Основа для розробки Методичних рекомендацій.


Вступ.

 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), біля 30% населення планети мають надмірну вагу тіла, серед них 16,8% жінки, 14.9% - чоловіки. Розповсюдженість ожиріння серед дорослого населення у більшості країн Європи складає більше 20%. В Україні більше 30% дорослого населення мають надмірну вагу тіла і близько 20% страждають ожирінням.

Ожиріння (МКБ – 10, код Е-66) - хронічне, гетерогенне і багатофакторне захворювання, яке характеризується складним порушенням ліпідного обміну із надмірним накопиченням жиру у різних ділянках тіла, що призводить до збільшення маси тіла у розвитку багатьох захворювань, ранньої інвалідності та передчасної смерті хворих. Ожиріння об’явлено ВООЗ новою неінфекційною епідемією ХХІ сторіччя. Планується, що у 2025 році ожирінням буде страждати 40% чоловіків і 50% жінок у світі. Найгрікіший факт: всюди фіксований ріст ожиріння серед дітей і підлітків.

Надмірна вага і ожиріння, як правило, пов’язані із споживанням великої кількості висококалорійної їжі, коли харчові калорії повністю не сгоряють в організмі, а відкладаються у вигляді жирової тканини. Оптимальна вага – одна з невід’ємних складових здоров’я. Так, було доведено, що серед жінок з надмірною вагою смертність удвічі більша, ніж у тих, хто має нормальну вагу тіла.

Люди, що страждають на ожиріння, мають у 3-5 разів більше додаткових факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, інфарктів та інсультів. Порушення жирового обміну призводить до гіпертонії, жовчокам’яної хвороби, панкреатиту. При ожирінні частіше виникають злоякісні пухлини. Чисельні дослідження показують, що надмірна вага безпосередньо пов’язана із розвитком цукрового діабету 2 типа. Особи із ожирінням можуть мати сексуальні проблеми.

За даними статистики, люди, що мають ожиріння доживають до: 60 років – 60%, 70 років – 30%, 80 років – 10%.

 

 

Ні для кого не секрет, що надмірна маса тіла — один із показників стану здоров’я людини. Надлишкові кілограми значно підвищують ризик таких серйозних захворювань, як цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, тому надзвичайно важливо слідкувати за своєю вагою.

 

Ожиріння— це:

-накопичення жиру в організмі, що призводить до збільшення маси тіла. Ожиріння характеризується надмірним накопиченням жиру в жирових депо організму;

-результат такого споживання калорій з їжею, яке перевищує їх витрати, тобто результат підтримання позитивного енергетичного балансу протягом тривалого часу;

-хронічне захворювання, що потребує терпіння, наполегливості пацієнта для тривалого лікування та лікарського нагляду. Спільні зусилля повинні бути направлені на стабільне зниження маси тіла, зменшення частоти супутніх захворювань та смертності. До 75% пацієнтів, які додержувалися низькокалорійної дієти (особливо дуже низькокалорійної — близько 400–800 ккал на добу), набирали більшу частину втраченої ваги протягом 1 року.

 

Причини розвитку.

 

Ожиріння виникає тоді, коли споживання калорій перевищує їх згорання. Тобто, людина або надмірно харчується, або мало рухається, або в неї присутні обидва фактори.

 

Але чому деякі люди їдять багато і не поправляються? Все залежить від темпу обміну речовин. На цей темп впливає багато чинників, які іноді неможливо встановити у даної конкретної людини. Насамперед, це спадкова схильність, наявність ендокринних захворювань, що призводять до гормональних порушень, нераціональне та надмірне харчування, недостатня фізична активність. Причину ожиріння допоможе встановити та, по можливості усунути, лікар, а от від Вашого терпіння і наполегливості залежить успіх у зниженні ваги.

 

 

Класифікація ожиріння за індексом маси тіла (кг/м2):

ІМТ: 18,4 і менше — дефіцит маси тіла;

ІМТ: 18,5–24,9 — нормальна маса тіла;

ІМТ: 25–29,9 — надлишок маси тіла;

ІМТ: 30–34,9 — ожиріння І ст.;

ІМТ: 35–39,9 — ожиріння ІІ ст.;

ІМТ: 40 і більше — ожиріння ІІІ ст.

 

Визначити ступінь ожиріння нескладно. Для цього Вам необхідно вирахувати свій індекс маси тіла: поділіть свою вагу у кілограмах на зріст у метрах, піднесений до квадрату. Наприклад, Ваша вага 100 кг, зріст 180 см: 100 кг/ (1,8 м×1,8 м) = 100 кг /3,24 м2 = 30,9 кг/м2, тобто у вас І ступінь ожиріння.

