Структура складеного дієслівного присудка

У процесі з’ясування структури складеного дієслівного присудка можна виділити такі етапи:

1) пошук відмінюваної дієслівної форми;

2) усвідомлення інформаційної недостатності виділеної дієслівної форми;

3) кваліфікація інфінітива як компонента, що становить основну частину складеного дієслівного присудка, його семантичний центр;

4) визначення семантичної функції допоміжної частини складеного дієслівного присудка.

Виділення складеного дієслівного присудка, як і будь-якого типу присудка, починається з пошуку відмінюваної дієслівної форми. Саме ця форма виражає головне значення речення — предикативність. Наприклад: Гаї почали шуміти (В. Барка) — дієслівна форма почали виражає предикативне значення реальної модальності минулого часу; До тебе, друг, любов мою незмінну не можу порівняти я ні з чим (В. Сосюра) — дієслівна форма не можу виражає предикативне значення реальної модальності теперішнього часу.

Усвідомлення інформаційної недостатності виділеної дієслівної форми повинно стати наступним етапом у з’ясуванні структури складеного дієслівного присудка. Суть цього етапу можна визначити як вилучення з речення усіх інших дієслівних компонентів, окрім вже виділеної відмінюваної дієслівної форми. У результаті речення може втратити свою змістову цілісність, завершеність. Порівняй: *Гаї почали. *До тебе, друг, любов мою незмінну не можу ні з чим. Таким чином, відмінювані дієслівні форми в аналізованих реченнях — компоненти несамостійні. Вони потребують уживання біля них інших лексем, які б заповнили їх конкретним змістом. Такими лексемами виступають інфінітивні дієслівні форми.

Кваліфікація інфінітивного дієслівного компонента як такого, що окреслює остаточну структуру складеного дієслівного присудка, — третій етап аналізу. Він передбачає усвідомлення інфінітива як семантичного центру, основної частини присудка.

Інфінітив, будучи залежним від відмінюваного дієслова (у даному випадку реалізується така форма підрядного зв’язку, як прилягання), виступає семантично вершинним компонентом присудка, виражає його лексичне значення. Саме тому інфінітив становить основну частину складеного дієслівного присудка. Доказом цього є можливість вилучення з речення відмінюваного дієслова і перетворення конструкції зі складеним дієслівним присудком у структуру з простим присудком. При цьому інфінітив трансформується у відмінювану дієслівну форму, яка у простому дієслівному присудку виражає і граматичне, і лексичне значення. Порівняй:

Гаї почали шуміти. ® Гаї шуміли.
До тебе, друг, любов мою незмінну не можу порівняти я ні з чим. ® До тебе, друг, любов мою незмінну не порівняю я ні з чим.

Зміст речення при цьому суттєво не змінюється. Таким чином, інфінітив, будучи семантично повноцінним компонентом, остаточно окреслює структуру складеного дієслівного присудка.

У зв’язку з цим простежується роль допоміжної частини складеного дієслівного присудка.



Головна функція допоміжної частини полягає у вираженні граматичного значення речення. При цьому, окрім граматичної функції, допоміжне дієслово у складеному дієслівному присудку виражає додаткове, супровідне значення, яке накладається на основне лексичне значення, що передається інфінітивним компонентом. Див. розглядувані речення:

Гаї почали шуміти — йдеться про процес (шуміти), який перебуває на початковій стадії (почали).

До тебе, друг, любов мою незмінну не можу порівняти я ні з чим — йдеться про процес (порівняти), який усвідомлюється мовцем як неможливий (не можу).

Допоміжна частина складеного дієслівного присудка має специфічну семантику: в ній відображено або фазове (почати, закінчити тощо), або модальне (могти, хотіти тощо) значення. Окреслена семантика виражається певним типом лексем. Саме вони утворюють допоміжну частину складеного дієслівного присудка.

У допоміжній частині складеного дієслівного присудка знаходяться два типи дієслівних лексем:

1. Лексеми, що виражають фазове значення:

а) початку дії: почати, прийнятися, пуститися, взятися, кинутися, заходитися, стати, піти (у значенні «почати»);

б) тривалості дії: продовжувати, залишатися, зоставатися;

в) закінчення дії: перестати, припинити, закінчити.

Наприклад: а) Вонапочинає знову плакати, знову кликати (О. Ко­би­лянська); Загавкав грізно в три язики, уже був кинувсь і кусать (І. Котляревський); А наші молодіпішли жити вибрикуючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Один за одним сталотоваристворушати (П. Мирний); [По обіді Хома взявсь за псалтир, а]Химка відчинила скриню та заходилась там порядкувати(М. Коцюбинський);

б) Але вогоньпродовжував палати. І він сидів, як раб серед рабів (Л. Костенко); І залишався стоятидуб на злість усім вітрам (І. Цюпа);

в) Вонаскінчила писати свою повість (О. Кобилянська); Дідпереставграти (В. Короткевич).

2. Лексеми, що виражають модальне значення:

а) можливості / неможливості; повинності; необхідності дії, стану, процесу: могти, не могти, мусити, мати, вміти, встигнути, напр.:

Родичі також не були ще надто перестарілі, могли обходитись без нього в хазяйстві (О. Кобилянська); Вонане могла його втратити (М. Коцюбинський); Книги і фільми про нашу правду, про наш народ мусятьтріщати від жаху страждань, гніву і нечуваної сили людського духу (О. Довженко); Тільки тивмієш рятувати мене від самої себе (Л. Українка); За той час полонянкивстигли вже помитися, попричісувати волосся і сяк-так довести до ладу своє пошарпане вбрання (Б. Лепкий);

б) волевиявлення (бажання / небажання; намір; спроба; готовність; згода; рішення тощо): хотіти, бажати, воліти, жадати, прагнути; надумати, збиратися, готуватися; нахвалятися, прицілятися; силкуватися, насмілитись, наважитись, братись, старатись, намагатись; погодитись, відмовлятись; вирішити, ухвалити тощо, напр.:

Ні, яхочу крізь сльози сміятись (Л. Українка); Сонцезбиралося сідати за стайню (М. Коцюбинський); Ведмідь кружляв навколо пастки, тягнувся до принади, але, очевидно, не зважувався торкнутися (М. Трублаїні); Вонасилувалася відвернути думи від його і від цілої тої справи... (О. Коби­лянсь­ка); Підмостивши кулак під голову, Тереньнамагався заснути, [але сон утік від нього] (Є. Гуцало);

в) суб’єктивно-емоційну оцінку: любити, полюбити, напр.: Усілюбилипослухати казку (М. Коцюбинський);

г) міру звичності дії: звикнути, навчитися, пристосуватися тощо, напр.: Мизвикли друзів зустрічати на повну глибину сердець (Л. Дмитерко);

ґ) процеси мислення, внутрішні, психічні стани: думати, мріяти, поспішати, боятись, соромитись тощо, напр.: Дівчина, як видно, соромиться йому розповісти правду (Ю. Збанацький).

У допоміжній частині складеного дієслівного присудка можуть знаходитись стійкі дієслівно-іменні сполучення на зразок мати звичку (можливість, нагоду, намір, змогу), горіти (палати) бажанням тощо.

Наприклад: Ягорів бажанням пробитись на шлях театральної творчості (О. Довженко).

Подібні сполучення за значенням еквівалентні з модальними дієсловами й у реченні можуть замінятись останніми. Порівняй:

мати змогу — могти;

мати можливість — могти;

мати намір — наміритись;

мати звичку — звикнути;

мати бажання — хотіти, бажати;

горіти (палати) бажанням — хотіти, бажати.

Відповідно речення Ягорів бажанням пробитись на шлях театральної творчості за змістом синонімічне з конструкцією Яхотів пробитись на шлях театральної творчості.

Якщо фазове значення виражається в основному фазовими дієсловами, то модальне значення — не лише модальними дієсловами та дієслівно-іменними сполученнями, а й іншими частинами мови з модальним значенням. Такими у допоміжній частині складеного дієслівного присудка виступають:

1. Модальні прикметники та дієприкметники: повинен, спроможний, здатний, схильний, ладен, радий, рад, зобов’язаний, змушений. Наприклад: Ти, бачу, Æздатний бить собак (І. Котляревський); ГускаÆ повинна когось вибрати одного з того табунця (Є. Гуцало); Я ж Æ ладен вірити в поразку (В.Петров).

2. Усталені прийменниково-іменникові сполуки на зразок у змозі, не в змозі, у силі, не в силі. Наприклад: Очіне в змозі були відірватися від його карих очей (А. Шиян); Володябув не в силі змінити своє рішення (Л. Письменна).

3. Іменники майстер, мастак. Наприклад: Казали у дворі індики, що ніби тиспівать Æ мастак великий (Л. Глібов).

Виділені недієслівні модальні засоби за значенням еквівалентні з модальними дієсловами. Порівняй:

повинен
змушений мусити
зобов’язаний
спроможний
схильний
здатний могти
у силі
у змозі
ладен хотіти
радий
мастак вміти
майстер

Порівняй це у реченнях:

Гуска Æповинна когось вибрати одного з того табунця (Є. Гуцало); Гускамусить вибрати когось одного з того табунця.
Володябув не в силі змінити своє рішення (Л. Письменна); Володяне міг змінити своє рішення.
З начальством Хома тримався гідно і був мастак побалакати (О. Гон­чар). З начальством Хома тримався гідно і вмів побалакати.

У тих випадках, коли модальне значення виражається не дієсловом, а прикметником, дієприкметником, іменником чи прийменниково-іменниковою сполукою, допоміжна частина, окрім цього компонента, містить ще дієслово-зв’язку в одній із форм способу та часу. Зв’язка виступає виразником предикативного значення.

Порівняй:

Я мусив знати — допоміжне дієслово мусити має додаткове лексичне значення повинності і виражає предикативне значення реальної модальності теперішнього часу. Я повинен був знати — модальний прикметник повинен має додаткове значення повинності (як і дієслово мусити); дієслово-зв’язка бути виражає предикативне значення реальної модальності минулого часу.

Таким чином:

Необхідність дієслова-зв’язки біля недієслівних модальних засобів зумовлена тим, що останні не мають формальних засобів для вираження модальних часових значень і тому виражають лише додаткові відтінки до основного значення присудка.

Особливу увагу варто звернути на те, що дієслово-зв’язка може бути матеріально не вираженим (мати нульову форму), коли виражає предикативне значення реальної модальності теперішнього часу. Наприклад: Володябувне в силі змінити своє рішення (Л. Письменна) — дієслово-зв’язка бути у формі був виражає предикативне значення реальної модальності минулого часу. Порівняй: ВолодяÆне в силі змінити своє рішення — матеріально не виявлене дієслово-зв’язка бути (читай — є) виражає предикативне значення реальної модальності теперішнього часу.

Аналогічно в нульовій формі представлене дієслово-зв’язка бути в допоміжній частині складеного дієслівного присудка в таких реченнях, як Ти, бачу, Æ здатний бить собак (І. Котляревський); Гуска Æповинна когось вибрати одного з того табунця (Є. Гуцало); Я ж Æ ладен вірити в поразку (В. Петров); Казали у дворі індики, що ніби тиспіватьÆ мастак великий (Л. Глібов).

Завдання

1. Виділіть у наведених реченнях предикативні основи. Охарактеризуйте складені дієслівні присудки за такою схемою:

1) основна частина, її морфологічне вираження;

2) допоміжна частина:

а) морфологічне вираження, тип допоміжного дієслова (фазове чи модальне);

б) предикативне значення, що виражається допоміжним дієсловом;

в) супровідне лексичне значення допоміжного дієслова:

— початок, продовження, кінець дії;

— можливість / неможливість, повинність, необхідність;

— волевиявлення: бажаність / небажаність, намір, спроба, готовність, згода тощо;

— суб’єктивно-емоційна оцінка;

— звичність дії;

— процеси мислення, внутрішній стан тощо.

1. Не можуть душу зігрівати Ті, що не палають, не горять! (В. Си­моненко). 2. Багато бур і небезпек негоди збороти мусять наші кораблі (Ю. Клен). 3. Хлопці надумали були вже збиратися додому, як тут Заливай, а слідом за ним і Наталка приїхала (І. Багряний). 4. [Від ведмедя до мурашки — все спаралізоване страхом.] Рослини бояться навіть тягти сік із землі, пити холодну росу... (М. Коцюбинський). 5. Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить. 6. Він кинувся знов бігати по канцелярії, розмахувати руками і пережовувати бавовну свого монологу (З тв. І. Франка). 7. Не знаходячи втіхи на службі, він почав шукати її поза нею — на квартирі, між сторонніми людьми. 8. Після похмурої ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ, починало світати. 9. Петро Іванович зібрався лягати. 10. Син узяв шматок хліба і почав пити чай. 11. Глибокі виразки у серці перестали нити-боліти (З тв. П. Мирного). 12. Він вирішив скупатися після іспиту в Дніпрі. 13. Життя вміє поставити навколішки (З тв. В. Під­могильного). 14. Князь продовжував веселитися (Б. Лепкий). 15. Мавра все ще добре нічого не розуміє, але слухає й намагається встати (О. Кобилянська). 16. Я хочу сказати про ціну хліба. 17. — Стій, стій, — перебила вона себе і стала прислухатись (З тв. В. Винниченка). 18. На погребні любив спати дід (О. Довженко).

2. Спишіть речення, знайдіть і підкресліть у них складені дієслівні присудки. З’ясуйте способи вираження допоміжної частини.

Доведіть наявність біля недієслівних модальних компонентів нульової форми дієслова-зв’язки бути, змінивши форму речення.

Усно замініть недієслівні модальні компоненти в допоміжній частині складених дієслівних присудків синонімічними модальними дієсловами. Поясніть, у чому полягає відмінність між ними.

1. Я не міг утаїти своєї цікавості. 2. Я не мав якось відваги запитати про се в свойого візника (З тв. І. Франка). 3. Чоловік повинен був добре виспатись, оце найважніше (В. Винниченко). 4. Він ладний був крикнути це з дахів,[щоб позбутись глухої гризоти, що не корилась його владним наказам] (В. Підмогильний). 5. Я ж був готов за стіни ті вмирати, але не міг там жити навідріз (Л. Костенко). 6. Він мав звичку спльовувати після цього, але тут ковтнув слину з гірким махорочним пилом. 7. Як правило, ніхто спочатку не хоче виступати. Адже останній має приємну змогу вилаяти всіх попередніх. 8. Людина дурить себе частіше, ніж має змогу сказати собі правду (З тв. В. Підмогильного). 9. В душі твоїй повинна жити завжди Ця найрідніша з найрідніших мов (Н. Шутенко). 10. Ніхто не повинен говорити того, крім мене (М. Вовчок). 11. Рад би я, весно, в весельшії нути Радісним співом вітати тебе (І. Франко). 12. Вона не в силі була перебороти вихор, і її одразу метнуло вгору (А. Шиян).









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь