Класифікація основних видів і форм трудової діяльності.


З фізіолого—гігієнічної точки зору до основних видів трудової діяльності відносять фізичну динамічну роботу, фізичну статичну роботу та розумовю або інтелектуальну працю.

Фізична динамічна робота являє собою процес скорочення м’язів, який приводить до переміщення вантажу, а також переміщення тіла людини або його частин у просторі.

Фактично фізичну динамічну роботу слід вважати як один з найбільш поширених видів рухової активності людини у процесі виконання трудової діяльності. При цьому різні частини рухового апарату можуть приймати неоднакову участь у виконанні роботи.

Виділяють такі різновиди фізичної динамічної роботи:

загальна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь більш, ніж 2/3 маси скелетних м’язів, передусім м’язів нижніх кінцівок та тулуба;

регіональна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь від 1/3 до 2/3 маси скелетних м’язів, переважно м’язів плечового пояса та верхніх кінцівок;

локальна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь до 1/3 скелетних м’язів, насамперед м’язів верхніх кінцівок.

Фізична статична робота — це процес скорочення м’язів, який необхідний для підтримування тіла або його частин у просторі. Тому, найбільш характерними її рисами слід вважати те, що напружування м’язів відбувається без зміни їх довжини та без активного переміщення тіла людини.

У залежності від характеру діяльності фізична статична робота може бути розподілена на 2 різновиди:

фізична статична робота, яка спрямована на підтримку знарядь та предметів праці і відбувається за участю верхніх кінцівок;

— фізична статична робота, яка спрямована на підтримування певної робочої пози і відбувається за участю м’язів тулуба та нижніх кінцівок.

Зрештою, такий вид трудової діяльності як розумова або інтелектуальна праця об’єднує роботи, що пов’язані з необхідністю прийому, аналізу та переробки інформації і потребують виняткового напруження сенсорного апарату, уваги, пам’яті, активації процессів мислення та емоціональної сфери.

Виділяють такі різновиди розумової праці:

— операторська праця;

— адміністративно—керівна праця;

— творча праця;

— праця викладачів і медичних працівників;

— праця учнів і студентів.

Функціональний стан організму під час виконання трудової діяльності можна охарактеризувати з двох точок зору: енергетичної та інформаційної. Причому, перша (енергетична) є пріоритетною при здійсненні переважно фізичної роботи, а друга (інформаційна) — у ході виконання розумової праці.

Характеристику навантаження на організм при роботі, що потребує м’язових зусиль та певного енергетичного забезпечення називають важкістю. Характеристику навантаження на організм при роботі, що потребує інтенсивної роботи головного мозку, насамперед в умовах одержання, аналізу та переробки інформації, називають напружуванням.

Для фізіолого—гігієнічної характеристики важкості та напруженості праці використовують ергономічні або ергометричні та фізіологічні показники.

До числа основних ергономічних показників важкості праці відносять величину вантажу у кг, динамічне фізичне навантаження у кг/м, відстань переміщення у м, характеристики робочої пози та ін. До числа основних фізіологічних показників — величину енерговитрат, частоту серцевих скорочень, хвилинний об’єм крові та дихання та ін.

До числа основних ергономічних показників напруженості праці відносять щільність сигналів, категорію зорових робіт, ступінь монотонності праці, число об’єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженої уваги, ступінь емоційної напруженості та ін. До числа основних фізіологічних показників — латентний період сенсомоторних реакцій, характеристики нервових процесів, переключення та стійкість уваги, частота серцевих скорочень та ін.

Всі роботи за ступенем важкості розподіляють на легкі, середньої важкості, важкі та надто важкі, за ступенем напруженості — на малонапружені, помірно напружені, напружені та надто напружені.

Важливе значення для правильного підходу до оцінки трудової діяльності має вивчення проблем зміни працездатності і втоми людини.

Працездатність — являє собою величину функціональних можливостей організму, яка характеризується кількістю і якістю роботи, яка виконується при максимально інтенсивній напруженості за певний час. Зміна працездатності на протязі робочого дня являє собою схему декількох фаз:

1)Фаза впрацювання — або наростаюча працездатність

2)Фаза високої стійкості, або максимальної працездатності

3)Фаза зниження працездатності, яка протікає в декілька періодів

— період неповної компенсації

— період кінцевого пориву

— період прогресуючого падіння працездатності

Втома — це стан, який виражається в погіршенні кількісних і якісних показників, який супроводжується почуттям втоми, зниженням працездатності, викликаний інтенсивною або довготривалою діяльністю і припиняється після відпочинку.

Класифікація основних форм трудової діяльності.

Важливе місце в гігієні праці займає об’єктивна оцінка і класифікація основних форм трудової діяльності.

Існує багато різноманітних класифікацій професій. Найбільш загальноприйняті на сьогоднішній день являються: фізіологічна, медико—виробнича і психологічна.

Фізіологічна класифікація розроблена на основі вивчення загальних фізіологічних закономірностей трудового процесу. Згідно цієї класифікації виділяють:

а)форми праці, що потребують значної м’язової активності (найбільш характерним для таких професій являється відсутність механізованих засобів для праці

б)групові (конвеєрні) форми праці (особливості цих форм праці визначаються розподілом робочого процесу на операції, завданим ритмом, суворою послідовністю операцій, які виконуються).

в)механізовані форми праці

г)форми праці, зв’язані з частково автоматизованим виробництвом

д)форми праці, зв’язані з управлінням виробничими процесами і механізмами

е)форми інтелектуальної і розумової праці

Наступна класифікація — медико—виробнича, яка розділяє всі професії за ступенем їх впливу на організм працівника.

Виділяють 4 групи трудової діяльності:

До І групи відносяться професії, в яких відсутні несприятливі виробничі фактори. Це спеціальності, зв’язані з інтелектуальною працею, сферою обслуговування, приладобудуванням і т.д.

Професії ІІ групи характеризуються стриманим, помірним або непостійним впливом несприятливих факторів на організм людини (кухар, кондитер і т.п.)

ІІІ група об’єднує професії з комплексом виражених несприятливих професійно виробничих факторів. Їх відмінна риса — постійний вплив на організм факторів ризику (ткач, вишивальниця і т. і.)

В ІV групу входять професії з важкими і шкідливими умовами праці (металург, шахтар і т.п.)

Велике значення мають і психологічні класифікації професій. Найбільш повно це питання розроблено в дослідах професора Е.І.Климова

В основу класифікації автор взяв 4 ознаки:

— особливості предмета праці

— його мета

— особливості характеру використовуваних знарядь

— особливості умов праці.

Перший з них являється основоположним — це особливості предмету праці. На основі цієї ознаки професії ділять на 5 типів:

— людина—техніка (інженер, слюсар, водій і т.п.

— людина—природа (агроном, ветеринар, тваринник)

— людина—знакова система (оператор ЕОМ, фінансист, математик)

— людина—художній образ (архітектор, художник, дизайнер)

— людина—людина (журналіст, вчитель, лікар)

З точки зору другої кваліфікаційної ознаки — мети праці, професії діляться на 3 класи:

а)професії класу «Г» (від гносіо — пізнаю, дізнаюсь), метою діяльності яких являються обстеження, розрізнення, перевірка і оцінка об’єкту праці (інженер, слідчий, контролер ВТК, товарознавець і т.п.)

б)професії класу «П», мета яких полягає в певному перетворенні предмету праці (слюсар, токар, тваринник, водій і т.п.)

в)професії класу «І» — мета діяльності яких полягає в пошуку і конструюванні визначеного об’єкту (модельєр—конструктор, селекціонер, винахідник і т.п.

В залежності від характеру використаних знарядь праці (а це 3 кваліфікаційні ознаки) Е.А.Климов ділить всі професії на 4 відділи:

1)ручна праця (землекоп і т.п.)

2)механізована праця (токар і т.п.)

3)автоматизована праця (оператор ТЕС і т.п.)

4)інтелектуальна праця (лікар, вчитель і т.п.)

Четверта класифікаційна ознака — умови праці визначають ще 4 групи професій:

1)група «М» — характеризується підвищеними вимогами до моральних якостей робітника (суддя, лікар, працівник міліції і т.п.)

2)група «Н» — характеризується незвичайними умовами мікроклімату (сталевар, водолаз, льотчик—випробувач).

3)група «Б» — характеризується побутовими умовами (бухгалтер, офіціант, бібліотекар і т.п.)

4)група «О» — характеризується працею на відкритому повітрі в пізній час і в різні погодні умови (тракторист, моряк, працівник полів і т.п.)

 

Лікар тип: людина—людина

клас «Г»

відділ — інтелектуальна праця

група «М»









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь