Аналіз образів родини Половців

 

Образ Андрія – денікінця

«Андрій вдався у дядька Сидора, таке ж ледащо й не знати що».

Над морем уставав силует підпрапорщика російської армії, поверхстрокового вояки за вєру, царя і отечество…

Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій.

Високий Андрій став іще вищий. Був високий і широкоплечий, з хижим дзьобом й сірими очима.

Останні слова Андрія: «Роде, мій роде, прости мені, роде, що я не милую згоди. Рід переведеться, держава стоятиме. Навіки амінь».

Андрій Оверкові: «Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім’ям великої Росії – матінки, од Варшави до Японії, од Білого моря до Чорного, проклинаю ім’ям брата і згодою роду».

Образ Оверка – петлюрівця

Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко.

«А Оверко – той артист і грав з греками у «Просвіті» та читав книжки, написані по-нашому. На дядькові гроші в семінарії вчився, рибалка з нього був ніякий, а й його жалко, не чути за нього давно…»

Андрій Оверкові: «Мазепо, проклятий!».

Оверко бавився шликом, мов дівчина чорною косою. Був високий й широкоплечий, з хижим дзьобом й сірими очима.

Андрій Оверкові: «Петлюрівське стерво, мать Росію продаєш галичанам! Ми їх у Карпатах били до смерті, ми не хочемо австрійського ярма».

Оверко Андрієві: «Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, іще троє рід носять. Рід – це основа, а найперше – держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як».

(Поранений у бою з загоном Панаса) він ще вмирав, крізь рану (розкраяна) не пролазило його могутнє життя.

Оверко Панасу і Сашку: «Махновський душогубе, неньку Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою». Душогубе махновський, злодюго каторжний.

 

Образ Панаса – махновця

«Панас привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк, Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий, виходила вночі до моря, їй все здавалося, що чує плесків весел і треба рятувати від погоні».

Старому Половцю згадалися контрабандистські справи сина Панаса.

З-за ліска вискочили вершники з чорним прапором.

Я вільний моряк батька Махна.

Панас труснув волоссям, що спадало аж на плечі.

Панас (після слів Оверка «Махновський душогубе) стояв кремезний, мов дуб, реготав.

Іменем батька Нестора Махна призначаю тобі суд і слідство (анархія). За вбивство рідного брата Андрія – утопити в морі, за підтримку української держави та території матері порядку анархії – одрубати голову.

(Оверкові) Рід наш рибальський, на морі бувальський, рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?

І похорон відбувся. Дощ напинав свої вітрила, над степом зрідка пробігав вітер, добрячий дощ пронизував землю. По обличчю Половця бігли дощові краплі, збоку здавалося, що він слізно плаче коло готової могили, у всього загону текли дощові сльози, це була страшна річ, щоб отак плакав гірко цілий військовий загін, а дощ не вгавав.

 

(Зустріч Панаса з Іваном). Панас заплакав од безсилою люті. Панас стояв перед братом Іваном та його комісаром Гертом, усі кулі поминали Панаса, він стояв геть увесь заболочений, розхристаний, без шапки, довге волосся спадало на шию, високий і дебелий, стояв перед сухорлявим Іваном.

(Панас Іванові) Проклятий байстрюче, підземно гнидо, вугляна душе! Наймит Леніна й комуни, кому ти служиш, комісарська твоя морда?!

Панас не чекав собі милості. У нього промайну в голові дитинство й дитячі роки на шаланді, і нічні влови, і запах материної одежі, неосяжний простір моря. … Панас в агонії вихопив з – під френча маленький браунінг і пустив собі в рот кулю, трохи постояв нерухомо, став гойдатися й розхитуватися, скрутився, як сухий лист, гримнув об землю, і розлетілася з – під нього мокра земля.

Образ Сашка (був з махновцями)

На коні чорний від пороху під’їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець.

(Коли побачив брата Оверка). Сашко зблід, зіскочив з коня, підійшов до брата, взяв його рукою за підборіддя і підвів йому голову. «Оверко, - горе моє», - сказав він голосом старої Половчихи. …

(Сашко підійшов до Панаса). Сів коло нього на землю, обличчя в нього було біле й ввесь час смикалось.

 

Образ Івана – більшовик.

Сухорлявий Іван.

«Тільки Іван працює на заводі і робить революцію…».

Розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем.

(Іван Панасу). От і скінчилась ваша служба в зрадника й бандита батька Махна. І з вами говорить брат вашого Половця, а обоє ми з ним рибалки, батьки наші й увесь рід. Слова мої прості й некрасиві, та ви зрозумієте мене й так, бо скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних.

(Коли Сашко після самогубства Панаса, закричав): Стріляй і мене, стріляй, байстрюче. «Бісової душі вилупок»,- промимрив Іван та взяв Сашка за чуба, що виглядав з – під шапки по махновському звичаю, став скубти, як траву.

 

 

-77-

 

Проблемні запитання

 

Ø Хто є героєм часу?

Героїв немає, тому що ідея вища за родину.

 

Ø В теорії літератури є таке поняття як лейтмотив (нім. – чільний, провідний мотив) — конкретний образ, головна тема чи ідея, визначальна інтонація, що пронизує твір або творчість митця, ненастанно згадувана художня деталь, ключова для розкриття задуму митця. Спробуйте визначити, що є лейтмотивом у новелі Ю.Яновського.

Слова батька «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду».

 

Ø Чому новелу названо «Подвійне коло»?

Коло класових і родинних інтересів

 

v Аналіз новели «Шаланда в морі» (новела третя з роману «Вершники»)

 

· Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з елементами героїчної.

· Тема: довге чекання дружиною повренння свого чоловіка зі штормового моря. Зображення традиційних і перевірених життям стосунків між батьками – Мусієм і Марією Половцями

· Ідея: утвердження краси людських почуттів; возвеличення жіночої відданості й стражденності, а водночас стійкості й твердості духу; оспівування чоловічої сили волі й твердості духу, які допомагають протистояти «бурі» морській і життєвій; утвердження родини як неминущої цінності. Ідея новели «Шаланда в морі» виступає своєрідною антитезою до ідеї новели. Заклик до збереження сімейних цінностей, до згоди та підтримки у подружньому житті.

· Мотиви: «сильна людина»; «родина як цінність»; «сила кохання»; «малість і велич людини»; «боротьба»; «воля до життя»; «природа й людина».

· Образи людей:

o Мусій Половець — чоловік, рибалка;

o Половчиха — віддана дружина;

o односельці-рибалки.

· Час подій: січень чи лютий 1919 р.

· Місце подій: берег Чорного моря на Одещині.

 

Мусій Половець

Маруся Половчиха

Люблячий чоловік, батько великої родини, який однаково виховував своїх синів, однак його науку вони згадують лише перед смертю. Мусій – рибалка, голова артілі, член підпільного ревкому, сильна, вольова, фізично загартована людина. Він сміливий, працьовитий, людяний, мудрий, відповідальний, перемагає стихію: і сам випливає, і шаланду рятує, бо це ж артільне майно. Боротьба з труднощами – це подвиг.

Образ передається скупими штрихами: родом із Очакова, рибальського роду, доброї степової крові. До неї сваталися заможні хазяї, а вона по любові вийшла заміж за простого рибалку. Тримає родину в кулаці, стоїть на чолі сім’ї, «мов скеля в штормі». Міцна, сильна, ніколи не показувала страху. Вражає сила її любові, відданості, чекання, духу, хоч і болить серце матері за синів, які «одного роду, та не одного класу». «Вона була висока та сувора, як у пісні». «Вона – маяк невгасимої сили». «Мати стояла на чолі родини».

-78-

 

 

Тестові завдання

Ю. ЯНОВСЬКИЙ. «ВЕРШНИКИ»

1. Кому із персонажів новели «Подвійне коло» (роман «Вершники» Ю. Яновського) належать такі слова: «Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, іще троє рід носять. Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!»?

А Андрієві Половцю Г Іванові Половцю

Б Оверкові Половцю Д Сашкові Половцю
В Панасові Половцю

Кому з персонажів новели «Подвійне коло» (роман «Вершники» Ю. Яновського) належать такі слова: «Рід наш рибальський, на морі бувальський, рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?»?

А Панасу Половцю Г Сашкові Половцю
Б Андрієві Половцю Д Івану Половцю
В Оверку Половцю

3. Кому з персонажів новели «Подвійне коло» (роман «Вершники» Ю. Яновського) належать такі слова: «А згадується мені, згадується батько Половець і його старі слова… І його старі слова: тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду… Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім’ям великої Росії-матінки…»?

А Іванові Половцю Г Сашкові Половцю
Б Андрієві Половцю Д Панасові Половцю
В Оверкові Половцю

Кому з персонажів новели «Подвійне коло» (роман «Вершники» Ю. Яновського) належать такі слова: «Рід наш роботящий, та не всі в роді путящі. Є горем горьовані, свідомістю підкуті, пролетарської науки люди, а є злодюги й несвідомі, вороги й наймити ворогів. От і бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс»?

А Сашкові Половцю Г Оверкові Половцю
Б Андрієві Половцю Д Іванові Половцю
В Панасу Половцю
-79-

 

5. Події у новелі Ю. Яновського «Подвійне коло» з роману «Вершники» відбуваються...

А у серпні 1919р.

Б січні-лютому 1919 р.

В червні 1918р.

Г березні 1917 — листопаді 1918 р.