Фінансово-економічні критерії ефективності інвестиційних проектів


Загальним принципом оцінювання ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та споживання. Ефект від застосування нововведень може характеризувати показник прибутку, який, з одного боку, може складатися з економії від зниження собівартості, а з іншого — від зростання внаслідок нової якості інноваційної продукції.

У цілому проблема визначення ефективності і відбору найвигідніших варіантів реалізації інновацій потребує: по-перше, перевищення кінцевих результатів від їх використання над витратами на розроблення, виготовлення і реалізацію інновації; по-друге, зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій. Особливо гостро постає необхідність швидкого оцінювання і правильного відбору варіанта інновації на фірмах, які застосовують прискорену амортизацію, за якої строки заміни діючих машин і обладнання на нові істотно скорочуються.

Крім того, метод оцінювання ефективності інновацій залежить від об'єкта вимірювання ефективності.

Об'єктом оцінювання ефективності можуть виступати різні типи інновацій:

— засоби і знаряддя праці (нові, реконструйовані, модернізовані);

— предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);

— предмети кінцевого споживання;

— технологічні процеси;

— методи організації виробництва, праці та управління;

— інноваційний проект.

Розглянемо порядок розрахунку ефективності деяких об'єктів інновацій.

Ефективність використання нових засобів праці розраховують так:

Езп = Ц + Об + Пр,

де Ц — ціна одиниці продукції, що виробляється з використанням нових засобів праці;

Об — обсяг застосування нових засобів праці;

Пр — продуктивність нових засобів праці.

Ефективність використання нових предметів праці розраховують так:

Епп = Ц + Об : В,

де Ц — ціна одиниці продукції, що виробляється з використанням нових предметів праці;

Об — обсяг застосування нових предметів праці;

В — витрата предметів праці на одиницю продукції.

Для визначення ефективності впровадження інноваційних проектів та рішень зазвичай користуються певними критеріями ефективності інвестиційних рішень. Таких критеріїв кілька, до них належать:

інтегральний ефект

NPV - Net Present Value - чистий приведений дохід або чиста теперішня (сучасна) вартість;

PI - Profitability Index - індекс прибутковості (рентабельності);

B/C ratio - співвідношення "Вигоди/Витрати";

IRR - Internal Rate of Return - внутрішня норма доходності;

DPP - Payback Period - дисконтований період окупності інвестицій

Рі- строк окупності інвестицій.

За їх допомогою можна оцінити ефективність реалізації того чи іншого інноваційного проекту (рішення).

Інтегральний ефект – це сума різниці доходу, витрат і інвестиційних вкладень за розрахунковий період, приведених до поточного моменту .

Метод розрахунків буде залежати від того, чи здійснюються інвестиції в межах року чи впродовж декількох років. Якщо інвестиції здійснюються впродовж двох і більше років, то інтегральний ефект розраховується за формулою:

де Дt — дохід від реалізації інноваційного проекту в період t грош. од.;

Вt — сума витрат інноваційного проекту разом з податковими платежами в період t грош. од.;

I — сума початкових і додаткових інвестицій в період t грош. од.;

t – коефіцієнт дисконтування;

Тр – розрахунковий період.

Величина коефіцієнта дисконтування ( t) при постійній нормі дисконту визначається за формулою:

,

г — ставка дисконтування, %.

На підприємствах під економічним результатом (Rt) приймається виручка від реалізацій продукції, а також від надання різних послуг.

Затрати (Зt) при визначенні показників ефективності враховують: поточні затрати (без амортизації), податки і інші не інвестиційні витрати.

Якщо інвестиції здійснюються в межах року, то річний інтегральний ефект розраховують за формулою:

,

де Д – річний результат;

В – річні затрати.

Чистий приведений дохід (NPV) визначають як різницю між приведеною до теперішньої вартості (шляхом дисконтування) величиною грошового потоку за весь період служби інновації та сумою інвестованих в його реалізацію коштіврозраховується за фор­мулою

де Дt — дохід від реалізації інноваційного проекту в період t грош. од.;

Вt — сума витрат інноваційного проекту разом з податковими платежами в період t грош. од.;

I — сума початкових і додаткових інвестицій в період t грош. од.;

г — ставка дисконтування, %.

Й метод

де I0 - інвестиції (капіталовкладення) здійснені в нульовому періоді (тобто до початку експлуатації проекту). тис. грн.;

CFt - майбутні грошові потоки (надходження готівки - cash flow), отримані в t-му періоді, тис. грн.;

r - норма дисконту (дисконтна ставка), %;

t - період реалізації проекту;

n - кількість періодів реалізації проекту, або життєвий цикл проекту;

- коефіцієнт дисконтування t-го періоду.

 

Приведення результатів й витрат до одного моменту часу необхідно робити тому, що вартість коштів є різною для різних років, залежно від ступеня віддаленості розрахункового року від року, ефект якого обчислюють.

Урахування чинника часу, тобто приведення різних у часі ефектів та витрат до одного моменту — розрахункового року, називають процесом дисконтування. Іншими словами, при оцінюванні ефективності інноваційного проекту оцінюють й ефективність використання грошей та отримання прибутку в часі — сьогодні чи в майбутньому.

Якщо величина NPV позитивна, тобто NPV > 0, це означає, що проект задасть змогу обраній нормі дисконту. Здійснення проекту дозволить впродовж його економічного життя (періоду реалізації) відшкодувати початкові витрати I0, забезпечити отримання прибутку відповідно до заданої норми r, а також певний надлишок прибутку, що дорівнює величині NPV. Інше пояснення показника NPV: якщо проект фінансувався за рахунок довгострокової позики в сумі I0 (грн.), отриманої на n років під r відсотків річних, то кредит і відсотки за ним можна повністю сплатити за рахунок отриманої від реалізації проекту готівки. Крім того, залишок готівки після розрахунків з кредиторами складе величину NPV.

Від'ємна величина NPV (NPV < 0) показує, що встановлена норма прибутку не забезпечується і проект збитковий. Якщо NPV = 0, проект тільки відшкодовує здійснені витрати, але не дає прибутку.

Величина NPV істотно залежить від двох факторів:

• структури грошового потоку (чим більші надходження готівки в перші роки економічного життя проекту, тим більшою буде кінцева величина NPV, швидше відбудеться відшкодування здійснених витрат та меншими будуть ризики по проекту);

• рівня норми дисконту (ставки r); збільшення дисконтної ставки приводить до збільшення тривалості окупності проекту і зниження величини NPV.

За наявності кількох варіантів здійснення інноваційного проекту вибирають варіант з максимальним показником чистого приведеного доходу.

Індекс рентабельності інвестицій (profitability index) визначається як відношення суми приведеної різниці результату і затрат до величини капітальних вкладень.

Індекс рентабельності інвестиційних вкладень пов'язаний з інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект інвестицій Еінт позитивний, то індекс рентабельності Ір>1, і навпаки. При Ір>1 інвестиційний проект вважається економічно ефективним. Якщо Ір<1, то проект не ефективний. Якщо інвестиції здійснюються в межах одного року і при постійних в періоді результатах затрат і нормі, то індекс дисконту рентабельності може бути виражений таким чином:

,

Ко – інвестиції в межах 1 року.

Й метод

Індекс рентабельності PI (profitability index) розраховують як відношення теперішньої вартості прибутку за період інноваційного проекту до обсягів інвестицій у даний проект:

де PV - приведена вартість (present value) потоку очікуваних у майбутньому платежів, тис. грн:

Індекс рентабельності РІ - відносний показник, який визначає, скільки гривень сучасної вартості грошового потоку припадає на одиницю (гривню) початкових витрат: Якщо PI > 1, то теперішня вартість грошового потоку проекту (за умови правильної його оцінки) перевищує початкові інвестиції, забезпечуючи тим самим наявність позитивної величини NPV, а норма рентабельності проекту перевищує задану.

Якщо PI = 1, величина NPV = 0 й інвестиції не приносять прибутку. При PI < 1 проект не забезпечує заданого рівня рентабельності, і його слід відхилити.

