Еллінізм – примусове об’єднання давньогрецької та давньосхідної цивілізацій в єдину систему держав.

Екклесія – народні збори в Афінах.

Ера – у перекладі з латинської мови – початковий момент літочислення.

Ефори – від грецького “наглядачі”. П’ять вищих урядових осіб у Спарті, які контролювали виконання законів Лікурга.

Єгиптологія – галузь історичної науки про стародавній світ, яка займа-ється вивченням стародавньоєгипетської цивілізації.

Єпископ – вища посада в християнській церкві часів Пізньої Римсь-кої імперії.

Єресь – охарактеризовані церквою погляди та вчення, що відступають від прийнятої доктрини у сфері догматики і культу.

Жрецтво –група людей, яка в політеїстичних релігіях вважається посередником між віруючими і надприродними силами, здійснює релігійні обряди. Жреці вели літописи, займались астрономічними спостереженнями, інколи поєднували релігійну і державну владу.

Землекористування – користування землею на визначених правових засадах, які включають відповідні права та обов’язки тих, хто володіє землею.

Ієрогліфи – малюнкові писемні знаки (писали на папірусі, стінах храмів, саркофагах тощо).

Ілоти – державні раби в Спарті, які були прикріплені до земель-них наділів і своєю працею забезпечували всім необхідним спартіатів.

Імперія –велика монархічна держава (на чолі – імператор), що складається з метрополії та підпо­рядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтег­ровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та куль­турних взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання тери­торій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддер­жави.

Індульгенція – (від лат. Indulgentia – милість, прощення). У римському праві – помилування з нагоди будь-якого торжества.

Іригація – система рільництва, заснована на використанні природ-ної вологи для поливу рослин.

Історичне джерело –це пам’ятки минулого, все те, що несе на собі залишки життя і діяльності людей, дає можливість відтворити історичні події (пам’ятки матеріальної культури, мови, писемності, звичаїв, обрядів тощо).

Календар – спочатку так називались боргові книжки у Стародавньо-му Римі, за якими боржники повинні були розраховуватися з кредиторами. Оскільки борги треба було повертати на початку місяця (в так звані календи), такі книжки і називались календарями.

Каста – замкнена ендогамна група людей, пов’язаних виконанням певної соціальної функції, походження чи традиційною успадкованою професією.

 

Квестор – урядова посада в Стародавньому Римі. Вели слідство та виконували обов’язки державних скарбників.

Клерухія – військове поселення афінських громадян на території союзників.

Клієнти – іноземці або бідні люди у Римській державі, які йшли під захист і покровительство патриціїв.

Колегії – у Стародавньому Римі – колективи або союзи осіб, що об’єднувалися за спільною професією, обов’язками чи культом.



Колони – орендарі землі, які обробляли землю багатих землевлас-ників за натуральну плату.

Колонія – поселення, утворене внаслідок масового переселення громадян з одного місця на нові землі.

Комедія – весела театральна вистава, походить від стародавніх обрядових ігор під час релігійних свят.

Консул –найвища урядова посада в Римі, що виникла в період встановлення республіканської форми правління.

Конфуціанство –етико-політичне вчення давньокитайського мислителя Кун Фу-цзи (Конфуція, 551 – 479рр. до н.е.). З 3 ст. стала державною релігією Китаю і панувала там до революції 1911р.

Культ – слово “культ” походить від латинського слова cultus –

“шанування”. Означає шанування Бога чи людини.

Курія – союз чоловіків-воїнів, підрозділ народного ополчення у Стародавньому Римі.

Кшатрії – варна воїнів у Стародавній Індії.

Латифундія – велике землеробське господарство у Стародавньому Римі. Оброблялось колонами і носило переважно натуральний характер.

Ліберти –особлива категорія населення римського суспільства, яке складалось з вільновідпущених. Це раби, які отримали свободу і обмежені громадянські права. Їх діти називались лібертіни.

Лімму – назва члена ради старійшин в Ассирії; його ім’ям називали рік.

Літургія – державна повинність багатих громадян у давній Греції. Вони були зобов’язані надавати фінансову допомогу державі під час війни, нести витрати на утримання храмів і організацію свят. Пізніше, з утвердженням християнства, так стали називати обряд богослужіння.

Магістратури – урядові посади в Римі часів Республіки. Оскільки посади магістратів (диктатора, консулів, квесторів та ін.) вважалися почесними, то жодної винагороди урядовці не отримували.

Магія – сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою у надприродну силу, здатну чудодійно впливати на хід подій у житті людей.

Магнати – власники латифундій, вищі чиновники та військові, чиї маєтки були звільнені від сплати податків.

Месіанізм – учення іудео-християнського походження про містичного спасителя людства, пришестя посланця Бога – месії; у політиці – вчення ідеологічного характеру про особливу роль певних спільнот, організацій, лідерів у історії тієї чи іншої країни або всього людства.

Матріархат – соціальна організація первісного суспільства в період від верхнього палеоліту (40 – 35 тис. років тому) до розвиненого неоліту (12 – 6 тис. років тому), початковий етап розвитку організації.

Метрополія – місто, переселенці з якого засновували нові поселення-колонії.

Монархія – форма державного управління, за якої влада зосеред-жується в руках однієї людини (царя, короля, фараона і т.п.) і є спадковою.

Монотеїзм – віра в одного Бога.

Муніципій – міська община у римській державі з органами самоуправління.

Народний трибун – державна посада у Римі часів республіки. В обов’язки трибуна входив захист прав плебеїв.

Неолітична

революція – процес переходу від традиційного привласнюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибна ловля) до господарства виробничого (землеробство, скотарство). Хронологічні рамки неолітичної революції на терені України – VІ - ІІІ тис. до н.е.

Нобілітет – вища верства суспільства у Римській державі. Нобілі повинні були мати майно на один мільйон сестерціїв і входити до складу сенату.

Номарх – правитель нома, пізніше з виникненням держави – чиновник, що управляв частиною території Єгипту.

Обол – грецька мідна або срібна монета вартістю 1/6 драхми. Афінський срібний обол важив 0,73 г.

Олігархія – в перекладі з грецької мови “влада небагатьох”. Система державної влади, за якої найбільші повноваження мають найбагатші або найзнатніші громадяни.

Оратор -людина, яка володіє мистецтвом красномовства або заробляє гроші виголошенням промов в суді.

Орфізм – релігійно-філософське вчення в Римській імперії, яке проголошувало безсмертя душі.

Остракізм – голосування, шляхом підрахунку голосів за уламками глиняного посуду (остраконів) у Стародавній Греції.

Охлократія – домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Патріції – представники стародавніх римських родів, які брали участь у заснуванні міста Рим.

Патрони – члени патріціанських родів, які брали під свій захист окремих бідних людей (клієнтів).

Періеки – прошарок населення у Спарті, який мав особисту свободу, але був позбавлений політичних прав.

Піфія – жриця-ясновидиця у храмі Аполлона в Дельфах.

Плебс – нижча верства населення римського народу.

Плем’я – форма об’єднання людей у великий колектив для вирішення виробничих та військових проблем на основі спільності мови та території проживання.

Плутократія – політичний лад, за якого влада належить найбагатшим представникам панівного класу; купка найбагатіших представників панівного класу.

Поліс – тип держави у Стародавній Греції. Община громадян – незалежних земельних власників.









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь