Визначіть рушійні сили глобалізації.

В основі тенденції до глобалізації лежать два макроекономічні чинники. Перший – це усунення бар¢єрів, що заважають вільному переміщенню товарів, послуг та капіталу, яке спостерігається після закінчення другої світової війни.

Другий – це технологічні зміни, особливо драматичний розвиток технологій у сфері комунікацій та опрацювання інформації, а також транспорту, що спостерігається останніми роками.

У 20-30 роки багато з держав створили серйозні перешкоди на шляху міжнародної торгівлі та прямих іноземних інвестицій. Міжнародна торгівля – це експорт товарів та послуг споживачам іншої країни. Прямі іноземні інвестиції – це процес інвестування фірмою ресурсів у бізнес-діяльність за межами своєї країни. До перешкод відносять: високі ставки ввізного мита на імпорт промислових товарів, що створюється для захисту галузей місцевої економіки. З метою усунення взаємних перешкод створений документ в рамках ГАТТ, що має назву Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Ще однією з перешкод є національні законодавства в яких країни 3 1996 року почали вносити зміни, що передбачають лібералізацію законодавства країн у питаннях іноземних інвестицій та полегшення виходу іноземних компаній на ринки цих країн. Бажання стимулювати прямі іноземні інвестиції знайшло своє відображення у стрімкому збільшенні кількості двосторонніх угод з питань взаємного захисту і сприяння інвестиціям. Ці тенденції сприяють як глобалізації ринків так і виробництва. Усунення перешкод у міжнародній торгівлі дає змогу фірмам вважати своїм ринком увесь світ, а не лише свою країну. Зняття бар¢єрів на шляху торгівлі та інвестицій дає змогу компаніям організувати виробництво в найдоцільнішому для цього місці та забезпечувати виробленою там продукцією весь світовий ринок. Таким чином, фірма здатна розробляти продукцію в одній країні, виробляти складові частини у двох інших, організовувати складання в третій та експортувати готову продукцію у всі країни світу. Зростання обсягів світової торгівлі останніми роками прискорилося і це можливо тому, що дедалі фірми діють за принципом часткового розосередження виробничих процесів у різних точках планети, таким чином одержують економію на виробничих витратах та підвищують якість продукції; економіка націй-держав стає все більше взаємопов¢язаною і взаємозалежною; із розвитком торгівлі держави дедалі міцніше зв¢язані одна з одною в питаннях виробництва низки важливих товарів та надання послуг.

Таким чином, глобалізація ринків та виробництва і, як наслідок, збільшення обсягів світової торгівлі, прямих іноземних інвестицій та імпорту призводить до того, що на внутрішніх ринках окремих країн місцевим компаніям доводиться діяти в умовах щільної конкуренції з боку іноземних супротивників.

Отже, можна зробити загальний висновок: дедалі зростаюча інтеграція світової економіки в єдиний, глобальний ринковий простір сприяє підвищенню конкуренції у виробничій сфері та сфері послуг.

Глобальний менеджмент система наднаціональних і над корпоративних механізмів цілеспрямованого впливу на розвиток інтеграційних угруповань, міжнародних корпорацій та окремих країн в інтересах переважної частини населення світу й уникнення соціально-політичних конфліктів.

Впровадження мікропроцесора і пов¢язаний з цим швидкий прогрес технологій комунікації та опрацювання інформації допоміг фірмам зв¢язати свої операції по всьому світі у складні інформаційні мережі. Інтернет де далі стає інформаційною основою глобального економічного майбутнього.

Значні інноваційні зміни відбулися і в транспортній технології. Важливим чинником стало створення комерційних реактивних літаків, вантажних суден великої місткості, а також впровадження системи контейнерних перевезень, яка вирішила проблему перевантаження з одного виду транспорту на інший. Запровадження контейнерних перевезень здійснило революцію у транспортному бізнесі, значно скоротивши витрати при транспортуванні товарів на великі відстані.

