ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ ЦЕХОВОГО ЛІКАРЯ


Створення сприятливих умов праці, зниження захворюваності робітників, зайнятих у промисловості та сільському господарстві, -одне з найважливіших завдань системи охорони здоров'я. З метою надання лікувально-профілактичної допомоги працюючим на великих підприємствах (понад 3000 осіб) створюють спеціальні медичні заклади амбулаторно-поліклінічного типу — медико-санітарні частини. В основі їх діяльності лежить цеховий дільничний принцип, який забезпечує повсякденне медичне спостереження за робочим колективом у конкретних умовах виробничого середовища. Цехова лікарська дільниця об'єднує підрозділи, цехи чи дільниці підприємства, однорідні за технологією виробництва, налічує 1500-2000 робітників і обслуговується цеховим лікарем-терапевтом, який підпорядкований завідуючому терапевтичним відділенням медико-санітарної частини. До обов'язків цехового лікаря, крім надання кваліфікованої терапевтичної допомоги робітникам, належить здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці робітників, йому допомагає медичний персонал фельдшерських пунктів охорони здоров'я, що можуть створюватися в окремих цехах, які входять до складу цехової лікарської дільниці. На промислових підприємствах з кількістю робітників 1000-3000 створюють самостійні лікарські пункти охорони здоров'я, а на підприємствах, де працює менше 1000 осіб, - фельдшерські пункти охорони здоров'я. Невід'ємною складовою діяльності медпрацівників самостійних пунктів охорони здоров'я є також організація санітарно-гігієнічних заходів на виробництві. Організація санітарно-гігієнічних заходів на підприємстві здійснюється у тісному контакті зі спеціалістами санепідемстанції і насамперед лікарями з гігієни праці, які здійснюють поточний санітарний нагляд за промисловими підприємствами, а також з інженером з охорони праці та техніки безпеки. Організація санітарно-гігієнічних заходів ґрунтується на планомірному систематичному вивченні цеховим лікарем, лікарем пункту охорони здоров'я умов праці та їх впливу на здоров'я робітників з використанням усіх необхідних методів гігієнічного дослідження виробничого середовища і аналізу особливостей технологічного процесу, характеру обладнання, сировини, робочих приміщень, а також фізіолого-гігієнічних методів дослідження функціонального стану організму в процесі праці. Складовими діяльності цехового лікаря є гігієнічне обстеження підприємства, окремих його цехів, гігієнічна характеристика конкретної професії з поглибленим вивченням робочих місць, окремих виробничих процесів, гігієнічна оцінка ефективності санітарно-технічних пристроїв (вентиляції, опалення, освітлення і т.ін.), фізіолого-гігієнічна характеристика факторів організації праці, вивчення рівнів та динаміки загальної захворюваності на підприємстві, в цехах і на дільницях, розслідування і повний облік випадків професійних захворювань і отруєнь, участь у вивченні причин виробничого травматизму, систематичне узагальнення та аналіз матеріалів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, професійної захворюваності та виробничого травматизму, дослідження функціонального стану організму при виконанні конкретних робіт. Медико-гігієнічне обслуговування робітників передбачає також рганізацію і проведення за участю цехового лікаря попередніх привлаштуванні на роботу та періодичних медичних оглядів, надання першої допомоги при виробничих інтоксикаціях і травмах, розв'язання питань раціонального працевлаштування жінок-робітниць, підлітків, інвалідів, осіб з хронічними, зокрема професійними, захворюваннями. Цеховий лікар зобов'язаний організувати та проводити санітарно-освітню роботу на дільниці. Цеховий лікар повинен бути добре обізнаний з гігієною та фізіологією праці, технологією виробництва, клінікою професійних захворювань, промислово-санітарною технікою, володіти гігієнічними методами дослідження факторів виробничого середовища, вміти вивчати й аналізувати їх вплив на здоров'я працюючих. Планомірне систематичне вивчення цеховим лікарем умов праці та їх впливу на здоров'я робітників має бути покладене в основу розробки й проведення оздоровчих заходів на виробництві, які віддзеркалюються у річних та перспективних планах оздоровлення умов праці. До плану долучаються також заходи з загального санітарного благоустрою підприємства, ергономічні та технічні заходи раціоналізації виробничого процесу, обладнання робочих місць, оптимізації робочої пози, режимів праці та відпочинку. Заходи, що вимагають значних фінансових затрат, вносяться до плану соціального розвитку підприємства. У планах зазначаються термін виконання окремих заходів, відповідальні особи та орієнтовна вартість накреслених заходів, яка необхідна для отримання асигнувань за кошторисом підприємства на вказаний рік. План оздоровчих заходів слід узгодити з адміністрацією підприємства, яка відповідає за його виконання, профспілковим комітетом, керівництвом медико-санітарної частини підприємства, його виконують господарські, медичні працівники і представники санітарного нагляду в межах їх обов'язків.

Система заходів, які направлені на профілактику впливу виробничих шкідливостей на організм людини.

Передбачає:

1. Гігієнічне нормування.

2. Технологічні заходи.

3. Санітарно—технічні заходи

4. Архітектурно—планові заходи.

5. Організаційні заходи.

6. Використовування індивідуальних засобів захисту

7. Лікувально—профілактичні заходи.

Розглянемо основні напрямки реалізації кожної з перерахованих груп заходів:

1. Гігієнічне нормування являє собою розробку і наукове обладнання певних стандартів (гігієнічних норм і вимог) різних факторів оточуючого середовища і виробничого процесу, що забезпечують безпечну нешкідливу і продуктивну трудову діяльність (ПДК, ГДД, ГДР і т.п.)

До основних принципів гігієнічного нормування відносяться

1. Принципи пріоритету медичних показників (обгрунтовані на тому положенні, що при встановленні нормативів шкідливого фактору звертається увага лише на особливості його дії на організм людини і санітарні умови життя.

2 .Принцип диференціації біологічних відповідей передбачає, що при розгляданні всіх виникаючих реакцій організму в відповідь на вплив шкідливого фактору диференціюють наступні види біологічних відповідей:

— смертність

— захворюваність

— фізіологічні і біохімічні ознаки хвороби

— зрушення в організмі невідомої етіології

— накопичення забруднюючих речовин в органах і тканинах

і, відповідно, виділяють рівні шкідливого впливу на здоров’я людини.

3)Принцип розподілу об’єктів санітарної охорони.

В зв’язку з специфічністю і мінливістю фізико—хімічних властивостей води, грунту, атмосферного повітря, факторів трудового процесу і т.п., гігієнічні нормативи установлюють для кожного об’єкту, кожної речовини.

4)Принципи обліку всіх можливостей несприятливих впливів.

Для кожного фактору оточуючого середовища і виробничого процесу установлюються гігієнічні нормативи, що враховують всі можливі види несприятливої дії на організм:

— органолептичні

— загальносанітарні

— санітарно—побутові

— токсикологічні

— міграційно—водяні

— міграційно—повітряні

5)Принцип пороговості.

Вплив кожного шкідливого фактору визначається ГДК, ГДР, ГДД, тобто визначається границею, лімітом, порогом.

6)Принцип залежності ефекту від концентрації (дози і часу впливу)

7)Принцип лабораторного досліду.

Полягає в тому, що дослідження при встановленню порога дії речовини (фактору по всіх показниках шкідливості) проводяться в лабораторних умовах.

8)Принцип агравації.

Передбачає, що зі всієї різноманітності факторів відбираються лише ті, які відіграють вирішальну роль впливу на організм людини.

9)Принципи відносності і періодичного перегляду гігієнічних нормативів.

Наступна група заходів — технологічні заходи.

Вони можуть бути направлені на зменшення і навіть повне виключення того або іншого шкідливого фактору, за рахунок зміни технології виробництва (по своїй суті це самі радикальні, найбільш істотні заходи).

До них можна віднести, наприклад:

— запровадження безвідходних і безперервних технологій, технології замкнутого циклу

— автоматизацію і механізацію виробничих процесів

— дистанційне управління трудовим процесом.

Вельми ефективним засобом, скажемо, в боротьбі з запиленістю являється заміна сухих процесів свердління і шліфування вологим, застосування форсуночного зрошування, використовування замість порошкоподібних продуктів брикетів, гранул і т.п.

В плані боротьби з шумом вельми ефективна заміна шумних технологій на малошумні або безшумні (клепання — зварювання), використовування матеріалу з зниженими акустичними властивостями і т. і.)

3.Санітарно—технічні заходи, направлені на зниження рівня впливу шкідливого фактору за рахунок використовування спеціальних технічних пристосувань (тобто на відміну від технологічних заходів санітарно—технічні заходи більш паліативні).

До них можна віднести:

— герметизацію робочих зон

— використання пило—шумо—непроникаючих кожухів

— налагодження потужної місцевої витяжної вентиляції (витяжні шафи, кожухи, зонти, бокові відсоси)

— використовування спеціальних екранів (наприклад, акустичних ) і т.п.

4. Архітектурно—планувальні заходи, направлені на зниження ступеня дії шкідливого фактору за рахунок раціональних планувальних рішень підприємств.

Це — дотримання принципу функціонального планування

— локалізація об’єктів, генеруючих шум, вібрацію, пил і т.п.

— боротьба з структурними шумами і вібрацією за рахунок використовування матеріалів з підвищеною віброізоляцією і вібропоглинанням, улаштування «плаваючих фундаментів» і т.п.

— озеленення території промислового підприємства

5. Організаційні заходи.

— організація раціонального, відповідаючого фізіолого—гігієнічним вимогам режиму праці і відпочинку

— обмеження часу контакту працюючого з шкідливою речовиною

— проведення професійної консультації, професіональних відборів і т.п.

— недопущення на шкідливі підприємства підлітків і жінок

6. Використовування індивідуальних засобів захисту

а) спецодяг і спецвзуття

б) засоби захисту рук

— засоби механічного захисту (рукавиці)

— захисно—профілактичні засоби (пасти, мазі, креми??? і попередження виникнення шкірних захворювань

— очисники шкіри (мило, СПЗ і т.д.)

в)засоби індивідуального захисту органів дихання

— фільтруючі респіратори, протигази, при застосуванні яких вдихуване людиною оточуюче повітря очищається від шкідливих домішок за допомогою фільтрів і абсорбентів.

— ізолюючі шлангові і автономні дихальні апарати, за допомогою яких органи дихання людини повністю ізолюються від оточуючої атмосфери і повітря для дихання поступає з чистої зони.

г)засоби захисту голови

каски —загального призначення

—для роботи під землею

—спеціального призначення

шлеми, войлочні шлеми, шапочки, косинки, ковпачки.

д)засоби захисту очей і обличчя

захисні окуляри — відкритого типу

— закритого типу

— герметичні

— металізовані і т.д.

захисні маски, захисні щитки

е)засоби захисту органу слуху

По конструктивному виконанню діляться на:

Антифони (або навушники)

Такі, що закривають вушну раковину

Вкладиші, які прикривають зовнішній слуховий прохід (одноразового і багаторазового користування)

Шлеми, які закривають частину голови і вушну раковину.

7. Лікувально—профілактичні заходи.

— проведення попереджувальних і періодичних медичних оглядів

— організація лікувально—профілактичного харчування трудящих (робітників), до головних задач якого слід віднести:

а)затримку надходження шкідливих речовин з травного каналу в організм

б)прискорення виведення шкідливих речовин з організму

в)підвищення загальної резистентності організму

г)захист окремих систем від шкідливої дії токсичних речовин

д)прискорення або сповільнення метаболізму токсичних речовин.

Існує 5 основних раціонів лікувально—дієтичного харчування:

РАЦІОН № 1 При роботі з радіонуклідами і джерелом іонізуючого випромінювання

РАЦІОН № 2 При виробництві неорганічних кислот, сполук Cl i F, фосфоровміщуючих добрив.

РАЦІОН № 2а — Робота в умовах контакту з Cr і хромовміщуючими сполуками.

РАЦІОН № 3 Контакт з неорганічними і органічними сполуками Pb

РАЦІОН № 4 Виробництво аміно— і нітросполук, бензолу, сполук Hg, As, Pi і т.д.

РАЦІОН № 5 Виробництво вуглеводнів, сірковуглецю, тетраетил свинцю, Ba, Mn та ін.

— організація санаторно—курортного обслуговування (санаторій—профілакторій, пансіонати, бази відпочинку)

— оздоровчі заходи (виробнича гімнастика, тренажні пристосування, УФО, вітамінотерапія, кімнати психологічного розвантаження і т.п.)









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь