Тема 4: Державні бюджетні фонди.

Тема 4: Державні бюджетні фонди.

План:

1. Поняття бюджету та його значення для функціонування держави.

2. Консолідований бюджет.

1) Особливості функціонування.

2) Державний бюджет

3) Місцеві бюджети

3. Цільові фонди у структурі державного бюджету України.

1) Призначення і роль державних централізованих цільових фондів.

2) Фонд соціального захисту інвалідів.

3) Державний інноваційний фонд та його наступництво

4) Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.

 

Література:

1. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів/ За ред. Т.В.Семігиної, І.І.Миговича. – Л.: Академвидав, 2005.-150с.

2. Маркетинг соціальних послуг: Навчальний посібник /Під ред. д.ф.н., проф. В.Г.Воронкової. – К.: „Видавничий дім „Професіонал”, 2008. -605с.

3. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Прямухіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні: Навч.посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 184с.

4. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. Навч.посібник. – К.: Атіка, 2003. – 160.

 

 

1. Поняття бюджету та його значення для функціонування держави.

 

У чинному бюджетному законодавстві закріплене наступне визначення бюджету (стаття 2 Бюджетного кодексу України): бюджет— план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Значення бюджету для функціонування держави проявляється через його сутність та функції.

 

Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу й перерозподілу грошових коштів між виробничою та невиробничою сферами. У бюджетних правовідносинах відображається розподільча й контрольна функції фінансів. Розподіляючи бюджетні ресурси між виробничою та невиробничою сферами у процесі надходження й використання коштів, бюджет слугує засобом контролю за цими процесами, а також за функціонуванням фінансів у цілому. Бюджет є формою організації руху коштів.

 

Політичне значення бюджету полягає в тому, що представницький орган влади своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків та доходів бюджету на плановий рік і цим ставить уряд та місцеві органи виконавчої влади під свій контроль. Бюджет є результатом компромісу між альтернативними поглядами на бажані масштаби й характер діяльності виконавчої гілки влади.

 

У сфері формування, розподілу й використання бюджетних коштів дістає прояв бюджетна політика як діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування щодо формування відповідного бюджету держави, збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів і забезпечення всебічного контролю за їх використанням. Залежно від структури бюджетних видатків така політика має соціальне, економічне або військове спрямування'.

 

Основні функції бюджету полягають у наступному:

 

- через бюджет державні органи або органи місцевого самоврядування концентрують певну частину національного доходу та централізовано розподіляють її на розвиток економіки, соціальний захист населення, утримання органів влади, оборону країни тощо:

 

- формування, розподіл І використання бюджетних ресурсів створює умови для впливу на темпи суспільного виробництва:

 

- створення державного або місцевого фонду коштів дає можливість регулювати ефективність, пропорційність і збалансованість розвитку виробничої і невиробничої сфери держави в цілому та її окремих регіонів.

 

Бюджет — це встановлений відповідним нормативно-правовим актом на певний період основний фінансовий план, у якому відображений основний централізований грошовий фонд держави або місцевого самоврядування, необхідний для здійснення їхніх завдань і функцій та задоволення публічного інтересу.

Консолідований бюджет.

Особливості функціонування.

 

Правова характеристика бюджету пов'язана із розглядом його як фінансового плану, що представляє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду фінансових ресурсів держави.

 

Правове регламентування бюджету здійснюється за двома напрямами.

Перший - встановлення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків. Стосовно доходів це основний закон - "Про систему оподаткування" і закони, які регламентують справляння окремих податків: "Про податок на добавлену вартість", "Про акцизний збір", "Про податок на прибуток підприємств" та інші. По відношенню до видатків таких прямих законів не існує, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад, "Закон про освіту".

Другий напрямок - це щорічне прийняття закону про державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети.

 

Прийняття цих актів представляє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану.

 

Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід відзначити, що його вертикальна структура (за рівнями органів влади і управління) відповідає структурі бюджетного устрою.

 

Державний бюджет є фінансовим планом центральних органів влади і управління. Він відображає загальнодержавні потреби в фінансових ресурсах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл.

 

Саме Державний бюджет в першу чергу характеризує економічну соціальну політику держави.

 

До складу державного бюджету при затвердженні включаються також фонди цільового призначення.

Однак включення цільових фондів до бюджету змінює структуру його доходів і видатків і не дає можливості точно проаналізувати фінансову політику держави.

 

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які характеризують фінансову діяльність держави. Визначальну роль при цьому відіграють видатки.

Основні видатки державного бюджету:

соціальний захист населення;

фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів;

фінансування науки;

народне господарство;

національна оборона;

управління державою та її зовнішньополітична діяльність;

обслуговування державного боргу;

інші видатки.

 

Доходи бюдж ету групуються за такими ознаками:

податкові надходження:

прямі податки;

непрямі податки;

платежі за ресурси та інші податкові надходження;

неподаткові доходи;

державні позики.

 

Склад і структура видатків бюджету як основного фінансового плану характеризують економічну і соціальну політику країни, її воєнну доктрину.

 

Так, в Україні характерною ознакою останніх років є відсутність певних пріоритетів. Це пояснюється тим, що в умовах важкого фінансового стану фінансова політика держави спрямована на підтримання на мінімальному рівні усіх сфер та галузей.

Навіть досить розгалужений склад видатків на народне господарство відображає в основному поточні затрати. У складі видатків є досить специфічні статті, які відображають сучасні проблеми України.

 

Підприємства соціальної сфери, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, складають фінансовий план у вигляді кошторису видатків. В ньому відображаються бюджетні асигнування, які є джерелом фінансового забезпечення.

 

Обсяг видатків залежить насамперед від стану бюджету.

В нормальних умовах кошторисне фінансування здійснюється за нормативним методом.

Величина нормативів залежить як від реальних потреб в ресурсах, так і від можливостей бюджету - чим кращий стан бюджету, тим більші за розміром норми.

Під час фінансової кризи, в якій зараз знаходиться Україна, бюджетне фінансування здійснюється на основі комбінованого підходу.

Частина видатків, в першу чергу на заробітну плату, фінансується за встановленими (однак на досить низькому рівні) нормами, частина виходячи із реальних можливостей бюджету.

 

Впровадження в соціальній сфері елементів комерційного розрахунку шляхом розвитку платних послуг веде до змін в їх фінансовому плануванні і до формування нових взаємовідносин з бюджетом.

 

Бюджетні асигнування виступають тільки одним із джерел фінансових ресурсів, причому їх роль і питома вага будуть зменшуватись за рахунок розширення форм і методів фінансової діяльності.

 

Таким чином, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій.

Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

 

Державний бюджет

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснен­ня фінансової політики держави.

У доходах бюджету відоб­ражається податкова політика держави,

а у видатках — прі­оритетні напрями вкладень коштів.

 

Основні напрями бюджетної політики визначаються Вер­ховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

 

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюд­жетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами — дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюд­жету кредити і позики в джерело доходів не враховуються.

Бюджетний устрій України визначається за­кріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.

 

Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок між її окремими ланками.

 

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним ро­звитком України.

 

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостій­ності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи.

Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною пра­вовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інфор­мації з одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.

Принцип достовірності вимагає формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюд­жету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності обумовлює відображення показ­ників бюджетів у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом викори­стання засобів максимальної інформативності щодо ре­зультатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

 

Таким чином, можна зробити висновок, що головне призначення бюджету – регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

 

 

Місцеві бюджети

 

Місцеві органи самоврядування самостійно визначають напрямки використання коштів своїх бюджетів.

 

Ці бюджети містять видатки на фінансування підприємств й організацій місцевого господарства, на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів влади та управління.

 

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, рай­онні в містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюд­жети районів і міст обласного підпорядкування.

До складу бюджету району входять районний бюд­жет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети ство­рюються за рішенням районних чи міських рад народ­них депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

У випадках, коли міській чи районній у місті раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, то бюд­жети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно у бюджеті міста або у бюджеті району в місті.

 

З місцевих бюджетів здійснюються видатки на такі цілі:

· фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення

· утримання представницьких і виконавчих органів

· фінансування підприємств і господарських організацій. що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;

 

Усі ці витрати безпосередньо пов'язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень його добробуту, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок не передбачуваних обставин.

 

Тема 4: Державні бюджетні фонди.

План:

1. Поняття бюджету та його значення для функціонування держави.

2. Консолідований бюджет.

1) Особливості функціонування.

2) Державний бюджет

3) Місцеві бюджети

3. Цільові фонди у структурі державного бюджету України.

1) Призначення і роль державних централізованих цільових фондів.

2) Фонд соціального захисту інвалідів.

3) Державний інноваційний фонд та його наступництво

4) Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.

 

Література:

1. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів/ За ред. Т.В.Семігиної, І.І.Миговича. – Л.: Академвидав, 2005.-150с.

2. Маркетинг соціальних послуг: Навчальний посібник /Під ред. д.ф.н., проф. В.Г.Воронкової. – К.: „Видавничий дім „Професіонал”, 2008. -605с.

3. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Прямухіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні: Навч.посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 184с.

4. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. Навч.посібник. – К.: Атіка, 2003. – 160.

 

 

1. Поняття бюджету та його значення для функціонування держави.

 

У чинному бюджетному законодавстві закріплене наступне визначення бюджету (стаття 2 Бюджетного кодексу України): бюджет— план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Значення бюджету для функціонування держави проявляється через його сутність та функції.

 

Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу й перерозподілу грошових коштів між виробничою та невиробничою сферами. У бюджетних правовідносинах відображається розподільча й контрольна функції фінансів. Розподіляючи бюджетні ресурси між виробничою та невиробничою сферами у процесі надходження й використання коштів, бюджет слугує засобом контролю за цими процесами, а також за функціонуванням фінансів у цілому. Бюджет є формою організації руху коштів.

 

Політичне значення бюджету полягає в тому, що представницький орган влади своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків та доходів бюджету на плановий рік і цим ставить уряд та місцеві органи виконавчої влади під свій контроль. Бюджет є результатом компромісу між альтернативними поглядами на бажані масштаби й характер діяльності виконавчої гілки влади.

 

У сфері формування, розподілу й використання бюджетних коштів дістає прояв бюджетна політика як діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування щодо формування відповідного бюджету держави, збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів і забезпечення всебічного контролю за їх використанням. Залежно від структури бюджетних видатків така політика має соціальне, економічне або військове спрямування'.

 

Основні функції бюджету полягають у наступному:

 

- через бюджет державні органи або органи місцевого самоврядування концентрують певну частину національного доходу та централізовано розподіляють її на розвиток економіки, соціальний захист населення, утримання органів влади, оборону країни тощо:

 

- формування, розподіл І використання бюджетних ресурсів створює умови для впливу на темпи суспільного виробництва:

 

- створення державного або місцевого фонду коштів дає можливість регулювати ефективність, пропорційність і збалансованість розвитку виробничої і невиробничої сфери держави в цілому та її окремих регіонів.

 

Бюджет — це встановлений відповідним нормативно-правовим актом на певний період основний фінансовий план, у якому відображений основний централізований грошовий фонд держави або місцевого самоврядування, необхідний для здійснення їхніх завдань і функцій та задоволення публічного інтересу.

Консолідований бюджет.

Особливості функціонування.

 

Правова характеристика бюджету пов'язана із розглядом його як фінансового плану, що представляє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду фінансових ресурсів держави.

 

Правове регламентування бюджету здійснюється за двома напрямами.

Перший - встановлення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків. Стосовно доходів це основний закон - "Про систему оподаткування" і закони, які регламентують справляння окремих податків: "Про податок на добавлену вартість", "Про акцизний збір", "Про податок на прибуток підприємств" та інші. По відношенню до видатків таких прямих законів не існує, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад, "Закон про освіту".

Другий напрямок - це щорічне прийняття закону про державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети.

 

Прийняття цих актів представляє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану.

 

Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід відзначити, що його вертикальна структура (за рівнями органів влади і управління) відповідає структурі бюджетного устрою.

 

Державний бюджет є фінансовим планом центральних органів влади і управління. Він відображає загальнодержавні потреби в фінансових ресурсах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл.

 

Саме Державний бюджет в першу чергу характеризує економічну соціальну політику держави.

 

До складу державного бюджету при затвердженні включаються також фонди цільового призначення.

Однак включення цільових фондів до бюджету змінює структуру його доходів і видатків і не дає можливості точно проаналізувати фінансову політику держави.

 

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які характеризують фінансову діяльність держави. Визначальну роль при цьому відіграють видатки.

Основні видатки державного бюджету:

соціальний захист населення;

фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів;

фінансування науки;

народне господарство;

національна оборона;

управління державою та її зовнішньополітична діяльність;

обслуговування державного боргу;

інші видатки.

 

Доходи бюдж ету групуються за такими ознаками:

податкові надходження:

прямі податки;

непрямі податки;

платежі за ресурси та інші податкові надходження;

неподаткові доходи;

державні позики.

 

Склад і структура видатків бюджету як основного фінансового плану характеризують економічну і соціальну політику країни, її воєнну доктрину.

 

Так, в Україні характерною ознакою останніх років є відсутність певних пріоритетів. Це пояснюється тим, що в умовах важкого фінансового стану фінансова політика держави спрямована на підтримання на мінімальному рівні усіх сфер та галузей.

Навіть досить розгалужений склад видатків на народне господарство відображає в основному поточні затрати. У складі видатків є досить специфічні статті, які відображають сучасні проблеми України.

 

Підприємства соціальної сфери, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, складають фінансовий план у вигляді кошторису видатків. В ньому відображаються бюджетні асигнування, які є джерелом фінансового забезпечення.

 

Обсяг видатків залежить насамперед від стану бюджету.

В нормальних умовах кошторисне фінансування здійснюється за нормативним методом.

Величина нормативів залежить як від реальних потреб в ресурсах, так і від можливостей бюджету - чим кращий стан бюджету, тим більші за розміром норми.

Під час фінансової кризи, в якій зараз знаходиться Україна, бюджетне фінансування здійснюється на основі комбінованого підходу.

Частина видатків, в першу чергу на заробітну плату, фінансується за встановленими (однак на досить низькому рівні) нормами, частина виходячи із реальних можливостей бюджету.

 

Впровадження в соціальній сфері елементів комерційного розрахунку шляхом розвитку платних послуг веде до змін в їх фінансовому плануванні і до формування нових взаємовідносин з бюджетом.

 

Бюджетні асигнування виступають тільки одним із джерел фінансових ресурсів, причому їх роль і питома вага будуть зменшуватись за рахунок розширення форм і методів фінансової діяльності.

 

Таким чином, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій.

Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

 

Державний бюджет

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснен­ня фінансової політики держави.

У доходах бюджету відоб­ражається податкова політика держави,

а у видатках — прі­оритетні напрями вкладень коштів.

 

Основні напрями бюджетної політики визначаються Вер­ховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

 

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюд­жетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами — дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюд­жету кредити і позики в джерело доходів не враховуються.

Бюджетний устрій України визначається за­кріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.

 

Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок між її окремими ланками.

 

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним ро­звитком України.

 

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостій­ності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи.

Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною пра­вовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інфор­мації з одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.

Принцип достовірності вимагає формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюд­жету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності обумовлює відображення показ­ників бюджетів у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом викори­стання засобів максимальної інформативності щодо ре­зультатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

 

Таким чином, можна зробити висновок, що головне призначення бюджету – регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

 

 

Місцеві бюджети

 

Місцеві органи самоврядування самостійно визначають напрямки використання коштів своїх бюджетів.

 

Ці бюджети містять видатки на фінансування підприємств й організацій місцевого господарства, на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів влади та управління.

 

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, рай­онні в містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюд­жети районів і міст обласного підпорядкування.

До складу бюджету району входять районний бюд­жет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети ство­рюються за рішенням районних чи міських рад народ­них депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

У випадках, коли міській чи районній у місті раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, то бюд­жети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно у бюджеті міста або у бюджеті району в місті.

 

З місцевих бюджетів здійснюються видатки на такі цілі:

· фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення

· утримання представницьких і виконавчих органів

· фінансування підприємств і господарських організацій. що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;

 

Усі ці витрати безпосередньо пов'язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень його добробуту, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок не передбачуваних обставин.