Основні види трудової діяльності.

 

З фізіолого—гігієнічної точки зору до основних видів трудової діяльності відносять фізичну динамічну роботу, фізичну статичну роботу та розумовю або інтелектуальну працю.

Фізична динамічна робота являє собою процес скорочення м’язів, який приводить до переміщення вантажу, а також переміщення тіла людини або його частин у просторі.

Фактично фізичну динамічну роботу слід вважати як один з найбільш поширених видів рухової активності людини у процесі виконання трудової діяльності. При цьому різні частини рухового апарату можуть приймати неоднакову участь у виконанні роботи.

Виділяють такі різновиди фізичної динамічної роботи:

— загальна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь більш, ніж 2/3 маси скелетних м’язів, передусім м’язів нижніх кінцівок та тулуба;

— регіональна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь від 1/3 до 2/3 маси скелетних м’язів, переважно м’язів плечового пояса та верхніх кінцівок;

— локальна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь до 1/3 скелетних м’язів, насамперед м’язів верхніх кінцівок.

 

Фізична статична робота — це процес скорочення м’язів, який необхідний для підтримування тіла або його частин у просторі. Тому, найбільш характерними її рисами слід вважати те, що напружування м’язів відбувається без зміни їх довжини та без активного переміщення тіла людини.

У залежності від характеру діяльності фізична статична робота може бути розподілена на 2 різновиди:

— фізична статична робота, яка спрямована на підтримку знарядь та предметів праці і відбувається за участю верхніх кінцівок;

— фізична статична робота, яка спрямована на підтримування певної робочої пози і відбувається за участю м’язів тулуба та нижніх кінцівок.

 

Зрештою, такий вид трудової діяльності як розумова або інтелектуальна праця об’єднує роботи, що пов’язані з необхідністю прийому, аналізу та переробки інформації і потребують виняткового напруження сенсорного апарату, уваги, пам’яті, активації процессів мислення та емоціональної сфери.

Виділяють такі різновиди розумової праці:

— операторська праця;

— адміністративно—керівна праця;

— творча праця;

— праця викладачів і медичних працівників;

— праця учнів і студентів

4. Гігієнічна оцінка ступеня важкості і напруженості праці. Наукова організація праці. Заходи боротьби зі втомою.

 

Важкість праці — характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

За важкістю різноманітні види праці поділяються на легку, середньої важкості, важку та дуже важку.

За напруженістю – на ненапружену, мало напружену, напружену, дуже напружену.

Для оцінки ступеню важкості та напруженості праці використовуються ергономічні та фізіологічні методи. До ергономічних показників фізичної роботи відносять вагу (масу) виробу, що піднімається, потужність виконуваної роботи, характер робочої пози, величина статичного навантаження тощо. До ергономічних показників розумової роботи відносять кількість об’єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження чи часу активних дій (у % від загального часу робочого дня), щільність сигналів за 1 годину, емоційна напруженість, змінність, напруженість функцій аналізаторів, обсяг оперативної пам’яті, інтелектуальна напруженість та монотонність.

Основними показниками важкості праці є потужність і величина статичного навантаження, а також інтенсивність (щільність м’язових зусиль за одиницю часу).

При визначенні напруженості праці основними показниками є показники уваги, щільність сигналів інформації, що переробляється, характеристика емоційної напруженості. Інші критерії – додаткові.

 

Втома — це стан, який виражається в погіршенні кількісних і якісних показників, який супроводжується почуттям втоми, зниженням працездатності, викликаний інтенсивною або довготривалою діяльністю і припиняється після відпочинку.

 

5. Гігієна розумової та операторської праці. Провідні принципи, методи та засоби наукової організації праці. Санітарно–просвітня робота.

Зрештою, такий вид трудової діяльності як розумова або інтелектуальна праця об’єднує роботи, що пов’язані з необхідністю прийому, аналізу та переробки інформації і потребують виняткового напруження сенсорного апарату, уваги, пам’яті, активації процессів мислення та емоціональної сфери.

Виділяють такі різновиди розумової праці:

— операторська праця;

— адміністративно—керівна праця;

— творча праця;

— праця викладачів і медичних працівників;

— праця учнів і студентів.

Функціональний стан організму під час виконання трудової діяльності можна охарактеризувати з двох точок зору: енергетичної та інформаційної. Причому, перша (енергетична) є пріоритетною при здійсненні переважно фізичної роботи, а друга (інформаційна) — у ході виконання розумової праці.

Характеристику навантаження на організм при роботі, що потребує м’язових зусиль та певного енергетичного забезпечення називають важкістю. Характеристику навантаження на організм при роботі, що потребує інтенсивної роботи головного мозку, насамперед в умовах одержання, аналізу та переробки інформації, називають напружуванням.

Для фізіолого—гігієнічної характеристики важкості та напруженості праці використовують ергономічні або ергометричні та фізіологічні показники.

До числа основних ергономічних показників важкості праці відносять величину вантажу у кг, динамічне фізичне навантаження у кг/м, відстань переміщення у м, характеристики робочої пози та ін. До числа основних фізіологічних показників — величину енерговитрат, частоту серцевих скорочень, хвилинний об’єм крові та дихання та ін.

До числа основних ергономічних показників напруженості праці відносять щільність сигналів, категорію зорових робіт, ступінь монотонності праці, число об’єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженої уваги, ступінь емоційної напруженості та ін. До числа основних фізіологічних показників — латентний період сенсомоторних реакцій, характеристики нервових процесів, переключення та стійкість уваги, частота серцевих скорочень та ін.

Всі роботи за ступенем важкості розподіляють на легкі, середньої важкості, важкі та надто важкі, за ступенем напруженості — на малонапружені, помірно напружені, напружені та надто напружені.

 

6. Шум як виробнича та побутова шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, зрушення у стані здоров’я та захворювання).

За своєю фізичною суттю шум - це механічі коливання частинок пружнього середовища (газу, рідини, твердого тіла), що виникають під дією якої-небудь збуджуючої сили.

При цьому звуком називають регулярні періодичні коливання, а шумом - неперіодичні, випадкові коливальні процеси.

До основних фізико-гігієнічних характеристик шуму відносять:

Інтенсивність (силу) - кількість звукової енергії в дБ.

Спектр - розподіл звукової енергії в октавних смугах.

Гучність - фізіологічне сприймання інтенсивності звуків різної частоти в порівнянні з еталонним звуком (одиниця гучності - фони, сони).

При гігієнічній оцінці шум, згідно санітарним нормам, класифікується по:

 

1)За походженням:

ѕ виробничі (аеродинамічні, гідродинамічні, механічні)

ѕ побутові

ѕ вуличні

2) За характером спектру:

-широкосмугасті - з безперервним спектром шириною більше однієї октави.

-тональні, в спектрі яких знаходяться виражені дискретні тони (перевищення рівня шуму в одній смузі над сусідніми не меньше, ніж на 10 дБ).

3) За частотними характеристиками:

-низькочастоні

-середньочастотні

-високочастотні

 

4) За часовими характерисиками:

-постійні, рівень звуку яких за рабочий день змінюється в часі не більше, ніж на 5 дБ.

-непостійні - рівень звуку яких за робочий день змінюється в часі більше, ніж на 5 дБ.

а) коливальні в часі, рівень звуку яких неприривно змінюється в часі

б) преривісті - рівень звуку яких безперервно змінюється на 5 дБ і більше, причому тривалість інтервалів, на протязі яких рівень залишається постійним, складає 1 с і більше.

в) імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше 1 сек.

В якості характеристик постійного шуму застосовується рівень звукового тиску в дБ в октавних смугах з середньогеометричними частотами 31.5, 63, 125, 250, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

Характеристикою непостійного шуму являється інтегральний показник - еквівалентний рівень шуму.

Інтенсивний шумовий вплив в організмі людини може викликати специфічні і неспецифічні зміни.

До специфічних змін відносять враження органу слуху, а саме:

1) зниження адаптації

2) слухова втома

3) приглуховатість (тугий на вухо)

В основі цих проявів шумової патології лежить повільно прогресуюче зниження слуху по типу неврита, що підіймається (тобто в основі професійного зниження сіуху лежить нейросенсорне (перцепційне) зниження слуху внаслідок враження звуко-сприймаючого апа

До числа неспецифічних змін відносять:

1) Нейроциркуляторну дистонію переважно по гіпертензивному типу, рідше - по кардіальному, в окремих випадках - по гіпотензивному.

2) Астено-вегетативний синдром і неврастенічні реакції.

3) Дисфункції шлунку, внаслідок зрушення його евакуаторной фунції.

4) Зниження імунологічноїт реактивності, яка виражається в рості, перш за все, гострої захворюваності.

5) Зниження працездатності і виробничої діяльності, передчасна втома, зниження розбірливості і внятності мови та ін. неприємні відчуття.

Заходи по боротьбі з шумом можуть бути технічними (технологічні + санітарно-технічні), архітектурно-планувальними, організаційними і медико-профілактичними. Технічні засоби боротьби з шумом використовуються в 3-х головних напрямках:

- усунення причин виникнення шуму або зниження його в джерелі

- послаблення шуму на шляхах його передачі

- безпосередній захист працюючих,які підлягають дії шуму

Найбільш ефективним засобом зниження шуму - можлива зміна шумних технологій на малошумові або повністю безшумові наприклад, клепання на зварювання. Однак, цей шлях боротьби з шумом не завжди можливий, тому велике значення має зниження його джерел

Одним з найбільш простих технічних засобів боротьби з шумом на шляхах передачі є звукоізолюючий кожух. Значний ефект зниження шуму дає застосування акустичних екранів, що відгороджують шумовий механізм або джерело шуму від робочого місця або

В багатоповерхових промислових приміщеннях особливо вахливий захист від структурного шуму, який розповсюджується по конструкціям приміщень (обладнання плаваючих фундаментів).

До числа ведучих архітектурно-плануючих рішень відносять тікі заклади, як:

-локалізація джерела шуму

-правильна розстановка обладнання

-наявність звукопоглинаючого фундаменту і т.д.

Організаційні заходи направлені на організацію обгрунтованого з фізіолого-гігієнічних позицій режима роботи, обмеження часу роботи в умовах високого шуму.

Враховуючи, що за допомогою технічних засобів в теперишній час не завжди вдається розв'язати проблему, більше уваги повинно бути приділено застосуванню індивідуальних засобів захисту від шуму (антифони, навушники, беруші, заглушки).

Важливе значення має проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, а також підвищення опірності організму робітників до несприятливої дії шуму. З цією метою робітникам шумових професій рекомендується щоденне приймання вітамінів В1 (2

Значний позитивний ефект надає широке використовування можливостей санаторно-курортного лікування.

7. Вібрація як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, зрушення у стані здоров’я та захворювання).

Вібрація - це мехаанічні коливальні рухи системи з пружніми зв'язками.

За способом передачі на людину вібрацію умовно поділяють на місцеву (локальну), яка передається на руки працюючого, і загальну, що передається через опірні поверхні на тіло людини в положенні сидячи або стоячи.

Другі фізико-гігієнічні характеристики аналогічні характеристикам шуму.

Локальна вібрація - буває ударно-обертаючого типу.

Загальна вібрація (або вібрація робочих місць) ділиться на транспортну, технологічну і транспортно-технологічну.

При аналізі дії вібрації на організм виділяють фактори виробничого середовища, що посилюють її шкідливий вплив:

-непосильна м'язева напруженість

-шум високої інтенсивності

-несприятливи мікроклиматичні умови

Тривалий вплив вібрації, сполучений з комплексом несприятливих факторів, може привести до стійких патологічних зрушень в організмі працюючих, розвитку вібраційної хвороби.

Виділяють 2 форми вібраційної хвороби:

-викликана локальною або загальною вібрацією

Найбільш розповсюджене, майже соціальне і економічне значення має вібраційна хвороба, обумовлена впливом локальної вібрації.

До числа її основних симптомів відносять:

1) Судинні розлади, які полягають в порушенні периферичного кровообігу, зміні тонусу капілярів, зрушенні нормальної гемодинаміки. Хворі скаржаться на зненацька виникаючі приступи побіління пальців, які частіше з'являються при???омывание??? рук холо

2) Поліневропатії, які проявляються ниючими ламаючими тягнучими болями в верхніх кінцівках, що непокоять хворих частіше вночі, або під час відпочинку. Біль супроводжується парестезіями, підвищеною???зябкістю??? кистей рук.

3) Постійним симптомом вібраційної хвороби являється розладнання чутливості, як вібраційної, так і больової, температурної.

4) Враження кістково-м'язевої системи: міофаскуліти, міозити, тендоміозити, деформуючі артрози, артрити і т.д.

Робота з інструментами ударної дії (клепання, обрубка) викликають в рівній мірі як судинні, так і нервово-м'язеві чи кісткові порушення.

При роботі з інструментами обертового типу (шліфування) виникають головним чином ангіоспастичні судинні розлади.

Вібраційна хвороба виникає внаслідок дії загальної вібрації, і спостерігається у водіїв транспорту і операторів транспортно-технологічних машин і агрегатів.

Основними її симптомами являються:

1) вестибулопатії, які проявляються вестибуловегетативними розладами:запаморочення голови, головними болями, гіпергідрозом.

2) типові зміни в хребті, які проявляються в виді деформуючого остеоартрозу попереку і крижів.

3)Дисфункції травних залоз: порушення моторної і секреторної функції.

4)Ангіодистонічні зрушення (як периферичного, так і центрального типу)

5)Поліневропатії, в першу чергу нижніх кінцівок.

6)Специфічний негативний вплив на жіночу статеву сферу:

-загострення запальних процессів

-розлади менструального циклу в виді дисменореї

Комплекс профілактичних заходів включає в себе: гігієнічне нормування технічних, організаційних і лікувально-профілактичних заходів.

Технічні способи обмеження і зменшення вібрації направлені на усунення контакту працюючого з вібруючим обладнанням (оснащенням). Здійснюється це шляхом застосування дистанційного керування, промислових роботів, автоматизації і заміни технологічних оп

Велике значення має заміна і вдосконалення технологічних операцій (застосування зварювання, клейових сполучень і т.д.)

Зниження несприятливої дії вібрації ручних механізованих інструментів на оператора досягається також і шляхом технічних рішень:

- зменшення інтенсивної вібрації за рахунок конструктивних вдосконалень безпосередньо в джерелі

- засоби зовнішнього віброзахисту (наприклад, застосування????вібро.....руючої мастики і т.д.)

Організаційні засоби - направлені на розробку і впровадження науково-обгрунтованих режимів праці і відпочинку. Так, сумарний час контакту з вібрацією не повинен перевищувати 2/3 тривалості робочої зміни.

Важливими в цьому відношенні заходами являються:

- встановлення регламентованої перерви для активного відпочинку

- проведення фізіо-профілактичних процедур і виробничої гімнастики

- створення комплексних бригад з взаємозаміною професій

З метою профілактики несприятливого впливу як локальної, так і загальної вібрації, працюючі повинні використовувати засоби індивідуального захисту: рукавиці або перчатки, спец. взуття.

До числа важливих медико-профілактичних заходів відносять:

- попередні і періодичні медичні огляди з обов'язковою участю невропатолога, терапевта, отоларінголога.

Із функціональних досліджень обов'язковою являється холодова проба, визначення вібраційної чутливості, динамометричних показників.

До роботи з вібруючим устанкуванням не допускаються люди з вираженою вегетативною дисфункцією, облітеруючим ендартеріітом, хворобою Дейно, захворюванням вестибулярного апарату, жіночої статевої сфери.

Суттєве значення в плані профілактики вібраційної хвороби мають такі медико-профілактичні заходи, як:

- теплові процедури для рук у вигляді гідропроцедур (ваночки) або сухе повітряне обігрівання.

- самомасаж рук і плечового поясу

- УФ-опромінення

- вітаміно-профілактика

- психогігієнічні заходи

 

8. Електромагнітне випромінювання як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, зрушення у стані здоров’я та захворювання). Організація заходів щодо профілактики шкідливого впливу НВЧ–поля.

1.6.ЕЛЕКТРОМАГНИТНІ ПОЛЯ.

Електромагнітні поля генеруються струмами, які змінюються по напрямку в часі. Спектр електромагнітних коливань знаходиться в широких межах (довжина хвилі від 1000 км до 0,001 мкм; частота від 300 до 3*10E20 Гц), включаючи радіохвилі, оптичне і іонізу

- електромагнітних полів радіочастот

- електричних полів промислової частоти

- імпульсних електромагнітних полів низької частоти

- статичної електрики. Електромагнітне поле радіочастот.

ЕМП радіочастот застосовується в радіозв'язку, радіолокації, телебаченні, медицині, виробництві пластмас і т.д.

В основі біологічного впливу ЕМП радіочастот лежить тепловий ефект, який супроводжується або загальним підвищенням температури тіла, або локальним вибірковим перегрівом клітин тканин і органів (в першу чергу з поганою терморегуляцією: кришталик, скло

Розглянемо із найбільш характерних специфічних наслідків впливу ЕМП радіочастот являються пошкодження кришталика (катаракта)

При дії ЕМП спостерігаються численні гормональні зрушення, що свідчать про порушення нервово-ендокринної регуляції по типу стресової реакції.

- стимуляція виділення кортикостероїдних гормонів і пролактину

- гальмування секреції гормонів росту і т.п.

Постійні зміни при дії ЕМП радіочастот спостерігаються в крові (лейкоз, еозінопенія, підвищення вмісту Hb і еритроцитів.

Вельми характерним являється зниження імунологічної реактивності.

ЕМП радіочастот надає суттєвий вплив і на ЦНС, викликаючи розвиток астено-вегетативного синдрому, приводячи до ангіодистонічного і діенцефального проявів і навіть до енцефалопатій.

В цілому, в результаті впливу електромагнітного випромінювання клінічно розрізняють 3 стадії змін в організмі: початкову, помірно виражену і виражену, хоч і клінічні прояви у хворих, як правило, не вкладаються в рамки чітко визначених синдромів, і на

Всі засоби і методи захисту від ЕМП можуть бути розділені на 3 групи: організаційні, інженерно-технічні і лікувально-профілактичні.

Організаційні заходи спрямовані на:

- відвернення попадання людей в зону з вираженою напруженістю ЕМП

- створення санітарно-захисних зон навкруги антенних споруд

- впровадження раціонального режиму праці

Інженерно-технічні заходи передбачають:

- екранування робочого місця, шляхом використовування екрануючих (металева фольга) і поглинаючих матеріалів

- віддалення робочого місця на безпечну від джерела випромінювання віддаль

- герметизацію елементів схем, блоків, вузлів антенних установок з метою зниження або повного усунення електромагнітного випромінювання. Лікувально-профілактичні засоби повинні бути направлені на раннє виявлення порушень в стані здоров'я працюючих (перш за все - проведення медоглядів;не менше 1 раз в 12 місяців з обов'язковою участю терапевта, невропатолога. Електричні поля струмів промислової частоти.

З розвитком енергетики і електрифікації, створенням єдиних енергетичних систем в значній мірі розширюється мережа високовольтних ліній електропередач (ЛЕП) - основне на сьогоднішній день джерело електричних полів промислової частоти.

Крім того, джерелом являються ряд технологічних процесів, ремонт проводки, роз'єднувачів і вимикачів сигнальних ланцюгів і т.п.

Біологічний ефект впливу електричних струмів промислової частоти полягає в наступному:

- поява скарг невротичного характеру (почуття важкості в скронях і потиличних областях, головний біль, розбитість, роздратованість, погіршення пам'яті, підвищення втоми і т.п.), які з'являються в першу чергу в кінці робочої зміни.

- спочатку функціональні, а потім органічні зрушення в діяльності нервової і серцево-судинної систем астенічного і астено-вегетативного характеру.

Серед профілактичних заходів ведучими являються:

- визначення і ретельне дотримання допустимого часу перебування в електричному полі струмів промислової частоти

- обов'язково обладнання захисного заземлення джерел випромінювання і струмів.

До колективних засобів захисту відносяться:

а) стаціонарне екрануюче обладнання (козирки - піддашок, навіс, перегородки)

б) пересування екрануючих засобів (наметки, перегородки, щитки, зонди, екрани і т.п.)

До індивідуальних засобів відносять захисний костюм: куртка і брюки, комбінезон, екрануючий головний убір (металева або пластмасова каска, шапка-вушанка з прокладкою з металізованої тканини).

Спецвзуття - з електропровідною резиновою підошвою.

Організаційні і лікувально-профілактичні заходи аналогічні попереднім.

Імпульсне електромагнітне поле низької частоти.

Джерела: застосування в машинобудуванні і енергетиці технологічних процесів,що заснований на застосуванні імпульсного магнітного поля і імпульсних електричних розрядів.

Біологічна дія:

- розвиток астено-вегетативного синдрому

- зниження імунологічної реактивності

- ендокринні зрушення

- зниження інтенсивності обмінних процесів

Основні способи і принципи захисту:

- автоматизація технологічних процесів

- дистанційне керування джерелами ЕМП низької частоти

- екранування робочих місць Статична електрика

Статична електрика - це сукупність явищ, зв'язаних з виникненням і збереженням вільного електричного заряду на поверхні і в об'ємі різних матеріалів і виробів.

У людей, працюючих в зоні дії електростатичного поля, зустрічаються різноманітні скарги на роздратованість, головний біль, порушення сну, зниження апетиту.

Характерні своєрідні «фобії», зумовлені страхом очікуваного розряду.

До основних захисних заходів відносять:

- екранування джерела поля або робочого місця

- застосування нейтралізаторів статичної електрики

обмеження часу роботи і т.п.

 

НВЧ – поле

Порушення

Зменшення частоти пульсу зменшення АТ

Можлива підвищення температуру тіла

Порушення збоку статевої системи

Зміни у здатності крові зсідатися

Вплив на гепатоцити

Вплив на кору головного мозку

Інтенсивне НВЧ викликає сльозотечу подразнення звуження зіниці ока що в майбутньому призведе до втрати зору

катаркта

СХЕМА НВЧ

 

9. Гігієнічна оцінка лазерного випромінювання (фізичні властивості і біологічний ефект, галузі застосування у медичній практиці, можливі зрушення у стані здоров’я та захворювання, заходи щодо профілактики).

Термін «лазер» - абревіатура, створена з початкових літер англійських слів: Light amplification by stimulated emission of ratiation - посилення світла за рахунок створення стимулюючого випромінювання. Таким чином, лазер або оптичний квантовий генерат

Можливість використовування такого явища була передбачена ще в 1917 році А.Ейнштейном. А першопрохідцями практичного використання лазерів були фізики В.А.Фабрикант, а також пізніше лауреати Нобелівської премії А.М.Прохоров, Н.Т.Басов, Ч.Таунс (США).

Як технічний засіб лазер складається з основних елементів:

- активного середовища

- системи накачки

- резонатора

Агрегатний стан активної робочої речовини може бути: рідким, твердим або газоподібним.

В якості резонатора використовують плоско паралельне дзеркало, з високим коефіцієнтом відображення.

Накачка, тобто перевід атомів активного середовища на верхній рівень, забезпечується за допомогою потужного джерела світла або електричним розрядом. В основу класифікацій лазерів покладено фізико-технічні параметри і ступінь небезпечності лазерного

Фізико-технічні класифікації:

а) в залежності від агрегатного стану активного середовища лазери бувають:

- твердотільними (на кристалах, склі)

- газові

- на фарбниках

- хімічні

- напівпівпровідникові

б) в залежності від характеру генерації:

- неперервні

- імпульсні

в) в залежності від способу накачки активної речовини

- оптичні

- електричні

- хімічні

Медична класифікація (по ступені небезпеки лазерного випромінювання для обслуговуючого персоналу

Клас I (безпечні) - вихідне випромінювання не шкідливе для очей.

Клас II (мало небезпечні) - небезпечні для очей, пряме або дзеркальне відображення випромінювання.

Клас III (середньо небезпечні) - небезпечні для очей, пряме, дзеркально і дифузно відображене випромінювання, для шкіри пряме і дзеркальне відображення.

Клас IV (високо небезпечні) - небезпечні для шкіри, дифузно відображене випромінювання.

В якості ведучих критеріїв при оцінці ступеня безпеки генеруючого лазерного випромінювання прийняті:

- величина потужності (енергія)

- довжина хвилі

- тривалість імпульсу

- експозиція опромінення

Завдяки своїм винятковим здібностям (висока направленість променя, когерентність, монохроматичність) лазери знаходять винятково широке застосування в різних галузях промисловості, науки, техніки, зв'язку, с/г, біології, медицини.

В той же час розширення сфери їх використовування сприяє збільшенню контингенту осіб, що підлягають впливу лазерного випромінювання і висувають широке коло задач по профілактиці шкідливої і небезпечної дії цього відносно нового фактору оточуючого сер

До основних несприятливих факторів, що виникають при роботі лазерів, відносять:

- пряме

- дзеркальне відображене випромінювання

- дифузно відображене випромінювання

- розсіяне випромінювання

До супутніх - комплекс несприятливих фізичних і хімічних факторів, що виникають при роботі лазерів.

Біологічна дія лазерів на організм людини характеризується первинним і вторинним ефектами. До числа первинних - відносять органічні зміни, які виникають безпосередньо в опромінених тканинах, до числа вторинних - неспецифічні зміни, що виникають в орг

В основі впливу лазерного випромінювання лежить спільна термічна і механічна дія.

До найбільш вразливих органів і систем відноситься орган зору і шкіра.

Ефект впливу лазерного випромінювання на очі в значній мірі залежить від довжини хвилі і локалізації дії. Вираженість морфологічних змін і клінічна картина розладів функції зору може бути від повної втрати зору - сліпота до інструментально виявлених

Характер пошкодження шкіри і слизових оболонок варіює від легкої гіперемії до різного ступеня опіків.

Розрізняють 4 ступеня пошкодження шкіри лазерним опроміненням:

1 ступінь - опіки епідермісу: еритема, десквамація епітелія.

2 ступінь - опіки дерми: пухирі, деструкція поверхневих шарів дерми.

3 ступінь - опіки дерми з її деструкцією до глибоких шарів.

4 ступінь - деструкція всієї площини шкіри, підшкірної клітковини і підлеглих шарів.

Профілактичні заходи:

1. Гігієнічне нормування: ГДК або ГДР на основі ДСТу «Лазерна безпека».

Загальні положення «Санітарних норм і правил, влаштування і експлуатації лазерів».

При використовуванні лазерів II і III класу необхідно мати відгородження (захищення) лазерної зони або екранування пучка випромінювання.

Лазери IV класу розміщуються в окремих ізольованих приміщеннях і забезпечуються дистанційним управлінням їх робіт.

При розміщенні в одному приміщенні декількох лазерів необхідно виключити можливість взаємного опромінення операторів, працюючих на різних установках.

Для видалення можливих токсичних газів, парів або пилу обладнується потужна приточно-витяжна вентиляція з механічним Для захисту від шуму обладнуються звукоізолюючі і звукопоглинальні установки.

До індивідуальних засобів захисту відносять спеціальні окуляри, маски, щитки.

Роботи, пов'язані з обслуговуванням лазерних установок, відносяться до робіт з шкідливими умовами праці. Оператори лазерних установок підлягають попереджуючим і періодичним (1 раз в рік) медичним оглядам з обов'язковою участю терапевта, невропатолога

10. Пил як виробнича шкідливість (фізико–хімічні властивості, біологічна дія, зрушення у стані здоров’я та захворювання).

Пил — дисперсна система (аерозоль), у якій дисперсною фазою є тверді частинки, а дисперсним середовищем – повітря. Пил як шкідливий фактор виробничого середовища наявний практично в усіх галузях промисловості та при виконання більшості робіт у сільському господарстві.

 

Класифікація пилу

1. За механізмом утворення:

— аерозолі дезінтеграції (при подрібнюванні, розмальовуванні, шліфуванні, свердлінні тощо);

— аерозолі конденсації (твердіння у повітрі пари розплавлених металів та інші речовини).

2. За походженням:

— неорганічний (мінеральний, металевий);

— органічний (рослинний, тваринний);

— змішаний.

3. За дисперсністю:

— видимий (понад 10 мкм);

— мікроскопічний (від 0,25 до 10 мкм);

— ультрамікроскопічний (менше 0,25 мкм).

 

Залежно від розмірів частинок, фізичних властивостей і хімічного складу пил чинить різноманітну дію на організм:

— фіброгенну на легені

— подразнювальну та запальну на дихальні шляхи, очі, шкіру;

— алергенну;

— канцерогенну;

— мутагенну;

— токсичну;

— фотосенсибілізуючу;

— радіоактивну.

 

Патогенний вплив пилу залежить від кількості (маси) частинок пилу в одиниці об’єму повітря, дисперсного складу, розчинності, хімічного складу, зокрема вмісту вільного діоксиду кремнію, який визначає агресивність пилу. Пил зі значним вмістом SiO² здатний викликати специфічні професійні захворювання легенів – пневмоконіози та пилові бронхіти.

Пневмоконіоз – хронічне професійне пилове захворювання легень, яке характеризується розвитком фіброгенних змін у результаті тривалої інгаляційної дії фіброгенних промислових аерозолів.

Виділяють наступні види пневмоконіозів:

· силікоз – пневмоконіоз, обумовлений вдиханням кварцового пилу, який містить вільний діоксан кремнію: кварц, крістобаліт, трідиліт.

· силікатоз –пневмоконіози, які виникають у результаті вдихання пилу мінералів, які містять діоксид кремнію у зв’язаному стані з різними елементами: Al, Mg, Ca, Fe (антракоз, асбестоз, талькоз).

· металоконіози – пневмоконіози, які виникають від дії пилу металів: Fe, Al, Mn та ін. (сидероз, барітоз, алюміноз, бериліоз, мангоконіоз);

· пневмоконіози, які обумовлені дією органічного пилу:

— рослинний (бісікоз – пил хлопка і льону), богасоз (пил цукрової тростини), фермерська легеня (сільськогосподарський пил, який вміщує мікроскопічні грибки);

— синтетичний (пил пластмас).