Внутрішня норма доходності IRR — це норма дисконтування, за якої чиста теперішня вартість інновації дорівнює нулю, тобто дисконтовані грошові потоки інвестиційних витрат та прибутків стають однаковими. Модель використання цього показника при виборі варіантів інноваційних проектів така: чим він більший, тим вища ефективність проекту. Якщо внутрішня норма доходності інноваційного проекту більша за прийняту норму дисконтування, то такий проект уважають економічно ефективним; він забезпечує позитивну величину чистого приведеного доходу. Крім того, перевагою цього показника також є можливість установлення «межі безпеки» для інноваційного проекту.

Внутрішня норма дохідності (IRR) проекту представляє ту норму дисконту, при якій величина приведеної різниці доходу від реалізації інноваційного проекту витрат дорівнює приведеним інвестиціям.

.

Період окупності — це термін повернення коштів через отриманий від інновацій прибуток: чим він менший, тим ефективнішим вважають проект.

Період окупності проекту (paybackperiod) визначають як період часу, за який потік дисконтованих проектних доходів прирівняється (дорівнюватиме) дисконтованому потоку витрат. Іншими словами, це той період, протягом якого початкові інвестиції окупляться, відшкодуються за рахунок грошових надходжень, отриманих у процесі реалізації проекту. Період окупності проекту не повинен перевищувати життєвий цикл проекту. Недоліком показника є те, що він не враховує надходження готівки, отримані після окупності капітальних витрат.

Період окупності можна визначити двома способами:Перший спосіб. У його основі покладено визначення середньої величини приведеної вартості грошового потоку:

де n - період окупності проекту років; І0 - початкові інвестиції, тис. грн;

- середньорічна вартість грошового потоку, тис. грн.

Результати за цим розрахунком приблизні, мають істотну погрішність.

Другий спосіб: Кумулятивний (наростаючим підсумком), за допомогою табличного методу. Цей метод точніший, дає змогу визначити період окупності з точністю до місяців. Періодом окупність проекту визначається той показник у якому ИРУ набуває позитивного значення.

До реалізації приймається той варіант, при якому строк окупності мінімальний.

Після розрахунків загальної ефективності необхідно зробити розрахунки за варіантами можливого прийняття рішення. Для цього використовують показники порівняльної економічної ефективності. В даному випадку застосовують формулу приведених затрат. Із декількох можливих варіантів приймають той варіант при якому сума приведених затрат є найменшою ,

де Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності;

КВі – капітальні вкладення (обсяг інвестицій) по і-му варіанту;

Сі – річні експлуатаційні затрати по і-му варіанту.

Якщо порівнюють декілька варіантів, то приймають той варіант, в якому найменше значення приведених затрат.

В окремих випадках, коли ми маємо два варіанти. Вибір кращого розраховується наступним чином.

, (2.9)

де С1, С2 – собівартість робіт (послуг) відповідно за І і ІІ варіантами;

І1, І2 – інвестиції відповідно за І і ІІ варіантами.

В тих випадках,коли декілька варіантів можливої реалізації проекту не співпадають в часі, тобто вони можуть бути реалізовані в різні строки і поточні затрати теж змінються в часі, то по кожному варіанту затрати необхідно приводити до поточного моменту (Кпр)

, (2.10)

Ен.п. – норма дисконту для приведення різноперіодичних витрат до поточного періоду;

t – період часу приведення, роки.

Приймається той варіант, по якому ця величина буде самою найменшою.

При обґрунтуванні доцільності проведення реконструкції і технічного переозброєння діючого підприємства по відношенню до нового будівництва можна використати формулу:

, (2.11)

де О0, О1, О2 – річний обсяг продукції відповідно на діючому до реконструкції підприємстві, після його реконструкції та на новому підприємстві;

С0, С1, С2, – собівартість одиниці продукції відповідно на цих же підприємствах;

І1, І2 –інвестиції відповідно на реконструкцію і нове будівництво підприємства.

Економічна суть наведеної формули полягає в зіставленні одноразових (капітальних) і поточних (експлуатаційних) затрат в різних умовах. О1Сс1 – це щорічні витрати на виробництво збільшеного обсягу продукції на діючому підприємстві після його реконструкції;

О0Сс0+ О2Сс2 – такі ж затрати на діючому (без реконструкції) і новому підприємстві.

Якщо Е Ен то ефективною буде реконструкція діючого підприємства, в іншому випадку – нове будівництво.

Викладений підхід служить інструментом пошуку напрямів підвищення ефективності виробництва на основі здійснення реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств.

 

8.5. Прогно­зування тривалості життєвого циклу в управлінні інноваційним проектом

Важливе значення для управління інноваційним проектом має прогно­зування тривалості його ЖЦ. Метою прогнозування ЖЦ є визначення ймові­рної тривалості його етапів та часових параметрів переходу між ними для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Прогнози складають на ос­нові аналізу темпів розвитку НТП, динаміки потреб і запитів споживачів, те­нденцій змін характеристик макро- і мікросередовища господарювання (для кожного з їх складових та елементів), наявних і перспективних можливостей підприємства-інноватора та його економічних контрагентів. При цьому вра­ховують структуру ЖЦ інноваційного проекту:

,

де - проектно-аналітичні роботи; - науково-дослідні, до­слідно-конструкторські та маркетингові роботи; ТР - ринковий цикл (ЖЦ нового продукту). - інноваційний цикл.

Підходи до визначення тривалості кожної з виділених частин ЖЦ інно­ваційного проекту залежать від ступеня новизни розробок, що покладені в його основу. Порівняльний аналіз основних методів прогнозування, які можна застосувати для визначення тривалості етапів ЖЦ проекту, подано в табл. 8.6.

Позначення в табл. 8.6: Р - радикальні інновації; О - ординарні іннова­ції; М - модифікуючі інновації; З - замінюючі інновації; + метод повністю прийнятний; ± існують певні труднощі застосування методу (можливе засто­сування за певних умов або він потребує доопрацювання); - метод є неприй­нятним.

Тривалість ТПРА залежить від системності та глибини маркетингових досліджень, достатності інформаційного забезпечення, обраного методично­го інструментарію, ступеня новизни інновації, тісноти зв'язку оціночних по­казників з факторами мікро- та макросередовища господарювання, потенціа­лу підприємства.

Тривалість визначається трудомісткістю робіт зі створення ін­новації. Для модифікуючих та замінюючих інновацій за базу приймають ві­домості про витрати часу на створення базової моделі (попереднього аналогу продукції). При цьому застосовують три підходи: детермінований (нормати­вний); імовірнісний; комбінований.

Детермінований підхід є доцільним, коли на основі наявного досвіду та нормативної техніко-технологічної бази можна достатньо точно визначити тривалість всього комплексу робіт за встановленими трудовими норматива­ми.

За відсутності нормативних даних або в разі неможливості однозначно­го та достатньо точного визначення тривалості робіт застосовують імовірніс­ний підхід, при якому експертним шляхом встановлюється ймовірнісна оцін­ка.

Комбінований підхід є доцільним у разі неможливості визначення три­валості окремих груп робіт на основі нормативних показників, що обумовлює необхідність застосування ймовірнісних оцінок

Для радикальних та ординарних інновацій прогнозування слід викону­вати методом мережного планування та моделювання з ймовірнісною оцін­кою настання завершальної події в очікуваний термін (р), за якою визначає­мо ризик затримки часу робіт (табл. 8.7.).

Прогнозування тривалості ЖЦ інновації (ринкового циклу інновацій­ного проекту) Тр виконується з урахування рекомендацій табл. 8.6. Для ви­значення характеру ЖЦ інновації можна спиратися на такі міркування.

Таблиця 8.7

Ризик затримки робіт на етапі НДДКР+М

Показник ризику ( РІ) Рівень ризику Характеристика ризику
0,75 < р < 1 Прийнятний На роботах критичного шляху є значний резерв часу, що свід­чить про можливість скорочення загальної тривалості робіт
0,5 < р2 < 0,75 Припустимий Наявність достатнього резерву часу на роботах критичного шляху, що свідчить про можливість скорочення загальної тривалості робіт
0,25 <р2 < 0,5 Критичний Незначний резерв часу обмежує можливість скорочення зага­льної тривалості робіт, що потребує подальшого детального аналізу проекту - можливо від його реалізації слід відмовити­ся
р2 < 0,25 Катастро фічний Резерв часу відсутній, існує небезпека зриву термінів вико­нання проекту, необхідно переглянути можливість перероз­поділу ресурсів та робіт, провести подальший аналіз доціль­ності виконання проекту - скоріше за все, від проекту слід відмовитися

Потенційні споживачі інновації поділяються на групи за часом її сприйняття: новатори (2,5%); ранні послідовники (13,5%); рання більшість (34%); пізня більшість (34%); консерватори (16%). Гіпотетично зміну груп споживачів протягом ЖЦ інновації показано на рис. 8.14. Перші три групи споживачів, які становлять 50% потенційної місткості ринку, забезпечують 92% обсягу продажу інновації. Поява інновації в першу чергу викликає заці­кавленість у новаторів, які у період є єдиними споживачами, забезпечую­чи зростання продажу на (добуток обсягу збуту V та частки даної групи споживачів). З моменту протягом до них приєднаються ранні послідовники, як результат - зростання збуту на . У період відбувається стрім­ке зростання збуту (завдяки активації ранньої більшості), проте поступове скорочення темпів росту свідчить про досягнення етапу зрілості та початок переходу до етапу насичення . У момент , коли загальний обсяг імовір­ного споживання ще не досягне максимального значення, поява іншої інно­вації викликає відтік новаторів, які сприймуть нову пропозицію з такою ж самою швидкістю, як і попередню. У момент до них почнуть поступово приєднуватися ранні послідовники. Однак ще протягом деякого часу спосте­рігатиметься незначне зростання обсягів продажу до розміру визначеного попередньо імовірного об­сягу збуту (V), що пояснюється активізацією пізньої більшості.

Падіння обсягів продажу до а потім - , які в абсолютному ви­раженні дорівнюють відповідно , незважаючи на залучення пізньої бі­льшості та консерваторів, обумовлене значно повільнішим темпом приросту споживання останніх і не компенсує втрати основних (попередніх) груп спо­живачів. З рис. 8.14 видно, що скорочення споживання на відбувається з більшою швидкістю, про що свідчить більш короткий проміжок часу, який відповідає різниці між періодами зміни обсягів споживання на та (в аб­солютному виразі = ), тобто ( )>( ).

З моменту збут продукції забезпечується за рахунок консерваторів та випадкових (непередбачених або вимушених) покупок споживачів інших груп.

Вирішальну роль у забезпеченні комерційного успіху інноваційного проекту відіграє вибір часу виведення інноваційного продукту на ринок. Ви­бір залежить як від ринкових факторів (величини і тенденцій змін попиту, рі­вня конкуренції, ступеня зацікавленості економічних контрагентів інновато- ра, інфраструктурного забезпечення, темпів розвитку НТП і т.д.), так і особливостей діяльності підприємства-інноватора (ефективності служби марке­тингу, виробничих потужностей і ступеня їх резервування, сировинного за­безпечення, збутової мережі тощо). Він істотною мірою визначає тривалість життєвого циклу нового продукту, вибір інноваційної стратегії першовідкри­вача ринку чи послідовника, ефективність інновації і інноваційної діяльності в цілому. Правильно визначити час виходу на ринок - це свого роду мистец­тво, яке потребує великого досвіду, розуміння процесів, що протікають на ринку, можливостей підприємства-інноватора.

Оцінювання ризику і ресурсного забезпечення конкретного інновацій­ного проекту доцільно виконувати не окремо, а спільно з іншими проектами портфеля бізнес-проектів підприємства-інноватора. Це дозволить уникнути помилок, коли окремо взятий проект оцінюється позитивно, у той же самий час, якщо брати до уваги інші проекти (які він доповнює), може виявитися, наприклад, що ресурсів для їх виконання недостатньо або ж ризик є неприпу­стимим. Аналогічним чином слід виконувати й оцінку економічної ефектив­ності інноваційного проекту.

Контроль за реалізацією інноваційного проекту передбачає зіставлення планових показників з фактичними. У разі їх відхилення більше допустимих величин (у зарубіжній практиці таким вважається 5%) у проект вносяться ві­дповідні корективи, аж до припинення робіт над ним (необхідно визначити критерії такого рішення, наприклад, катастрофічний ризик, див. табл. 5.8). Основною проблемою є визначення контрольних точок ЖЦ інноваційного проекту, у яких слід виконувати заміри і приймати відповідні управлінські рішення. Такі заміри слід виконувати, як мінімум, після завершення кожного з етапів проекту.

 

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь