Закономірності і засоби композиції. Композиція, її основні види і категорії. Фронтальна композиція. Об’ємна композиція. Глибинно-просторова композиція.

Під композицією (від лат. compositio — розташування, складання, з'єднання) розуміють побудову художнього твору, тобто розташування і зв'язок окремих його частин, що забезпечують його цілісність і художню виразність. Завдяки композиції можливе об'єднання елементів форми в єдине ціле і підпорядкування їх загальному художньому задуму. У дизайні метою композиції є створення форми, що володіє утилітарною і естетичною цінністю.

Види композиції. Залежно від особливостей будови форми розрізняють композицію площинну (фронтальну) і об'ємну.

Площинна композиція (композиція на площині) є таким поєднанням елементів форми щодо глядача, яке може вимірюватися головним чином в двох напрямах: горизонтальному і вертикальному. До нього відносять художнє оздоблення таких виробів, як тканини, килими, шпалери, різні штучні вироби, скатертини, хустки. Гармонійність і врівноваженість площинної композиції залежить від відносин поєднуваних деталей, характеру і ступеня розчленовування поверхні, місця розташування елементів по вертикалі і горизонталі, їх співвідношення в цих двох напрямах, від колірної гармонії і так далі

Об'ємна композиція характерна для форм, в яких використовуються всі три вимірювання: висота, ширина, глибина. Розрізняють три різновиди об'ємної композиції. Перша є обмеженою частиною площини або поверхні, на якій на різних рівнях розміщуються деталі об'ємної форми. Таку композицію називають об'ємно-фронтальною. Наприклад, дверна різьблена фільонка, дерев'яна стеля балочно-кесонної форми і тому подібне. Об'ємно-фронтальну композицію розглядають з певного положення — глядач повинен знаходитися перед серединою площини.

Другий різновид об'ємної композиції складається із зв'язаних між собою об'ємів. Якщо вони приблизно однакового «звучання» і розташовані щодо один одного в різних площинах і на різних рівнях, то композицію в цьому випадку називають об'ємно-просторовою. Прикладом об'ємно-просторової композиції може бути сервант, що складається з нижнього підшафника і груп верхніх шаф і ящиків різної форми, або туалетний стіл з ящиками і дзеркалом.

Третій різновид об'ємної композиції — глибинно-просторова, така, що складається з матеріальних елементів (поверхонь, об'ємів) і просторових інтервалів між ними. Глибинно-просторова композиція виражає композиційний зв'язок предметів в просторі, в якому вони розміщені. Прикладом глибинно-просторової композиції може служити інтер'єр, заповнений меблями. Глибинно-просторову композицію застосовують при розробці конкретних предметів, що розташовуються в заздалегідь заданому інтер'єрі.
Засоби художньої виразності композиції. Ритм – основа композиційної побудови. Рівновага. Динамічність і статичність форми. Симетрія і асиметрія.

Об'ємна композиція, на відміну від площинної, повинна зорово руйнувати загальну площину (поверхню). Чим рельєфніше композиція, тим вона виразніша. Для виразності об'ємної композиції найважливіше значення має світлотінь, яка утворюється за рахунок виступів і поглиблень деталей поверхні. Світлотінь може посилюватися контрастом поверхні об'ємів, різною фактурою і іншими чинниками. Виразність об'єму поліпшується при зіставленні елементів, в яких чергується нерозчленована поверхня з розчленованою. Наприклад, об'єм шафи буде виразним, якщо дверцята мають внутрішні розчленовування за рахунок виклеювань шпони, а бічні стінки без таких розчленовувань.



Істотне значення для єдності і цілісності площинної і об'ємної композиції має композиційний центр, що підпорядковує собі решту елементів форми. Він підсилює внутрішній зв'язок і визначає їх характер, підвищує загальну виразність предмету. Композиційним центром можуть слугувати різні елементи форми, але вони повинні бути розвинені і знаходитися у вигідних умовах по відношенню до глядачів. У жіночому одязі, наприклад, таким центром слугують комір, виріз горловини, декоративна обробка і тому подібне. Положенням різних об'ємів (частин) форми щодо композиційного центру визначається симетричний або асиметричний характер композиції. Для урівноваження, цілісності асиметричної композиції потрібна зорова рівновага всіх її елементів.

Композиція, крім того, може бути статичною або динамічною. Це залежить від розміщення елементів форми.

Метрична і ритмічна повторність. Ритм — найважливіший засіб гармонізації елементів форми і художньої виразності виробів. Під ритмом розуміють закономірне чергування сумірних і почуттєво відчутних елементів (ліній, форм, кольори, фактури, малюнка). Найважливіша ознака ритму — повторність елементів форми й інтервалів між ними. Ритмічні повтори можуть бути рівномірними, такими, що убувають або наростаючими.

Розрізняють метричний і ритмічний порядок чергування елементів форми. Чергування однакових елементів форми або форм через рівні інтервали називається метричним порядком. Термін «метр» означає рівність проміжків між формами. Метричну будову мають пряма лінія, площина, циліндрова і кульова поверхні, всі ділянки яких рівні один одному на всьому протязі. Метричний лад асоціюється з поняттям спокою, рівноваги. Він властивий перш за все статичній композиції. Послідовну закономірну зміну (зростання або убування) форм або інтервалів створює ритмічний порядок. Про ритмічний порядок можна говорити тоді, коли повторення елементів відбувається через інтервали, відповідні, наприклад, геометричній прогресії, тобто коли відбувається пропорційне їх збільшення або зменшення (мал. 32). Ритмічна будова властива всьому живому, такому, що росте, рухомому (убуваючий ритм в будові стовбура дерева, гілки, письма).

Ритм, як вже указувалося, складніший вид повторності, що базується на динамічних рядах, основою яких є геометрична або інша яка-небудь прогресія. На мал. 33, а показана модель спідниці з оборками-воланами, де спостерігається пропорційне збільшення елементів композиції у напрямку до низу виробу. Другий волан більше першою, третій відповідно більше другого (наростаючий ритм). Широка смуга вишивки, розташована на лінії стегон, повторюється тричі. В той же час смуги донизу пропорційно звужуються, інтервали між ними залишаються однаковими.

Для завершення композиції необхідно, щоб метричні ряди форми були закриті. З цією метою використовують найрізноманітніші прийоми. Крайні елементи форми можуть бути закриті за допомогою кольору, розмірів елементів, фактури, текстури й інших засобів.

Закономірності ритму сприймаються зорово від великих елементів до менших, від темних — до світлих, від малих інтервалів до великих. Простий прояв ритму — симетрія.

Симетрія і асиметрія. Симетрія — один із засобів художньої виразності і цілісності композиції. Симетричними вважаються елементи фігури, які розташовані на однаковій відстані щодо якої-небудь крапки, осі або площини, званих відповідно центром, віссю або площиною симетрії. В одязі, наприклад, площина, що проходить через середину переду і спинки, є площиною симетрії. У симетричній композиції плаття розташування коміра, кишень, хлястиків і інших елементів на лівій і правій половинах абсолютно однакове. Існує декілька видів симетрії: дзеркальна, осьова і гвинтова. Простий вигляд — дзеркальна симетрія (симетрія лівого і правого). В цьому випадку одна половина форми дзеркально відображає іншу. Уявна площина, що ділить форму на дві рівні частини, називається площиною симетрії. Дзеркальна симетрія широко поширена в природі, в архітектурі і характерна для товарів широкого споживання (мал. 34, а). Стільці, крісла, шафи, одяг, взуття тощо мають дзеркальну симетрію. Осьова симетрія утворюється при обертанні фігури навколо осі, тобто лінії, в результаті якого фігура може неодноразово поєднуватися. Вона характерна для освітлювальної арматури, посуди і тому подібне (мал. 34, б). Гвинтова симетрія є результатом обертального руху крапки або лінії навколо нерухомої осі при одночасній поступальній ході уздовж цієї осі (мал. 34, в). Гвинтова симетрія існує в елементах побутових машин. Використовують принципи симетрії в декоративно-прикладному мистецтві з урахуванням функціональних вимог.

 

 

Мал. 32. Види ритму:

1 — метричні ряди з інтервалами і без інтервалів; 2 — метричні ряди з чергуванням елементів двох видів; 3 — метричні ряди з чергуванням нерівних інтервалів між рівними елементами; 4 — метричні ряди з чергуванням нерівних елементів і нерівних інтервалів; 5 — ритмічні ряди рівних елементів, повторюю щихся на зростаючих інтервалах, і ритмічний ряд із зростаючими елементами на рівних інтервалах; 6 — ритмічні ряди із зростаючими величинами форм і інтервалів

Мал. 33. Ритмічна побудова композиції одягу:

а – наростаючий ритм;

б – убуваючий ритм

 

Мал. 34. Види симетрії:

а – дзеркальна; б – осьова; у – гвинтова.

Разом з симетрією широко застосовують і асиметрію, тобто таке поєднання або розташування елементів фігури, при якому відсутня вісь або площина симетрії. У асиметричній композиції єдність форми досягається зоровою врівноваженістю всіх її частин по масі, фактурі, кольору по відношенню до осі рівноваги. У складних композиціях можна часто спостерігати поєднання елементів симетрії і асиметрії. Вони як би доповнюють один одного, створюючи цим самим логічно струнку, стійку і красиву форму.

З поняттям симетрії і асиметрії пов'язані динамічність і статичність предметів. Симетричне розташування частин і деталей завжди створює рівновагу, статичність. Статичні на всіх напрямках, наприклад, куб, куля, паралелепіпед. Статичність переважає в меблях, побутових машинах (наприклад, холодильники, пральні машини), радіотоварах (телевізори, радіоприймачі й ін.).

Асиметрія застосовується зазвичай тоді, коли необхідно підкреслити динамічність форми виробу. Найбільш характерну динамічну структуру мають транспортні засоби. Особливістю композиції швидкісних транспортних засобів, наприклад, є динаміка їх форми, обтікаємість відповідно напряму осі руху, що обумовлена їх функціональною і конструктивною суттю і сприяє збільшенню швидкості і ефективності використання пального. Разом з тим зовнішня будова цих засобів повинна забезпечити їх статичну рівновагу щодо осі руху. Таким чином, тут існує взаємозв'язок симетрії зовнішніх форм з асиметричним розташуванням механізмів машини. Як правило, статичність і динамічність доповнюють один одного, і завдання полягає в тому, щоб залежно від призначення виробів і властивостей матеріалів вони вміло були використані.









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь