Тема ііі. Основні та допоміжні галузі господарства.

Українська етнографія

К.і.н., доцент В.І. Лущай

І. Пояснювальна записка

Самобутня і стійка етнічна матеріальна і духовна культура є свідченням багатовікової етнічної історії, запорукою безсмертя будь-якого народу. Глибоке вивчення етносу з позицій етнології неможливе без всебічного дослідження здобутків її матеріальної і духовної культури. Український народ за свою тисячолітню історію сформував надзвичайно місткий і автентичний пласт матеріальної і духовної культури, що потребує не лише вивчення, а й відродження і збереження для майбутніх поколінь українців.

Одним з найважливіших завдань курсу “Українська етнографія” є залучення студентської молоді до витоків народних звичаїв та традицій, нагромадженого попередніми поколіннями досвіду в різних галузях народної культури. Любов до України, до землі своїх дідів і прадідів виховується шляхом вивчення багатства і різноманітності української національної культури, знання свого родоводу, усвідомленням свого коріння. Розкриття надбань української культури і особливостей народного побуту, визначення ролі народної культури українців у світовому культурному процесі створює необхідний ґрунт для розуміння неоціненного спадку попередніх поколінь. Вивчення етнографії має сприяти поєднанню у світогляді загальнолюдських цінностей, естетичних ідеалів. Через пізнання багатств національної культури формуватимуться естетичні смаки і уподобання, визріватимуть навички до сприймання справжніх культурних цінностей.

Викладання цього курсу відіграє важливу роль у вирішенні актуальних у науковому і практичному значенні проблем, пов'язаних з відродженням українських обрядів та звичаїв, їх повернення до активного побутування у громадському житті населення України, збагаченню духовного світу молоді.

Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:

предмету української етнографії, визначення основних етапів становлення та розвитку етнографічної науки в Україні та їх змісту;

особливостей традиційних галузей господарства українського народу, домашніх промислів і ремесел;

форм і типів сільських поселень в Україні, конструктивних особливостей та планувальних типів традиційного житла;

чоловічого та жіночого комплексів традиційного українського народного одягу, особливостей форм традиційного народного одягу;

елементів та особливостей системи харчування;

особливостей громадського життя та звичаєвого права українців;

етнічної специфіки традицій звеличення сім’ї, шлюбу, домашнього вогнища;

типів і форм шлюбу, історичних типів сім’ї, трьох стадій формування української родини;

циклів весільної обрядовості українців, весільних обрядів та звичаїв, регіональних типів українського весілля, їх особливостей;

форми і змісту родильних звичаїв і обрядів, циклів родильної обрядовості;

поховально-поминальних звичаїв і обрядів нашого народу;

обрядового та звичаєвого багатства чотирьох циклів календарних свят українського народу, співставлення трудового с/г календаря – основи календарних свят і обрядів з церковним календарем;

раціональних знань і уявлень народу, набутих шляхом життєвого і виробничого досвіду в галузях народної медицини, ботаніки, зоології, математики, метрології, астрономії, космогонії;

дуалізму світоглядних уявлень народу та історичних шарів світогляду українців: демонологічного, міфологічного та християнського;

основних напрямів та характерних рис народного мистецтва українців.

На основі цих знань повинні бути сформовані вміння:

сформулювати предмет української етнографії, визначити основні етапи становлення та розвитку етнографічної науки в Україні та їх зміст, аналізувати вплив етнографічних центрів на розвиток етнографічної науки, аналізувати збирацьку, наукову і видавничу діяльність видатних представників етнографічної науки в Україні;

розпізнавати характерні етнічнообумовлені особливості традиційних галузей господарства українського народу, порівнювати значення основних і допоміжних господарських занять у житті народу, враховуючи регіональну специфіку;

визначати та відрізняти в межах всього комплексу домашніх промислів ремесел найбільш характерні та розповсюджені з метою збереження існуючих та відновлення забутих народних ремесел та промислів;

представляти загальне історико-культурне тло, на якому відбувалась еволюція форм і типів сільських поселень в Україні та планувальних типів традиційного житла, його конструкції, інтер'єру та екстер'єру;

визначати особливості форм традиційного народного одягу, зокрема, крою, матеріалу, способу носіння, оздоблення тощо;