 

Типи ожиріння:

«верхній тип» (абдомінальний, за типом яблука), чоловічий, коли співвідношення об’єму талії до об’єму стегон у чоловіків перевищує 1 у жінок — 0,85, або обхват талії у чоловіків перевищує за американськими «мірками» 102 см, у жінок — 88 см, а за європейськими — 94 см та 80 см відповідно (але ж ми з вами живемо в Європі і будемо приміряти на себе більш «тендітні» європейські мірки);

«нижній тип» (за типом груші), жіночий, коли жирові відкладення зосереджені на стегнах та сідницях.

 

Жирові відкладення можуть розміщуватися:

у підшкірній клітковині — підшкірний жир;

навколо внутрішніх органів — вісцеральний жир.

 

Підшкірний жир в ділянці живота + вісцеральний жир черевної порожнини = абдомінальний жир.

 

Абдомінальне ожиріння більш чітко пов’язане із захворюваністю та смертністю, ніж «нижній» тип ожиріння чи, навіть, ступінь ожиріння! В численних дослідженнях доведено, що «верхній» тип ожиріння тісно пов’язаний з порушенням рівня ліпідів крові, а саме — підвищенням рівня холестерину та його шкідливих фракцій, тригліцеридів, які призводять до розвитку атеросклерозу та підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Крім того, при цьому виді ожиріння значно підвищений ризик розвитку цукрового діабету 2 типу, захворювання печінки (стеатогепатиту). При однаковому індексі маси тіла, саме абдомінальне ожиріння, тобто надмірне відкладення жиру в ділянці живота, має більший ризик розвитку ускладнень та смертності, ніж «нижній» тип ожиріння.

 

Отже, визначимо чи є у Вас надмірна вага та оцінимо ступінь ризику виникнення ускладнень.

 

 

Визначимо Ваш індекс маси тіла (ІМТ) за формулою, наведеною вище.

 

 

Виміряємо об’єм Вашої талії (ОТ) та стегон (ОС).

 

 

Визначимо відношення об’єму Вашої талії (ОТ) до стегон (ОС).

 

Якщо у вас ІМТ не перевищує 24,9, ОТ — 88 см (якщо ви жінка) або 102 см (якщо ви чоловік), Вам поки що немає підстав хвилюватися. Ведіть здоровий спосіб життя, слідкуйте за своєю вагою та станом свого здоров’я.

 

Більш високі показники — привід задуматися, адже ризик для здоров’я зростає пропорційно до надмірних кілограмів та сантиметрів на талії.

 

Крім того, ожиріння значно погіршує якість життя. Багато людей страждають від болю в суглобах, обмеженої рухливості, мають низьку самооцінку, страждають від депресії та інших психологічних проблем, пов’язаних з дискримінацією та ізоляцією в суспільстві. Чи не виникло у Вас бажання щось змінити у власному житті, а не тішити себе думками на кшталт «гладкі люди — добрі», «чоловіки не собаки — на кістки не кидаються», «хорошої людини повинно бути багато» і т. ін. Якщо так, тоді дочитайте цю інформацію до кінця і почніть діяти. Лікування Провідні спеціалісти в царині лікування ожиріння рекомендують комплексний підхід до проблеми зниження ваги.

 

Сучасні програми боротьби з ожирінням включають:

повне обстеження стану вашого здоров’я та виявлення причини надмірної ваги;

розробку індивідуальної програми поступового, але стабільного зниження маси тіла;

лікування супутніх захворювань;

профілактику збільшення маси тіла та підтримку її на досягнутому рівні.

 

Перш ніж розпочинати лікування, необхідно визначити цілі терапії ожиріння: 1. Зменшення маси тіла (зі швидкістю не більше 0,5–1 кг за тиждень) 2. Підтримка на новому рівні досягнутої маси тіла та попередження повторної її прибавки після схуднення 3. Зменшення проявів факторів ризику чи супутніх захворювань.

 

Ожиріння — хронічна хвороба, лікування якої необхідно проводити все життя!

 

Отже, якщо у Вас ІМТ більше 30 кг/м2 або більше 27 кг/м2, але в поєднанні з:

абдомінальним ожирінням (відношення ОТ/ОС у чоловіків >1,0; у жінок > 0,85),

обтяженою спадковістю цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями,

факторами ризику (підвищеним рівнем холестерину, тригліцеридів, тощо),

супутніми захворюваннями (цукровим діабетом 2 типу, артеріальною гіпертензією), то лікування необхідно розпочинати негайно! Але перш ніж приступити до лікування, необхідно змінити спосіб життя.

 

Ніякі препарати не допоможуть без перебудови стилю харчування та поступового підвищення фізичних навантажень. Така перебудова повинна пройти перш за все у Вашій свідомості для того, щоб притримуватись пожиттєво здорового способу життя. Методи лікування ожиріння

 

Сучасні методи лікування ожиріння розподіляють на 3 групи:

немедикаментозні

медикаментозні

хірургічні .

 

До немедикаментозних методів відносять:

 

раціональне гіпокалорійне харчування підвищення фізичної активності

 

Принципи раціонального харчування:

Харчування повинно бути помірним та збалансованим за вмістом жирів (25–30%), білків (15–20%) і вуглеводів (55–60%).

Харчування регулярне, не менше 4–5 разів на день, без великих перерв, харчова цінність перекусів не повинна перевищувати 200 ккал.

Вживайте різноманітну їжу з різних груп продуктів щоденно.

 

Методичні рекомендації розроблені у зв’язку з необхідністю підпорядкувати принципи і механізми надання лікувально-профілактичної допомоги населенню із надмірною вагою і ожирінням з ініціативи медичних працівників в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) охорони здоров’я незалежно від форм власності. Документ призначений для медпрацівників і керівників системи охорони здоров’я.

 

Рекомендується надавати медичну допомогу населенню із надмірною вагою і ожирінням з ініціативи медичного персоналу з обов’язковим дотриманням прав та інетерсів кожного пацієнта, а саме:

(1) під час прийому пацієнтів активно виявляти осіб з надмірною вагою і ожирінням;

(2) вносити у медичну документацію показники надмірної ваги і ожиріння;

(3) надавати кожному пацієнту із надмірною вагою небохідну інформацію про шкоду для його здоров’я надмірної ваги і ожиріння, щоб сформулювати мотивацію на схуднення і відновлення оптимального для нього ваги;

(4) особам із надмірною вагою і ожирінням, що звернулися в медичні організації, надавати допомогу, направлену на навчання раціональному режиму харчування і цілеспрямованого зниження ваги під контролем лікаря;

(5) доводити до пацієнтів із ожирінням і надмірною вагою інформацію про те, що за станом здоров’я вони потребують зниженя маси тіла хоча б на 5%-10% від своєї ваги;

(6) направляти пацієнтів в спеціалізовані ЛПЗ для отримання необхідної допомоги при відсутності позитивних результатів лікування надмірнної ваги і ожиріння;

(7) надавати пацієнтам медичну допомогу, направлену на схуднення і відновлення оптимальної ваги на основі стандартів медичної допомоги і у відповідності з порядком надання медичної допомоги.

(8) впроваджувати постійні і повторні лікарські втручання, а також довготривалі наступні спостереження за пацієнтами, що знаходяться на лікуванні с приводу надмірної ваги і ожиріння, доки не буде досягнута стійка ремісія (зниження ваги на 10% і більше).

(9) пропонувати пацієнтам, що не готові на даний момент до схуднення, змінити стиль харчової поведінки і увести в режим харчування розвантажувальні дні для покращення загального самопочуття і усвідомлення необхідності зниження ваги для відновлення здоров’я;

(10) взятии на спостереження осіб, не готових розтаватися із зайвими кілограмами і проводит из ними при кожному наступному відвідуванні роботу, щоб побудити пацієнта схуднути, відновити в нього оптимальну вагу і підвищити рівень здоров’я.

 

 

Принципи лікування.

Розвантажувальні дні.

В ряді випадків, при висококій надмірній вазі (I-II-II ст ожиріння) і хорошій переносимості обмеженого раціону харчування, відсутності протипоказань за станом здоров’я, можна починати худнути із розвантажувальних днів: спочатку 1 день, а далі до 2-х чи навіть 3-х днів на тиждень. Калорійність розвантажувальних днів на 300-400 ккал нижче “зрізаного” раціону. Зниження ваги йде значно швидше, так як в організм поступає вже не 1200-1500 ккал, а лише 800-900 ккал. Калорії, яких не вистачає організму, будуть поступати із відкладених на тілі жирових запасів, що призводить до більш ефективного зниження ваги.

Розвантажувальні дні.

Білкові:

- Кефірні – 1000 гр нежирного кефіру на 5-6 прийомів на добу;

- Творожні – 500.0 знежиренного творогу на 5-6 прийомів. Несолодки чай та вода за потребою;

- Рибний – 500,0 вареної риби (тріска, лящ, щука, судак на 5-6 прийомів. Додатково чай, 2 стакани відвару шиповника;

- М’ясний – 500.0 відварного нежирного м’яса (без солі) розділити на 5 прийомів. Несолодкий чай, вода за потребою.

Фруктово-овочеві :

- Яблука 1,5 кг на 6 прийомів на добу;

- Огурці, помідори, капуста ( можна чергувати з гарбузом, морквою, кавуном) – 1,5 кг. на добу;

- Сухофрукти ( компоти) –250,0 на 1 літр води. Прийомати по стакану 5 разів на день.

 

Помічники при схудненні.

Однієї дієти і розвантажувальні дні недостатньо для схуднення. Люди мають виконувати помірне фізичне навантаження не менш, ніж 150 хв на тиждень. Якщо для схуднення додати рухову активність, наприклад, 10000 кроків щотижня, як радять японські спеціалісти, то темпи схуднення значно прискоряться. Для орієнтування – проходячи за 1 годину 3 км. Людина втрачає близько 200 ккал, а 5 км за 1 годину – 350 ккал. Тому в процесі схуднення необхідно максимально рухатися, відвідувати плавальний бассейн, приймати холодний душ, вани.

 

Заключення.

Надмірна вага і ожиріння – хронічне рецидивне захворювання, що вимагає лікування. Досвід багатьох країн, які досягли значних успіхів у зниженні захворюванності і смертності від хронічних неінфекційних захворювань свідчить, що зниження ваги в осіб, що страждають на надмірну вагу, а особливо ожиріння, позитивно впливає на показники здоров’я населення і тривалість життя. Відновлення нормальної ваги у пацієнтів з надмірною вагою і ожирінням дозволяє знизити захворюваність, оздоровити і продовжити життя більш ніж 30% населення України, що мають надмірну вагу і ожиріння.

Реформування первинної медико-соціальної допомоги і впровадження сімейної медицини в Україні передбачає, серед всього, посилення профілактичної складової у діяльності первинної ланки медичного медичного обслуговування населення. У відповідності з п. 2.2.1 «Зразкового положення про центр первинної (медико-санітарної) допомоги», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23 лютого 2012 року № 131, на цю лакнку покладається проведення санітарно-просвітницької роботи і навчання населення здорового способу життя.

Метою даного документа є надання обгрунтованої інформації для підвищення рівня підготовки лікарів загальної практики – сімейної медицин из питань збереження і укріплення здоров’я населення.

 

Медикаментозні засоби.

 

Медикаментозна терапія показана при ІМТ> 30 кг/м2, якщо ефективність зміни способу життя протягом 3 міс. недостатня, а також при ІМТ > 27 кг/м2 у поєднанні з факторами ризику (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія), якщо протягом 3 міс. відсутній позитивний вплив зміни стилю життя на масу тіла пацієнтів. Фармакотерапія дозволяє підвищити прихильність до немедикаментозного лікування, досягати ефективнішого зниження маси тіла і втримати знижену масу тіла протягом тривалого періоду. Схуднення вирішує цілий ряд проблем, наявних у огрядного хворого, в тому числі зменшує потребу в застосуванні лікарських засобів, зокрема антигіпертензивних, гіполіпідемічних і протидіабетичних.

 

Основні вимоги до лікарських препаратів, які використовують при лікуванні ожиріння: препарат має бути раніше вивчений в експерименті, мати відомий склад і механізм дії, бути ефективним при пероральному прийомі і безпечним при тривалому застосуванні без ефекту звикання. Необхідно знати як позитивні, так і негативні властивості препаратів, що призначають для зниження маси тіла, і джерелом такої інформації повинні бути не рекламні проспекти, а багатоцентрові рандомізовані дослідження.

Для зниження маси тіла використовують лікарські препарати, що впливають на всмоктування в кишечнику жирів (орлистат) і такі, що діють через ЦНС (сибутрамін). Однак після закінчення прийому цих препаратів маса тіла повертається до початкової, якщо не дотримуватися низькокалорійної дієти.

Позитивною властивістю сибутраміну, дозволеного для лікування ожиріння, з урахуванням даних щодо ефективності і безпеки препарату є якраз його дія на обидва процеси, що контролюють масу тіла (насичення і енергетичні витрати). Сибутрамін пригнічує зворотнє захоплення серотоніну та норадреналіну пресинаптичною мембраною. Специфічна дія сибутраміну спрямована саме на нейрональні структури гіпоталамуса, що дозволяє коригувати харчову поведінку людини. У периферичних тканинах рівень серотоніну при застосуванні сибутраміну не змінюється.

Заповнюючи наявний при ожирінні дефіцит серотоніну в центральній нервовій системі і активуючи серотонінергічні системи мозку, сибутрамін забезпечує природний процес швидкого настання насичення і його продовження після прийому їжі. Бажання проміжних прийомів їжі між трьома основними усувається. Таким чином, сибутрамін зменшує потребу в їжі і дозволяє відкладати наступний її прийом.

