Трамвайне депо та перша львівська електростанція

Споруджені 1894 року за проектом Альфреда Каменобродського, разом із впровадженням у Львові електричного трамваю. У 1905–1906 роках комплекс розбудовано ймовірно за проектом Міхала Лужецького, зробленим у міському будівельному департаменті. Пізніше, у 1926–1927 роках, син Альфреда Каменобродського – Адольф, виконав ще одну перебудову. Було споруджено нову ремізу, адміністративний будинок і огорожу

Перше львівське трамвайне депо на початку вул. Сахарова. Зараз цього будиночка перед трамвайним депо (див. фото) вже немає. Що з ним сталося поки вияснити не вдалося, але по його розташуванню можна припустити, що він заважав спорудженню колій швидкісного трамваю напрямку Сахарова-Наукова, яке почалось в 1978 році. Тоді його могли і знести.

 

Вулиця Котляревського

На непарній стороні вулиці Котляревського привертають увагу кам’яниці 15 та близнюки 17-19. Наріжний багатоквартирний будинок за адресою Котляревського, 15 було збудована у 1912-13 рр. за проектом архітекторів І. Кєндзєрського та А. Опольського. Кам’яниця має шоломовидний дах, трапецієвидний фронтон з боку вул. Богуна, та цікавий портал з вул. Котляревського. Стиль – модернізована версія неокласицизму, яка виявляє вплив німецької архітектури початку ХХ ст. Сецесійні близнюки №17-19 збудовано у 1910-11 рр. за проектом Юзефа Горнунґа. Цікаві портали під трикутним балконом-дашком. На фасаді містять цікаве майолікове панно що зображає дивовижного птаха. На жаль влітку за гілками розгледіти важко

 

Вілла Францівка, вулиця Мельника

З-поміж розкручених, розпіарених львівських будинків трохи далі від центру міста скромною, але вишуканою Попелюшкою стоїть невеличкий палац – вілла спадкоємниці фабрики гіпсу Юзефи Франц. «Палац гіпсових королів», збудований у стилі необароко, розташований на розі вулиць Мельника та Коновальця, має адресу Мельника, 13 та Коновальця, 47. Вона була збудована у 1893 р. за проектом відомого на той час архітектора Яна Пєрося. Декорував фасади цього розкішного палацу Едмунд Плішевський. Проект експонувався у Львові на будівельній виставці 1892 року.

Вілла Юзефи Франц являє собою показовий приклад палацової архітектури кін. ХІХ ст. Сам будинок – цегляний, тинькований, багато оздоблений скульптурним декором, у плані наближений до чотирикутника. Композиція об’ємів асиметрична. Дахи мансардні. Вікна прямокутні та арочні, в обрамленнях. З південного заходу розміщений портик парадного входу. Акцентом композиції є вежа, що завершується куполом. Будівлю із флігелем, що неподалік, оточує сад. В інтер’єрах збережене ліпне оздоблення стін та плафонів. Родині Франців належали гіпсові кар’єри та фабрика в кінці нинішньої вулиці Коновальця. А вся околиця довго ще називалась Францівкою. Згодом на місці кар’єрів постали Піщані (Алтайські) озера та спортивний парк названий у 1920-х роках Ґданським. У 1960–1970 частину парку забудували 9-поверховими будинками, гуртожитками, готельним комплексом «Турист». Після І Світової війни Францам належала «Францувка» та будинок на розі Коновальця – Мельника, № 9. Палац в цей час став власністю інженера Карла Ріхтманна. Більше того, він купив також і № 9, і ділянку на протилежному розі, там, де зараз магазин «Темп», не інакше, як мав намір будувати щось грандіозне. Ну, зрозуміло, що плани, якщо вони й були – не здійснилися. У 1930–их роках власником палацу На Листопаду, 47 був граф Мечислав Ходкевич і його дружина Феліція. Відомо, що з 1939 року вілла була націоналізована. Після війни (в 50-их роках) тут розміщувалося дитяче відділення обласного туберкульозного диспансеру. Зараз – Львівський обласний лікарсько–фізкультурний диспансер.



Будинок «Під павою»

Будинок «Під павою», вулиця Котляревського Будинок по праву сторону під номером 22. Ідентичний декором з наступною кам’яницею № 24 він носив назву «Під павою» – завдяки флюгеру над 22-кою, та скульптурою на фронтоні 24-ки.

Будинки споруджені за проектом Карела Боубліка у 1897-98 рр. в стилі історичної еклектики. Силует 22-ки акцентовано кутовою вежею з бароковим куполом складної форми.

Палац на вулиці Коперніка

Палац Бєльських – пам'ятка архітектури початку XX ст., розташована у на вул. Коперника, 42.

Палац було перебудовано у 1921–1923 роках архітектором професором І. О. Багенським для графів Бєльських. В 1939–1941 та 1944 роках графській родині «залишили» половину будинку, в другій половині розташувалася Спілка письменників УРСР. Тут же були редакції органу Спілки щомісячника «Література і Мистецтво» та польського щомісячника «Нове віднокренгі», у 50-х роках – гуртожиток кредитно-фінансового технікуму. Від повоєнних часів тут був Обласний міжсоюзний будинок самодіяльної творчості та Будинок вчителя, від 1958 р. у цьому приміщенні влаштовує вистави Польський народний театр, а в 1985 р. облаштували Педагогічний музей. Будівля зведена у дусі неокласицизму, сполучає у собі гармонію пропорцій та строгість і благородство архітектурного образу. Будинок із цегли, в плані прямокутний, трьох-поверховий. Ризаліт оформлено колонним портиком з аттиком зверху. Вікна та ніші над ними декоровано. В інтер'єрі є парадна зала. Палац відгороджений від вулиці металевими ґратами та воротами. Щодо стилю будинку є різні думки. Ю. Бірюльов і Г. Островський вважають, що це неокласицизм. В. Вуйцик та Р. Липка – що це академічний модерн. Бували тут О. Толстой, О. Десняк, П. Панч, В. Василевська.

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь