Федерація – одна з форм державного устрою, при якій декілька державних утворень об’єднуються в одну союзну державу при збереженні власної державної структури і суверенітету.

 

Федералізм –принцип політичного і національно-територіального устрою держави, її політико-правова ідеологія.

 

Фундаменталізм – радикальне й войовниче неприйняття принципів, форм та цілей будь-якої модернізації й оновлення, неухильне відстоювання традицій, установлених життєвих та світоглядних форм, протиставлення процесам загальної відкритості переконання у власній непогрішності, непорушності сповідування ідеалів, засудження будь-яких альтернатив їм, фанатичне відгороджування себе від суспільства.

Фермер – власник чи арендатор ферми – приватного сільсько-господарського підприємства на власній або арендованій земельній ділянці.

Фольварк –велике магнатське володіння в Речі Посполитій , яке було засноване на панщині і мало внутрішню спеціалізацію.

Цензура – система державного нагляду за друком та іншими засо-бами масової інформації.

 

Централізм – політична позиція, проміжний середній стан між крайніми політичними платформами, поглядами.

Чартизм – демократичний рух англійських робочих у 30-х – 50-х роках ХІХст. Свої вимоги чартисти виклали у вигляді законопроекту. У 1840р. було засновано Національну чартистську асоціацію – першу масову робочу партію. Головна мета чартизму – боротьба за реформування виборчої системи в країні.

Шляхта –привілейований феодальний стан в Польщі, Литві і на захоплених ними в ХVІ – ХVІІст. українських і білоруських землях.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів нації інтересам інших націй.

Екуменічний рух,

екуменізм – об’єднавчий рух християнських церков, започаткований на Всесвітній місіонерській конференції 1910 р. в м. Единбурзі (Шотландії). Набув нових форм і динамічні спрямованості після 1948 р., коли було створено Всесвітню Раду Церков, до якої увійшла переважна більшість протестантських, а також православних і старокатолицьких церков.

Якобінці – представники політичної течії в період Великої Фран-цузької революції, що були виразниками інтересів революційно-демократичної буржуазії, яка виступала разом з селянством і плебсом. Назва походить від місця засідання – зали колишньої бібліотеки монахів-якобінців. В ході революції встановили диктаторський режим.

Абвер – орган військової розвідки й контррозвідки Німеччини у 1919 – 1944рр.

Авторитаризм – антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зо­середження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необме­женої влади, повна відсутність або абсолютна фіктивність представ­ницьких інститутів та системи поділу влади.

 

Ага – дослівно – “пан”. Офіцерський чин в Османській імперії.

 

Адміністративно-

командна система – антидемократична ієрархічно побудована система управління суспільством (зокрема, економікою, ідеологією тощо), яка базується на адміністративних методах, бюрократичному централізмі.



 

Альтернативні

Вибори – вибори, під час яких у виборчі бюлетені внесено декілька кандидатур.

Антинацистський

рух – 1). В країнах Західної Європи і Україні – народний рух проти нацистських окупантів (рух Опору). 2). У Німеччині – патріотичний рух, метою якого була боротьба з тоталітарним нацистським режимом.

Бліцкриг –“блискавична війна”. Теорія скоротечної війни, яка була розроблена німецьким генеральним штабом на початку ХХст. За цим планом перемога мала досягатись за кілька днів, доки противник не мобілізував основні сили та не розгорнув лінію оборони.

 

Буржуазні

націоналісти –політичний ярлик часів соціалізму у відношенні до тих, хто виступав за збереження національної мови, культури, звичаїв, історичних традицій свого народу.

 

Валова продукція – показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

 

Вектор – величина, що характеризується розміром і напрямом.

 

Військово-промисло-

вий комплекс – союз великих корпорацій, дирекцій військових підпри-

ємств і урядової бюрократії. Вищого розвитку досягає в країнах, де зосереджено велике військове виробництво.

 

Відкрите суспільство – суспільство, в якому люди критично ставляться до різних табу, що існують у «закритому суспільстві»; спільність людей, яка видозмінюється активним втручанням у соціальний порядок і свідомими намаганнями реалізувати особисті та групові інтереси, базувати свої рішення на можливостях власного самовизначення.

 

Волюнтаризм –позиція суб'єкта політики, згідно з якою голов­ними чинниками досягнення поставленої мети є воля, особисті устрем­ління та політичні наміри.

 

В’язень сумління –особа, яка обмежена в правах за свої політичні, релігійні чи інші переконання. В’язнями сумління називають тільки тих, хто в своїй діяльності не застосовував насильства і не закликав до нього.

 

Гегемонізм – політика, в основі якої лежить бажання панувати над іншими народами і країнами світу.

 

Геополітика – політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношен­ня географічних чинників — просторового розташування країни, роз­міру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населен­ня тощо.

 

Гонка озброєнь– прискорене накопичення запасів зброї і військової техніки, їх якісне вдосконалення на основі мілітаризації економіки.

Громадянське

суспільство – суспільство громадян із високим рів­нем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якос­тей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує роз­винуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

 

Гуманізм –теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

 

Демографія – наука, що вивчає склад і рух населення та закономір-ності його розвитку.

 

Демократія –форма політичного та економічного устрою сус­пільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовлад­дя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

 

Державний бюджет – річний план майбутніх доходів і витрат держави, який складається урядом і затверджується вищим органом законодавчої влади.

 

Дефіцит бюджетний – перевищення витрат над доходами в рамках державного бюджету.

 

Децентралізація – управлінська політична система, за якої час­тина функцій центральної влади переходить до місцевих органів са­моврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань за­гальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

 

Дисиденство – морально-політична опозиція до існуючого дер­жавного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

 

Дискримінація –часткове чи повне, тимчасове чи постійне обме­ження або позбавлення конституційних прав певної категорії грома­дян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійни­ми переконаннями, статтю тощо.

 

Діаспора – розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за ме­жі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

 

Домінувати –переважати, панувати, підноситися.

 

Дуумвірат –спільне правління двох найвищих службових осіб.

 

Загальне

виборче право –один із основних інститутів виборчого права, який передбачає участь всього населення у виборах без будь-яких обмежень.

 

Загальнонаціональна

криза –поєднання економічної, соціальної і політичної криз, яке характеризується паралічем державного управління, наростанням у суспільстві анархії та хаосу.

Закрите суспільство – суспільство, в основі якого є не буття людини як найбільшої цінності, а організоване пригнічення її життєвості і природності, знеособлення й збайдужіння особистості.

 

Економічний союз –об’єднання декількох самостійних держав у суспільну економічну територію, на якій відсутні митні та інші перешкоди торгівлі, пересунення робочої сили, капіталів.

 

Економічна

інтеграція – процес зближення економік ряду країн, співробітництво між ними.

 

Економічні реформи –законодавчі зміни в системі господарчої діяльності країни.

 

Еміграція –переселення, виїзд за межі держави з метою тимчасо- вого чи постійного поселення в іноземній державі.

 

Етатизм –необхідність і виправдання активного втручання дер­жави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації полі­тичної влади.

 

Імідж – образ, що цілеспрямовано формується й покликаний спра­вити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держа­ви з метою популяризації, політичної реклами тощо.

 

Індустріалізація –створення важкої промисловості (машинобудування, металургія, енергетика) та інших галузей великого машинного виробництва.

 

Інфляція –переповнення каналів грошового обігу масою надлиш­кових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної за­робітної плати.

 

Інфраструктура –сукупність галузей та видів діяльності, що обслуго-вують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне госпо-дарство, загальна і професійна освіта, охо­рона здоров'я тощо).

 

 

Карткова система –система розподілу продуктів, товарів та послуг по картках, які диференційовано видаються державою різним категоріям населення.

 

Колабораціоністи – зрадники своєї батьківщини, прислужники окупантів, зокрема німецько-фашистських загарбників у країнах, тимчасово окупованих гітлерівською Німеччиною під час ІІ світової війни.

 

Колективізація

сільського господарства –примусове або добровільне об’єднання приватних селянських господарств у великі колективні господарства, під час якого відбувалося відчуження селянина від власності на засоби виробництва.

 

Компроміс –згода, порозуміння з політичним противником, до­сягнуті шляхом взаємних поступок.

 

Консолідація –зміцнення, згуртування, об'єднання.

 

Кон'юнктура –сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що мо­жуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (наприк­лад, економічна кон'юнктура).

 

Коренізація –політика компартійно-радянського керівництва, спрямо-вана на утвердження контролю за життям національних республік; здійснювалася переведенням діяльності органів управління, культурно-масових закладів, преси на місцеві мови національностей.

Корупція –підкуп державних і політичних діячів.

 

Космополітизм –теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхід-ність заміни національного громадянства світовим.

 

Криза політична – тимчасове призупинення або припинення функціону-вання окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, по­літичної напруженості.

 

Культ особи –єдиновладдя тоталітарного типу релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння “божеству”.

 

Легітимність –визначення або підтвердження законності яко­гось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, ви­несених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Мажоритарна

система –система виборів, при якій до уваги приймаються тільки голоси, які віддані за кандидата, що отримав більшість голосів на конкретній виборчій дільниці.

 

Маргіналізація –незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв'яз­ки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

 

Менталітет –стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремлін­ня, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний ха­рактер, загально визнані цінності, суспільна психологія.

 

Міграція –пересування, переміщення.

 

Модернізація – оновлення, вдосконалення, надання будь-чому сучасно-го вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

 

Національно-

визвольний рух –суспільно-політичний рух, направлений проти іноземно-го панування. Має за мету завоювання національної незалежності, реалізацію права нації на самовизначення.

 

Національний

доход –новостворена у сфері матеріального ви­робництва вартість або частина сукупного (валового суспільного) про­дукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

 

 

Нова економічна

політика (НЕП) –особлива політика, яку проводило керівництво Радянсь-кої держави з метою відбудови народного господарства. Включала елементи ринкових відносин при збереженні контролю держави над економікою.

 

Номенклатура – пануючий клас радянського суспільства, партійно-державне керівництво.

 

Окупаційний

режим –система військового або цивільного управління, вста-новлена загарбниками на захопленій під час воєнних дій території.

 

Опозиція –протидія, опір певній політиці, політичній лінії, полі­тичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти па­нівної думки, уряду, системи влади, Конституції, політичної системи в цілому.

 

Плюралізм –ідейно-регулятивний принцип суспільно-політично­го та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; сис­тема влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.

 

Політична еміграція –виїзд громадян із своєї країни в іншу на постійне місце проживання з політичних причин.

 

Політична система – сукупність державних і недержавних со­ціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відноси­ни між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

 

Політичні репресії – незаконні, необгрунтовані каральні заходи (ув’язнення в тюрму або концтабір, депортація, позбавлення засобів до існування, застосування смертної кари) щодо тих, хто чинив або міг чинити опір державній владі.

 

Популізм – схильність політиків домагатися визнання їхньої гро­мадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятих для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

 

Правова держава –тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність грома­дянина і держави.

 

Прагматизм –теорія та практика, основою яких є визнання до­сягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним крите­рієм якої є результативність діяльності.

 

Приватизація –процес перетворення будь-якої форми влас­ності (дер-жавної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, ко­лективні, кооперативні, приватні тощо.

 

Пріоритет –першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідеї; переважне право, значення чогось.

 

Реабілітація –виправдання, відновлення доброго імені несправедливо засудженої, звинуваченої особи.

 

Сепаратизм –політичний рух, який має за мету відділення від держави частини її території і створення на ній нової держави.

Соціалістичний

реалізм –художній метод у літературі та мистецтві, який вимагав зображати дійсність відповідно до вимог комуністичної ідеології.

 

Стагнація – застій в економіці, виробництві, торгівлі.

 

Тенденція – напрям розвитку якогось явища.

 

Толерантність –терпиме ставлення до інших, чужих думок, віру­вань, політичних уподобань та позицій.

 

Тоталітаризм –політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління сус­пільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

 

Традиція –форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, нор­ми, що передаються з покоління в покоління. Система виникла в середні віки.

 

Трудодень –міра витрат праці і міра споживання в колгоспах.

 

Українізація –різновид коренізації, що здійснювався на території України.

 

Українська

революція –глибокі якісні зміни, що відбулися в житті українського суспільства після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій. Наслідком було утвердження державних прав українського народу, утворення двох демократичних національних держав – УНР і ЗУНР і проголошення їх возз’єднання в соборну державу. Основними рушійними силами революції виступали селянські і солдатські маси, нечисленна національна інтелігенція. Поразка революції призвела до втрати суверенності та поглинання українських земель радянською Росією, Польщею, Румунією і Чехо-Словаччиною.

 

Українське

державотворення –процес формування і діяльності органів державної влади та управління в Україні, спрямований на утвердження суверенітету, розбудову національної держави, розвиток економіки і культури.

 

Фашизм –крайня, антидемократична, радикально-екстреміст­ська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої і одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної спра­ведливості; різновид тоталітаризму.

 

Феномен –виняткове, незвичайне, рідкісне явище.

 

Фемінізм – громадський рух за зрівняння жінок в правах із чоловіками в усіх царинах публічного і приватного життя. Вперше ідею тендерної рівності обґрунтував Платон, який доводив, що жінки і чоловіки однаковою мірою наділені тими чеснотами, які необхідні для управління державою.

 

Холодна війна –стан міжнародних відносин, який характеризується довготривалим протистоянням і в той же час неможливістю вирішити його шляхом прямого військового конфлікту (стан відносин між СРСР і США після Другої світової війни).

 

Холокост –цілеспрямована політика нацистів Німеччини, заснована на зверхності арійської раси. Мала на меті фізичне знищення євреїв, циган і інших народів неарійського походження.

 

Хунта – група осіб, що організовують змову з метою захоплення влади і встановлення диктатури. У колоніальний період і під час боротьби за незалежність у деяких латиноамериканських країнах хунтою називали збори представників місцевого населення, які поєднували функції тимчасового парламенту й уряду, тобто законодавче і виконавче повноваження.

 

 

Централізація –зосередження керівництва, управління в єди­ному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у ві­данні центральних установ.

 

Ядерна зброя –зброя масового знищення, в основі якої лежить використання ядерної енергії.









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь