Розкрийте концепцію сталого розвитку у світі і в нашій державі та її базові поняття.


Соціальне життя є складним та багатогранним i поєднує в собі якісно різні сторони – економіку, політику, культуру, етнонаціональні відносини, екологію, мораль, право тощо. І те, що є прогресивним в одній сфері, може бути регресивним в інших.

Суспільний розвиток теж має циклічний характер i супроводжувався кризами. При теперішньому виробництві матеріальних благ відбулося порушення людством рівноважного стану біосфери, що призводить до екологічних криз. Для уникнення незворотних негативних процесів у біосфері надзвичайно важливим є перехід людства на принципи господарювання з першочерговим врахуванням стану та динаміки природних процесів.

Це вимагає зусиль не тільки однієї чи декількох держав, а всієї світової спільноти. Державна економічна політика кожної країни має бути спрямована на виконання функції захисту біосфери через застосування нових економічних систем господарювання. Цього вимагає сталий економічний розвиток i тільки за таких умов він може бути реалізований.

Ідея сталого розвитку виникла з метою подолання труднощів, які почалися в 70-80-х років ХХ ст. поряд із нарощуванням матеріального виробництва, а саме:

· обмеженістю природних ресурсів;

· несприятливою демографічною ситуацією;

· катастрофічно швидким руйнуванням природного довкілля;

· зростаючою загрозою здоров'ю та життю самої людини.

Сталий розвиток як світове явище проявився в 90-х роках ХХ століття.

Філософія сталого розвитку полягає в поступовому нарощуванні національних потенціалів країн світу для підвищення якості життя у всіх сферах життєдіяльності населення без нанесення шкоди природі i прийдешнім поколінням.

Важливе місце серед головних проблем розвитку людства на сучасному етапі століття посіла енергетика як основа світової економіки. 3а даними ООН збільшення чисельності населення планети в найближчі 25-30 років до 8,2-8,5 млрд. зумовить значне зростання попиту на енергію, що вимагає залучення ефективніших та більш екологічних джерел енергії.

В останні десятиліття споживання горючих корисних копалин та інших не відновлюваних джерел енергії збільшувалося в геометричній прогресії. 3абруднення навколишнього середовища зростало до таких меж, за якими наступає руйнування біосфери. В атмосферу потрапляє близько 32 млрд. т шкідливих викидів щорічно.

Важливими завданнями переходу до сталого розвитку є забезпечення екологічного використання ресурсів та енергії. Це потребує істотного зменшення потреби в енергії за рахунок переведення господарського комплексу на раціональне господарювання; а також збільшення частки видобутку екологічно безпечної енергії з відновлюваних джерел.

 

Україна теж стала перед необхідністю переходу до реалізації стратегії сталого розвитку, що визначається цілим рядом обставин.

По-перше, в Україні склалася вкрай нераціональна структура природокористування, яка є наслідком функціонування переважно сировинних галузей промисловості та ресурсоємних технологій. 3а роки незалежноcті України частка гірничо-металургійної, паливно-енергетичної, хімічної та нафтохімічної промисловості у структурі промислового виробництва України зросла більш ніж у з рази i перевищила в останні роки понад 60%. Частка матеріало- і енергоємних галузей в українському експорті складає майже 60%, а 40% від усього експорту припадає на продукцію лише однієї галузі – чорної металургії.

По-друге, господарський комплекс України характеризується низькою економічною та екологічною ефективністю.

По-третє, переважно сировинний розвиток промисловості, висока ресурсо- та енергоємність економіки України призводить до надмірного забруднення території країни.

По-четверте, для України властива недосконала модель розвитку сільського господарства, характерними ознаками якої є надмірна освоєність земельних ресурсів (72% замість допустимих 60-65% загальної площі), критична розораність території (що майже не має аналогів у світі – сягає 58% замість допустимих 40%, для порівняння: у Великобританії, Франції, ФРН – 28-32%), недостатня площа лісів (15.7% замість умовно оптимальних 22-25%), висока частка еродованих земель (57,4% площі країни).

По-п'яте, за ступенем водозабезпечення Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи, а за водоємністю ВВП – перевищує середньоєвропейський показник у кілька разів. Понад 3/4 населення України споживають воду з поверхневих джерел водопостачання, які сьогодні мають високий ступінь забрудненості. 3акриття шахт i кар’єрів призводить до небезпечних екзогенних гідрогеологічних та інженерно-геологічних процесів – підтоплення, зсувів, провалів землі; спостерігається хімічне за6руцнення ґрунтів, підземних та поверхневих вод. Це створює несприятливі умови для підтримання рівнів екологічної безпеки.

По-шосте, із нарощуванням виробництва збільшуються обсяги викидів шкідливих речовин.

По-сьоме, несприятливе природне середовище негативно впливає на здоров'я людей i ситуація погіршується..

По-восьме, характерним для України є висока частка бідного населення - близько 27%. 3убожіння населення негативно впливає на демографічні процеси, а низький платоспроможний попит гальмує розвиток внутрішнього ринку та економіки в цілому. Набув масового xapaктepy міграційний відплив економічно активного населення за межі країни.

По-дев'яте, перехід України до сталого розвитку є важливою умовою європейської та світової інтеграції України, оскільки більшість країн світу уже прийняли цю концепцію до виконання.

Тому, в умовах масштабних суспільно-політичних змін, які відбуваються в Україні, прийняття концепції сталого розвитку може стати необхідною i адекватною відповіддю на виклики часу.

Концепція сталого розвитку базується на правах людини та народів щодо отримання рівності на розвиток. Ця ідея була підтримана Генеральною Асамблеєю ООН в 1979 році.

Формування поняття сталого розвитку пов'язувалося з регулюванням (за англомовним оригіналом терміна – "підтримування") еколого-економічних умов, параметрів розвитку, обмеження тиску на природне довкілля з метою збереження природи для наступних поколінь.

Сталий розвиток - це модель бажаного розвитку суспільства, що базується на оптимізації всіх видів діяльності людства та умов природного середовища.

 

Об’єктом сталого розвитку є система "людина-суспільство-природа", яка є складною, інтегрованою з якісно різних компонентів. Ця система поєднує в собі два якісно різних, відмінних один від одного види буття -- природне та соціальне буття.

Незважаючи на відсутність єдиного загальноприйнятого визначення поняття "сталий розвиток", існує розуміння того, що сталий розвиток має три виміри - економічне зростання, соціальний прогрес та охорону навколишнього середовища.

Економічний вимір cталого розвитку передбачає, по-перше, зростання благополуччя членів суспільства, по-друге, ліквідацію бідності шляхом ефективного використання ресурсів, по-третє, збалансоване зростання країн з різними рівнями розвитку причому наголос робиться на другій частині завдання, чим підкреслюються гуманність цілей розвитку. Економічна складова характеризує економічні відносини, їх ефективність та рівень.

Соціальний вимір передбачає забезпечення в кожній країні людських прав та свобод, плюралізму, демократії, побудови громадянського суспільства, створення можливостей та доступу до основних освітніх, медичних, культурних послуг тощо. Соціальна складова характеризує соціальні відносини членів суспільства, держави та громадянина, можливості та рівень розвитку особистості.

Екологічний вимір передбачає захист навколишнього природного середовища, екосистеми, збереження флори та фауни, раціональне використання всіх мінеральних, біологічних, екологічних інших видів ресурсів. Екологічна складова характеризує взаємовідносини людини природи, систем господарювання та екобіологічних систем, їх відповідність один одному, перспективність та гармонійність подальшого розвитку.

Концепція сталого розвитку характеризується комплексністю та інтегрованістю основних елементів - економіки, суспільства i природи. Головною умовою такого підходу є визнання поваги до людської особи та забезпечення пряв та свобод людини. Асоціальний прогрес та розвиток мають бути націлені на підвищення стандартів життя всіх членів суспільства.

 

Сталий розвиток — це розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління i не шкодить можливостям майбутніх поколінь задовольнити їхні потреби за рахунок забезпечення взаємодії економічної, соціальної та екологічної сфер.

Сталий розвиток вимагає досягнення стійкості всіх систем суспільства i на всіх їх рівнях.

Важливо відзначити, потреби, які має задовольнити сталий розвиток, характеризуються різноманітністю i є різними в різних країнах. Спільними для всіх виступають проблеми забезпечення водою та продуктами харчування, енергією основними ресурсами, задоволення потреб в охороні здоров'я та навколишнього середовища. На 55 сесії ООН в 2000 році було виділено три основних цілі, які мають бути забезпечені в кожній країні:

· подолання бідності;

· подолання страху;

· забезпечення майбутнього.

ООН виступає основною рушійною силою сталого розвитку в світовому масштабі.

Сучасний розвиток характеризується значним динамізмом. В цих умовах важливим стає принцип обережності та стриманості, який має використовуватись тоді, коли з’являться певна загроза людині чи природі в процесі здійснення певних дій щодо реалізації програм розвитку.

Сталий розвиток - динамічне поняття, яке характеризує зміни до кращого стану як в кількісному, так i в якісному плані. Сталий розвиток досягається в процесі еволюції економіки, суспільства та природи. Розвиток, який наносить шкоду його учасникам або майбутнім поколінням, не можна вважати сталим.

 

Верховна Рада України прийняла деякі правові акти, спрямовані на поступовий перехід до сталого розвитку. Так, в 1999 р. було схвалено Концепцію сталого розвитку населених пунктів, розраховану на тривалу перспективу (15-20 років). На вирішення назрілих проблем охорони навколишнього природного середовища та сталого розвитку в окремих сферах направлені «Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», Земельний, Лісовий, та Водний кодекси України, Кодекс України про надра, 3акони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», « Про екологічну експертизу» та ін.

 


 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь