Інноваційна інфраструктура, її елементи та функції

Інноваційна інфраструктура– це сукупність політичних, економічних, правових, управлінських, фінансових, інформаційних, наукових та інших інститутів ринку інновацій, що створюють умови для ефективної реалі-зації інноваційної діяльності. Розвинена інноваційна інфраструктура є обов’язковою умовою формування ефективного механізму функціонування економіки на засадах інноваційного розвитку.

Фінансово-економічний супровід інноваційної діяльності забезпечують:

- державні фонди підтримки інноваційного бізнесу. Їхні фінансові резерви є незначними, в основному вони обмежуються підтримкою провідних віт-чизняних наукових шкіл, а також підтримкою окремих інноваційних проек-тів;

- венчурні фонди. На ринку України представлені в основному зарубіж-ними представниками. Їх частка у фінансуванні високотехнологічного сек-тору вітчизняної економіки становить близько 5% обсягу прямих інвестицій. Венчурні фонди також створюються великими фінансово-промисловими

- групами (ФПГ), вони фінансують розробки, що створюються всередині цих ФПГ;

- пенсійні та пайові інвестиційні фонди. Дуже поширені в зарубіжній практиці, проте в Україні їх участь у фінансуванні інноваційного бізнесу тільки передбачається; страхові компанії. Їх завдання – страхування інноваційних ризиків. Унаслідок унікальності і нестандартності інноваційних проектів важко ви-значити їх адекватне страхове покриття, як правило страхові компанії в кіль-ка разів завищують розмір страхової премії. Через це цей метод управління інноваційними ризиками не є популярним;

Основні функції інноваційної інфраструктури:

Підготовка, перепідготов-ка і підвищення кваліфікації підприємців та ін-ших учасників інноваційного процесу

- Інформаційне та консультаційне забезпечення науково-технічної та іннова-ційної діяльності

- Захист прав інтелектуальної власності

- Фінансово-економічний супровід науково-технічної й інноваційної діяльності з використання різних бюджетних і поза-бюджетних коштів

- Створення сприятливого підприємницького та інноваційного клімату

- Сертифікація наукоємної продукції і надання підприємствам, що опановують її виробництво, послуг у сфері метрології, стандартизації та контролю якості

- Експертиза інноваційних-науко-технічних, фінансово-економічних, екологічних та інших проектів, пропозицій, заявок

Напрямки діяльності структур з підтримки інноваційної діяльності:

- Просування інноваційних проектів, науково-технічних розробок і наукоємної проду-кції на регіональні, міжрегіо-нальні, державний і світові ринки

- Виробничо-технологічна підтримка створення нової конкурентоспромож-ної наукоємної продукції і високих технологій та їх практичного використан-ня на підприємствах.

Суб’єктами підтримки інноваційної діяльності%

- іноземні інвестори. В основному цікавляться результатами вітчизняних фундаментальних та прикладних досліджень, які мають комерційну перспек-тиву, проте є технологічно не завершеними;



- фінансово-кредитні установи. Слід згадати Український банк реконст-рукції і розвитку (УБРР), який був створений за ініціативою і силами Україн-ської державної інноваційної компанії (УДІК), він має фінансувати іннова-ційні проекти. Заслуговує на увагу і Український банк сприяння розвитку (УБСР), який є віртуальною структурою і створений Національним банком України та німецькою банківською групою KFW, він має стимулювати мік-рокредитування.

Сертифікацію інноваційної продукції проводять:

- Харківський науково-дослідний інститут метрології НВО "Метрологія" Комітету України з питань стандартизації, метрології і сертифікації;

- Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації і інформатики Комітету України з питань стандартизації, метрології і сертифікації;

- Державний науково-дослідний інститут «Система» Комітету України з питань стандартизації, метрології і сертифікації (м. Львів).

Захист прав інтелектуальної власності забезпечують:

- Інститут інтелектуальної власності і права, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою у сфері інтелектуальної власності і підвищення кваліфікації працівників з питань інтелектуальної власності в Україні. Навчання відбувається на базі вищої або неповної вищої освіти. Діяльність ін-ституту безпосередньо координують Державний департамент інтелектуаль-ної власності, Міністерство освіти і науки України. Крім того, підвищенням рівня підготовки підприємців в інноваційній сфері займаються консалтингові компанії);

- Український інститут промислової власності (Укрпатент), який приймає заявки на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності, здійснює їх експертизу на предмет відповідності умовам надання правової охорони, забезпечує державну реєстрацію об’єктів промислової власності і змін їх правового статусу, а також офіційну публікацію відповідних відомос-тей);

- Українське агентство з авторських і суміжних прав, що забезпечує колективне управління майновими правами переданих йому суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні та за її межами відповідно до на-ціонального законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського пра-ва і суміжних прав; бере участь в здійсненні державної реєстрації авторських прав на наукові роботи).

Інформаційне та консультаційне забезпечення здійснюють:

- Інтернет-біржа промислової власності. Орієнтована на використання сучасних інформаційних технологій для просування науково-технічних досягнень України на світовий і вітчизняний ринки інновацій. Надає можливість розмістити інформацію підприємців про їх потреби в певних технологіях;

- Фонд патентної документації суспільного користування, який призна-чений для забезпечення поточною і ретроспективною патентною інформацією всіх осіб, що зацікавлені в створенні, правовому захисті і використанні об'єктів промислової власності. Нині входить до філії Українського інституту промислової власності як Український центр інноватики і патентно-інформаційних послуг.

Експертизу проектів проводять органи виконавчої влади в межах своєї компетенції; підприємства, установи і організації всіх форм власності; тимчасові творчі колективи, що здійснюють наукову і науково-технічну діяльність; спеціалізовані експертні організації; окремі експерти, їхні групи й експертні ради.

Просуванню інноваційних проектів мають сприяти Центр з комерці-алізації технологій, а також його партнери: українська венчурна компанія Aventures і американська Philburg Technologies, що здійснюють трансферт наукоємних технологій. У цьому процесі також задіяні посередники ринку інновацій, проте вони в основному обмежуються наданням консалтингових послуг.

Важливу роль у забезпеченні сприятливого інноваційного клімату, виробничо-технологічній підтримці інноваційного бізнесу відіграє розроблення спеціальних програм розвитку національних технопарків та інкубаторів. Технопарки – це організаційні структури, до складу яких входять наукові установи, ВНЗ, підприємства, інформаційно-виставочні комплекси, служби сервісу тощо, об’єднаних організаційно і територіально в локальний науково-технічний комплекс. Вони пов’язують науку з виробництвом, їх підтримка державою спочатку полягала в наданні податкових і митних пільг, що дозволяє здешевити інноваційні проекти приблизно на 10%, проте з 2005 р. вони були скасовані, а у 2007 р. знову повернені (за винятком несплати ПДВ). Слід зазначити, що в розвинених країнах світу існує і функціонує більше 3000 технологічних парків, бізнес-інкубаторів, інноваційних центрів, вен-чурних фондів, центрів трансферту технологій, технополісів та інших інно-ваційних структур. Зокрема: у США – близько 140 наукових і технологічних парків; Великобританії – більше 40; Росії – близько 100; Україні – 16, проте лише чотири з них є ефективними, це: "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка" (Київ), Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона (Київ), Інститут монокристалів (Харків), "Вуглемаш" (Донецьк). Як правило технопарки мають у своєму складі виробничу зону і науковий центр. Зарубіжні технопарки орієнтуються на створення малих наукоємних підприємств, що виходять на ринок з новими продуктами чи технологіями, вітчизняні – на застосування нових розробок на наявних підприємст-вах. У економічно розвинених країнах технопарки формуються на дослід-ницькій базі університетів, які є не лише вищими навчальними закладами, а й центрами фундаментальної і прикладної науки (Стенфорд у США, Кембридж у Великобританії, Гренобль у Франції та ін.). В Україні лише кілька універ-ситетів можна до певної міри умовно порівняти з ними (найвідоміший з них НТУ "КПІ").

Головним завданням технопарку є формування сучасного інноваційно-го середовища та підтримка інноваційного бізнесу. Інноваційні фірми, що входять до нього, трансформують інтелект та знання працівників дослідни-цьких центрів (ВНЗ, НДІ, науково-дослідницьких лабораторій тощо) у нові вироби, технології їх виготовлення, нові управлінські рішення на всіх стадіях їх виробництва, збуту та експлуатації та займаються їх комерціалізацією. У міру становлення ці фірми полишають технопарк і до нього входять нові. Інноваційні фірми можуть бути розташовані компактно біля технопарку, а можуть і територіально віддалено (віртуальні технопарки), при цьому для обмі-ну інформаційними потоками застосовують сучасні засоби телекомунікації. Технопарки можуть здійснювати організаційну, консалтингову, інфор-маційну та ін. підтримку інноваційним підприємствам і фірмам, що вже укріпилися на ринку. Основною ланкою технопарку є бізнес-інкубатор, де проходять станов-лення новостворені інноваційні фірми. Бізнес-інкубатори– структури з підтримки малого інноваційного бізнесу, формування сприятливого середовища для прискореної реалізації інноваційних проектів. Інноваційний бізнес-інкубатор – це виробничі приміщення та лабораторна база, у яких на обмежений термін на правах оренди розміщають малі інноваційні фірми, яким на пільгових умовах надаються матеріально-технічні, фінансові, інформаційні та ін. ресурси, консалтингова, сервісна та ін. підтримка з метою сприяння комерціалізації науково-технічних розробок, винаходів, ноу-хау тощо. Бізнес-інкубатори отримали значне поширення у всьому світі. Це пояс-нюється тим, що фірми, які пройшли вишкіл у бізнес-інкубаторі, мають знач-но більше шансів на ринковий успіх. Так, за даними Національної асоціації бізнес-інкубаторів США, шанси на успіх інноваційних фірм, які зростали в бізнес-інкубаторі, становлять 80 : 20 проти 20 : 80 тих, що розвивалися самостійно. Інноваційний бізнес інкубатор може як входити до складу технопарку, так і функціонувати автономно. Існують і віртуальні бізнес-інкубатори, у то-му числі і в Україні. Існує Українська асоціація бізнес-інкубаторів, яка за час існування (з 1998 р.) реалізувала близько 20 інноваційних проектів

На базі технопарку може формуватися технополіс, який визначають:

- як розгалужену територіальну організаційну структуру, створену на базі населеного пункту, або ж таку, що утворює такий населений пункт навколо себе;

- конгломерат розміщених на одній території дослідницьких уста-нов та фірм, зацікавлених у швидкій комерціалізації нових ідей.

У межах технополісу формується розгалужена інноваційна структура. Наприклад,Технополіс "Сілікон веллі" розташований у 30 км. від м. Сан-Франциско (США), має площу близько 450 км2. Він охоплює близько 3 тис. незалежних фірм інноваційного бізнесу із середньою кількістю працюючих у кілька десятків осіб, які разом забезпечують близько 20% світових потреб у комп’ютерних і елект-ронних виробах і технологіях певних видів.

У разі охоплення території цілого району чи регіону створюють науково-виробничі агломерації. Такі структури створені у США, Франції, КНР. Найбільша у світі науково-промислова агломерація знаходиться в США ("Силіконова долина"), у ній працює понад 2,5 млн фахівців. Найбільша європейська науково-виробнича агломерація "Софія-Антиполіс" налічує більше 24 тис. працівників. Останнім часом у економічно розвинених країнах набуває все більшого поширення практика розвитку науково-виробничих агломерацій як промислових кластерів. Для порівняння, в Україні існує лише одна інноваційно-орієнтована ФПГ – "Титан" у Криму.

Підготовка і перепідготовка кадрів для інноваційного бізнесу зосереджена, насамперед, у ВНЗ, мережа яких в Україні є досить розвиненою. В Україні набуває популярності ідея створення такого різновиду інно-ваційних структур, як інфопортів. Інфопорт– це компактно розташований комплекс, який може охоплювати наукові установи, ВНЗ, промислові підприємства, малі фірми. Інфопорти будуть орієнтовані на розвиток інформаційних технологій, формування кадрового забезпечення інноваційної діяльності. Інфопорти планується створити на базі центрів з великою концентрацією кваліфікованих кадрів, що вже склалися в Україні: НДІ, ВНЗ і компаній, що займаються інноваційною діяльністю, у Києві, Львові, Вінниці, Севасто-полі і Одесі. Пілотний проект такої структури планується створити в Харкові. Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що інноваційна інфраструктура в Україні лише формується і є далекою від бажаного, що стримує інноваційну діяльність.

Тема 7 Маркетинг інновацій









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь