Модуль ІV. Антична риторика та літературознавство

 

Історія риторики сягає середини І тис. до н.е. Зародившись у Давній демократичній Греції з суспільної потреби переконувати слухачів живим словом, вона швидко виробила свої технології, категорії й закони, стала наукою моральною і патріотичною, перетворилася на мистецтво слова. Захоплюючи елітні прошарки суспільства, риторика поширилася у просторі й часі на всю Європу. Джерелом риторики є міфологія. У грецькій міфології риторику уособлювала прекрасноголоса муза Каліопа, донька Зевса і Мнемосіни. Від імені Мнемосіни в риториці походить назва розділу, в якому розробляються засоби запам’ятовування тексту – мнемоніка. Каліопа була покровителькою духовної культури – риторики чарівного слова, співу, поезії, науки, яка вчила співати Ахілла, одним із її синів був Орфей, який словесними і музичними чарами впливав на людей, богів, природу.

Божественним голосом чарування наділені міфічні сирени, що заманювали мореплавців, бог глузування Мом злісно лихословив про богів і людей, богиня чуток Осса наділена божественним голосом, богиня Геката допомагала людям у громадських справах захищати себе словом.

У Греції покровительками красномовства були три богині: Пейто (переконання) і дві Еріди (одна – гармонії, компромісу, друга – суперечок, конфліктів). Згодом еристикою стали називати види словесних спорів.

У римській культурі риторика зображалась в образі величної жінки – богині мистецтв, що сиділа на троні у пишному вбранні, на якому виткані мовні фігури; з уст її росла лілея – символ краси, а в руках тримала меч – грізну зброю. Своїх покровителів риторика має і в інших міфологіях світу: єгипетській (Тот), японській (Бенсай-тен), індійській (богиня Вач).

Розвиток риторики у Давній Греції пов’язаний з епохою софістики, представники якої вважали, що об’єктивної істини немає, а є лише суб’єктивне судження про істинність.

Розробкою риторики займалися філософські школи софістів: діалектики, елати, піфагорійці. Для поширення риторики мало значення те, що до УІІ-У ст. до н.е. панував культ живого, а не писаного слова, цінувалося живе звертання до колективу. Виникає жанр ембатеріїв (пісень воїнів), майстром якого був Тіртей (з яким пов’язані легенди про силу промови). Першим з великих ораторів Афін був Перикл, який завдяки своєму хисту красномовства керував містом 40 років. Його промови відзначалися логікою і впевненістю у правоті.

Видатним грецьким оратором був Горгій (483-375 р. до н.е.). Зразком красномовства стали твори „Похвала Олені” та „Виправдання Паламеда”. Горгій створив Олені, винуватиці троянської війни, захисну промову: „Олену вільною від безчестя повинні визнати” Учень Горгія Теократ відкрив в Афінах школу красномовства. У класичній давньогрецькій риториці Демосфен (384-322 р. до н.е.) став вершинною постаттю, її символом, політичний пафос якого був спрямований проти тиранії і на захист демократії.

Давньоримська риторика мала пряме практичне значення і йшла від простоти і практичності до краси і пишності: „Тримайся суті справи – слова знайдуться” (Катон Старший). Прикметною ознакою римської риторики є її афористичність та сумлінно зібрані і згруповані факти. До Цицерона були поширені два типи промов: аттичний (стислий) і азіатський (пишний). Цицерон створив власний ораторський стиль, який навіки став взірцем красномовства, свої думки щодо ораторського мистецтва він виклав у трактаті „Оратор”.

Практичне заняття 18.

МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ.

ТВОРЧА РОБОТА: створити промову в одному з ораторських жанрів (судова промова, дорадча, урочиста) на одну з літературних тем:

1. Засудити чи виправдати троянську війну.
2. Засудити чи виправдати Медею, Ясона, Едіпа.
3. Звеличити постать одного з античних письменників.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1.

Міфологія античності та її роль у формуванні європейської культури:

- формування цивілізацій Середземномор’я;

- найдавніші міфи, що належать до мікенського періоду;

- періодизація античної міфології;

- космологічні та етіологічні міфи.

Завдання:

1. З’ясувати значення понять: античність, міф, міфологія.
2. Дослідити історичні процеси утворення держав-полісів на Середземномор’ї.
3. Дослідити структуру міфів про утворення світу, походження богів, людей, явищ природи.
4. Творче завдання: роль античних міфів у літературі Західної Європи ХУІІІ-ХІХ ст.

Література:

Тронський І.М. Історія античної літератури. Переклад з 2-го російського видання. – К.: Рад.шк., 1954 – с. 581.

Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. – К.: Наукова думка, 1989. – с. 168.

Лосев А.Ф.Сонкина Г.А. та др. Античная литература. Уч. Для пед.инст. – М., 1963. –375 с.

Радциг С.И. история древнегреческой культури. – М., 1969. – 527 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2.

Цикли міфів Стародавньої Греції:

- троянський цикл міфів, його зв’язок із міфами про богів та поемою Гомера „Іліада”;

- відображення світогляду греків у фіванському циклі міфів;

- календарні міфи про Діоніса, Деметру та Персефону;

- відмінність античної та східної міфології, зв’язок міфології Греції та Єгипту.

Завдання:

1. Прочитати троянський, фіванський цикли міфів, визначити героїв, їх спільні та відмінні риси.
2. Дослідити міфи про Діоніса, Аполлона, визначити як давні греки ставилися до мистецтва.
3. Законспектувати працю Ф.Ніцше „Зародження трагедії із духу музики” Що таке діонісійське і Аполлонівське начало у мистецтві.

Література:

1. Лосев А.Ф. Античная литература. Изд. 4-е. – М., 1986.

2. Кучинський Б.В. та ін. Зарубіжна література. Нав.пос. для студентів. – К.: Вища шк., 1987. – 296 с.

3. Мифи народов мира. Єнциклопедия. – Т. 1-11. – М., 1992.

4. Мифологический словарь. – М., 1992.

5. Словник античної міфології. Укоадачі: Пономарів О.Д., Козовик. – К.: Наукова думка, 1989.

6. Лесин В.М. Літературознавчі терміни. Довідник учнів. К., 1985.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3.

Література Давньої Греції. Героїчний епос (архаїчний період), жанр байки. Езоп:

- Гомерівський період розвитку літератури; зв’язок із міфологією та фольклором;

- постать Гомера, історичність його поем;

- висвітлення подій троянської війни у поемі „Іліада”;

- структура поеми, характеристика персонажів;

- протистояння благородних героїв, роль богів у поемі;

- значення фінальної сцени у розкритті конфлікту.

Завдання:

1. Визначити, які твори з античної літератури вивчаються в школі.
2. Проаналізувати байки Езопа „Вовк і ягня”, „Мурашка і цикада”, „Крук і лисиця”, „Хліборобові діти”. Алегоричний повчальний зміст байки.
3. Вивчити напам’ять уривок із поеми Гомера „Іліада”, створити словесний опис (чи малюнок) уривку „Щит Ахілла”.
4. Драматизм прощання Гектора з Андромахою.

Література:

1. Гомер. Іліада. Одіссея. (Пер. Б.Тена/ будь-яке видання).

2. Гесіод. Труди і дні. В кн.: Франко І.Я. Зібрані твори у 50 т.

3. Арістотель. Поетика про мистецтво (гр). В кн.: Арістотель и античная литература. / пер. А.Гаспарова. М.: 1977.

4. Платон. Держава. Бенкет (гр).

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4.

Міфологізм аттичного епосу: поема Гомера „Одіссея”, „Теогонія” Гесіода:

- відображення психології та життєвого устрою давніх греків у поемі Гомера „Одіссея”;

- образ героя троянської війни Одіссея, причини його поневірянь, пригоди, доблесть, моральні цінності; гуманістичний пафос поеми;

- роль Гомера та Гесіода у формуванні язичницької релігії греків;

- відображення світоустрою у поемах „Одіссея” та „Теогонія”;

- значення поем для світової культури.

Завдання:

1. Описати шлях Одіссея і його пригоди.
2. Охарактеризувати образ героя.
3. Визначити, якими епітетами Гесіод характеризує богів.
4. Доведіть, що у світі Гомера і Гесіода панує гармонія.

Література:

1. Гомер. Іліада. Одіссея. (Пер. Б.Тена/будь-яке видання).

2. Гесіод. Труди і дні. В кн.: Франко І.Я. Зібрані твори у 50 т.

3. Есхіл. Прометей закутий. Трилогія Орестея. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.

4. Софокл. Антігона, Едіп-цар. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.

5. Еврипід. Медея, Іпполіт. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.

6. Арістофан. Лісістрата, Мир, Жаби, Оси, Хмари, Птахи, Вершники. В кн.: Арістофан. Комедії. К.: 1985.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 5.

Дидактичний епос Гесіода „Труди і дні”:

- образ автора, структура поеми, полемічний характер твору;

- гіпотеза розвитку людства, зв’язок хтонічної і олімпійської міфологічних систем;

- картини життя стародавніх греків, повчання, значення поеми для розвитку грецької культури і моралі.

Завдання:

1. Вивчити уривок з поеми „П’ять поколінь”.
2. Авторське начало у поемі, змалюйте образ Гесіода.
3. Доведіть, що поема „Труди і дні” – перший виклад законів життя і моралі в античній літературі.

Література:

1. Гомер. Іліада. Одіссея. (Пер. Б.Тена/будь-яке видання).

2. Гесіод. Труди і дні. В кн.: Франко І.Я. Зібрані твори у 50 т.

3. Арістотель. Поетика про мистецтво (гр). В кн.: Арістотель и античная литература. / пер. А.Гаспарова. М.: 1977.

4. Платон. Держава. Бенкет (гр).

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 6.

Класична література Греції:

- після гомерівський період: кіклічні поеми, гомерівські гімни, пародійний епос;

- розвиток лірики: елегійна лірика (постать Тіртея); ямбічна лірика (творчість Архілоха); мелос (Алкей, Сапфо, Анакреонт); хоровий мелос (Піндар).

Завдання:

1. Переосмислення тем поем Гомера у гомерівських гімнах, образ Єлени як винуватиці троянської війни.
2. Прослідкувати еволюцію ліричних жанрів у грецькій поезії, різновиди лірики.
3. Постать Тіртея як автора декламаційної лірики, аналіз поезій, образ молодого воїна. „Поради юнакам” – напам’ять.
4. Сапфо – „дев’ята муза”, школа мистецтв Сапфо. Еротизм і цнотливість ліричної героїні. „До Афродіти” – напам’ять.
5. Анакреонт „Дай мені Гомера ліру” – напам’ять.
6. Урочиста поезія Піндара.

Література:

1. Сапфо. До богів подібний мені здається (або інший за вибором студента). – В кн.: Золоте руно. К.: 1985.

2. Алкей. За вибором студента. В кн.: Золоте руно. К.: 1985.

3. Анакреонт. Золотоволосий Ерот (або інший) / пер. А.Содомори.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 7-8.

Античний період розвитку грецької літератури.

Розвиток грецького театру. Жанр трагедії в давньогрецькій літературі:

- театральне мистецтво і культи Діоніса та Аполлона;

- вічні образи грецької трагедії: Есхіл „Прометей закутий”;

- зіткнення людини і долі: Софокл „Едіп-цар”;

- творчість Еврипіда: трагедія „Медея”, психологізм змалювання характерів.

Завдання:

1. Культ Діоніса – вихідна умова зародження Давньогрецького театру. Розповісти про діонісії, перші вистави, устрій театру, дух змагання під час вистав.
2. Постать Есхіла у світовій літературі. Проаналізуйте групування персонажів у трагедії „Прометей закутий” Значення трилогії, як герой визначає свої заслуги перед Зевсом і людьми. Постать тирана, актуальність її змалювання.
3. Софокл зображував людей такими, якими вони повинні бути – доведітьдумку Аристотеля на матеріалі п’єси „Едіп – цар” та „Антігона”.
4. Еврипід – трагік-реаліст. Правдивість почуттів зображених у трагедії „Медея”. Монолог Медеї – напам’ять.

Література:

1. Есхіл. Прометей закутий. Трилогія Орестея. В кн.: Давньогрецька трагедія. К.: 1981.

2. Бабрій. Байки.

3. Асмус В.Ф. Античная философия. Учеб.пособие. Изд. 2-е, доп. – М.: Высшая школа, 1976.

4. Преображенский П.Ф. В мире идей и образов. – М., 1965.

5. Моликин Н.А. История древнего Рима. – М., 1965.

6. Давньогрецька трагедія. Збірник / Пер. Б.Тен. – К.: Дніпро, 1981.

7. Золоте руно: З античної поезії. / Упор. О.Білецький/ К.: Дніпро, 1984.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 9.

Еволюція комедійного жанру у давньогрецькій літературі:

- походження і структура комедії, перші комедіографи;

- творчість Аристофана, комедії „Жаби”, „Хмари”;

- комедія доби еллінізму: творчість Менандра (комедія „Третейський суд”;

- значення грецької комедії у розвитку жанру.

Завдання:

1. Еволюція античного театру: від трагедії до сатирівської драми і комедії. Зародження комедії – демократичний характер жанру.
2. Аристофан – батько комедії. Гострота, соціальна спрямованість його комедій. Критика софістів у комедії „Хмари”.
3. Проаналізуйте характер конфлікту комедії Менандра „Третейський суд”. У чому різниця змалювання комічного у Аристофана й Менандра?

Література:

1. Арістофан. Лісістрата, Мир, Жаби, Оси, Хмари, Птахи, Вершники. В кн.: Арістофан. Комедії. К.: 1985.

2. Менандр. Третейський суд, Відлюдник. В кн.: Менандр. Комедії. Фрагменти / изд.подготовил В.Н.Ярхо. М., 1982.

3. Бабрій. Байки.

4. Лонг. Пастуша повість про Дафніса і Хлою або Дафніс і Хлоя. В кн.: Лонг, Петроній, Апулей. М., 1969.