виявляти розуміння системи харчування як складової матеріальної культури українців, визначати її елементи та особливості;

узагальнювати і аналізувати досвід регулятивних механізмів громадського життя українців, аналізувати норми звичаєвого права і визначати їх вплив на життя українського народу;

формувати уявлення про дошлюбне спілкування молоді як про невід'ємну частину шлюбних звичаїв українського народу, усвідомлювати етнічну специфіку етичних традицій звеличення сім'ї, шлюбу, домашнього вогнища;

виділяти та інтерпретувати типи і форми шлюбу, історичні типи сім'ї, а також розрізняти всі три стадії формування української родини;

визначати особливості українського весілля через аналіз передвесільного, весільного та післявесільного циклів обряду, розпізнавати та порівнювати регіональних типи українського весілля;

описати за формою і змістом родильні звичаї і обряди, чітко розрізняти цикли обрядів, пов'язаних з народженням дитини /передродові, власне родильні, післяродові та соціалізуючі/;

пояснити космогонічну сутність поховально-поминальних звичаїв і обрядів нашого народу, визначити витоки неоднозначного ставлення до шанування померлих та культу предків в етнічному середовищі українців.

чітко формулювати й охарактеризовувати чотири цикли календарних свят, виявляти основу календарної обрядовості - с/г цикл робіт, співвідносити трудовий с/г календар – основу календарних свят і обрядів з церковним календарем, визначити необхідність збереження і відновлення набутих народом традицій, в процесі навчання набути знання про календарну обрядовість шляхом порівняння вже відомих з різних джерел матеріалів новими, більш глибокими й деталізованими на основі польових етнографічних досліджень;

оцінити неперевершену значимість здобутків календарно-обрядового фольклору українців /колядки, щедрівки, веснянки, риндзівки, русальні, купальські пісні тощо/ з метою збереження й використання у вихованні естетичних смаків підростаючого покоління;

розпізнавати і порівнювати раціональні знання і уявлення народу, набуті шляхом життєвого і виробничого досвіду в галузях народної медицини, ботаніки, зоології, математики, метрології з ірраціональними уявленнями з метою дослідження і використання в повсякденному житті; вміння аналізувати народні фітотерапевтичні та натуропатичні рецепти лікування різних хвороб; здійснювати вирішення математичних вправ і задач, базуючись на народному досвіді;

аналізувати, пояснювати, розуміти причини дуалізму світоглядних уявлень народу та історичних шарів світогляду українців: демонологічного, міфологічного та християнського з метою дослідження процесу формування і зміни ментальності українського етносу, розкривати питання походження світоглядних уявлень, давати характеристику пантеону богів в українській міфології та українського пандемоніуму, структурі вірувань та повір’їв;

визначати основні напрями та характерні риси народного мистецтва, обґрунтовано оцінювати культурну спадщину свого народу, розуміти світове значення українського мистецтва, аналізувати різні стилі з метою практичної реалізації права українського народу на розвиток, збереження і пропаганду різних видів народного мистецтва.

За навчальним планом вивчення курсу “Українська етнографія” передбачено протягом 7 семестру. Матеріал програми тісно пов’язаний з такими предметами як “Етногеографія України”; “Історія української культури”; “Археологія України”; “Історія України”, “Фольклор” тощо.

В тематичному плані представлено розподіл годин на 3 модулі (16 тем) за видами навчальних занять, самостійної роботи студентів та індивідуальної роботи викладача. Загальний обсяг дисципліни складає 140 годин, з яких 32- лекційних, 24-семінарських, 24-індивідуальна робота, 60 – самостійна робота.

 

ІІ. Тематичний план

Назви модулів і тем	Кількість годин
Всього	Аудиторна робота	Самостійна робота
Всього аудиторних	Лекції	Семінарські	Індивідуальна робота
Модуль 1. Предмет і завдання курсу. Етнографічні дослідження українського народу.
Тема 1. Вступна. Предмет і завдання курсу.
Тема 2. Етнографічні дослідження українського народу
Модуль 2. Матеріальна культура українців.
Тема 3. Основні та допоміжні галузі господарства.
Тема 4. Домашні промисли та ремесла. Транспорт.
Тема 5. Поселення і народне житло.
Тема 6. Народний одяг.
Тема 7. Народне харчування.
Модуль 3. Духовна культура українського народу.
Тема 8. Громадський побут та звичаєвість.
Тема 9. Традиції дошлюбного спілкування молоді. Шлюб та шлюбні звичаї.
Тема 10. Сімейна обрядовість. Весільні звичаї та обряди.
Тема 11. Сімейна обрядовість. Родильні звичаї та обряди.
Тема 12. Сімейна обрядовість. Поховально-поминальні звичаї та обряди.
Тема 13. Календарна обрядовість українців.
Тема I4. Народні знання.
Тема I5. Народні вірування.
Тема 16. Народне мистецтво.
Всього

ІІІ. Зміст дисципліни

Тема І. Вступна. Предмет і завдання курсу.

Регіональна термінологія етнографії. Від народознавства до етнології. Джерела етнографічної науки. Методика етнографічних досліджень. Технологія польової роботи. Методика та методологія етнографії.

Тема ІІ. Етнографічні дослідження українського народу. Історія української етнографії. Періодизація історії української етнографії (І період - XV - 60-ті рр. ХІХ ст.; II період - 60-ті рр. XIX ст. - жовтень 1917 р.; III період - жовтень 1917 р. - 1991 р.; IV період - 1991 р. – сучасні часи). Етапи кожного з чотирьох періодів. Етнографи кожного періоду й етапу та їх визначні праці. Центри етнографії, установи, часописи. Видатні етнографи: М.Максимович, І.Срезнєвський, М.Маркевич, П.Чубинськнй, М.Сумцов, П.Іванов, Ф.Вовк, П.Єфименко, В.Гнатюк, І.Франко, О.Малинка, І.Беньківський, Б.Грінченко та багато ін. Музеї, комісії, кабінети етнографії.

Тема VІ. Народний одяг.

Формування традиційного одягу українського народу.

Комплекси традиційного народного одягу. Натільний одяг (сорочка). Поясний одяг (плахти, спідниці, обгортки, фартухи та ін. - жіночий; штани - чоловічий). Нагрудний одяг (безрукавки, кохти, кептарі, катанки, керсетки, юпки тощо). Весняно-літній верхній одяг (гугля, гуня, сердак, сіряк, кирея, свита та ін.). Зимовий верхній одяг (кожухи, кожушки та ін.). Пояси. Головні убори. Зачіски. Взуття. Жіночі прикраси. Матеріал, крій, оздоблення, способи носіння тощо. Локальні особливості народного одягу (Наддніпрянщина, Полісся, Карпати, Поділля, Слобожанщина і Полтавщина, Південь).

Тема VІІ. Народне харчування.

Традиційна кулінарія. Господарська основа харчування. Режим та сезонність харчування. Харчові запаси. Способи приготуванні їжі.

Повсякденні страви: борошняні та круп'яні продукти – хліб, пироги, галушки, вареники, коржі, каші тощо. Страви з овочів (борщі, капусняки, юшки, деруни). М'ясні страви (свинина, баранина, яловичина, ковбаси та ін.). Рибні та молочні продукти. Напої.

Харчові заборони.

Обрядова їжа (у сімейній та календарній обрядовості).

Тема XІV. Народні знання.

Раціональні уявлення народу, набуті шляхом життєвого та виробничого досвіду. Народна астрономія та космогонія. Народна метеорологія. Землеробський календар. Народна математика та метрологія. Народна ботаніка та зоологія. Народна медицина та ветеринарія.

Тема XV. Народні вірування.

Дуалізм світоглядних уявлень. Історичні шари світогляду українців: демонологічний, міфологічний, християнський. Індоєвропейська та слов'янська основи походження світоглядних уявлень.

Вища міфологія. Пантеон богів в українській міфології (Сварог, Даждьбог, Стрибог, Велес, Хорc, Перун, Ладо, Купайло та ін.).

Український пандемоніум. Демони родинного вогнища (домовики). Демони природи (водяники, болотяники, лісовики, русалки). Людські химери (упирі, вовкулаки, чаклуни, відьми, чорти). Примари (злидні, блуд, мара, туга, трясця, завійна та ін.).

VIII. Список рекомендованої літератури

1.Основна:

1. Артюх П. Українська народна кулінарія. - К., 1977.

2. Болтарович З. Є. Народна медицина українців. – К.: Наукова думка, 1990. – 230 с.

3. Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні. - К., 1988.

4. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. – К.: Мистецтво, 1995. – 336 с.

5. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.

6. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етногр. Нарис. - К., 1991. - Т.І-ІІ.

7. Данилюк А. Г.Давня архітектура українського села: етнографічний нарис. - К., 2008.

8. Данилюк А. Українська хата. - К., 1991.

9. Етнографія України. - Львів, 1994.

10. Зеленин Д. Восточнославянская этнография. - М., 1991.

11. Косміна О. Ю Традиційне вбрання українців. - К., 2008.

12. Культура і побут населення України. К.,1993.

13. Пономарьов А. Українська етнографія. - К., 1994.

14. Українознавство. - К., 1999.

15. Українська минувшина. - К., 1994.

16. Українське народознавство /Під ред. С.Павлюка, - Львів, 1997.

17. Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. - К., 1991.

18. Українці. Історико-етнографічна монографія. - Опішне, 1999.-Т. 1-2

19. Этнография восточных славян. – К., 1987.

 

2.Додаткова:

20. Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. – Видавництво М.П. Коць. – Львів-Нью-Йорк, 1998. – 266 с.

21. Балушок В. Обряди посвячення в Україні / Українська родина: родинний і громадський побут / Упорядник Л. Орел. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2000. – С. 222-241.

22. Балушок В. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників. К.,1993.

23. Балушок В. Парубочі громади в українському селі // КС. – 1995. – № 5. – С. 84-87.

24. Байбурин А. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. - Л., 1986.

25. Боньковська С. Ковальство на Україні. - К., 1991.

26. Бойківщина: історико-етнографічне дослідження. — К., 1983.

27. Болтарович 3. Народна медицина українців. - К., 1990.

28. Боплан Г.- Л. Опис України. – К., 1901.

29. Борисенко В. Народини: [Про обрядові звичаї ] // Наука і суспільство. – 1991. – № 1. – С. 30-31.

30. Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу (на матеріалах святково-обрядової культури українців): навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Унісерв, 2000. – 191 с.

31. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса. – М.: Наука, 1983. – 412 с.

32. Восточнославянский этнографический сборник / Под ред. С. Толстова. -М., 1956. -

33. Гаврилюк Н. Картографирование явлений народной культуры. /По материалам родильной обрядности украинцев. - К., 1981.

34. Гнатюк В. Збірки сільської молодіжі на Україні // Матеріали до української етнології. – Львів: Наукове т-во ім. Т. Шевченка, 1918. – Т. 18. – С. 170-275.

35. Ґонтар Т. Народне харчування українців Карпат. - К., 1979.

36. Горинь Г. Громадський побут сільського населення Українських Карпат (XIX – 30-ті роки XX ст.). – К.: Наукова думка,1993. – 200 с.

37. Горленко В., Бойко І., Куницька О. Народна землеробська техніка українців.-К., 1971.

38. Горленко В.Ф. Об этнониме “черкасы” в отечественной науке конца ХVIII- первой половины XIX в. // Советская этнография. – 1982. - №3.

39. Горленко В. Становление украинской этнографии конца XVIII- первой половины XIX ст. - К., 1988.

40. Гошко Ю. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття XIV – XIX ст. – Львів: Ін-т народозн. НАН України, 1999. – 336 с.

41. Гринченко Б. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. – Чернигов: Тип. Губ. земства, 1895-1899. – Вып. I-III

42. Гуцулыцина: історико-етнографічне дослідження. - К., 1987. - 470 с.

43. Данилевський Г. Чумаки. Художньо-документальний нарис. - К., 1992.

44. Де ля Фліз. Альбоми. - К., 1996. - Т.І., 1999. – Т.ІІ.

45. Енциклопедія українознавства: У 10-ти томах. – Париж - Нью-Йорк, 1970-1973. – Т. 1. – С. 246.

46. Євтух В.Б., Камінський Є.Є., Ковальчук О.О., Трощинський В.П.

47. Заглада Н. Побут селянської дитини: Матеріали до монографії с. Старосілля // Матеріали до української етнології. – Львів: Наукове т-во ім. Т. Шевченка. – К., 1929. – 179 с.

48. Зберігаючи українську самобутність. – К., 1992.

49. Зеленін Д. Східно-слов’янські хліборобські обряди качання й перекидання по землі // Етнографічний вісник. – Кн. 5. – Т. III. – С. 1-9.

50. Етнографія Києва і Київщини. - К., 1986.

51. Заглада Н. Побут селянської дитини. Матеріали до монографії с. Старосілля. – К., 1929.

52. Здоровега Н. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. - К., 1974.

53. Івановська О. Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект. Навчальний посібник. – К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2002. – 263 с.

54. Ісаєавич Я. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVI-XVIII ст.- К., 1966.

55. Камінський В. Нариси звичаєвого права України. – К.: Друк. Всеукр. Академії наук, 1928. – 44 с.

56. Кара-Васильєва Т. Українська вишивка. – К., 1993.

57. Карпатский сборник. - М., 1976.

58. Карповець Н.В. Листування В. Ястребова і Ф. Вовка //Берегиня.- 1997.- №1.-2.

59. Качкан В.А. Українське народознавство в іменах. - Львів, 1993-1995. -Ч.І-ІІ.

60. Качкан В.А. Хай святиться ім'я твоє. Українознавство (XIX - перша половина XX ст.). - Львів, 1998.

61. Клименко П. Цехи на україні. – К., 1929. – Т.1. – Вип.. 1. Суспільно-правні елементи цехової організації.

62. Кожолянко Г. Матеріальна культура населення Буковини. - К., 1988

63. Кожолянко Г.К. Народознавство Буковини. - Чернівці, 1998.

64. Колодюк І. “Баба-повитуха” та її функції в народній медицині жителів Полісся наприкінці XIX – на початку XX століття (за експедиційними матеріалами) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск № 17. – К.: Унісерв, 2004. – С. 77-82.

65. Косміна Т. Сільське житло Поділля. Кінець XIX - XX ст. - К., 1980.

66. Колодюк І. “Баба-повитуха” та її функції в народній медицині жителів Полісся наприкінці XIX – на початку XX століття (за експедиційними матеріалами) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск № 17. – К.: Унісерв, 2004. – С. 77-82.

67. Кравець О. Діяльність Т.Г. Шевченка в галузі етнографії – К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1961. – 107 с.

68. Кравець О. Сімейний побут і звичаї українського народу. - К., 1966.

69. Кувеньова Л. Громадський побут українського селянства. - К., 1963.

70. Курочкін О.В. Відьма в українській міфологічній традиції // НТЕ. – 1990. – № 4. – С. 23-29.

71. Курочкін О. Новорічні свята українців. - К., 1978

72. Курочкін О. “Коза”,“Маланка”. -К., 1995.

73. Малинка А. Родины и хрестины (Материал собран в м. Мрине, Нежинского уезда) // Киевская старовина (далі – КС). – 1898. – № 5. – Т. XI. – С. 254-286.

74. Маркевич Н.А. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. К., 1860.

75. МатейкоК. Український народний одяг. – К., 1977.

76. Матейко К. Словник українського народного одягу. - К., 1996.

77. Матеріали до української етнології. Вид. етногр. комісія науков. тов-ва ім. Т. Шевченка у Львові. – Львів, 1918. – Т. XVIII. – 276 с.

78. Материальная культура компактних этнических груп на Украине: Жилище. – М., 1979.

79. Мисюк І.Ю. Весілля на Гуцульщині. - Снятии, 1998.

80. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. -К., 1994.

81. Народна архітектура українських Карпат. XV-XX ст. - К., 1987.

82. Наулко В. Развитие межэтнических связей на Украине. - К., 1975.

83. Наулко В., Руденко Н. Питання української етнографії в епістолярній спадщині Ф. Вовка // Пам’ять століть. – 2001. – №2. – С. 111-115.

84. Николаева Т. Украинская народная одежда. Среднее Поднепровье. - К., 1987.

85. Ніколаєва Т. Історія українського костюму. —К., 1996.

86. Онищук А. Родини і хрестини та дитина до 6-го року життя // Матеріали до української етнології. – Львів: Наукове т-во ім. Т. Шевченка, 1912. – Т. 15. – С. 90-113.

87. Описи Київського намісництва 70-80-х років XVIII ст. – К.: Наукова думка, 1989.

88. Павлюк С. Традиційне хліборобство України: агротехнічний аспект. - К., 1991.

89. Поведеніе жениха и невесты и вообще молодежи накануне свадьбы // ПЕВ. – 1886. – №37. – С. 734-736.

90. Поділля: історико-етнографічне дослідження. -К., 1994.

91. Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. /С. Павлюк. Інститут народознавства НАН України. - Львів, 1997. - Вип.І. Київське Полісся.

92. Полісся: етнікос, традиції, культура. - Луцьк, 1997.

93. Пономарьов А. Дошлюбне спілкування молоді / Поділля: Історико-етнографічне дослідження. – К.: Видавництво НКЦ “Доля”, 1994. – С. 160-175.

94. Пономарьов А. Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. – К.: Либідь, 1993. – 254 с.

95. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства. - К., 1993.

96. Рыльский Ф. К изучению украинского народного мировоззрения // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Упоряд. А.П.Пономарьов, Т. В. Космина, О. О. Боряк – К.: Либідь, 1991. – С. 25-51.

97. Рыльський Ф. К изучению украинского народного мировоззрения. Экономическое отношение. – К., 1903. – 53 с.

98. Самойлович В. Українське народне житло. - К., 1972.

99. Свод этнографических терминов и понятий. - М., 1986-88. - Т. 1-3.

100. Семенова Л. Очерки истории быта и культурной жизни России. – Л., 1982.

101. Сидорович С. Художня техніка західних областей УРСР. - К., 1979.

102. Скрипник Г. Етнографічні музеї України. - К., 1989.

103. Скуратівський В. Розвиток пасічництва на Україні // НТЕ. - 1978. - №5. -С. 46-57.

104. Скуратівський В. Берегиня. - К., 1987.

105. Скуратівський В. Покуть. - К., 1992.

106. Скуратівський В. Місяцелік. — К., 1993.

107. Соколова В. Весенне-летние обряды русских, украинцев, белорусов. - М., 1979.

108. Сташеров К. К Нариси історії. костюмів - К.: 2007.

109. Українське народознавство: Навчальний посібник / За ред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Р. Кирчіва. – Львів: Фенікс, 1994. – 608 с.

110. Український народний одяг в акварелях Ю.Глоговського. - К., 1988.

111. Чмелик Р. Мала українська сім’я другої половини XIX – початку XX ст. (структура і функції). – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1999. – 144 с.

112. Чубинський П. Мудрість віків: Українське народознавство у творчій спадщині П. Чубинського в 2-х кн. – К.: Мистецтво, 1995. – Кн. 1. – 221 с.

113. Чубинский П. Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии. – СПб., Архангельск, 1869. – 41 с.

114. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. - СПб., 1872. - Т. І-УІІ.

115. Чубинський П.П. Мудрість віків.- К., 1995.

116. Шевнюк О. Л.Історія костюма: Навч. посібник. - К.:Знання, 2008.

117. Щербак І. Символіка молодіжного віку в обрядово-звичаєвій культурі українців // Етнографічна спадщина і національне відродження: Тези доповідей та повідомлень міжнародної наукової конференції. – К., 1992. – С. 189-190.

118. Этнические стереотипы поведения / Под ред. А.К. Байбурина. – Л.: Наука, 1985. – 324 с.

119. Яковенко Н. Паралельний світ (Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – XVII ст.). – К.: Критика, 2002. – 416 с.

 

Українська етнографія

К.і.н., доцент В.І. Лущай

І. Пояснювальна записка

Самобутня і стійка етнічна матеріальна і духовна культура є свідченням багатовікової етнічної історії, запорукою безсмертя будь-якого народу. Глибоке вивчення етносу з позицій етнології неможливе без всебічного дослідження здобутків її матеріальної і духовної культури. Український народ за свою тисячолітню історію сформував надзвичайно місткий і автентичний пласт матеріальної і духовної культури, що потребує не лише вивчення, а й відродження і збереження для майбутніх поколінь українців.

Одним з найважливіших завдань курсу “Українська етнографія” є залучення студентської молоді до витоків народних звичаїв та традицій, нагромадженого попередніми поколіннями досвіду в різних галузях народної культури. Любов до України, до землі своїх дідів і прадідів виховується шляхом вивчення багатства і різноманітності української національної культури, знання свого родоводу, усвідомленням свого коріння. Розкриття надбань української культури і особливостей народного побуту, визначення ролі народної культури українців у світовому культурному процесі створює необхідний ґрунт для розуміння неоціненного спадку попередніх поколінь. Вивчення етнографії має сприяти поєднанню у світогляді загальнолюдських цінностей, естетичних ідеалів. Через пізнання багатств національної культури формуватимуться естетичні смаки і уподобання, визріватимуть навички до сприймання справжніх культурних цінностей.

Викладання цього курсу відіграє важливу роль у вирішенні актуальних у науковому і практичному значенні проблем, пов'язаних з відродженням українських обрядів та звичаїв, їх повернення до активного побутування у громадському житті населення України, збагаченню духовного світу молоді.

Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань:

предмету української етнографії, визначення основних етапів становлення та розвитку етнографічної науки в Україні та їх змісту;

особливостей традиційних галузей господарства українського народу, домашніх промислів і ремесел;

форм і типів сільських поселень в Україні, конструктивних особливостей та планувальних типів традиційного житла;

чоловічого та жіночого комплексів традиційного українського народного одягу, особливостей форм традиційного народного одягу;

елементів та особливостей системи харчування;

особливостей громадського життя та звичаєвого права українців;

етнічної специфіки традицій звеличення сім’ї, шлюбу, домашнього вогнища;

типів і форм шлюбу, історичних типів сім’ї, трьох стадій формування української родини;

циклів весільної обрядовості українців, весільних обрядів та звичаїв, регіональних типів українського весілля, їх особливостей;

форми і змісту родильних звичаїв і обрядів, циклів родильної обрядовості;

поховально-поминальних звичаїв і обрядів нашого народу;

обрядового та звичаєвого багатства чотирьох циклів календарних свят українського народу, співставлення трудового с/г календаря – основи календарних свят і обрядів з церковним календарем;

раціональних знань і уявлень народу, набутих шляхом життєвого і виробничого досвіду в галузях народної медицини, ботаніки, зоології, математики, метрології, астрономії, космогонії;

дуалізму світоглядних уявлень народу та історичних шарів світогляду українців: демонологічного, міфологічного та християнського;

основних напрямів та характерних рис народного мистецтва українців.

На основі цих знань повинні бути сформовані вміння:

сформулювати предмет української етнографії, визначити основні етапи становлення та розвитку етнографічної науки в Україні та їх зміст, аналізувати вплив етнографічних центрів на розвиток етнографічної науки, аналізувати збирацьку, наукову і видавничу діяльність видатних представників етнографічної науки в Україні;

розпізнавати характерні етнічнообумовлені особливості традиційних галузей господарства українського народу, порівнювати значення основних і допоміжних господарських занять у житті народу, враховуючи регіональну специфіку;

визначати та відрізняти в межах всього комплексу домашніх промислів ремесел найбільш характерні та розповсюджені з метою збереження існуючих та відновлення забутих народних ремесел та промислів;

представляти загальне історико-культурне тло, на якому відбувалась еволюція форм і типів сільських поселень в Україні та планувальних типів традиційного житла, його конструкції, інтер'єру та екстер'єру;

визначати особливості форм традиційного народного одягу, зокрема, крою, матеріалу, способу носіння, оздоблення тощо;

виявляти розуміння системи харчування як складової матеріальної культури українців, визначати її елементи та особливості;

узагальнювати і аналізувати досвід регулятивних механізмів громадського життя українців, аналізувати норми звичаєвого права і визначати їх вплив на життя українського народу;

формувати уявлення про дошлюбне спілкування молоді як про невід'ємну частину шлюбних звичаїв українського народу, усвідомлювати етнічну специфіку етичних традицій звеличення сім'ї, шлюбу, домашнього вогнища;

виділяти та інтерпретувати типи і форми шлюбу, історичні типи сім'ї, а також розрізняти всі три стадії формування української родини;

визначати особливості українського весілля через аналіз передвесільного, весільного та післявесільного циклів обряду, розпізнавати та порівнювати регіональних типи українського весілля;

описати за формою і змістом родильні звичаї і обряди, чітко розрізняти цикли обрядів, пов'язаних з народженням дитини /передродові, власне родильні, післяродові та соціалізуючі/;

пояснити космогонічну сутність поховально-поминальних звичаїв і обрядів нашого народу, визначити витоки неоднозначного ставлення до шанування померлих та культу предків в етнічному середовищі українців.

чітко формулювати й охарактеризовувати чотири цикли календарних свят, виявляти основу календарної обрядовості - с/г цикл робіт, співвідносити трудовий с/г календар – основу календарних свят і обрядів з церковним календарем, визначити необхідність збереження і відновлення набутих народом традицій, в процесі навчання набути знання про календарну обрядовість шляхом порівняння вже відомих з різних джерел матеріалів новими, більш глибокими й деталізованими на основі польових етнографічних досліджень;

оцінити неперевершену значимість здобутків календарно-обрядового фольклору українців /колядки, щедрівки, веснянки, риндзівки, русальні, купальські пісні тощо/ з метою збереження й використання у вихованні естетичних смаків підростаючого покоління;

розпізнавати і порівнювати раціональні знання і уявлення народу, набуті шляхом життєвого і виробничого досвіду в галузях народної медицини, ботаніки, зоології, математики, метрології з ірраціональними уявленнями з метою дослідження і використання в повсякденному житті; вміння аналізувати народні фітотерапевтичні та натуропатичні рецепти лікування різних хвороб; здійснювати вирішення математичних вправ і задач, базуючись на народному досвіді;

аналізувати, пояснювати, розуміти причини дуалізму світоглядних уявлень народу та історичних шарів світогляду українців: демонологічного, міфологічного та християнського з метою дослідження процесу формування і зміни ментальності українського етносу, розкривати питання походження світоглядних уявлень, давати характеристику пантеону богів в українській міфології та українського пандемоніуму, структурі вірувань та повір’їв;

визначати основні напрями та характерні риси народного мистецтва, обґрунтовано оцінювати культурну спадщину свого народу, розуміти світове значення українського мистецтва, аналізувати різні стилі з метою практичної реалізації права українського народу на розвиток, збереження і пропаганду різних видів народного мистецтва.

За навчальним планом вивчення курсу “Українська етнографія” передбачено протягом 7 семестру. Матеріал програми тісно пов’язаний з такими предметами як “Етногеографія України”; “Історія української культури”; “Археологія України”; “Історія України”, “Фольклор” тощо.

В тематичному плані представлено розподіл годин на 3 модулі (16 тем) за видами навчальних занять, самостійної роботи студентів та індивідуальної роботи викладача. Загальний обсяг дисципліни складає 140 годин, з яких 32- лекційних, 24-семінарських, 24-індивідуальна робота, 60 – самостійна робота.

 

ІІ. Тематичний план

Назви модулів і тем	Кількість годин
Всього	Аудиторна робота	Самостійна робота
Всього аудиторних	Лекції	Семінарські	Індивідуальна робота
Модуль 1. Предмет і завдання курсу. Етнографічні дослідження українського народу.
Тема 1. Вступна. Предмет і завдання курсу.
Тема 2. Етнографічні дослідження українського народу
Модуль 2. Матеріальна культура українців.
Тема 3. Основні та допоміжні галузі господарства.
Тема 4. Домашні промисли та ремесла. Транспорт.
Тема 5. Поселення і народне житло.
Тема 6. Народний одяг.
Тема 7. Народне харчування.
Модуль 3. Духовна культура українського народу.
Тема 8. Громадський побут та звичаєвість.
Тема 9. Традиції дошлюбного спілкування молоді. Шлюб та шлюбні звичаї.
Тема 10. Сімейна обрядовість. Весільні звичаї та обряди.
Тема 11. Сімейна обрядовість. Родильні звичаї та обряди.
Тема 12. Сімейна обрядовість. Поховально-поминальні звичаї та обряди.
Тема 13. Календарна обрядовість українців.
Тема I4. Народні знання.
Тема I5. Народні вірування.
Тема 16. Народне мистецтво.
Всього

ІІІ. Зміст дисципліни

Тема І. Вступна. Предмет і завдання курсу.