Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Кафедра переробки пластмас і технології фото-, нано та поліграфічних матеріалів

 

 

Аналітичний огляд літератури

Предметна галузь дослідження

 

«Поліпропілен модифікований вуглецевими наночастинками»

З дисципліни «Основи пошуку науково – технічної інформації»

 

 

Виконала студентка групи 4-ПП-44 Гаркавенко І. А

Керівник – викладач Хохлова Т. В

 

 

М. Дніпропетровськ 2012

Зміст

1 Вступ……………………………………………………………….…….…3

2 Загальна частина…………………………………………………………..6

2.1. Поліпропілен…….…………………………………………...…….…6

2.2. Вуглецеві наночасинки……………………………………………....8

3 Результати пошуку за каталогами «РЖХим»………………….............10

4 Результати пошуку патентів за російською патентною базою http://ru-patent.info/.....................................................................................................18

5 Висновки…………………………………………………………………31

6 Література……………………………………………………………….32

 

Вступ

Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційного суспільства, у якому кожен міг би створити і накопичувати інформацію і знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, з метою реалізації власного потенціалу.

Інформація – відомості, передані людьми усним, письмовим або іншим способом. Інформація – загальнонаукове поняття, що включає обмін відомостями між людьми, автоматами і іншими електронними пристроями.

Наукова інформація – логічно організована інформація, що отримується в процесі наукового пізнання і відображає закони природи, суспільства і мислення.

Будь – яка класифікація інформації завжди відносна. Пропонується один з варіантів класифікації інформації, а саме за місцем виникнення: висхідний і спадний потоки інформації. Вихідний – це потік інформації від виконання в регіструємі органи. Спадний – це потік інформації у вигляді бібліографічних, об зорних реферативних і інших даних, які направляються у нижче підпорядковані організації за їх запитом. Збір, зберігання і видачу інформації здійснюють довідково-інформаційні фонди.

Внутрішня інформація виникає усередині об’єкта, зовнішня інформація – за межами об’єкта.

Класифікація інформації за стадіями обробки. Інформація може бути первинною, вторинною, перехідною, результатною. Первинна інформація – це інформація, що виникає безпосередньо в процесі діяльності суб’єкта і реєструється на початковій стадії. Вторинна інформація – це інформація, що виходить у результаті обробки первинної інформації і може бути проміжною або результатною. Перехідна інформація використовується в якості вихідних даних для наступних експериментів або розрахунків. Результатна інформація виходить у процесі обробки первинної і перехідної інформації і використовується для розробки й прийняття рішень.



За способом відображення інформація підрозділяється на текстову і графічну. Текстова інформація – це сукупність алфавітних, цифрових і спеціальних символів, за допомогою яких представляється інформація на фізичному носії. Графічна інформація – це різного роду графіки, діаграми, схеми, малюнки.

За стабільністю інформація може бути змінною (поточною) і постійною (умовно – постійною). Змінна інформація відбиває фактичні кількісні і якісні характеристики діяльності організації. Постійна інформація – це незмінна на протязі тривалого часу і багатократного використовувана інформація. Постійна інформація може бути довідковою, нормативною, плановою.

За формою подання інформація поділяється на два види:

- дискретна – це послідовність символів, що характеризує переривчасту, змінювану величину (кількість);

- аналогова – величина, що характеризує процес немаючий перерви або проміжок.

За способом передачі і сприйняття розрізняють наступні види інформації:

- візуальну;

- аудіо – відео;

- машино – орієнтовану, яка видається і сприймається засобами обчислювальної техніки.

Основним засобом передання інформації у часі та просторі є письмовий документ. Інформаційний пошук – це деяка послідовність операцій, які виконуються з метою пошуку документів, що містять певну інформацію (з наступною видачею самих документів або їх копій), або з метою видачі фактичних даних, що становлять собою відповіді на дані питання.

Розрізняють наступні види інформаційного пошуку:

- залежно від мети – адресний і семантичний;

- від об’єкту пошуку – документний і фактографічний;

- від ступеня використання технічних засобів – ручний або автоматизований.

Для ручного пошуку рекомендується використовувати реферативні журнали хімії, міжнародні бюлетені відкриттів і винаходів, каталоги бібліотек. Для автоматичного пошуку використовують безкоштовні електронні бази даних віддаленого доступу ЕПВ – патенти Європейського союзу і бази USPTO Patent Full – Text and Full – Page Image Databases – патенти США, базу ru – patent.info, fips.ru – патенти Російської Федерації, електронні бази Українського патентного відомства, електронні бази бібліотек.

Інформаційний пошук виконується за допомогою інформаційно-пошукових систем. Інформаційна система – організована сукупність програмно-технічних і інших допоміжних засобів, технологічних процесів і функціонально-визначених груп працівників, що забезпечують збір, уявлення, надання і накопичення інформаційних ресурсів у певній предметній області, пошук і видачу відомостей необхідних для задоволення інформаційних потреб користувачів.

На сучасному етапі інформація стає головним стратегічним ресурсом. Її роль і значення, безумовно, дуже велике. Сьогодні будь-яка діяльність людини та організації залежить від рівня їх інформованості та здатності ефективно використовувати наявну інформацію. Розвиток інформаційного ринку є головною базою для процесу інформатизації суспільства. Саме інформація стає в сучасному світі головним ресурсом, товаром на інформаційному ринку, який з кожним днем ​​стає все масштабнішим і займає лідируючу позицію. Хочеться вірити, що, вдосконалюючи і винаходячи нові технології для розвитку інформаційного суспільства, людство буде жити краще.

 

Загальна частина

Поліпропілен

Полипропилен (ПП) — это термопластичный полимер пропилена (пропена). Молекулярное строение

По типу молекулярной структуры можно выделить три основных типа: изотактический, синдиотактический и атактический. Изотактическая и синдиотактическая молекулярные структуры могут характеризоваться разной степенью совершенства пространственной регулярности. Стереоизомеры полипропилена существенно различаются по механическим, физическим и химическим свойствам. Атактический полипропилен представляет собой каучукоподобный материал с высокой текучестью, температурой плавления — около 80°С, плотностью — 850 кг/м3, хорошей растворимостью в диэтиловом эфире. Изотактический полипропилен по своим свойствам выгодно отличается от атактического, а именно: он обладает высоким модулем упругости, большей плотностью — 910 кг/м3, высокой температурой плавления — 165—170°С и лучшей стойкостью к действию химических реагентов. Стереоблокполимер полипропилена при исследовании с помощью рентгеновских лучей обнаруживает определенную кристалличность, которая не может быть такой же полной, как у чисто изотактических фракций, поскольку атактические участки вызывают нарушение в кристаллической решетке. Изотактический и синдиотактический образуются случайным образом;

Химические свойства

Полипропилен химически стойкий материал. Заметное воздействие на него оказывают только сильные окислители — хлорсульфоновая кислота, дымящая азотная кислота, галогены, олеум. Концентрированная 58%-ная серная кислота и 30%-ная перекись водорода при комнатной температуре действуют незначительно. Продолжительный контакт с этими реагентами при 60 °C и выше приводит к деструкции полипропилена.

 

В органических растворителях полипропилен при комнатной температуре незначительно набухает. Выше 100 °C он растворяется в ароматических углеводородах, таких, как бензол, толуол. Данные о стойкости полипропилена к воздействию некоторых химических реагентов приведены в таблице.

 

Вуглецеві наночастинки

Современная тенденция к миниатюризации показала, что вещество может иметь совершенно новые свойства, если взять очень маленькую частицу этого вещества. Частицы размерами от 1 до 100 нанометров обычно называют «наночастицами». Так, например, оказалось, что наночастицы некоторых материалов имеют очень хорошие каталитические и адсорбционные свойства. Другие материалы показывают удивительные оптические свойства, например, сверхтонкие пленки органических материалов применяют для производства солнечных батарей. Такие батареи, хоть и обладают сравнительно низкой квантовой эффективностью, зато более дёшевы и могут быть механически гибкими. Удается добиться взаимодействия искусственных наночастиц с природными объектами наноразмеров — белками, нуклеиновыми кислотами и др. Тщательно очищенные наночастицы могут самовыстраиваться в определённые структуры. Такая структура содержит строго упорядоченные наночастицы и также зачастую проявляет необычные свойства.

 

Нанообъекты делятся на 3 основных класса: трёхмерные частицы, получаемые взрывом проводников, плазменным синтезом, восстановлением тонких плёнок и т. д.; двумерные объекты — плёнки, получаемые методами молекулярного наслаивания, CVD, ALD, методом ионного наслаивания и т. д.; одномерные объекты — вискеры, эти объекты получаются методом молекулярного наслаивания, введением веществ в цилиндрические микропоры и т. д. Также существуют нанокомпозиты — материалы, полученные введением наночастиц в какие-либо матрицы. На данный момент обширное применение получил только метод микролитографии, позволяющий получать на поверхности матриц плоские островковые объекты размером от 50 нм, применяется он в электронике; метод CVD и ALD в основном применяется для создания микронных плёнок. Прочие методы в основном используются в научных целях. В особенности следует отметить методы ионного и молекулярного наслаивания, поскольку с их помощью возможно создание реальных монослоёв.

 

Особый класс составляют органические наночастицы как естественного, так и искусственного происхождения.

 

Поскольку многие физические и химические свойства наночастиц, в отличие от объемных материалов, сильно зависят от их размера, в последние годы проявляется значительный интерес к методам измерения размеров наночастиц в растворах: анализ траекторий наночастиц, динамическое светорассеяние, седиментационный анализ, ультразвуковые методы.

 

 

КОМПОЗИЦИОННЫЙ МАТЕРИАЛ

Суть изобретения: Использование: разработаны экологически чистые композиционные материалы, включающие связующие на основе полиолефинов, измельченную древесину и обычные технологические добавки в обычных количествах, отличающиеся тем, что в качестве связывающего на основе полиолефинов содержат полиолефины, модифицированные по крайней мере одним реакционноспособным ненасыщенным мономером в присутствии свободнорадикального инициатора и, возможно, в присутствии исходной древесины при массовом соотношении связующего к измельченной древесине от 5 : 95 до 50 : 50. В качестве связующего можно использовать полиолефин, модифицированный в твердой фазе при механическом и возможно тепловом воздействии. Композиционный материал обладает повышенной прочностью на изгиб, например 40 МПа при 10%-ном содержании связующего и 68 МПа при 30%-ном содержании связующего. 7 з. п. ф-лы, 3 табл.
Номер патента:
Класс(ы) патента: C08L97/02, C08L97/02, C08L23:26
Номер заявки: 93037034/04
Дата подачи заявки: 21.07.1993
Дата публикации: 27.02.1997
Заявитель(и): Институт синтетических полимерных материалов РАН
Автор(ы): Ениколопов Н.С.; Волков В.П.; Бунина Л.О.; Зеленецкий С.Н.; Сизова М.Д.; Артемьева Н.Ю.
Патентообладатель(и): Институт синтетических полимерных материалов РАН

 

Висновки

В проведенном исследовании изложена и рассмотрена тема: «Полипропилен модифицированный углеродными наночастицами».

Очевидно, что освоение азов данной сферы необходимо для формирования профессиональных званий и умений любого специалиста.

Поскольку образование современного специалиста должно обеспечивать не столько его профессиональные умения и навыки, сколько способность к социальной адаптации, конкурентоспособность индивида, то информационная грамотность специалиста является основой его профессиональной компетентности и фактором ее развития.

В процессе реализации информационного поиска следует руководствоваться рядом общих методических рекомендаций.

Несомненно, что характер поиска всецело определяется содержанием поставленной задачи. Формулирование задачи поиска позволяет определить область и особенности используемых источников.

Вначале поиск привязан к теме и к цели детальной, всесторонней разработки ее плана, когда особенно необходим широкий охват источников. Затем информационный поиск конкретизируется, ограничивается непосредственным содержанием задачи.

В самом общем виде процесс информационного поиска можно разделить на этапы формулирования задачи поиска, реализации поиска и оформления его результатов.

И в заключение добавлю, что, в любом случае, только при систематическом и целенаправленном изучении, знании и умении рационально применять систему информационного поиска современный специалист может быть уверен в эффективности и качестве своей работы.

 

Література

1. Кулезнев, В.Н. Основы технологии переработки пластмасс [Текст] / В.Н. Кулезнев, В.К. Гусев. -М.: Мир, 2006. – 600с.

2. http://ru-patent.info/

3. «РЖХим»

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь