Дно чаші озера нижче берегової обмілини називають літораль.

Побережжя розміщується від зони заполіскування хвиль до глибини проникнення рослин або променів світла, а берегова обмілина – від нижньої межі побережжя до глибин, на яких згасає дія хвиль на дно водойм. Дно чаші озера нижче берегової лінії носить назву профундаль.

Числові характеристики, що дають уявлення про горизонтальний та вертикальний перетин озерної котловини називають морфометричними характеристиками озера. До них відносять площу дзеркала, довжину, ширину, глибину, об’єм та ступінь розвитку берегової лінії, а також розміри великої та малої вісі озера.

Площа дзеркала озера може обчислюватися подвійно: або разом з островами, або лише як площа водної поверхні. Довжина озера – це найкоротша віддаль між двома найбільш віддаленими точками. Ця лінія може бути прямою у випадку порівняно простих обрисів озера, і складатися із окремих відрізків для звивистого озера.

При визначенні ширини озера розрізняють найбільшу ширину, що визначається як найбільший поперечник (перпендикуляр) до лінії довжини озера, і середню ширину, що визначається відношенням площі дзеркала ω км² до його довжини L, км за формулою:

(6. 1)

Велика вісь озера – це лінія між найбільш віддаленими між собою точками його контуру. Вона завжди проводиться як пряма, незалежно від звивистості озера. Мала вісь озера – це лінія проведена перпендикулярно до великої осі в місці найбільшою ширини озера.

Середня ширина, що визначається відношенням площі дзеркала ω км² до його довжини L, км за наступною формулою:

(6. 1)

У береговій області відділюються три зони: берег, узбережжя й берегова відмілина (рис. 6. 2). Берег це частина озерного схилу, який лежить навколо озера і не зазнає впливу хвиль. Узбережжя — це суха частина, котра зазнає впливу хвиль: заливна частина, яка вкривається водою при високих рівнях, і підводна частина, яка завжди вкрита водою. Берегова - відмілина, що має - вигляд берегової тераси, нахилена у бік озерної западини і виникає внаслідок розмиву й відкладання порід. Узбережжя та берегову відмілину часто об'єднують в одну зону — прибережну (літораль).

Рис. 6. 2 Розчленування озерного ложе

Глибинна область, або профундаль. займає найглибшу частину дна, якої хвилювання не досягає. Перехідну частину між літораллю і профундаллю називають сублітораллю.

Межі окремих частин озерного ложа виражені не завжди чітко, а між деякими з них вони іноді взагалі відсутні.

Водна маса озера, яка лежить над береговою відмілиною й узбережжям, називається прибережною, а та. що лежить над профундаллю, називається областю відкритої води або пелагіаллю.

Озера відрізняються між собою величиною та формою. Абсолютні й відносні величини, які характеризують форму і розміри озерної улоговини та кількість води, що її заповнює, називаються морфометричними характеристиками озера. До них належать: довжина, ширина, глибина, площа озера, порізаність берегової лінії, об'єм водної маси і форма озерної улоговини. Морфометричні характеристики визначаються за батиметричими або гіпсометричними картами.

Площа озера Р _оз (поверхня дзеркала води озера) характеризує площу водної поверхні (без островів) і визначається за картою планіметром або палеткою.

Довжина озера L — найкоротша відстань між двома найвіддаленішими точками його берегової лінії, заміряна по поверхні озера. Ширина озера може бути найбільшою В _найб., вона визначається як найбільший поперечник (перпендикуляр) до лінії довжини озера, і середньою В _cер., яка дорівнює відношенню площі озера F _сер. до його довжини:

, (6. 6)

Довжина берегової лінії I — довжина урізу води, вимірюється циркулем або курвіметром.

Ступінь порізаності берегової лінії k — відношення довжини берегової лінії — I, до довжини кола I_і, з площею, яка дорівнює площі озера F_оз.

Оскільки довжини кола I _і, визначається за формулою:

, (6. 7)

а площа озера визначається за формулою:

, (6. 8)

тоді

, (6. 9)

а

. (6. 10)

Величина k може бути визначена за формулою:

, (6. 11)

або

. (6. 12)