Створення дешевої комунікаційної мережі та повітряного сполучення сприяє згладжуванню культурних відмінностей між країнами і сприяє зближенню смаків та уподобань споживачів. Водночас глобальні комунікаційні мережі та глобальні ЗМІ створюють глобальну культуру.

Скорочення часу на далекі перельоти завдяки використанню на авіалініях реактивних літаків також допомогло зв¢язати в єдине ціле розкидані по всьому світові операції міжнародних компаній. Такі зміни дали змогу фірмам домогтися чіткої координації своєї діяльності у світовому масштабі й розглядати увесь світ як один-єдиний ринок.

Упродовж останніх тридцяти років характер міжнародних підприємств зазнав драматичних змін. У 1960-і роки США домінували у світі, на фірми Сполучених Штатів припадала більшість прямих іноземних інвестицій світової економіки. США домінували у переліку великих багатонаціональних фірм, а приблизно на половині території земної кулі існувала централізовано-планова економіка комуністичного світу, закрита для доступу західних компаній.

До середини 1990-х років частка США у світовому виробництві зменшилася наполовину, а частка країн Західної Європи та Південно-Східної Азії істотно зросла. Зменшилася також частка США в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій. БНК США зіткнулися з конкуренцією з боку великої кількості японських та європейських багатонаціональних фірм. Крім того, спостерігався розвиток невеликих багатонаціональних підприємств.

Найдраматичнішою тенденцією в економічному середовищі став колапс комуністичних режимів у Східній Європі, але це створило небачені довготривалі можливості для міжнародних фірм. Крім того, додаткові можливості для таких фірм створюють зміни у бік вільної ринкової економіки, що спостерігаються в Китаї та Латинській Америці.

35. Проаналізуйте умови створення моделі світової економки Дж. Форрестером та Д. Меддоузом за допомогою ЕОМ та їх основні висновки. Охарактеризуйте глобальні проблеми людства та шляхи їх розв’язання.

Моделі світової динаміки

У цьому пункті ми розглянемо моделі світової динаміки, запропоновані Дж. Форрестер і Д. Медоузом. В основі цих моделей лежить розглянутий вище метод системної динаміки.

При створенні простої моделі світу фахівців в галузі управління цікавили лише найбільш загальні режими поведінки в часі системи «населення - капітал». Під терміном «режими поведінки» розуміються основні тенденції зміни в часі змінних системи (наприклад, чисельності населення або величини забруднення навколишнього середовища).

У моделі Форрестера проводиться аналіз п'яти основних тенденцій світового розвитку:
- Прискорюється індустріалізація;
- Швидке зростання населення;
- Незабезпеченість продуктами харчування;
- Виснаження невідновних ресурсів;
- Погіршення стану навколишнього середовища.

Користуючись своїм методом, Форрестер розробив модель МИР-2, де описав світ в цілому. В якості основних елементів світу розглядалися: населення; капіталовкладення (фонди); природні ресурси; частина фондів, вкладається в сільське господарство; забруднення (рівень забруднення). Параметри моделі оцінювалися за допомогою статистики в інтервалі з 1900 по 1970 рік, прогнозні розрахунки велися для інтервалу з 1970 до 2100 року.

Розрахунки показали, що при інерційному розвитку в результаті погіршення умов життя чисельність населення знизиться приблизно з 6 млрд осіб у 2030 році до 1 млрд в 2065. Умови життя і чисельність населення стабілізуються, якщо в 1970 році зменшаться наступні показники: темп використання природних ресурсів на 75%, освіта забруднень на 50%, інвестиції на 40%, виробництво продовольства на 20%, темп народжуваності на 30%.

Кожен з п'яти рівнів є основною змінною в основних підсистемах світової моделі. П'ять рівнів по-різному взаємодіють один з одним. Кожен рівень збільшується або зменшується залежно від пов'язаних з ним темпів. У всіх системах рівні змінюються тільки внаслідок темпів потоку, а темпи залежать тільки від системних рівнів за допомогою схеми інформаційних зв'язків. Системна структура складається тільки з рівнів і темпів.

Д. Медоуз і його колеги запропонували «стандартний комп'ютерний розрахунок моделі світу». Вони висунули припущення про те, що в майбутньому не відбудеться великих змін ні в системі загальнолюдських цінностей, ні в механізмі функціонування глобальної системи «населення - капітал» (цей механізм вже працює протягом ста останніх років). За допомогою комп'ютера були побудовані графіки зміни в часі восьми величин:
- Сумарної чисельності населення;
- Випуску промислової продукції на душу населення (доларовий еквівалент на людину в рік);
- Виробництва продуктів харчування на душу населення (кілограм зернового еквівалента на людину в рік);
- Забруднення навколишнього середовища (множник до рівня 1970);
- Невідновних ресурсів (частка ресурсів, що залишилися в порівнянні з резервними запасами на 1900 рік);
- Загального темпу народжуваності (кількість народжень на 1000 осіб на рік);
- Загального темпу смертності (кількість смертей на 1000 осіб на рік);
- Виробництва послуг на душу населення (доларовий еквівалент на людину в рік).

Початкові значення всіх рівнів моделі (населення, капітал, забруднення навколишнього середовища, тощо) задаються рівними їх значенням в 1900 році. Були отримані наступні результати.

Значення основних змінних з 1900 по 1970 рік в основному узгоджуються з їх історичними значеннями в тій мірі, в якій ці історичні значення нам відомі. Населення зростає з 1,6 млрд людей в 1900 році до 3,5 млрд до 1970 року. Хоча темп народжуваності поступово знижується, темп смертності знижується більш швидко, особливо після 1940 року, і в підсумку загальний темп зростання чисельності населення зростає. Випуск промислової продукції, виробництво продуктів харчування і послуг на душу населення зростають експоненціально. У 1970 році ресурсна база все ще становить близько 95% у порівнянні зі значенням на 1900 рік, але після цього вона катастрофічно зменшується, в той час як чисельність населення і випуск промислової продукції продовжують рости. Початкові значення всіх рівнів моделі (населення, капітал, забруднення навколишнього середовища, тощо) задаються рівними їх значенням в 1900 році. Були отримані наступні результати.

Значення основних змінних з 1900 по 1970 рік в основному узгоджуються з їх історичними значеннями в тій мірі, в якій ці історичні значення нам відомі. Населення зростає з 1,6 млрд людей в 1900 році до 3,5 млрд до 1970 року. Хоча темп народжуваності поступово знижується, темп смертності знижується більш швидко, особливо після 1940 року, і в підсумку загальний темп зростання чисельності населення зростає. Випуск промислової продукції, виробництво продуктів харчування і послуг на душу населення зростають експоненціально. У 1970 році ресурсна база все ще становить близько 95% у порівнянні зі значенням на 1900 рік, але після цього вона катастрофічно зменшується, в той час як чисельність населення і випуск промислової продукції продовжують рости.

Імітаційний експеримент з повною очевидністю показав неминучість настання глобальної кризи. Причиною настання краху є виснаження невідновних природних ресурсів. Запаси промислового капіталу зростають до такого рівня, що для його експлуатації потрібні колосальні витрати ресурсів. Саме цей процес зростання капіталу призводить до витрачання великої частки доступних запасів ресурсів. Коли ціни на ресурси починають зростати, а їх родовища виснажуватися, стає необхідним використання всезростаючих обсягів капіталу в ресурсних галузях, в результаті чого зменшується частка, що йде на інвестування і забезпечення зростання в інших галузях. Нарешті, це інвестування стає настільки малим, що вже не може покривати навіть амортизацію капіталу, і настає крах промислової виробничої бази. Він тягне за собою системи виробництва послуг і сільського господарства, які стали залежними від вироблених для них промисловістю чинників забезпечення виробництва (таких, як добрива, пестициди, клінічні лабораторії, комп'ютери і, особливо, енергоносії для механізованого устаткування). Протягом короткого проміжку часу ситуація залишається особливо серйозною через те, що населення продовжує зростати внаслідок наявності запізнювань, визначених його віковою структурою і тривалістю процесів соціальної адаптації. Зрештою чисельність населення знижується, коли темп смертності виростає через нестачу продуктів харчування та медичних послуг. Точний час настання цих подій не є значимим при даному високому рівні агрегування і великій кількості невизначеностей в моделі.

Аналізуючи системно-динамічний підхід в цілому, необхідно відзначити наступні аспекти прогнозування.
1. Усі сценарії прогнозу потрібно сприймати насамперед з якісної сторони, що само по собі вже вкрай важливо.
2. Прогнози на тривалі терміни свідомо нестійкі, оскільки вони являють собою екстраполірованіе сучасних економічних і технологічних можливостей на далеке майбутнє.
3. Як відомо, мультиплікатор науково-технічного прогресу є експоненціально зростаючим в часі. У силу цього цикл зміни технологій сильно скорочується: якщо раніше від становив десятки років, то тепер високі технології оновлюються всього за кілька років. Отже, ми зараз стоїмо па порозі розробки і впровадження принципово нових ресурсозберігаючих, ресурсозаменяющіх і замкнутих технологій виробництва. Зрозуміло, процес використання таких технологій буде далеко не рівномірним по різних країнах і регіонах.
4. Мабуть, у найближчому майбутньому має сенс проводити прогноз з використанням системно-динамічних моделей з оновленими програмними модулями відображають нові технології, причому в силу зростаючої інтенсивності темпів розвитку цих технологій навряд чи має сенс прогнозування на період більше 50 років.
5. Зважаючи активізації процесів глобалізації світової економіки слід приділяти більшу увагу аспекту координованого управління економічними процесами і техногенним впливом людини на біосферу та навколишнє середовище з метою вибору оптимальних стратегій еволюції еколого-економічних систем.

 

Глобальні прогнози для людства

З появою глобальних проблем у більшості наук намітився підвищений інтерес до майбутнього, до перспектив розвитку. Це майбутнє досліджується на всіх рівнях - локальному, країновому, субрегіональному, регіональному і глобальному, причому, цілком природно, найбільший інтерес викликають глобальні прогнози. Так виник новий міждисциплінарний напрям - глобальне прогнозування, що займається аналізом сучасних і в особливості майбутніх тенденцій розвитку людства. З самого початку воно прийняло форму глобального моделювання і знайшло вияв у побудові математичних моделей складних багатофакторних процесів світового розвитку. З часом вони зазнали певної структуризації, і в результаті стали виділяти моделі соціально-економічного, демографічного, екологічного розвитку. Але для найбільш важливих з них завжди був і залишається характерним комплексний підхід.
Російські та зарубіжні автори, що розглядають проблеми глобального прогнозування та моделювання, зазвичай виділяють в цьому процесі моделі першого, другого і третього поколінь. Вони відрізняються один від одного не стільки методикою розрахунків (хоча і вона постійно вдосконалюється), скільки загальною спрямованістю і загальним характером оцінок і прогнозів, маючи на увазі ступінь їх оптимізму чи песимізму.
Перші наукові організації для прогнозування майбутнього людства були створені в США ще в 40-х рр.. XX ст. У 1946 р. група видних підприємців у співпраці з вченими Стенфордського університету (Каліфорнія) заснувала Стенфордський дослідницький інститут. Через два роки виник ще один «мозковий трест» - «РЕНД корпорейшн» в Санта-Моніці (Каліфорнія). У 1956 р. була створена «Систем девелопмент корпорейшн». У 1966 р. у Вашингтоні було засновано «Товариство з вивчення майбутнього світу». У результаті в 60-х рр.. XX ст. тільки в США налічувалося 15 великих інститутів і організацій такого роду, в яких тисячі вчених займалися дослідженням сучасного і прогнозуванням майбутнього розвитку. Аналогічні установи виникли і в Європі: «Інститут проблем майбутнього» у Відні, міжнародний фонд «Людство в 2000 році» в Нідерландах.
З позицій оцінки глобальних прогнозів того часу чималий інтерес і в наші дні може представляти науково-популярна книга двох німецьких авторів під назвою «Світ у 2000 році», перекладена на російську мову. Вже сам її підзаголовок свідчить про те, що дана робота не є самостійним і оригінального дослідження тенденцій розвитку світової економіки. В основу книги були покладені різноманітні прогнози, що стосуються розвитку окремих галузей господарства (чорна металургія, хімія, транспорт, інформаційна техніка), до навколишнього середовища (довкілля, ресурси Світового океану), а також до трудових ресурсів, медицині, майбутньому міст. Характерно, що кінцевою датою розглядалися Ш. Байнхауером і Е. Шмакке прогнозів був 2000 рік, що для того часу було досить віддаленою перспективою. Книга двох авторів була витримана не просто в оптимістичних, але прямо-таки в захоплених тонах, що взагалі було властиво західній футурології того періоду.
Але потім, на рубежі 60-х і 70-х рр.. XX ст., З'являються прогностичні дослідження зовсім іншого, набагато більш песимістичного плану. Про це свідчать і їхні назви: «Попереду безодня» (А. Печчеї), «Футурошок» (А. Тоффлер), «Планета під загрозою» (Р. Фолк) та ін Книга відомого американського вченого А. Тоффлера, видана в 1970 р., стала справжнім бестселером, а сам термін «Футурошок», тобто шок від зустрічі людини з майбутнім, став загальним. До цього переліку викликали великий резонанс робіт прогностичного характеру слід додати і книгу Г. Кана та Е. Вінера «Рік 2000». За основу своїх розрахунків вони взяли показник ВВП на душу населення (на рівні 1965 р.). Висновок їх полягав у тому, що для досягнення тодішнього рівня США країнам Західної Європи було б потрібно 10-20 років, СРСР - майже 30, Китаю - більше 100, Індії - майже 120, а Індонезії - майже 600 років.
Але переломним моментом у глобальному моделюванні виявився початок 1970-х рр.., Коли стали з'являтися роботи Римського клубу - міжнародної організації з прогнозування та моделювання розвитку всесвітньої системи. Римський клуб був заснований в 1968 р. представниками десяти країн, які зібралися в Римі з ініціативи відомого громадського діяча, керуючого концерном ФІАТ і згодом президента цього клубу Ауреліо Печчеї. Саме з Римським клубом в першу чергу і пов'язано зародження і розвиток такого нового напряму досліджень, як глобалістика, яке займається вивченням глобального світу і його проблем. Основною метою своєї діяльності ця організація поставила привернення уваги світової громадськості до глобальних проблем людства і до пошуків шляхів їх вирішення. Вже на початку 1970-х рр.. Римський клуб об'єднував до ста відомих вчених, громадських діячів і представників ділових кіл країн Заходу, які брали участь в його роботі в якості приватних осіб, а свої дослідження стали публікувати у вигляді доповідей цьому клубу. Мабуть, найбільшу популярність здобули перші з цих доповідей, тісно пов'язані з глобальними проблемами людства. До речі, і сам цей термін був введений у науковий обіг саме в роботах авторів Римського клубу.
Основною роботою, витриманою в дусі не просто футурології як такої, а саме глобального моделювання, слід вважати книгу професора Массачусетського технологічного інституту в Бостоні Дж. Форрестера «Світова динаміка» (1971). У своїй книзі Дж. Форрестер за допомогою математичних моделей та комп'ютерної техніки спробував імітувати динаміку світового розвитку. При цьому автор розглядав світ як єдине ціле, як систему взаємодіючих процесів: демографічних, промислових, вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, виробництва продуктів харчування. А його розрахунки і моделі приводили до висновку про неминучість серйозної кризи у взаємовідносинах людини з навколишнім середовищем, який можна було очікувати вже на початку XXI ст. Книга Дж. Форрестера (вона була переведена і на російську мову) послужила свого роду фундаментом для наступних доповідей Римському клубу.