Крім того, сибутрамін може стимулювати термогенез і підвищувати швидкість утилізації енергії за рахунок стимуляції норадренергічної системи мозку та активації 3-адренорецепторів бурої жирової тканини, що посилює ліполіз. Це теж важлива дія сибутраміну, оскільки в огрядних людей є схильність до консервації енергії. Термогенний ефект сибутраміну в експерименті реєструється як натщесерце, так і після прийому їжі.

Орлистат і сибутрамін можуть привести до помірного зниження ваги, яке може зберігатися протягом щонайменше двох років у разі продовження прийому препарату. Проте дані щодо ефективності і безпеки тривалого (більше двох років) застосування цих препаратів відсутні, у зв’язку з чим рекомендовано використовувати фармакологічне лікування ожиріння тільки як частину програми, що містить дії, спрямовані на зміни способу життя.

 

 

Хірургічні втручання.

 

Доведено ефективність хірургічних втручань, таких, як вертикальна гастропластика стрічкою, регульована пластика шлунка стрічкою, що дозволяють домогтися значного зниження ваги (від 28 кг до 40 кг) у пацієнтів з ожирінням III ступеня. Подібні втручання слід використовувати тільки у пацієнтів з ожирінням III ступеня, а також при ожирінні II ступеня за наявності щонайменше одного захворювання, пов’язаного з ожирінням. Труднощі полягають не стільки в зниженні маси тіла, скільки в підтримці досягнутого результату протягом тривалого часу. Нерідко, досягнувши успіху в зниженні маси тіла, через деякий час пацієнти знову набирають вагу, причому іноді це повторюється неодноразово.

Рекомендації ВООЗ щодо профілактики ожиріння містять ведення щоденника здорового способу життя для людей з факторами ризику. У щоденнику рекомендується фіксувати динаміку змін основних показників (артеріальний тиск, ІМТ, ОТ, рівень глюкози і холестерину крові), повсякденну фізичну активність, характер харчування. Це дисциплінує і сприяє модифікації способу життя з метою попередження ожиріння.

Багато лікарів робить висновки щодо ефективності того чи іншого методу лікування лише за кількістю скинутих кілограмів за якийсь відрізок часу і вважають метод тим ефективнішим, чим більше кілограмів на тиждень (два тижні, місяць, три місяці і т. д.) він дозволяє скинути.

Однак про ефективність того чи іншого методу лікування ожиріння має сенс говорити тільки в тому разі, якщо він максимально зберігає якість життя і переноситься більшістю пацієнтів, якщо навіть тривале його застосування у них не супроводжується погіршенням здоров’я, а його повсякденне відтворення не викликає великих незручностей і труднощів.

Усвідомлення того, що ожиріння, мабуть, як ніяке інше захворювання, має чітко виражений сімейний характер, відкриває перед медициною нові можливості щодо його профілактики та лікування, а також профілактики та лікування захворювань, котрі є причиною, що пов’язана з ожирінням.

Дійсно, заходи, спрямовані на лікування ожиріння у одних членів сім’ї, водночас будуть заходами профілактики наростання надлишкової маси тіла в інших членів родини. Обумовлено це тим, що методи лікування ожиріння ґрунтуються на тих же принципах, що і методи його профілактики. У зв’язку з цим медичному персоналові в роботі з хворими на ожиріння і з членами їхніх сімей необхідно враховувати наступні моменти:

· Наявність ожиріння у одних членів сім’ї значно підвищує вірогідність його розвитку в інших її членів;

· Лікування ожиріння є необхідним компонентом лікування захворювань, причинно з ним пов’язаних (артеріальна гіпертонія, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет);

· Як для лікування ожиріння, так і для його профілактики необхідно, щоб харчування було раціональним, а спосіб життя (посильно) активнішим;

· Заходи, спрямовані як на лікування ожиріння, так і на його профілактику, в тому чи іншому вигляді, повинні стосуватися всіх членів сім’ї.

· Заходи, спрямовані як на лікування ожиріння, так і на його профілактику, мають носити безперервний характер.

Ожиріння не можна вилікувати без участі, активної співпраці та взаєморозуміння між лікарем і пацієнтом. А якщо так, то для досягнення доброго ефекту просто необхідно, щоб пацієнти правильно розуміли лікаря, логіку і обґрунтованість тих чи інших рекомендацій.

 

Вступ.

 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), біля 30% населення планети мають надмірну вагу тіла, серед них 16,8% жінки, 14.9% - чоловіки. Розповсюдженість ожиріння серед дорослого населення у більшості країн Європи складає більше 20%. В Україні більше 30% дорослого населення мають надмірну вагу тіла і близько 20% страждають ожирінням.

Ожиріння (МКБ – 10, код Е-66) - хронічне, гетерогенне і багатофакторне захворювання, яке характеризується складним порушенням ліпідного обміну із надмірним накопиченням жиру у різних ділянках тіла, що призводить до збільшення маси тіла у розвитку багатьох захворювань, ранньої інвалідності та передчасної смерті хворих. Ожиріння об’явлено ВООЗ новою неінфекційною епідемією ХХІ сторіччя. Планується, що у 2025 році ожирінням буде страждати 40% чоловіків і 50% жінок у світі. Найгрікіший факт: всюди фіксований ріст ожиріння серед дітей і підлітків.

Надмірна вага і ожиріння, як правило, пов’язані із споживанням великої кількості висококалорійної їжі, коли харчові калорії повністю не сгоряють в організмі, а відкладаються у вигляді жирової тканини. Оптимальна вага – одна з невід’ємних складових здоров’я. Так, було доведено, що серед жінок з надмірною вагою смертність удвічі більша, ніж у тих, хто має нормальну вагу тіла.

Люди, що страждають на ожиріння, мають у 3-5 разів більше додаткових факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, інфарктів та інсультів. Порушення жирового обміну призводить до гіпертонії, жовчокам’яної хвороби, панкреатиту. При ожирінні частіше виникають злоякісні пухлини. Чисельні дослідження показують, що надмірна вага безпосередньо пов’язана із розвитком цукрового діабету 2 типа. Особи із ожирінням можуть мати сексуальні проблеми.

За даними статистики, люди, що мають ожиріння доживають до: 60 років – 60%, 70 років – 30%, 80 років – 10%.

 

 

Ні для кого не секрет, що надмірна маса тіла — один із показників стану здоров’я людини. Надлишкові кілограми значно підвищують ризик таких серйозних захворювань, як цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, тому надзвичайно важливо слідкувати за своєю вагою.

 

Ожиріння— це:

-накопичення жиру в організмі, що призводить до збільшення маси тіла. Ожиріння характеризується надмірним накопиченням жиру в жирових депо організму;

-результат такого споживання калорій з їжею, яке перевищує їх витрати, тобто результат підтримання позитивного енергетичного балансу протягом тривалого часу;

-хронічне захворювання, що потребує терпіння, наполегливості пацієнта для тривалого лікування та лікарського нагляду. Спільні зусилля повинні бути направлені на стабільне зниження маси тіла, зменшення частоти супутніх захворювань та смертності. До 75% пацієнтів, які додержувалися низькокалорійної дієти (особливо дуже низькокалорійної — близько 400–800 ккал на добу), набирали більшу частину втраченої ваги протягом 1 року.

 

Причини розвитку.

 

Ожиріння виникає тоді, коли споживання калорій перевищує їх згорання. Тобто, людина або надмірно харчується, або мало рухається, або в неї присутні обидва фактори.

 

Але чому деякі люди їдять багато і не поправляються? Все залежить від темпу обміну речовин. На цей темп впливає багато чинників, які іноді неможливо встановити у даної конкретної людини. Насамперед, це спадкова схильність, наявність ендокринних захворювань, що призводять до гормональних порушень, нераціональне та надмірне харчування, недостатня фізична активність. Причину ожиріння допоможе встановити та, по можливості усунути, лікар, а от від Вашого терпіння і наполегливості залежить успіх у зниженні ваги.

 

 

Класифікація ожиріння за індексом маси тіла (кг/м2):

ІМТ: 18,4 і менше — дефіцит маси тіла;

ІМТ: 18,5–24,9 — нормальна маса тіла;

ІМТ: 25–29,9 — надлишок маси тіла;

ІМТ: 30–34,9 — ожиріння І ст.;

ІМТ: 35–39,9 — ожиріння ІІ ст.;

ІМТ: 40 і більше — ожиріння ІІІ ст.

 

Визначити ступінь ожиріння нескладно. Для цього Вам необхідно вирахувати свій індекс маси тіла: поділіть свою вагу у кілограмах на зріст у метрах, піднесений до квадрату. Наприклад, Ваша вага 100 кг, зріст 180 см: 100 кг/ (1,8 м×1,8 м) = 100 кг /3,24 м2 = 30,9 кг/м2, тобто у вас І ступінь ожиріння.

 

Типи ожиріння:

«верхній тип» (абдомінальний, за типом яблука), чоловічий, коли співвідношення об’єму талії до об’єму стегон у чоловіків перевищує 1 у жінок — 0,85, або обхват талії у чоловіків перевищує за американськими «мірками» 102 см, у жінок — 88 см, а за європейськими — 94 см та 80 см відповідно (але ж ми з вами живемо в Європі і будемо приміряти на себе більш «тендітні» європейські мірки);

«нижній тип» (за типом груші), жіночий, коли жирові відкладення зосереджені на стегнах та сідницях.

 

Жирові відкладення можуть розміщуватися:

у підшкірній клітковині — підшкірний жир;

навколо внутрішніх органів — вісцеральний жир.

 

Підшкірний жир в ділянці живота + вісцеральний жир черевної порожнини = абдомінальний жир.

 

Абдомінальне ожиріння більш чітко пов’язане із захворюваністю та смертністю, ніж «нижній» тип ожиріння чи, навіть, ступінь ожиріння! В численних дослідженнях доведено, що «верхній» тип ожиріння тісно пов’язаний з порушенням рівня ліпідів крові, а саме — підвищенням рівня холестерину та його шкідливих фракцій, тригліцеридів, які призводять до розвитку атеросклерозу та підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Крім того, при цьому виді ожиріння значно підвищений ризик розвитку цукрового діабету 2 типу, захворювання печінки (стеатогепатиту). При однаковому індексі маси тіла, саме абдомінальне ожиріння, тобто надмірне відкладення жиру в ділянці живота, має більший ризик розвитку ускладнень та смертності, ніж «нижній» тип ожиріння.

 

Отже, визначимо чи є у Вас надмірна вага та оцінимо ступінь ризику виникнення ускладнень.

 

 

Визначимо Ваш індекс маси тіла (ІМТ) за формулою, наведеною вище.

 

 

Виміряємо об’єм Вашої талії (ОТ) та стегон (ОС).

 

 

Визначимо відношення об’єму Вашої талії (ОТ) до стегон (ОС).

 

Якщо у вас ІМТ не перевищує 24,9, ОТ — 88 см (якщо ви жінка) або 102 см (якщо ви чоловік), Вам поки що немає підстав хвилюватися. Ведіть здоровий спосіб життя, слідкуйте за своєю вагою та станом свого здоров’я.

 

Більш високі показники — привід задуматися, адже ризик для здоров’я зростає пропорційно до надмірних кілограмів та сантиметрів на талії.

 

Крім того, ожиріння значно погіршує якість життя. Багато людей страждають від болю в суглобах, обмеженої рухливості, мають низьку самооцінку, страждають від депресії та інших психологічних проблем, пов’язаних з дискримінацією та ізоляцією в суспільстві. Чи не виникло у Вас бажання щось змінити у власному житті, а не тішити себе думками на кшталт «гладкі люди — добрі», «чоловіки не собаки — на кістки не кидаються», «хорошої людини повинно бути багато» і т. ін. Якщо так, тоді дочитайте цю інформацію до кінця і почніть діяти. Лікування Провідні спеціалісти в царині лікування ожиріння рекомендують комплексний підхід до проблеми зниження ваги.

 

Сучасні програми боротьби з ожирінням включають:

повне обстеження стану вашого здоров’я та виявлення причини надмірної ваги;

розробку індивідуальної програми поступового, але стабільного зниження маси тіла;

лікування супутніх захворювань;

профілактику збільшення маси тіла та підтримку її на досягнутому рівні.

 

Перш ніж розпочинати лікування, необхідно визначити цілі терапії ожиріння: 1. Зменшення маси тіла (зі швидкістю не більше 0,5–1 кг за тиждень) 2. Підтримка на новому рівні досягнутої маси тіла та попередження повторної її прибавки після схуднення 3. Зменшення проявів факторів ризику чи супутніх захворювань.

 

Ожиріння — хронічна хвороба, лікування якої необхідно проводити все життя!

 

Отже, якщо у Вас ІМТ більше 30 кг/м2 або більше 27 кг/м2, але в поєднанні з:

абдомінальним ожирінням (відношення ОТ/ОС у чоловіків >1,0; у жінок > 0,85),

обтяженою спадковістю цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями,

факторами ризику (підвищеним рівнем холестерину, тригліцеридів, тощо),

супутніми захворюваннями (цукровим діабетом 2 типу, артеріальною гіпертензією), то лікування необхідно розпочинати негайно! Але перш ніж приступити до лікування, необхідно змінити спосіб життя.

 

Ніякі препарати не допоможуть без перебудови стилю харчування та поступового підвищення фізичних навантажень. Така перебудова повинна пройти перш за все у Вашій свідомості для того, щоб притримуватись пожиттєво здорового способу життя. Методи лікування ожиріння

 

Сучасні методи лікування ожиріння розподіляють на 3 групи:

немедикаментозні

медикаментозні

хірургічні .

 

До немедикаментозних методів відносять:

 

раціональне гіпокалорійне харчування підвищення фізичної активності

 

Принципи раціонального харчування:

Харчування повинно бути помірним та збалансованим за вмістом жирів (25–30%), білків (15–20%) і вуглеводів (55–60%).

Харчування регулярне, не менше 4–5 разів на день, без великих перерв, харчова цінність перекусів не повинна перевищувати 200 ккал.

Вживайте різноманітну їжу з різних груп продуктів щоденно.

 

Методичні рекомендації розроблені у зв’язку з необхідністю підпорядкувати принципи і механізми надання лікувально-профілактичної допомоги населенню із надмірною вагою і ожирінням з ініціативи медичних працівників в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) охорони здоров’я незалежно від форм власності. Документ призначений для медпрацівників і керівників системи охорони здоров’я.

 

Рекомендується надавати медичну допомогу населенню із надмірною вагою і ожирінням з ініціативи медичного персоналу з обов’язковим дотриманням прав та інетерсів кожного пацієнта, а саме:

(1) під час прийому пацієнтів активно виявляти осіб з надмірною вагою і ожирінням;

(2) вносити у медичну документацію показники надмірної ваги і ожиріння;

(3) надавати кожному пацієнту із надмірною вагою небохідну інформацію про шкоду для його здоров’я надмірної ваги і ожиріння, щоб сформулювати мотивацію на схуднення і відновлення оптимального для нього ваги;

(4) особам із надмірною вагою і ожирінням, що звернулися в медичні організації, надавати допомогу, направлену на навчання раціональному режиму харчування і цілеспрямованого зниження ваги під контролем лікаря;

(5) доводити до пацієнтів із ожирінням і надмірною вагою інформацію про те, що за станом здоров’я вони потребують зниженя маси тіла хоча б на 5%-10% від своєї ваги;

(6) направляти пацієнтів в спеціалізовані ЛПЗ для отримання необхідної допомоги при відсутності позитивних результатів лікування надмірнної ваги і ожиріння;

(7) надавати пацієнтам медичну допомогу, направлену на схуднення і відновлення оптимальної ваги на основі стандартів медичної допомоги і у відповідності з порядком надання медичної допомоги.

(8) впроваджувати постійні і повторні лікарські втручання, а також довготривалі наступні спостереження за пацієнтами, що знаходяться на лікуванні с приводу надмірної ваги і ожиріння, доки не буде досягнута стійка ремісія (зниження ваги на 10% і більше).

(9) пропонувати пацієнтам, що не готові на даний момент до схуднення, змінити стиль харчової поведінки і увести в режим харчування розвантажувальні дні для покращення загального самопочуття і усвідомлення необхідності зниження ваги для відновлення здоров’я;

(10) взятии на спостереження осіб, не готових розтаватися із зайвими кілограмами і проводит из ними при кожному наступному відвідуванні роботу, щоб побудити пацієнта схуднути, відновити в нього оптимальну вагу і підвищити рівень здоров’я.

 

 

Основа для розробки Методичних рекомендацій.

 

Надмірна вага і ожиріння – хронічне рецидивне захворювання, що спричиняє складності для досягнення стійкої ремісії. На цю хворобу страждає більше ніж 30% населення України, і вона несе прогресивний характер. Щоб зупинити «епідемію» надмірної ваги і ожиріння, необхідно внести зміни в системі охорони здоров’я: впроваджувати політику і стратегію з розширення і доступності послуг, широкого розповсюдження діагностики і лікування надмірної ваги і ожиріння.

Більшість пацієнтів із надмірною вагою і ожирінням не можуть схуднути і відновити оптимальну вагу з своєї волі. Тому лікарі мають взяти до уваги, що надмірна вага і ожиріння – хвороба, яку необхідно лікувати без зволікання.

 

Методичні Рекомендації розроблені у зв’язку з тим, що пацієнти і надмірною вагою і ожирінням виявляються поза увагою лікаря, хоча в них часто виникає реальна небезпека раннього розвитку артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу, атеросклерозу судин, стенокардії, інфаркту, інсульту, холециститу, онкозахворювань. Люди із надмірною вагою і ожирінням частіше хворіють, стають інвалідами і живуть на 12-13 років енше, ніж люди із нормальною вагою.

 

Тому відновлення оптимальної ваги в осіб, що страждають на надмірну вагу і ожиріння, є найбільщ ефективним засобом профілактики і лікування гіпертонії, цукрового діабету 2 типу та інших захворюван, а також зниження загальної захворюваності, інвалідності і ранньої смертності.

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь