, двері, все це приводиться в готовність, а також аварійні виходи сховищ. Ємності заповнюються водою, баки запасу –ГЗМ для ДЕС. Готується місце (якщо немає продовольчих складів) для розміщення і збереження харчів, ЗС комплектується медичними аптечками.

В приміщеннях ЗС проводиться протипожежні заходи, вивішуються плакати з сигналами оповіщення ЦЗ, правилами користування ЗІЗ, показники входів і виходів. Перевіряється наявність документів з експлуатації ЗС; паспорт сховища інструкції з експлуатації ЗС ЦЗ в надзвичайних ситуаціях, журнал перевірок становища сховища, інструменту, майна, експлуатаційна схема системи вентиляції ЗС, схема електропостачання ЗС, інструкції по обслуговуванню ДЕС, ФПУ, інструкції з експлуатації ЗІЗ, сигнали оповіщення ЦЗ, перелік номерів телефонів, журнал реєстрації показників мікроклімату і газового складу повітря у сховищі, таблиця прогнозування можливості мешкання в ЗС в залежності від величини параметрів повітря, схеми евакуації з осередку ураження, журналу звернень за медичною допомогою.

Уточнюється закріплення ЗС за підрозділами.

 

2) Заповнення захисних споруд і правила поведінки в них.

Заповнення ЗС проводиться за сигналом ЦЗ. Зачинення захисно-герметичних, герметичних і зовнішніх дверей ПРУ, робиться по команді начальника ЦЗ об'єкту або за рішенням командира групи (ланки) з обслуговування ЗС. Коли у сховищі є тамбур-шлюз, заповнення може продовжуватися способом шлюзування і після їхнього зачинення.

Люди прибувають в захисні споруди з ЗІЗ. Склад невоїнізованих формувань повинен мати при собі необхідне, згідно табелю майно.

Населення, яке укривається в ЗС за місцем мешкання, повинно мати при собі харчі.

Люди в ЗС розміщуються на нарах групами по виробничому або територіальному принципу (цех, бригада, дім).

Місця розміщення груп позначаються табличками. У кожній групі назначається старший. Ті хто має дітей, розміщується в окремих частинах ЗС або спеціально відведених місцях.

В ЗС повинен здійснюватися контроль за параметрами повітря, температурою, вологістю, концентрацією в повітрі СО2, СО і О2, а у сховищах крім того, контролюється надлишок повітря (підпір).

При цьому встановлюються наступні вимоги до параметрів:

- Температура повітря від 0о до 30оС;

- Концентрація СО2 –3%, О2 –до 17%, СО – до 30 мг/м3

При цьому допускається:

- Температура повітря 31-33оС;

- Концентрація СО2 –4%, О2 – 16%. СО – до 50-70 мг/м3

Потребує обмеження фізичного навантаження, посилення медичного нагляду.

Параметри повітря у ЗС небезпечні для перебування людей:

- температура повітря 34оС і вище;

- концентрація СО2 – 5% і вище;

- наявність О2 у повітрі – 14% і вище;

- наявність СО – 100 мг/м3 і вище.

При досягненні такого рівня одного чи декількох факторів потрібно прийняти можливі заходи для покращення повітряного середовища у ЗС, або вивести людей із захисної споруди.

Оповіщення населення у захисних спорудах:

- швидко без метушні зайняти своє місце у приміщенні;

- виконувати правила внутрішнього розпорядку, всі розпорядження керівного складу групи (ланки);

- зберігати спокій, уникати паніки і порушень громадського порядку;

- надавати допомогу старим людям, дітям, інвалідам і хворим;

- підтримувати у готовності ЗІЗ;

- виконувати всі розпорядження командира групи (ланки);

- виконувати правила техніки безпеки;

 

У захисних спорудах ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- палити, вживати спиртні напої;

- приводити (приносити) в ЗС свійських тварин;

- приносити легкозаймисті, вибухонебезпечні та громіздкі речі;

- шуміти, голосно розмовляти, ходити по ЗС без потреби;

- відчиняти двері і виходити з ЗС;

- вмикати радіоприймачі, магнітофони і радіоприлади;

- застосовувати джерела освітлення з відкритим полум'ям (газові лампи, свічі та інше). Їх можна застосовувати тільки за розпорядженням командира групи (ланки) на малий термін в разі необхідності.

 

3) Експлуатація інженерно-технологічного обладнання захисних споруд.

Викорисання інженерно-технологічного обладнання ЗС виконується у відповідності з вимогами технічних описів, інструкцій експлуатації і експлуатаційними схемами розробленими для кожного конкретного становища і затвердженими начальником ЦЗ об'єкту.

До НС у сховища подається повітря за режимом 1 (режим подачі чистого повітря ) під час загазованості повітря СДОР і продуктами горіння, система сполучення з зовнішнім середовищем на термін до однієї години. Потім з'ясовується обстановка поза сховищем і ЗС переводиться на режим вентиляції, який потрібен в залежності від обстановки. На період випадання радіоактивного пилу, сховище переводиться на режим 1.

При хімічній і бактеріологічній небезпеці сховища переводиться на режим 2.

На режим 3 сховища переводяться під час виникнення масових пожеж чи під час виникнення в районі сховища небезпечних концентрацій СДОР.

Під час зупинки подачі в ЗС зовнішнього повітря, в разі зупинення електропостачання, поломці електродвигуна, електричних вентиляторів подача повітря забезпечується ручними вентиляторами.

В разі наявності СДОР і виході з ладу систем вентиляції організується радіаційна і хімічна розвідка. Якщо у зовнішньому повітрі не виявлені СДОР і БЗ, то подача повітря тимчасово здійснюється за рахунок природної вентиляції, для чого відчиняється люк (двері) аварійного виходу і двері виходів. При наявності у повітрі СДОР, в укритті надіваються протигази.

Вивід з ЗС може здійснюватися:

- за сигналом “Повітряна небезпека минула” і після уточнення радіаційної обстановки в районі ЗС;

- після того, як пройшов встановлений термін находження у ЗС, а також під час вимушеної необхідності залишити ЗС, при цьому порядок черговості встановлює командир групи (ланки) з обслуговування захисної споруди.

Стан ЗС перевіряється під час щорічних і спеціальних (позачергових) оглядів. Ці огляди проводяться у порядку встановленому керівниками підприємства, організацій, установ, експлуатуючих ЗС до НС. Спеціальні огляди проводяться після пожеж, землетрусів, ураганів, затоплень. Результати огляду занотовуються в журнал перевірки стану ЗС.

Комплексна перевірка ЗС повинна проводитися один раз у п'ять років в ході навчань (тренувань). При цьому перевіряється герметичність (сховища), працездатність усіх систем інженерно-технічного обладнання в ЗС, можливість приведення у готовність, експлуатація за 6 годин з перевіркою на 1 і 2 режимах фільтровентиляції.

Захисно-герметичні двері до НС при використанні ЗС, повинні знаходитися у відчиненому стані на підставах. Для зачинення дверних прорізів, встановлюються прості двері.

Приміщення ЗС повинні бути сухими.

Працездатність системи вентиляції, подачі води і каналізації слід перевіряти не менше одного разу на рік.

Аварійні ємкості питної води заповнюються під час переходу ЗС на режим укриття.

Санвузли до НС можуть бути зачинені або використовуватися допоміжні. Для захисту входів в ПРУ на 1 поверсі слід передбачати стіни-екрани не менше 1,7м. від підлоги. Вага 1м.куб. екрана повинна бути не менше 1м.куб. зовнішньої стіни укриття.

 

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь