Інноваційні кластери і економічний розвиток


Загальним поняттям для більшості дослідників пробле­ми циклічності виступає поняття кластеру нововведення, яке є ключовим в економічній теорії для пояснення взаємозв’язку між нерівномірністю нововведень, з одного боку, і тенденціями зміни загальногосподарської кон'юнк­тури – з другого.

Природа виникнення кластеру пов'язана, на думку де­яких західних економістів, по-перше, з «ехо-ефектом», ко­ли динаміка числа базисних нововведень із деяким лагом повторює динаміку числа базисних наукових відкриттів. Наукові революції призводять до стрибкоподібного збіль­шення обсягу фундаментальних знань і, таким чином, сприяють нерівномірному надходженню в економіку базисних нововведень. По-друге, виникнення кластеру пояснюється закономірностями руху споживчого попиту на нововведення. По-третє, для появи кластеру необхідно як довгострокове поліпшення загальноекономічної кон'юнктури, так і відсутність бар'єрів на шляху створен­ня та впровадження нових технологій у досить широкій групі галузей і секторів виробництва.

Відмінності у тривалості відповідних циклів обумовлені особливостями прояву нерівномірності науково-технічного прогресу як у цілому, так і на рівні конкретних техноло­гічних явищ та процесів. Довгострокові науково-технічні цикли визначаються глобальними змінами у використову­ваній техніці й технології, що виникають при переході на принципово новий технологічний рівень, який характери­зується виділенням нових основних, або базисних, на­прямів технічного і технологічного розвитку. У сучасних умовах до них відносяться мікроелектроніка, інформаційні та біотехнології. Розвиток нових, базисних напрямів, своєю чергою, призводить до змін у використовуваній ви­робничій і невиробничій технології.

Можливості переходу на новий довгостроковий науко­во-технічний цикл значною мірою залежать від загального рівня розвитку науки, техніки та технології, фази світової технологічної хвилі, наявності довгострокових перспек­тивних напрацювань у сфері досліджень і розробок. Ана­ліз історичного розвитку свідчить, що дослідження та роз­робки, які забезпечують у кінцевому підсумку перехід на новий довгостроковий науково-технічний цикл, починають справджуватися в той період, коли напрями техніки і тех­нології, які існують, досягають свого найбільшого розвит­ку, піку, або, за М. Д. Кондратьєвим, «гребня довгої хвилі».

Нерівномірність науково-технічного прогресу в різних країнах та різних галузях економіки - головна причина і го­ловний результат відставання однієї країни від іншої в тех­нологічному й економічному розвитку. Виділяючи її з циклів науково-технічного прогресу, що розглядаються як одна з основ довгих хвиль економічної кон'юнктури, Н. Д. Кондратьєв робить акцент на екзогенних та ендогенних змінних науково-технічного прогресу.

Екзогенні змінні, в тому числі стан інноваційної діяль­ності, досліджується ним з урахуванням реалій індустріа­лізації в окремих країнах. Н. Д. Кондратьєв оцінює стан організації виробництва і народногосподарського плану­вання, нові відтворювальні пропорції, проблеми дефіциту, якість праці, трудові мотивації, масштаби безробіття, внутрішній торговельний оборот, рівень цін, доходів і т. п. Дослідження виходить із розуміння кон'юнктури як зміни умов господарського життя у країні, що виявляються на внутрішньому ринку та безпосередньо впливають на ха­рактер науково-технічного прогресу.



Особливості циклічного розвитку економіки, на думку сучасних дослідників, можуть бути зрозумілі й пояснені ті­льки за умови, якщо циклічні фактори розглядати одно­часно із структурними. До останніх, зокрема, відносять енергетичну, сировинну, валютну і ряд інших ситуацій.

Ці структурні фактори можна розглядати як зовнішній чинник відносно відтворення капіталу в окремій країні й навіть у всіх промислово розвинених країнах Заходу, взя­тих як єдине ціле. При такому підході створюється мож­ливість не тільки відокремити екзогенні фактори від ендо­генних, а й простежити, яким чином у конкретному господарстві поширюються та розсмоктуються («пере­травлюються») зовнішні несприятливі імпульси.

На істотну роль інновацій у циклічності економіки звер­тав увагу відомий австрійський економіст Й. Шумпетер. У своїй роботі «Теорія економічного розвитку» учений упер­ше сформулював теорію економічної динаміки, засновану на створенні «нових комбінацій», основними видами яких є: виробництво нових благ, застосування нових способів виробництва, комерційне використання благ, освоєння но­вих ринків збуту і джерел сировини, зміна галузевої струк­тури.

Австрійський економіст вважав, що уявлення про на­уково-технічний прогрес як про більш-менш рівномірний процес удосконалення технологічних систем шляхом по­ступового поширення нових технологій і «вимивання» за­старілих не є в науково коректним. Він звернув увагу на суперечливість НТП, показав нерівномірний характер цьо­го процесу, пов'язаного із періодичними порушеннями еко­номічної рівноваги внаслідок впровадження нововведень.

Спираючись на ідеї Н. Д. Кондратьєва, Й. Шумпетер розвинув гіпотезу про циклічність економічного розвитку, обумовлену поширенням нововведень. Останні є найваж­ливішим елементом економічного розвитку. Вони мають двоїстий вплив на динаміку економічного зростання: з од­ного боку, відкривають нові можливості для розширення економіки, з другого - унеможливлюють продовження цього процесу у традиційних напрямах. Нововведення по­рушують економічну рівновагу, вносячи збурення і невиз­наченість в економічну динаміку.

За Й. Шумпетером, нововведення супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, обумовлюючи її перехід із одного стану рівноваги до іншого. Цей перехід пов'язаний із флуктуаціями в динаміці економічних показ­ників. Періодичність появи нововведень здатна викликати циклічність економічного розвитку. Й. Шумпетер висунув гіпотезу, що пояснює довгі хвилі в економіці періодичною концентрацією (кластеризацією - у його термінології) важ­ливих нововведень у відносно короткі проміжки часу. Дос­ліджуючи феномен довгих хвиль, він звернув увагу на не­рівномірність розвитку різних секторів економіки - швидке зростання одних і застій інших. Цю нерівномірність Й. Шу­мпетер пояснював у контексті своєї інноваційної теорії.

Економічний розвиток є нерівномірним, він являє со­бою послідовність несподіваних підйомів, які не стільки су­проводжуються впровадженнями нововведень, скільки обумовлюються ними. Викликане кластером нововведень творче руйнування спричинює спад у старих галузях і, з деяким лагом, нерівномірне розширення у нових.

Проте вже невдовзі після виходу книги Й. Шумпетера один із провідних фахівців у галузі економічної історії С. Кузнєц вказав на низку проблем, що залишилися не- поясненими в теорії австрійського вченого. По-перше, для утворення довгої хвилі необхідно, щоб нововведення були або дуже значними, або досить велика їх кількість концентрувалася в обмеженому проміжку часу. Нововве­день, здатних надати потужний дестабілізуючий вплив на всю економічну систему, дуже мало, хоч систематично відбувається багато малозначних нововведень. По-друге, в теорії Й. Шумпетера залишилося нез'ясованим, чому ефект значних і важливих нововведень триває протягом декількох десятиліть, а не, приміром, років. По-третє, Й. Шумпетер не дав переконливого пояснення періодич­но повторюваним депресіям і нерівномірності появи зна­чущих нововведень.

У теоретичних побудовах сучасних неошумпетеріанців – Г. Менша, М. Фрідмена, Я. Ван Дейна – зроблено спроби дати відповіді на нерозв'язані Й. Шумпетером про­блеми та подолати недоліки свого попередника. На їхню думку, технологічний процес є стрибкоподібним, переваж­но ендогенним, і його особливості повинні братися до ува­ги при вивченні довгострокових перепадів у темпах еко­номічного розвитку.

В опублікованій в 1975 р. у Німеччині монографії Гер­харта Менша «Технологічний пат: інновації долають де­пресії» теорія інновацій Кондратьєва-Шумпетера дістала подальший розвиток і збагатилася новими ідеями.

Нерівномірність інноваційної активності Г. Менш пояс­нює особливостями функціонування ринкової економіки. Орієнтуючись на поточний прибуток, багато менеджерів оперує поточною економічною кон'юнктурою, не зважаю­чи на довгострокові альтернативи технічного розвитку. До впровадження радикальних нововведень вони вдаються тільки під тиском різкого падіння ефективності капіталь­них вкладень у традиційних напрямах, коли вже накопиче­но значні надлишкові потужності й неможливо уникнути глибокої затяжної депресії.

У фазі депресії впровадження базисних нововведень виявляється єдиною можливістю прибуткового інвесту­вання і, врешті-решт, «нововведення долають депресію». Але робиться це, коли вже не вдається запобігти великим економічним втратам унаслідок масового знецінення капіталу та кваліфікації кадрів, зайнятих на застарілих і неефективних виробництвах. Два теоретичних аспекти висунутої Г. Меншем концепції дістали назву «гіпотези про депресію як пусковий гачок» і гіпотези про провідну роль технологій. Цими термінами підкреслюється, що роль гене­ратора умов для появи нововведень, що складають техно­логічний базис нової довгої хвилі, відіграє депресія.

Г. Менш намагався пов'язати темпи економічного зро­стання та циклічність із появою базисних нововведень. На його думку, в моменти, коли базисні нововведення вичер­пують свій потенціал, виникає ситуація «технологічного пата», що й визначає застій в економічному розвитку.

Така постановка питання і введення в обіг нового виз­начення мають велике наукове, а зважаючи на сучасну ситуацію в Україні, - і практичне значення. Г. Менш вва­жав, що промисловий розвиток - це перехід від одного технологічного пата до іншого. Завдяки появі базисних но­вовведень виникають нові підприємства, цикли розвитку яких взаємозалежні. Виробництво нових товарів на почат­ковій стадії зазвичай відстає від попиту й тому характери­зується у цей період високими темпами зростання. Г. Менш пов'язував циклічність економіки із циклічністю но­вовведень і фазами розвитку нових підприємств. Він вка­зував на момент, коли виробництво нових товарів починає перевищувати попит. Від цього часу фірми починають шу­кати виходи на зовнішні ринки, падає норма прибутку й дедалі менше засобів спрямовується на інвестиції. Капіта­ли перетікають на фінансові ринки. Рано чи пізно спекуля­тивні фінансові операції сягають гігантських розмірів, і норма прибутку в грошово-кредитній сфері стає нижчою від такої у промисловості. На думку Г. Менша, це означає, що фінансова сфера дозріла для інвестицій у реальний сектор. Такий підхід є дуже актуальним для України. Оче­видно, що вітчизняна економіка не готова до інвестицій, оскільки прибутковість фінансових операцій перевищує середню прибутковість фінансових інвестицій.

Але існує протилежна точка зору, згідно з якою де­пресія негативно впливає на появу нововведень, а впро­вадження кластеру базисних нововведень відбувається у фазі пожвавлення довгої хвилі.

Відповідно до цього підходу, поява кластеру нововве­день технологічно детермінована впровадженням від­повідних сполучених базисних нововведень. Спочатку но­вовведення впроваджуються у галузях, які швидко зростають і є носіями хвилі, яка відповідає кластерам но­вовведень у період підйому; надалі кластери нововведень з'являються у старих галузях як наслідок тиску попиту з боку нових галузей на найбільш пізніх стадіях довгої хвилі. Під час депресії збільшується соціальна напруженість, а її зменшення вимагає різного роду змін, що створює, своєю чергою, сприятливі можливості для організаційних ново­введень. Останні створюють умови для технологічних но­вовведень. Тому, на думку М. Фрідмена, шторм нововве­день має статися під час пожвавлення або буму. Висунута ним концепція має назву «гіпотези про тиск попиту».









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь