Підходить Дівчина -волонтер, подає канапку.


 

Поїсти треба, ви, мабуть, голодні.

Вказує жестом на зібрані речі для фронту

Нарешті все зібрали на сьогодні.

Соколики тримають оборону

на сході. Ось в коробці макарони,

сухі супи, і фрукти, і консерви.

І цигарки − там кожна мить на нервах.

 

Жінка:

Так-так Уляно, не забудь малюнки.

 

Дівчина:

Ні, не забула, з книгами пакунку.

А ще листи дітей на фронт, солдатам.

У багатьох на сході брат чи тато...

 

Жінка:

Передавали чергову атаку.

Мабуть війна триває вічність з гаком...

Здається, не закінчиться ніколи...

Зруйновані хати садки і школи...

 

Дівчина:

Ні радості, ні втіхи, ні просвітку

для України нашої не видко.

То ж не один із нас втрачає віру −

нам так бракує , так бракує миру.

 

 

Раптом за вікном у небі з’являється сяйво. Жінка і дівчина дивляться на небо.

Дівчина:

Погляньте, спалах у нічному небі,

повітряний ліхтарик чи ракета

сигнальна. Аж засліплює, це ж треба.

 

 

Жінка:

І промені: ось перший, другий , третій.

Якесь предивне сяйво небокраєм...

 

З’являються Ангели.

 

Ангел1:

Усім новину світло це звіщає.

 

Підходить до жінки й дівчини.

 

Ангел 2:

Із неба сяйво б’є не просто так −

ясна зоря благословенний знак,

що народився Той, хто звільнить світ −

від сліз, брехні, зневіри, лих та бід.

Від темряви у душах та серцях,

до світла вкаже людям чистий шлях −

за борозною Божої сохи.

Це Він відкупить всі людські гріхи.

 

Ангел 1:

Подбає пастир про своїх овець,

сумних і радісних, убогих і багатих.

Глухий почує, зцілиться сліпець.

І у прощенні брат обійме брата.

 

Жінка:

Промінчик втіхи... віримо зорі.

 

Дівчина:

А хто там за зорею?

 

Ангел1:

Три царі −

зібралися до міста Вифлеєму.

І кожен в серці вірному своєму

несе дари Святому Немовляті .

Колядка: Тріє Царі…

 

Цар1:

Щасливі вас усіх отут вітати!

Така чудова звістка - Народився...

У Вифлеєм ведуть земні шляхи всі,

де Садівник нев’янучого саду −

Владика світу, втіха і розрада.

 

Цар2:

Йдемо вклонитися проявленому світлу,

що все любов’ю зцілює до титли.

Відроджує зруйноване пітьмою,

жене зневіру, що гризе та млоїть.

 

 

Цар 3:

Сім пар чобіт мандрівкою стоптали,

та без вагань рушаєм нині далі.

Хоч довга й нелегка туди дорога,

маленька зірка приведе до Бога.

 

 

Цар1:

В пустих словах і толку небагато −

дитятко хочу я обдарувати

своїм мечем, що стане вже сьогодні

за гідність, честь і вільний світ Господній.

 

Цар2:

Не маю золотого унітазу,

що викупить гріхи усі й одразу.

Ані батона, литого зі злота

в подяку за злодійськую роботу.

Даю не відчіпного, наче книжник.

Несу тепло і відданість як ближній,

бо щастя не у золоті й палацах,

а у людській любові, мирній праці.

У добрім слові, злагоді, підтримці.

То не життя з багатством наодинці.

 

Цар3:

А я несу Ісусові в офіру

земного миру життєдайне миро,

достаток нив і неба тиху синь,



аби не сумував Господній Син.

З надією в душі і сподіванням

прямуємо не перші й не останні

крізь терни зла, крізь темряву й негоду

в яскиню правди, мир, й свободи.

Хто прагне змін на краще − є нагода,

ходімо з нами, годі скніти, годі.

 

Всі ідуть за зорею вітати Ісуса.

Вбігає чорт.

Колядка: Щедрик щедрик…

Чорт:

Горить, горит, рятуймося, ґівавт!!!

Гм.

Щось я не бачу тут палених авт...

І шини не горять . Вогонь нізвідки...

Хто тут лякає бідного сирітку?

 

Ангел1:

Це тихе сяйво - благовісна зірка.

Цар світу народився. І не зиркай

на власні перебиті страхом тіні −

горить не речі, а твоє сумління.

 

Чорт:

Я вже сказав, сирітка я безрідний.

Сумління чисте − бо живу у злиднях.

Працю важко, часто і багато

і виживаю на одну зарплату!

Ну підкупив десь медіа і пресу,

ну маю майбаха і кілька мерседесів.

Та то такі дрібнички, просто смішно.

І вам не совісно? Мене назвати грішним!

 

Голосно і сперечаючись, Воїни Ірода зі списами, штовхають пастушків, які в заручниках. Назустріч виходять всі решта,які йдуть вітати Ісуса. Воїни розгублено відпускають пастушків.

Пастушок 1:

Ну слава Богу, дякую вам люди,

що врятували нас від самосуду

жорстоких слуг господаря лихого.

Пастушок 2:

Ми пастушки, і рушили в дорогу,

коли зорю побачили на небі.

Дорогою ж бандити перестріли.

і полоненими затримали у себе .

 

Ангел1:

Хотідь сюди, приєднуйтеся сміло.

Жестом руки запрошує пастушків до гурту, вони переходять з боку воїнів на бік своїх.

Ангел 1: до воїнів Ірода…

Несправедливість і брутальна груба сила...

Хто ви такі і як тут опинились?

Воїн1:

Служивиє на братскому кордоні.

Але відбилися от рОдного загону,

шукачи гріби і голубіку.

І заблукали в лісє − ліс великий.

Вот розтєрялися, потрапивши у дєбрі,

й нечаяно ступили за порєбрік.

І вот ми тут..

 

Дівчина:

...а полонені нащо?

Воїн 2:

Не винні ми, то винуваті хащі −

вскружилі голови, в глаза хлестали вітром.

Ми аж сп’яніли,

підсміюється

наче од півлітри…

 

На сцену виходить Блазень.

Блазень:

Я чую дзвоники і голоси чужі,

І наче не похожі на бомжів...

Цікаво із яких-таких країв?

Кахи, кахи, тут, кажеться, свої…

 

Блазень киває воїнам .

Воїни схоплютьтся і перебігають на його бік, грізно наставивши списи, на гурт паломників.

 

Воїн 1:

Што за поход і што за фєєрвєркі?

Стаять, нє двіґатса! На блок-посту правєрка!

 

Воїн 2:

В дворце почули про якесь там чудо −

всєм расступіцца, царь прибув. Аттуда.

 

Воїн 2 закочує очі вгору.

Входить Ірод. біля нього клопочеться Блазень . Здмухує пилинки, обтріпує Іроду одяг, зазираючи в очі.

Воїн 2 підходить до Ірода і шепоче на вухо.

Воїн2:

Бендеровци как єсть, до самой суті .

Рєбйонок точно в них, таваріщ Пу-у...Ірод.

 

Ірод:

І кто тут Царь родівшийся нєдавно?

Должон признать − придумали забавно.

А ми с Хахлом таґда, виходіт братья?

Ну пасмєяліся і хватіт. Стража, взять іх!

 

Воїни відводять Ангелів, царів, пастушків, жінку і дівчину вбік(списом відгороджує).

Блазень цілує Іроду руку , кланяється і напівзігнутий звертається до Ірода.

 

Блазень:

Фашистов і бендеровцев на страту!

Ви только прікажитє рОдний батя!

От хунта з Кієва, Полтави, Львова,

і їхня теє, як її там − МО-ВА .

 

Вбігає чорт.

 

Чорт:

Я довго біг, не раз губив дорогу.

Де Ірод, покажіть мені Самого!

Закриваючи рукою з одного боку рот, говорить в бік:

Подейкують, ги-ги, що він кордупель,

і що європи всі йому до .. носа.

І санкції йому до чорта мами...

 

Воїн 1:

А ето кто із рилом і раґамі,

чьорт падєрі?!

 

Чорт:

... завжди служити радий!

Я − свій боєць в новій таємній (з)раді ...

 

Воїн веде чорта до Ірода. і виходить зі сцени.

Ірод: (до Чорта)

Паді-паді за ушком почешу

 

Чорт сплескує в долоні, оглядаючи газову трубу:

Чорт:

Яка труба!!! І краник по фен-шуй!

 

Ірод:

У нас всьо чікі-пікі − пад кантролєм.

Труба і власть.

Но сколька ждать дітя? Ей, Шут, доколє?!!

 

Блазень:

Скажитє гаспадін свайому куцю,

нєхай пайдьоть і взнає гдє дітя.

Бендєровці мені нє прізнаються,

готові навіть жертвовать життям.

А ще мєнє, мєнє! Назвалі...кхм...ватой.

Ваш чортик хітрий, може все узнати.

 

Заходить воїн.

Воїн 1:

Таваріщ гасударь, царі с павіннай.

 

Заходять царі.

 

Цар 1:

Під Богом всемогутнім всі ми рівні.

На рівних говорити ми повинні

Я − цар демократичної країни

і визнаю мале Дитятко Боже

владикою над світом. І негоже

підкреслювати власну вищість руба.

Покайся, Іроде, іще не пізно, ну бо!

 

Цар2:

Хто зазіхає на життя невинних,

того Господній суд спіткає нині.

Ходімо до маленького Дитяти,

проси прощення, Іроде затятий.

 

Цар 3:

Покинь погорду і вступай у браство

не продавай же душу за багатство.

Дослухайся до наших слів уважно:

порядність, гідність то чесноти справжні.

 

Ірод:

Ви нє указ мнє мелкіє букашкі.

Я царь царей страни аґромной райской.

І скоро стану я царьом Всєлєнной.

К маїм наґам падут все непременно.

А єслі нєт, срублю весь мир под корень,

и пажалєєт кто мнє нє пакорєн!

Щас прикажу соратнице, ей, Смєрть!

 

Виходить Смерть, кланяється Іроду.

Смерть:

Я тутечки, я близько , тільки свисніть.

Бажаєте мою почути пісню?

Ніхто від мене зроду не втікав

Не затремтить над жертвами рука

Розмахує косою

війна для мене − прибуткова справа:

покоси зліва і покоси справа.

Наповнені сліди сльозами вщерть

на тих стежках , де тінню ходить Смерть.

 

Ангел 2: ( до людей)

Не бійтеся, Рожденному моліться

і вірте. І воскресне світлом світ цей.

 

Жінка, дівчина, царі моляться:

О Боже, бачиш кривду із висот.

Від зла пекельного оборони на сході ,

нехай твоя зоря веде в поході

і об’єднає правдою народ.

 

Ірод:

Єсьм царь, я правлю.

Правлю етім міром!

Ей стража - замочіть бендер в сортіре!

Дітя найті сєйчас же, унічтожить!

і заадно радних, і блізкіх тоже!

Тут виходить український вояк. Кидає побитих воїнів до ніг Ірода. Блазень ахкає, закриваючи рота руками. Чорт здивовано підіймає брову, підходить ближче…









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь